eKMAIR
Electronic Kyiv-Mohyla Academy Institutional Repository
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
Крилаті вислови Івана Миколайчука
(2011) Миколайчук, Іван
Добірка крилатих висловів Івана Миколайчука з інтерв’ю 1980 року розкриває його світоглядну платформу як митця та філософа. У центрі уваги — сакралізація кіномистецтва через "магію крупного плану", де очі стають дзеркалом душі, та розуміння акторської праці як ірраціонального, таємничого процесу співпереживання внутрішньому болю героя. Важливе місце посідає тема національної ідентичності: Миколайчук стверджує, що сільське походження є його "золотим запасом", а збереження традиційної культури можливе лише через порятунок "духовного здоров’я нації". Митець проводить паралель між європейським досвідом відродження традицій та необхідністю повернення до справжніх цінностей, вірячи, що головна місія мистецтва — підтримати в людині віру в добро та милосердя.
Актор: проблеми і турботи (фрагменти)
(2011) Миколайчук, Іван
У програмній статті Іван Миколайчук аналізує етичні та філософські засади акторської професії, спираючись на досвід навчання в майстерні Віктора Івченка. Автор розкриває поняття "святого голоду" до творчості як головного рушія митця, протиставляючи його професійному самозаспокоєнню. Миколайчук пропонує метафоричну класифікацію кінотворів ("фільм-комора", "фільм-собор", "фільм-університет"), де місце актора визначається рівнем інтелектуальної та духовної співпраці з режисером-будівничим. Особливу увагу приділено проблемі натхнення в умовах планового кіновиробництва та необхідності якісно нової форми діалогу з освіченим глядачем, який став вимогливим суддею сучасного мистецтва.
Юрій Іллєнко про Івана [Миколайчука]
(2011) Іллєнко, Юрій
У фрагментах мемуарної праці "Доповідна Апостолові Петру" видатний оператор і режисер Юрій Іллєнко відтворює момент народження легенди українського кіно. Автор із драматизмом описує перші кінопроби Івана Миколайчука до фільму "Тіні забутих предків", які мали бути формальністю без плівки в камері, але перетворилися на потрясіння для всієї знімальної групи. Іллєнко визнає геніальність актора, який зміг поєднати стихійне натхнення з найвищим рівнем професійного ремесла. Особливе місце у спогадах посідає трагічний епізод зйомок у Криворівні: Миколайчук, приховуючи звістку про смерть батька, продовжував зніматися у "смертному танку", аж поки не знепритомнів у кадрі. Автор підкреслює сакральну красу митця та його глибинний зв'язок із темою буття і смерті. Юрій Іллєнко підсумовує, що передчасна втрата Миколайчука стала найбільшою трагедією для української культури XX століття, адже він був втіленням самого життя — без пафосу, але з бездонною глибиною.
Регуляторна роль принципів адміністративного процесуального права
(2025) Ключковський, Юрій
Стаття присвячена проблемі принципів адміністративного процесуального права та їх ролі у судовій практиці адміністративних судів. Підкреслена безпосередня регулятивна функція принципів права, їх вища юридична сила порівняно із звичайними нормами-"правилами". Наголошено на необхідності взаємного узгодження змісту принципів права у разі їх взаємодії при одночасному застосуванні. Розглянуто особливості застосування у судовій практиці адміністративних судів окремих складових метапринципу верховенства права – верховенства Конституції, поваги до прав людини, принципу рівності, принципу юридичної визначеності та законних очікувань. Зокрема, принцип верховенства Конституції забороняє застосування будь-якого закону чи іншого правового акту, який не відповідає Конституції. Тому конфлікт принципу верховенства Конституції та принципу res judicata має вирішуватися наданням переваги більш фундаментальному принципу, оскільки дотримання Конституції у першу чергу забезпечує реалізацію принципу законних очікувань. Показано роль принципу узгодження індивідуальних прав – наслідку фундаментального принципу поваги і гарантування основних прав людини – як основи процесуального права через встановлення процедур реалізації прав, які мінімізують їх конфліктність. Проаналізовано співвідношення принципів змагальності, диспозитивності та інквізиційності як різних наслідків загального принципу рівності в адміністративному судовому процесі. Наголошено на ролі права на доступ до суду як засобу гарантування усіх суб’єктивних прав, без якого права втрачають свою суть. Звідси випливає фундаментальне значення конституційного положення про те, що судова юрисдикція поширюється на всі юридичні спори, що ставить під сумнів концепцію "юридичних спорів, які не підлягають судовому розгляду взагалі". Як наслідок, стверджується, що принцип належного врядування вимагає обов’язкової реакції суду на будь-які незаконні дії з
боку суб’єкта владних повноважень. Принцип узгодження суб’єктивних прав вимагає при вирішенні судом юридичного спору брати до уваги, що поновлення порушеного права не повинно порушувати належно реалізованих прав інших суб’єктів, а отже, неможливе без належного відновлення порушеного правопорядку в цілому.
Лариса Кадочникова: "Він був земною і водночас неземною людиною"
(2011) Кадочникова, Лариса
У мемуарах актриси Лариси Кадочникової постає величний образ Івана Миколайчука — людини, яка поєднувала в собі "гуцульську красу, народність і царську кров". Автор описує перші творчі кроки на зйомках шедевра "Тіні забутих предків", пригадуючи не лише тріумфальну поїздку з Миколайчуком на фестиваль в Аргентину, а й виснажливу роботу над "Срібним лісом" та крижаним дощем у горах. Текст розкриває історію створення фільму "Білий птах з чорною ознакою", де ідеологічна цензура заборонила Миколайчуку роль Ореста через його надто 'позитивну" зовнішність. Кадочникова ділиться спогадами про феноменальну інтуїцію Івана (зокрема, його здатність орієнтуватися в Парижі як у рідних горах) та спільну роботу над нереалізованим сценарієм "На поклони!". Мемуари завершуються роздумами про внутрішню свободу митця, яка контрастувала з "новітнім кріпацтвом" та ідеологічним цькуванням, що зрештою призвели до його передчасного відходу.
Роман Балаян: "Я не хотів його втрачати" : [до 70-ліття Івана Миколайчука]
(2011) Балаян, Роман
Мемуарний нарис Романа Балаяна висвітлює багаторічну дружбу та творчу співпрацю з Іваном Миколайчуком, починаючи з пошуку народних пісень для перших курсових робіт і закінчуючи спільним написанням сценарію до фільму "Відлюдько" (1977). Автор аналізує режисерський стиль Миколайчука у 'Вавилоні XX", відзначаючи унікальний народний гумор та самоіронію, що ріднить його з грузинською кіношколою. У тексті порушуються болючі питання цензурних обмежень 1970-х років, зокрема негласна заборона на зйомки Миколайчука та перешкоди у створенні фільму про Тараса Шевченка. Балаян наголошує на природній органіці митця, його вродженому знанні етнографії та здатності до імпровізації, що робило кожну його появу на екрані "природною, як дихання".
Онімний простір Кіровоградщини у працях В. В. Лучика
(2025) Лучик, Алла; Надутенко, Маргарита
Для стабільного розвитку вітчизняної ономастики відіграють значну роль регіональні дослідження онімної лексики. Показовими стосовно цього є наукові пошуки, здійснені на матеріалі онімів Кіровоградщини, де у минулому столітті сформувалося дослідницьке середовище ономастів, лідером яких тривалий час був В. В. Лучик. Учений розробив свою методику збирання фактичного матеріалу, здійснив польові дослідження, ознайомився з історією краю, створив Центральноукраїнську топонімічну лабораторію, заохотивши до її роботи як досвідчених, так і молодих фахівців, організував періодичне видання наукових праць. Проте одними із найбільших досягнень В. В. Лучика були його власні наукові описи онімів Кіровоградщини, де передовсім переважала гідронімна і лімнонімна лексика. Науковцем були проаналізовані й етимологізовані сотні назв річок, ставків, струмків, джерел, боліт. До кола інтересів дослідника входили і такі розряди онімів, як ойконіми, топоніми, мікротопоніми, ороніми, урбаноніми та ін. Цей фактичний матеріал ліг в основу двох монографій, двох словників і низки інших публікацій. Крізь призму етимологізування власних назв Кіровоградщини учений усвідомлював увесь вітчизняний онімний простір, представлення якого, пройшовши випробування у низці статей, поданих до фахових вітчизняних і закордонних видань, у доповідях на міжнародних і всеукраїнських ономастичних конференцій, найбільшою мірою відбився в авторському "Етимологічному словнику топонімів України". Усвідомлення онімного простору Кіровоградщини вплинуло і на загальнотеоретичні погляди вченого, якими він ділився у своїх наступних публікаціях, частина з яких входила до енциклопедичних видань ономастичного спрямування, а також історичного і міждисциплінарного характеру. Особливе місце відіграло опрацювання онімного матеріалу Кіровоградщини у створенні В. В. Лучиком теорії середньонаддніпрянської прабатьківщини слов’ян.
Іван Гаврилюк: "Робити добро було для нього як дихати" [до 70-ліття Івана Миколайчука]
(2011) Гаврилюк, Іван
У мемуарному нарисі актор Іван Гаврилюк розповідає про визначальну роль Івана Миколайчука у своїй долі та становленні цілого покоління українських митців. Автор згадує перші кроки в Києві, побут у квартирі Миколайчука на Жилянській та експедицію у Верховину на зйомки фільму "Анничка" (1968). Текст містить унікальні свідчення про творчу атмосферу Карпат: зйомки в автентичній ґражді Кметя, вивчення аркану, навчання Миколайчука грі на цимбалах та візит Леоніда Бикова до гуцульського краю. Окрему увагу приділено релігійному шануванню Миколайчука горянами та його акторській праці у фільмі "Камінний хрест", яку Сергій Параджанов назвав "молитвою в кадрі". Це розповідь про епоху "абсолютного добра", де професійне наставництво межувало з родинною близькістю.
Юрій Гармаш: "Відчуваю ностальгію за "Вавилоном ХХ""
(2011) Гармаш, Юрій
У спогадах видатного оператора Юрія Гармаша постає живий портрет Івана Миколайчука не лише як геніального актора, а й як режисера-дебютанта з унікальною інтуїцією та етикою. Автор детально описує професійну кухню зйомок "Вавилона XX": від свідомого вибору "класичного" формату екрана (як данини Данилу Демуцькому) до пошуків ідеальної натури в селах Витачів та Халеп’я. Особливу цінність мають розповіді про творчу "ауру" Миколайчука, яка дозволяла групі працювати в стані натхненної імпровізації. Юрій Гармаш згадує, як народжувалися кадри, яких не було в сценарії (наприклад, брати Соколюки на дереві чи танець біля могили), і як режисер мав мужність відмовитися від зйомки в ідеальних умовах, якщо не відчував "правди сцени". Нарис також торкається болючих тем: ідеологічного тиску, через який важко давалися образи комунарів, та безповоротної втрати вирізаних цензурою епізодів. Це щире свідчення про епоху, де кіно було мистецтвом високої умовності, а не просто технологічним шоу.
Безсмертний дух народу: історія створення фільму "Вавилон XX"
(2011) Брюховецька, Лариса
Стаття є детальним історико-архівним розслідуванням шляху фільму "Вавилон XX" (1979) від літературного задуму до світового визнання. Спираючись на документи Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України, автор реконструює драматичний процес екранізації роману Василя Земляка "Лебедина зграя". У центрі уваги — режисерський дебют Івана Миколайчука, який виступив не лише як постановник і виконавець ролі філософа Фабіяна, а й як співавтор сценарію та музичний упорядник. Текст розкриває запеклу боротьбу митця з радянською цензурною машиною: нескінченні правки сценарію, вимоги «посилити класову боротьбу» та ідеологічні причіпки до образу головного героя. Нарис демонструє, як завдяки творчій безкомпромісності та інтелектуальній гнучкості Миколайчуку вдалося зберегти "химерну" природу твору, трансформувавши її у мову «народної романтичної бувальщини». Це історія про те, як істинний талант проривається крізь ідеологічні шаблони "застою", створюючи вічну класику українського поетичного кіно.
Мої найдорожчі ювіляри. До 70-річчя Марії та Івана Миколайчуків
(2011) Коротя-Ковальська, Валентина
Стаття є щирим і глибоко особистим спогадом про "золоту пару" української культури — Івана та Марію Миколайчуків. Автор, будучи учасницею легендарного тріо "Золоті ключі", проводить читача крізь десятиліття спільної творчості: від перших зустрічей у хорі ім. Г. Верьовки до камерних вечорів у квартирі на Жилянській, де під диригування Івана народжувалися акапельні шедеври. У нарисі детально описується музична обдарованість Івана Миколайчука, його роль у підборі автентичного звукового ряду для знакових фільмів ("Білий птах з чорною ознакою", "Пропала грамота", "Вавилон-ХХ»"та трагічна доля "поетичного кіно" в часи застою. Особливий акцент зроблено на постаті Марії Миколайчук як "аристократки духу", яка крізь роки пронесла вірність коханню та буковинській пісні. Текст містить унікальні замальовки зі знімальних майданчиків, роздуми Сергія Параджанова про геній Миколайчука та опис сучасної місії Марії як сольної виконавиці та совісті української пісенної традиції.
Цифрові детермінанти розвитку вищої освіти
(2025) Новікова, Наталія
Метою дослідження є розроблення теоретико-методологічних засад цифровізації системи вищої освіти й обґрунтування практичних рекомендацій щодо її удосконалення в Україні. Методологія. У процесі дослідження було обрано шлях домінування принципів і методів пізнання, вибір яких визначався підходами до розкриття теми, поставленими завданнями та специфікою джерел. Було використано принципи системності, когнітивності, використання методів спостереження, порівняння, аналізу, синтезу, індукції, дедукції, вимірювання та абстрагування. Наукова новизна. Проаналізовано феномен цифровізації вищої освіти в Україні та світі. Досліджено системи управління навчанням (Moodle, Canvas, Google Classroom,) та системи управління навчальним контентом (Zoom, Microsoft Teams, Google Drive, OneDrive, Unicheck, StrikePlagiarism), які становлять технологічний фундамент цифрової освіти у закладах вищої освіти України. Систематизовано трансформаційні процеси, технологічні інновації та їхній вплив на академічне середовище у контексті глобальних тенденцій зростання EdTech ринку. Результати дослідження. Визначено, що період 2020-2024 років заклади вищої освіти України пройшли через фундаментальну цифрову трансформацію, яка змінила підходи до викладання та навчання. Зазначено, що понад 90% закладів вищої освіти успішно впровадили цифрові технології у свої освітні процеси. Цифровізація дозволила подолати географічні бар’єри та створити рівні можливості для молоді з різних куточків країни, що сприяє розвитку людського капіталу всієї України. Ключові напрями цифрової трансформації ЗВО мають включати розвиток цифрової інфраструктури (забезпечення високошвидкісного доступу до інтернету для всіх закладів вищої освіти, модернізація обладнання, створення центрів цифрових компетентностей), удосконалення нормативно-правової бази (регулювання дистанційної та змішаної освіти, цифрова ідентифікація
та автентифікація, захист даних та кібербезпека, визнання цифрових кваліфікацій), а також стимулювання інновацій та обміну кращими практиками через грантові програми, конкурси цифрових інновацій, створення національних репозитаріїв відкритих освітніх ресурсів.
Глибокий колодязю, золоті ключі...
(2011) Іванишина, Лариса
Стаття присвячена життєвому і творчому шляху Народної артистки України Марії Миколайчук. Оповідь вибудувана навколо трьох іпостасей героїні: її феноменального дару передчуття та духовного зв’язку з чоловіком ("Маріччині сни"), її самобутньої співочої кар’єри ("Маріччин спів") та їхнього спільного іконічного союзу ("Іван та Марічка"). Автор аналізує вокальну майстерність співачки — від роботи в хорі ім. Г. Верьовки до легендарного тріо "Золоті ключі" підкреслюючи особливе, "оксамитове" звучання її голосу, що ввібрало природу Буковини. Окрему увагу приділено участі Марії у знакових кіноподіях ("Тіні забутих предків", "Пропала грамота") та її невтомній праці над збереженням спадщини Івана Миколайчука через упорядкування книг та сценаріїв. Текст розкриває образ жінки, чиє життя стало втіленням доброти, благородства та незнищенної сили української народної пісні.
Бути чи не бути молодій українській режисурі в ХХІ столітті?
(2011) Ільків, Вікторія
Стаття присвячена дослідженню феномену режисури — від її витоків у античності до формування "режисерського театру" XX століття. Автор розглядає становлення професії в Україні: від корифеїв (братів Тобілевичів) та революційних пошуків Леся Курбаса до "сплеску" молодої генерації 80-90-х років (В. Кучинський, Д. Богомазов, Ю. Одинокий та ін.). Основну увагу зосереджено на гострих проблемах першого десятиліття XXI століття: "кризі спадкоємності", занепаді викладацької школи та відсутності підтримки молодих митців з боку держави. У тексті аналізуються причини дефіциту нових імен на великих сценах, серед яких: комерціалізація освіти, закритість державних театрів для дебютантів, "жіноча експансія" у професії та зміна культурних пріоритетів суспільства під впливом шоу-бізнесу. На прикладі діяльності Андрія Білоуса та його майстерні "АБетка" автор окреслює можливі шляхи виходу з тупика, висловлюючи сподівання на нову мистецьку "бурю" у другому десятилітті століття.
Обґрунтування вибору методу наукових досліджень.
(2025) Новікова, Наталя
У статті досліджено принципи та підходи до обґрунтування вибору методу наукового економічного дослідження. Підкреслено, що в умовах високої динаміки економічних процесів, зростання взаємозалежностей між секторами економіки та ускладнення впливів зовнішнього середовища, вибір методології дослідження набуває не лише технічного, а концептуального значення. Метод стає не просто інструментом отримання емпіричних або аналітичних результатів, а визначає рамки інтерпретації економічної реальності та формує структуру самого наукового пізнання. Його вибір має ґрунтуватися на чіткому усвідомленні об’єкта, предмета, мети дослідження, дослідницьких запитань та гіпотетичного бачення очікуваних результатів. У статті розглянуто класифікацію економічних методів за різними ознаками: рівнем дослідження (макро-, мезо- та мікрорівень), типом аналізу (кількісний, якісний, змішаний), логікою наукового пізнання (індуктивна, дедуктивна, абдуктивна), а також за джерелом даних (первинні, вторинні, модельовані). Обґрунтовано необхідність поєднання загальнонаукових методів (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання) з економіко-специфічними підходами, такими як економіко-математичне моделювання, економетричний аналіз, порівняльне моделювання, прогнозування, структурний і факторний аналіз, сценарний підхід, а також методи оптимізації. Показано, що особливої актуальності набуває використання міждисциплінарних методик, які дозволяють враховувати поведінкові, соціальні та інституційні аспекти економіки. Також розглянуто сучасні виклики, пов’язані з цифровізацією дослідницького простору. У цьому контексті наголошено на необхідності методологічної адаптивності та критичного підходу до верифікації нових інструментів аналізу. Окрему увагу приділено питанням етики у виборі методу, зокрема недопущенню маніпуляцій даними, хибних узагальнень, некоректних висновків та необхідності прозорості методологічної частини в публікаціях. Отже, методологічне обґрунтування є не формальною частиною наукової праці, а фундаментальною умовою її наукової валідності. Воно забезпечує логічну послідовність дослідження, достовірність результатів, їх відтворюваність та практичну значущість для економічної політики, бізнес-аналітики та управлінських рішень.
Київські кіноклуби
(2011) Тетерюк, Марія
Стаття присвячена феномену кіноклубного руху — від його виникнення на Монмартрі в 1907 році до сучасної мережі київських кіноклубів. Автор розглядає історичну трансформацію кіноклубів із перших кіноархівів (Французька синематека) та центрів політичного опору в потужні осередки неформальної освіти та соціальної дії. Особлива увага приділена сучасному стану кіноклубів в Україні. Організатори провідних майданчиків (Кіноклуб класичного і соціального кіно, Інститут Нова Демократія, кіноклуби НаУКМА та КПІ) пояснюють, чому в епоху швидкісного інтернету та домашніх кінотеатрів люди обирають колективні перегляди. Стаття аналізує різноманітність напрямків: від психоanaлітичного розбору фільмів та антифашистських фестивалів до показів національно-визвольного кіно та переглядів мовою оригіналу. Ключовою цінністю руху визначається "груповий ефект" — можливість спільного емоційного переживання та критичного обговорення, що перетворює глядача з пасивного споживача на активного учасника культурного процесу.
З розумним загубити, з дурнем знайти?
(2011) Борисова, Людмила
У рецензії аналізується резонансна постановка безсмертної комедії О. Грибоєдова "Лихо з розуму", здійснена режисером А. Новіковим. Автор розглядає сміливу спробу театру відійти від традиційного "революційного" трактування образу Чацького, змістивши акцент на "історію кохання хлопчика та дівчинки". У тексті досліджується конфлікт між постмодерністськими віяннями та небезпечним традиціоналізмом, а також дається детальна характеристика ключових персонажів крізь призму сучасності. Особлива увага приділена акторським роботам: інтелігентному та живому Чацькому (О. Соловонюк), авторитарному Фамусову-трибуну (А. Новіков) та "герою нашого часу" Скалозубу. Рецензент піднімає питання доречності еклектики в декораціях, складності віршованої мови на сучасній сцені та трансформації соціального конфлікту в корпоративний спротив більшості проти "інакшості" головного героя. Фінал вистави пропонує несподіване, майже "щедрінське" бачення подальшої долі героїв, де любов перемагає ідеологічний розрив.
Алла Бабенко: класика завжди актуальна : [інтерв'ю]
(2011) Бабенко, Алла; Велимчаниця, Ольга
В інтерв'ю розкривається творча філософія та режисерський метод знаної майстрині сцени, чиї вистави за творами А. Чехова (зокрема "Іонич" та 'Дядя Ваня") здобули міжнародне визнання та Ґран-прі на престижних фестивалях. Режисерка ділиться досвідом пошуку "ключа" до Чехова через праці О. Скафтимова, О. Крейчі та А. Ефроса, аналізуючи особливу природу чеховського конфлікту як "двох паралельних ліній". Окрему увагу приділено специфіці театрального життя Львова, де сприйняття російської класики має свої особливості, а також проблемам сучасної режисерської освіти та акторської майстерності. Автор детально описує роботу з акторами (зокрема з Олександрою Лютою та Федором Стригуном), наголошуючи на важливості поєднання психологічного театру зі школою Вахтангова. Текст є цінним документом про тяглість театральних традицій, роль фестивального руху та необхідність пошуку духовного "польоту" в сучасному матеріальному світі.
Методичні вказівки для вивчення теми "Travelling" для студентів 1-го року навчання мовних і немовних спеціальностей першого (бакалаврського) рівня
(Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2026) Сем’янків, Ірина; Федорів, Ярослава; Федорів, Марія; Піроженко, Ірина; Пожар, Анастасія; Китаєва, Сусанна
Методичні вказівки укладені з метою якісної підготовки та проведення практичних занять. Вони допомагають студентам: розширити словниковий запас із теми "Подорож"; удосконалити комунікативні та граматичні навички (вміло використовувати Reported Speech); планувати та описувати досвід подорожі, порівнювати, аналізувати інформацію про туристичні маршрути, типи готелів та умови проживання, вирішувати проблемні ситуації під час подорожі, розуміти оголошення в аеропорту або на вокзалі, розуміти інструкції щодо подорожі, написати e-mail щодо бронювання готелю, написати відгук про подорож. Вказівки можуть використовуватися викладачами під час занять та студентами для самостійної роботи.
Юрій Помазков: "Золоте правило реставрації -- не нашкодь" : [інтерв'ю]
(2011) Помазков, Юрій; Бондарчук, Лілія
В інтерв'ю розкриваються деталі масштабного державного проекту "Відновлення кіноспадщини Олександра Довженка", здійсненого компанією "IBS" у 2005–2007 роках. Співрозмовники чітко розмежовують поняття "оцифровка", "цифровий перезапис" та «цифрова реставрація», пояснюючи специфіку кожного етапу. Особлива увага приділена технологічним викликам: боротьбі з дефектами плівки (тремтіння зображення, мерехтіння яскравості, деградація кольорових шарів) та етиці реставрації ("не нашкодь"). Описано методи покадрового та автоматичного відновлення на прикладі шедеврів "Земля", "Іван", "Звенигора" та "Мічурін". Крім технологічного боку, порушується гостра проблема дистрибуції: попри успіх ретроспективних показів у кінотеатрах, українські телеканали ігнорують відновлену класику як "неформат", що ставить питання про роль ТБ у формуванні культурного рівня суспільства.