eKMAIR

Electronic Kyiv-Mohyla Academy Institutional Repository

 

Recent Submissions

Item
Стан та перспективи енергетичного використання агробіомаси з урахуванням кліматичних змін
(Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2024) Удова, Людмила
Підрозділ 4.6. з колективної монографії "Трансформація практики управління інноваційним розвитком соціально-економічних систем", у якому висвітлено питання cтану та перспектив енергетичного використання агробіомаси з урахуванням кліматичних змін.
Item
Інтеграція принципів сталого розвитку в управління продуктовим ринком в умовах інтелектуального сільського господарства
(Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2024) Шульжик, Юрій; Кондра, Ольга
Підрозділ 4.7. з колективної монографії "Трансформація практики управління інноваційним розвитком соціально-економічних систем", у якому висвітлено питання інтеграції принципів сталого розвитку в управління продуктовим ринком в умовах інтелектуального сільського господарства.
Item
Ефективність вирощування зернових культур в умовах зміни клімату
(Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2024) Прокопенкo, Катерина
Підрозділ 4.8. з колективної монографії "Трансформація практики управління інноваційним розвитком соціально-економічних систем", у якому висвітлено питання ефективності вирощування зернових культур в умовах зміни клімату.
Item
Діагностика потенціалу ринку зеленого інвестування: підходи та принципи в реаліях України
(Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2024) Зінченко, Ольга; Яковенко, Владислав
Підрозділ 4.9. з колективної монографії "Трансформація практики управління інноваційним розвитком соціально-економічних систем", у якому висвітлено питання діагностики потенціалу ринку зеленого інвестування.
Item
Актуальні підходи до управління системою соціальної відповідальності у фармації
(Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2024) Посилкіна, Ольга; Братішко, Юлія; Толочко, Валентин; Зарічкова, Марія
Підрозділ 4.10. з колективної монографії "Трансформація практики управління інноваційним розвитком соціально-економічних систем", у якому висвітлено питання актуальних підходів до управління системою соціальної відповідальності у фармації.
Item
Передумови управлінсько-інституційного діагностування розвитку інформаційної економіки
(Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2024) Павловська, Анна; Панков, М.; Паскаль, Л.
Підрозділ 5.1. з колективної монографії "Трансформація практики управління інноваційним розвитком соціально-економічних систем", у якому висвітлено питання передумов управлінсько-інституційного діагностування розвитку інформаційної економіки.
Item
Генезис та перспективи розвитку нейромереж соціально-економічних систем в Украіні та світі
(Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2024) Ковшова, Ірина; Заплотинський, Борис; Кирилюк, Аандрій
Підрозділ 5.2. з колективної монографії "Трансформація практики управління інноваційним розвитком соціально-економічних систем", у якому висвітлено питання генезису та перспектив розвитку нейромереж соціально-економічних систем в Украіні та світі.
Item
Цифровізація гуманітарної допомоги в Україні в умовах воєнного стану
(Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2024) Нездойминога, Олена; Прийдак, Тетяна
Підрозділ 5.3. з колективної монографії "Трансформація практики управління інноваційним розвитком соціально-економічних систем", у якому висвітлено питання цифровізації гуманітарної допомоги в Україні в умовах воєнного стану.
Item
Сутність та особливості маркетингової діяльності на ринку цифрових продуктів
(Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2024) Фукс, Костянтин
Підрозділ 5.4. з колективної монографії "Трансформація практики управління інноваційним розвитком соціально-економічних систем", у якому висвітлено питання особливостей маркетингової діяльності на ринку цифрових продуктів.
Item
Цифровізація як чинник інноваційного розвитку логістичного менеджменту підприємства
(Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2024) Болдирєва, Людмила
Підрозділ 5.5. з колективної монографії "Трансформація практики управління інноваційним розвитком соціально-економічних систем", у якому висвітлено питання цифровізації як чинника інноваційного розвитку логістичного менеджменту підприємства.
Item
Основні тренди цифрового рекрутингу
(Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2024) Варіс, Ірина
Підрозділ 5.6. з колективної монографії "Трансформація практики управління інноваційним розвитком соціально-економічних систем", у якому висвітлено питання oсновних трендів цифрового рекрутингу.
Item
Трансформація компетентностей на ринку праці менеджерів у цифрову епоху
(Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2024) Вареник, Вікторія; Піскова, Жанна
Підрозділ 5.7. з колективної монографії "Трансформація практики управління інноваційним розвитком соціально-економічних систем", у якому висвітлено питання трансформації компетентностей на ринку праці менеджерів у цифрову епоху.
Item
Цифровізація онбордингу персоналу в умовах дистанційної та гібридної зайнятості
(Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2024) Кравчук, Оксана; Азовцева, К.
Підрозділ 5.8. з колективної монографії "Трансформація практики управління інноваційним розвитком соціально-економічних систем", у якому висвітлено питання цифровізації онбордингу персоналу в умовах дистанційної та гібридної зайнятості.
Item
Економічні причини та наслідки Голодомору в Україні (до 90-річчя Голодомору в Україні та 95-річчя Всеволода Голубничого)
(2023) Супрун, Наталія
Стаття присвячена аналізу економічних причин та наслідків Голодомору, організованого в Україні радянською владою у 1932–1933 роках. Дослідження проведене на засадах концептуального підходу одного із перших дослідників Голодомору Всеволода Голубничого (1928–1977). Обґрунтовано, що основною причиною голоду в Україні у 1932–1933 рр. стала радянська економічна політика, що була націлена на тотальну монополізацію економічної влади, одним із механізмів якої стала колективізація. Ставши частиною тотальної державної монополії і об’єктом безжальної експлуатації економічними та неекономічними методами, сільське господарство перестало виконувати свою основну функцію – забезпечення населення продовольством та насичення товарного ринку. Це спричинило деформацію структури ринку та дисбаланс у співвідношенні товарного попиту і пропозиції. З огляду на те, що основним інструментом колективізації стало розкуркулення, тобто ліквідація (у т. ч. і фізична) верстви найбільш ефективних аграрних виробників, зроблено висновок, що пріоритетом радянської політики було не створення ефективної системи господарювання на селі, а подолання суспільного спротиву найбільш організованого та незалежного прошарку аграріїв, з підпорядкуванням більшовицькій владі решти українського селянства. Неефективна політика колективізації спричинила падіння урожайності та призвела до масштабного Голодомору, негативним економічним наслідком Голодомору стало фізичне знищення величезної частини працездатного і працелюбного населення. Колективізація і спричинений нею Голодомор завдали непоправної шкоди сільському господарству України, фактично зруйнувавши ефективну традиційну систему господарювання, зумовило зниження ефективності українського аграрного господарства, а у довгостроковій перспективі стало одним із провідних чинників занепаду радянської економічної системи.
Item
Фінансові та фіскальні інструменти політики сприяння іноземним інвестиціям за умов відновлення української економіки
(2023) Софіщенко, Ірина
У статті здійснено досвід розбудови української політики сприяння іноземним інвестиціям. Автором запропоновано авторське визначення поняття "політика сприяння іноземним інвестиціям" статті, відповідно до завдань дослідження методи та інструменти політики досліджуються на основі авторських підходів до їх типології. Сформовано припущення, про відновлення економіки України на основі залучення іноземних інвестицій потребує врахування попереднього вітчизняного досвіду використання інструментів політики стимулювання інвестицій з урахуванням нових викликів та завдань відновлення української економіки. За результатами дослідження визначено важливість комплексного та узгодженого підходу до використання інструментарію політики з урахуванням змін у зовнішньому середовищі формування політики.
Item
Соціальна безпека та згуртованість: сучасні підходи щодо їх взаємодії
(2023) Кирилюк, Володимир; Колядич, Олександр; Шевчук, Олена
У статті проаналізовано складові соціальної безпеки та її взаємодію із соціальною згуртованістю. Розглянуто підходи до розуміння соціальної безпеки, її елементів. Відображено ключові підходи до розуміння соціальної згуртованості та її компонентів. Досліджено основні індикатори соціальної безпеки і соціальної згуртованості та їх вплив на сучасний соціальний розвиток суспільства. Визначено напрями подальшого розвитку їх ефективної взаємодії з метою формування якісного соціального капіталу. Мета. Мета статті полягає в дослідженні ключових особливостей формування соціальної безпеки і згуртованості, враховуючи сучасні тенденції в суспільстві. Метод (методологія). Методологічною основою дослідження є наукові роботи з питань сучасного стану та особливостей формування соціальної безпеки і згуртованості. На всіх етапах дослідження використовувалися діалектичний, системний і синергетичний підходи; методи загальнонаукового пізнання: порівняння, аналіз і синтез, індукція і дедукція. Результати. Глобалізаційні процеси та сучасні кризові явища у світі, пандемічні виклики та війна в нашій країні, соціально-економічна проблема посилення експортної орієнтованості, залежність від імпорту енергетичних ресурсів та недоліки розвитку внутрішнього ринку значно актуалізують питання соціальної безпеки на усіх рівнях. Зниження рівня і якості життя населення, недосконалість проведення реформ в економіці України та соціальні деформації, майнові нерівності, що призводять до загострення соціальних протистоянь у суспільстві потребують аналізу та оцінки рівня соціальної безпеки з метою поліпшення добробуту населення. В сучасних умовах існують різні підходи щодо визначення соціальної безпеки, а також соціальної згуртованості суспільства. Причому критерії та індикатори соціальної безпеки в країнах Європейського Союзу розглядаються і вдосконалюються досить тривалий час. Одним із можливих показників ефективності соціальної безпеки може бути Індекс соціального прогресу, який є інтегральним показником і визначається рядом параметрів і критеріїв. Мета подальших досліджень полягає у структуризації складових соціальної безпеки та чіткому визначенню в ній ролі соціальної згуртованості.
Item
Рівень довіри до штучного інтелекту: аналіз результатів глобальних досліджень та стан в Україні
(2023) Андрощук, Геннадій
У статті, на основі аналізу матеріалів глобальних досліджень, визначено та оцінено рівень довіри та ставлення до штучного інтелекту (ШІ) серед людей різних країн, національностей, статі, вікових груп, соціального статусу. Досліджено вплив таких факторів, як рівень освіти, місце проживання, ступінь ознайомлення з новими технологіями, зокрема генеративним ШІ, та чинники, що впливають на сприйняття ШІ. Розглянуто чотири різні “шляхи до довіри” – інституційний, мотиваційний, зменшення невизначеності та шлях знань, визначено їх важливість у прогнозуванні довіри. Оцінено рівень довіри до ШІ в Україні порівняно зі світовими тенденціями, розглянуто важливі аспекти довіри: прозорість, надійність, зрозумілість, обізнаність, конфіденційність, етика, точність, можливість контролю тощо. Показані ризики і загрози генеративного ШІ, виділено три сегменти, які необхідно контролювати з точки зору управління корпоративними ризиками: інтелектуальна власність, конфіденційність даних та кібербезпека, запропоновано способи та інструменти сприяння довірі до ШІ.
Item
Трансформація спрощеної системи оподаткування: українські реалії та світовий досвід
(2024) Кужелєв, Михайло
Тези доповіді учасника Всеукраїнської науково-практичної конференції "Сучасні виклики та тенденції розвитку фінансової системи", м. Івано-Франківськ, 23 квітня 2024 року.
Item
Індивідуалізація інновацій через об'єкти права інтелектуальної власності : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2024) Палієнко, Тетяна; Бажал, Юрій
Дисертаційну роботу присвячено поглибленню економічних теоретико- методологічних засад дослідження процесу індивідуалізації інновацій через об’єкти права інтелектуальної власності, розкриттю механізмів комерціалізації таких інновацій та надання науково-практичних рекомендацій щодо впливу індивідуалізації інновацій на економічний розвиток України. Обґрунтовано, що інновації та об’єкти права інтелектуальної власності є взаємопов’язаними категоріями, які підсилюють один одного, стимулюючи технологічний прогрес і економічне зростання. Запропоновано удосконалену класифікацію інновацій, яка враховує їхню індивідуалізацію через об’єкти права інтелектуальної власності. Інноваційна діяльність вимагає співпраці між державою, університетами та промисловістю, де право інтелектуальної власності сприяє інноваційній діяльності при створенні, виконанні конструкторських розробок та комерціалізації нових технологій, продуктів та послуг і забезпечує трансфер технологій. Визначено, що статистично це підтверджується збільшенням кількості наукових досліджень у наукометричних базах та високою патентною активністю від університетів, які через процес комерціалізації наукових розробок зміцнюють зв’язки з реальним сектором економіки. Виявлено, що система охорони права інтелектуальної власності повинна адаптуватися до потреб інноваційного процесу, забезпечуючи баланс між охороною права інноваторів і можливістю доступу до нових знань та технологій для суспільства. Такий підхід сприяє створенню креативного середовища для інновацій, де право інтелектуальної власності служить інструментом підтримки і розвитку інноваційного потенціалу національної економіки. У межах дослідження було виявлено, що індивідуалізація інновацій – це процес, який використовує засоби індивідуалізації об’єктів інтелектуальної власності для комерційної ідентифікації та відмінності інноваційних технологій, продуктів чи послуг на ринку, забезпечуючи охорону права інтелектуальної власності на конструкторські інноваційні рішення, їхню ідентифікацію та відмінність, а також стимулюючи інноваційну діяльність. З практичної точки зору, індивідуалізація інновацій створює унікальні пропозиції для споживачів, зберігає конкурентоспроможність, привабливість для інвесторів, сприяє технологічному трансферу та захищає від фальсифікації і копіювання. Дослідження показало, що традиційні (торговельні марки, географічні зазначення походження товарів, комерційні найменування) та нетрадиційні інструменти індивідуалізації, такі як власні торговельні марки чи доменні імена, забезпечують не тільки унікальне позиціонування товарів та послуг на ринку та розпізнавання бренду, але й слугують юридичною охороною від неправомірного використання, тим самим стимулюючи розвиток інноваційної активності та її ефективну комерціалізацію. Показано, що функціонування системи індивідуалізації інновацій потребує ефективного інституціонального забезпечення, де значну роль відіграє держава, яка створює інституційні умови та специфічні інструменти для охорони та використання права на об’єкти інтелектуальної власності, зокрема законодавство, судові та адміністративні процедури, здійснення контролю за використанням засобів індивідуалізації інновацій. Обґрунтовано, що вирішення таких проблем, як плагіат, відсутність уніфікованої термінології, регулювання діяльності у цифровому середовищі, можливе завдяки міжнародній співпраці, яка сприяє створенню надійної інституційної бази та гармонізації внутрішнього законодавства відповідно до міжнародних угод, актів та конвенцій. Конкретизовано, що комерціалізація інновацій як один із важливих етапів інноваційного процесу, здійснюється у міжнародній практиці через різноманітні механізми, такі як застосування у власному виробництві, внесення до статутного капіталу підприємства, ліцензування, передача прав інтелектуальної власності, лізинг та франчайзинг, технічна допомога та інжиніринг, кожен з яких має свої переваги та недоліки застосування. Ефективне впровадження інновацій у комерційну площину стає можливим, коли забезпечуються сприятливі безпосередні та опосередковані фактори, зокрема нормативно-правове регулювання, фінансові заходи заохочення, боротьба з корупцією та сприятливе політичне та економічне середовище, та обрана правильна стратегія комерціалізації, яка залежить від специфіки інновації, ринкових умов, наявних ресурсів та цілей компанії. Аргументовано, що такий підхід не тільки сприяє підвищенню доходів від інновацій, але й вносить значний внесок у розвиток наукової та технічної діяльності, тим самим підсилюючи конкурентоспроможність національної економіки. У дисертаційному дослідженні акцентується увага, що ключовим ресурсом для генерування та отримання доходів від комерціалізації інновацій є людський капітал, який включає знання, навички, досвід та творчі, креативні здібності працівників. Така виняткова і специфічна роль інтелектуального людського капіталу обумовлена тим, що висококваліфіковані та креативні фахівці є економічними суб’єктами для створення нових ідей і розробки інноваційних продуктів, що актуалізує необхідність інвестування в освіту і професійне навчання. Виявлено прямий зв’язок між рівнем розвитку економіки і кількістю генерованих інновацій, визначений на базі даних Глобального індексу інновацій, де Україна демонструє значний невикористаний потенціал, особливо в освітній сфері. Аналіз Індексу людського розвитку показав його стабільний стан для нашої країни, що вказує на проблеми з інвестиціями в освіту та охорону здоров’я, незважаючи на зростання фінансування освіти до моменту повномасштабної військової агресії, а виконаний регресійний аналіз засвідчив негативний вплив корупції на людський розвиток в Україні. В роботі акцентується увага на то, що пріоритетним напрямком для держави є інвестування в розвиток інтелектуального людського капіталу та боротьба з корупцією. Це сприятиме підвищенню міжнародної конкурентоспроможності країни та розвитку інноваційних галузей. Дослідження міжнародного досвіду використання засобів індивідуалізації інновацій виявило інтенсивне зростання активності у сфері реєстрації патентів, торговельних марок та географічних зазначень, особливо в країнах з розвиненою економікою та високим рівнем інвестицій у дослідження і розробки, зокрема в Китаї, Сполучених Штатах, Японії, Канаді та європейських державах, які в сукупності формують понад 70% усіх заявок на реєстрацію даних об’єктів. Проведений в роботі аналіз показав, за кількістю зареєстрованих торговельних марок, лідируючими є такі класи: реклама та управління бізнесом, технологічні інновації, освіта і розваги, та сектор моди. Зазначено, що таке активне використання торговельних марок як інструменту охорони права інтелектуальної власності інновацій підкреслює їх важливість для привертання уваги споживачів, забезпечення унікальності продуктів і послуг, а також для брендування і зміцнення позицій компаній на ринку. Виконане в дисертації економетричне моделювання підтвердило гіпотезу про стратегічне значення та вплив засобів індивідуалізації та ідентифікації інноваційних товарів та послуг на позитивний економічний розвиток країни. Здійснений статистичний аналіз динаміки кількості засобів індивідуалізації зареєстрованих суб’єктів господарювання в Україні демонструє їх зменшення протягом останніх років, на що значно вплинули військові дії, проте позитивна динаміка заявок та реєстрацій засобів індивідуалізації підтверджує зростаючу активність українських компаній у сфері інновацій та їх усвідомлення важливості охорони права на інтелектуальні активи. Обґрунтовано, що інтенсифікація реєстрацій торговельних марок з боку іноземних інвесторів у сферах реклами, бізнес-менеджменту, освіти та наукових досліджень, свідчить про значний інтерес до українського ринку, що стимулює процеси глобалізації серед місцевих підприємств та сприяє залученню міжнародного капіталу. Також зафіксовано збільшення реєстрацій українських географічних зазначень, права на які охороняються відповідно до вимог Європейського союзу. Показано, що попри позитивні зрушення, Україна з 2022 року зіткнулася з серйозними викликами, обумовленими військовими діями: пошкодження виробничих потужностей, дестабілізація економічної ситуації та відтік інвестицій, що ускладнює подальший розвиток індивідуалізації інновацій в країні. Здійснено аналіз нетрадиційних форм індивідуалізації інновацій, зокрема доменних імен та власних торговельних марок, які значно розширили сферу свого впливу на інноваційну діяльність в часи розвитку електронної комерції та пандемії COVID-19. З’ясовано, що для споживачів власні торговельні марки відіграють роль доступних якісних товарів без залежності від знижок, а доменні імена служать основним інструментом ідентифікації бізнесу в Інтернеті, що забезпечує приваблення клієнтів і рекламу продуктів. Доведено, що під час війни в Україні торговельні марки набувають важливості як економічний інструмент для ізоляції агресора, а вихід світових брендів з російського ринку демонструє їхню стратегічну позицію на підтримку українського суверенітету і міжнародних норм права, що є також виявом міжнародної солідарності і підтримки демократичних цінностей. Проведений в дисертації PESTLE-аналіз показав, що індивідуалізація інновацій України має значний потенціал для реалізації через процес комерціалізації, однак він обмежується рядом викликів від зовнішнього і внутрішнього середовищ. Ці виклики включають обмежене фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, складнощі у доступі до зовнішнього фінансування, високі витрати на охорону права і комерціалізацію інтелектуальної власності, а також недосконалість законодавчого регулювання та інституційної підтримки. Проведений в роботі економетричний аналіз підтвердив висунуту гіпотезу, що інвестиції у розвиток інновацій, збільшення кількості інноваційно активних підприємств, а також їхня індивідуалізація через об’єкти права інтелектуальної власності мають безпосередній та позитивний вплив на економічне зростання України. Визначено, що реформування сфери індивідуалізації інновацій, включаючи залучення додаткового інвестування в науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, покращення законодавчої бази та розвитку інноваційної інфраструктури, зміцнення зв’язків між наукою та практичним застосуванням, активізацію міжнародної співпраці та розширення фінансових механізмів підтримки інноваційних проєктів, сприятиме збільшенню продуктивності та інноваційної активності, що стане вагомим внеском у підвищення конкурентоспроможності та стимулювання довгострокового економічного зростання країни. Отримані наукові результати дослідження можуть бути використані в роботі органів державної влади в сфері охорони права інтелектуальної власності при індивідуалізації інновацій, розробки стратегій і підготовки кадрів. Їх також застосовано в навчальному процесі на економічному факультеті Національного університету "Києво-Могилянська академія", зокрема у викладанні дисципліни: "Економічна теорія підприємництва" (довідка № 12/432 від 29.04.2024 р.). Теоретичні та практичні рекомендації дисертаційного дослідження використано в навчальному процесі Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя (довідка №04/700 від 18.04.2024 р.). Практичне впровадження результатів дослідження індивідуалізації інновацій здійснено на підприємствах: ТОВ «Лебединські ковбаси» (довідка №4 від 08.04.2024 р.), ПрАТ "Рембудкомлект" (довідка №165 від 04.04.2024 р.).
Item
Прислівникові еквіваленти слова сучасної української мови в різностильових текстах початку ХХІ ст. : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2024-05-21) Суховець, Юлія; Лучик, Алла
Дисертаційне дослідження присвячене прислівниковим еквівалентам слова – нарізнооформленим лексичним одиницям перехідного характеру, що виявляють у системі української мови ознаки прислівникового класу слів. Їхня специфіка полягає в тому, що вони перебувають на межі між власне-словом, з одного боку, та вільним (синтаксичним) словосполученням або фразеологічним сполученням, з іншого боку. У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, сформульовано його мету та завдання, визначено об’єкт і предмет; схарактеризовано дослідницький матеріал і його джерела, теоретичне підґрунтя та методологію дисертаційного дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення проведеної роботи; висвітлено перспективи подальших розвідок; наведено відомості про апробацію результатів кваліфікаційної праці, а також розкрито структуру дисертації. У першому розділі схарактеризовано сутність поняття еквівалентів слова в лінгвістичній науці та здійснено огляд праць, присвячених суміжним мовним явищам. Простежено, які спільні та відмінні властивості характеризують власне-слова, еквіваленти слова, вільні (синтаксичні) словосполучення та фразеологічні одиниці. Окремо проаналізовано співвідношення власне-прислівників, прислівникових еквівалентів слова та адвербіальних фразеологізмів. Уточнено рівневий статус еквівалентів слова в структурі сучасної української мови. Осібну увагу зосереджено на прийменниково-відмінковій формі та ступенях її адвербіалізації як граматичному явищі сучасної системи української мови з проєкцією на прислівникові еквіваленти слова. Припущено, що в межах прийменникового ступеня адвербіалізації прийменниково-відмінкової форми варто виокремлювати допоміжний, невласне-прийменниковий, ступінь адвербіалізації. Зроблено висновок, що саме прийменниково-відмінкові форми невласне- прийменникового ступеня адвербіалізації становлять формальну структуру прислівникових еквівалентів слова. У другому розділі запропоновано ідентифікаційні критерії прислівникових еквівалентів слова, які уможливлять виокремлення їх серед інших лексичних одиниць сучасної української мови. Зокрема до таких критеріїв належать: морфолого-синтаксичний (співвідносність із власне-прислівниками), формально-аналогійний (аналогія за формальною структурою), семантичний (семантичні відношення між досліджуваними одиницями, зокрема опозиційні), морфологічний (співвідносність із відмінковою формою), орфографічний (паралельне окреме чи цілісне написання прислівникової одиниці), мовленнєвий (співвідносність із формою, наразі простеженою лише в мовленні й не кодифікованою в словниках). Образний критерій допоможе розрізнити еквівалент слова та фразеологічну одиницю. Третій розділ репрезентує формально-структурну організацію прислівникових еквівалентів слова у вигляді моделей. На матеріалі дослідження побудовано 113 моделей, поділених на групи відповідно до активності творення прислівникових еквівалентів слова за певними схемами: продуктивні моделі, моделі середньої продуктивності, непродуктивні моделі та моделі тавтологічної структури. Простежено, що найбільшу здатність до транспонування в прислівниковий клас слів виявляють сполучення прийменників з іменниками, які під час творення нової одиниці втрачають свої категорійні властивості. Також у творенні прислівникових еквівалентів слова беруть участь субстантивовані прикметники, займенники, числівники, вигуки, частки, власне-прислівники та предикативні слова, однак такі елементи в їхній структурі не є показовими. У разі утворення прислівникового еквівалента слова вони також утрачають свій частиномовний статус.Аргументовано, що прислівникові еквіваленти слова прийменниково- відмінкової форми передбачають можливість поширення їхньої структури атрибутивними й указівними елементами. Здатність такого ускладнення структури багатьох прислівникових еквівалентів слова яскраво вказує на перехідний характер досліджуваних одиниць та процес становлення їх у системі української мови. У четвертому розділі схарактеризовано побудоване у вигляді матриці семантичне поле прислівникових еквівалентів слова, що складається із шести зон – ядерної, приядерної, напівпериферійної, периферійної та віддаленоядерної. Названі зони були виокремлені на підставі зафіксованості певних сем у внутрішньому складі аналізованих прислівникових еквівалентів слова. До ядерної зони увійшли семи, виявлені в 146–50 прислівникових еквівалентах слова. Приядерну зону сформували семи, наявні в 49–25 одиницях, напівпериферійну – ті, що містяться в 24–10 прислівникових еквівалентах слова, а периферійну – семи, зафіксовані в 9–2 одиницях. Віддаленоядерну зону формують семи, що входять до складу лише одного прислівникового еквівалента слова. Кожна з цих зон відбиває ступені центральності чи периферійності конкретних сем у мікросистемі прислівникових еквівалентів слова. Складники ядерної зони найперше орієнтовані на репрезентацію семантики стану суб’єкта дії та характеристики власне-дії. Семи приядерної зони конкретизують душевний і фізичний стан суб’єкта чи об’єкта дії. У напівпериферійній зоні панівне місце посідають семи, що виражають абстрактні поняття. Периферійна зона семантичного поля передусім маніфестує семантику статичної чи динамічної ознаки та ознаки дії, власне-дії, способу дії. У віддаленоядерній зоні перебувають найрізноманітніші семантичні елементи, що можуть позначати власне-ознаку, спосіб дії, час, місце, міру та ступінь вияву дії тощо. Внутрішня структура прислівникових еквівалентів слова оприявнила взаємодію цих одиниць із власне-прислівниками, з одного боку, та з дієсловами, прикметниками, іменниками й числівниками, від яких здебільшого й походять власне-прислівники, з іншого боку. Окремий аспект дослідження внутрішньої організації прислівникових еквівалентів слова стосується виявлення семантичних опозицій, у які вступають ці одиниці за допомогою інтегральних і диференційних сем. З’ясовано, що прислівникові еквіваленти слова можуть перебувати в опозиціях тотожності, еквіполентних і привативних опозиціях. Переважна більшість одиниць формує еквіполентну опозицію. Сама можливість побудови семантичного поля прислівникових еквівалентів слова, поділу цього поля на розгалужені зони, а також простежувані семантичні опозиційні відношення між досліджуваними одиницями підтверджують їхній системний статус у сучасній українській мові. У п’ятому розділі проаналізовано варіанти прислівникових еквівалентів слова сучасної української мови, серед яких фонетичні, акцентні, морфологічні, дериваційні, лексико-семантичні та експресивно-стилістичні. Фонетичне варіювання прислівникових еквівалентів слова передусім зумовлене законами милозвучності української мови. Акцентне варіювання відтворює загальну властивість подвійного наголошення деяких іменникових елементів, що входять до складу прислівникових еквівалентів слова. Різні граматичні показники числа й відмінка іменникового елемента прислівникового еквівалента слова сприяють появі морфологічних варіантів, а різні афіксальні морфеми – дериваційних варіантів. Виявлені лексико-семантичні варіанти відображають контекстуальні синонімічні відношення між прислівниковими еквівалентами слова. Одиниці з різним стилістичним навантаженням формують експресивно-стилістичні варіанти. Окремий аспект дослідження присвячено функційно-стильовій реалізації прислівникових еквівалентів слова сучасної української мови, що поступово відображено в другому, четвертому й п’ятому розділах. У додатках представлено порівняльну таблицю спільних і відмінних ознак еквівалента слова, слова, словосполучення та фразеологізму (додаток Б); фрагменти ядерної та приядерної зон семантичного поля прислівникових еквівалентів слова (додаток В); розширений перелік зафіксованих варіантів прислівникових еквівалентів слова (додаток Г); перелік усіх одиниць дослідження, критерії їх виокремлення та форми, з якими співвідносяться деякі прислівникові еквіваленти слова (додаток Д); стильово-контекстну реалізацію прислівникових еквівалентів слова в сучасній українській мові (додаток Е). Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у виявленні й описі прислівникових еквівалентів слова (більше 900 одиниць) української мови новітнього періоду на матеріалі опублікованих протягом 2010–2023 років оригінальних і перекладних текстів шести функційних стилів (конфесійного, наукового, офіційно-ділового, публіцистичного, розмовного й художнього), що дозволило значно поповнити корпус еквівалентів слова новими одиницями. Уперше запропоновано ідентифікаційні критерії прислівникових еквівалентів слова, досліджено й представлено варіанти цих одиниць. Простежено, що прислівниковими еквівалентами слова рівномірно послуговуються в більшості функційних стилів, окрім офіційно-ділового. Практичне значення розвідки виявляється в можливості застосувати отримані результати в лексикографічній, науковій та науково-методичній діяльності. Зокрема результати дослідження допоможуть укладачам словників поглибити уявлення про еквіваленти слова, чіткіше розподіляти лексичні одиниці за визначеними параметрами до відповідних груп (стійких сполучень слів, еквівалентів слова, фразеологізмів тощо). Водночас корпус прислівникових еквівалентів слова, представлений у додатку Е, може бути залучений до тлумачних, перекладних тощо словників. Методика, застосована в дослідженні, може бути використана для вивчення інших перехідних явищ мовної системи, передусім еквівалентів слова, співвідносних із прикметниками. Окрім того, практичні аспекти, порушені в пропонованому дослідженні, можуть бути корисними в розбудові штучного інтелекту, зокрема під час написання програм для опрацювання мовного матеріалу. Перспективи подальших досліджень убачаємо в кількох напрямах, а саме: 1) системний аналіз іменникових елементів, що беруть участь у творенні прислівникових еквівалентів слова, зокрема з позиції граматичної категорії конкретності / абстрактності; 2) вивчення синтаксичного функціювання прислівникових еквівалентів слова на рівні речення, а також визначення критеріїв для розмежування синтаксеми як одиниці синтаксичного рівня мовної системи та еквівалентів слова як одиниць лексичного рівня; 3) глибше простеження стилістичної маркованості прислівникових еквівалентів слова та функціювання їх у найрізноманітніших жанрах функційних стилів української мови; 4) удосконалення принципів виявлення прислівникових еквівалентів слова, зосібна за допомогою автоматизованих систем; 5) укладання словника прислівникових еквівалентів слова сучасної української мови.