Київська академія. Випуск 014

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/12961

Browse

Now showing 1 - 5 of 14

Проблема intellectio і verbum mentis у трактатах "De anima" Інокентія Ґізеля і "De corpore animato" Йосифа Волчанського
(2017) Стратій, Ярослава
У статті здійснено порівняльний аналіз концепцій ментального слова (verbum mentis) могилянських професорів Інокентія Ґізеля і Йосифа Волчанського. Аналіз спирається на латинськомовні рукописні трактати "De anima" Ґізеля (1646-1647 рр.) і "De corpore animato" Волчанського (1715-1717 рр.). Запропоновані тут концепції інтелектуального пізнання розглядаються у контексті західної схоластичної традиції. З’ясовано, що розуміння інтелектуального пізнання Інокентієм Ґізелем і Йосифом Волчанським суттєво відрізнялися. Концепція Ґізеля відзначається еклектичним характером і поєднує в собі елементи томістичної, скотистичної і суаресіанської інтерпретацій, тоді як Волчанський орієнтується на Франсиско Суареса та Фансиско де Овієдо.
Знали ли книжники Киевской митрополии испанскую схоластику: к постановке проблемы
(2017) Корзо, Маргарита
Статья представляет собой попытку обнаружить "испанский след" в богословской мысли Киевской митрополии XVII в. на примере наставлений об отправлении церковных таинств ("Наука о седми тайнахъ церковных" в составе виленского Требника 1617-1618 гг.) и первого православного печатного пособия по моральному богословию ("Мир с Богом человеку". Киев, 1669). Одним из источников для "Науки" стало сочинение испанского иезуита Франсиско де Толедо (1534-1596)) "Summa de Instructione Sacerdotum" (известное также как "Summa casuum conscientiae"), в основу которого был положен курс по моральной теологии в Collegium Romanum в Риме. Составители виленской "Науки" прибегали не только к буквальному переводу значительных порций текста испанского иезуита и близкому к оригиналу пересказу отдельных фрагментов, но также дополнили заимствованные из де Толедо фрагменты рассуждениями о церковных ритуалах, цитатами из отеческой традиции, из канонов Вселенских и Поместных соборов, из гражданских правовых памятников. Несмотря на то, что виленская "Наука" вышла из униатских кругов, она получила широкое распространение и среди православных: именно посредством данного памятника отдельные фрагменты сочинения де Толедо попали в "Мир с Богом человеку". Но при этом совершенно очевидно, что в толковании семи смертных грехов и в рассуждениях о милостыни заметно прямое обращение составителей "Мира с Богом" к сочинению де Толедо. Оба памятника Киевской митрополии послужили впоследствии источником для рукописной компиляции о таинствах московского книжника Евфимия Чудовского, который, таким образом, способствовал распространению "Суммы" де Толедо и в московской традиции.
Києво-могилянські трактати "Про виникнення і зникнення" у контексті теологічних дискусій XVII - початку XVIIІ століть
(2017) Симчич, Микола
Стаття присвячена трактатам "Про виникнення і зникнення" викладеними у Києво-Могилянській академії у XVII-XVIIІ ст. як складова філософського курсу. Ці трактати мають історичну і тематичну прив’язку до однойменної книги Аристотеля і зосереджені на обговоренні виникнення, субстанційної і якісної зміни та зникнення. Однак деякі могилянські професори, як Стефан Яворський і Теофан Прокопович, включили сюди і теологічні питання. Яворський обговорює питання про транссубстанціацію св. Євхаристії, намагаючись з’ясувати, як ця субстанційна зміна відбувається і коли вона має місце на Божественній Літургії Східного обряду. Він доводить, що транссубстанціація відбувається під час Слів Освячення, а не Епіклези. На його думку, так вчили найбільш авторитетні теологи Східної церкви. Обговорення цього питання у філософському курсі (1691-1693) найімовірніше було реакцією на Московський собор 1689 року, де було осуджено доктрину про транссубстанціацію під час Слів Освячення. Яворський, натомість, хотів захистити вчення, притаманне українській православній традиції (Петро Могила, Сильвестр Косов, Інокентівй Ґізель тощо). Інший професор, Теофан Прокопович, у своєю курсі (1707-09) звертається до питання про особливу збереженість мощей Києво-Печерських святих. Він доводить, що мощі, які покояться у Київських Печерах, зберігаються завдяки особливій Божій благодаті, і детально аналізує 16 аргументів противників, які це заперечують. На думку автора статті, введення теологічних тем у філософські курси було пов’язане з особливою соціальною значущістю цих питань у той час.
Lectio Orthodoxorum: Книжкові зібрання православних монастирів Львівської єпархії наприкінці XVI - у XVII столітті
(2017) Альмес, Іван
Здійснено спробу з’ясувати "читацький канон" та охарактеризувати книжкову культуру православних монастирів ранньомодерного часу київської традиції на прикладі чотирьох обителей Львівської єпархії - Крехівської, Львівської Святоонуфріївської, Підгорецької та Теребовельської. Вибір цих монастирів зумовлено станом джерельної бази, а основними джерелами слугували "списки книг", що їх зазвичай подавали в інвентарних описах. Усі досліджені книжкові зібрання були невеликими за обсягом порівняно з тогочасними католицькими кляшторами, зокрема, найбільше з-поміж відомих, крехівське, налічувало лише бл. 100 томів. Lectio Orthodoxorum монахів Львівської єпархії XVII ст. - це, окрім богослужбових книг, своєрідна "тріада": святоотцівська духовно-аскетична спадщина, житійна (агіографічна) та проповідницька література. Практично немає античної спадщини - творів давньогрецьких та давньоримських авторів, на вивченні яких базувалась гуманістична система освіти, у тому числі в церковних релігійних закладах. Це опосередковано говорить або про освітній рівень ченців, або, можливо, про відсутність "практичної" потреби у такій лектурі - на відміну від обителей, при яких діяли навчальні осередки. Чи це може бути одним зі свідчень того, що для насельників досліджуваних монастирів основним залишалось молитовне життя, а не "інтелектуальна" праця? Чи такий склад і невеликі обсяги книжкових зібрань можуть виступати одним із арґументів для розгляду цих монастирів як місць, де панував lex orandi, натомість інтелектуальна діяльність, зокрема анґажованість у читання, не видавалася необхідною? Відповідь на ці питання вимагає подальших досліджень.
The Embassy of Lazar Baranovych to Moscow in 1684: Gifts, Requests, and Expenses
(2017) Sakal, Ievgeniia
The paper offers the materials of Lazar Baranovych’s embassy to Moscow in 1684. This is the first publication of the documents. They include three letters of Baranovych to tsars Ivan and Peter Alekseyevich, the regent Sophia Alekseyevna and Prince Vasilii Vasil’evich Golitsyn; their replies; records of expenditures, and the record of a court case about the robbery of the envoys. The letters mostly concern themselves with books that Baranovych’s envoys brought to Moscow and some favors that the archbishop expected in return. The material informs us about the circulation of books in the early 1680, diplomatic gift-giving and networking. The documents also serve as a fine example of office administration concerning Moscow-Ukrainian relations.

Browse

Recent Submissions