eKMAIR
Electronic Kyiv-Mohyla Academy Institutional Repository
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
Ukrayna / [Oleksandr Halenko, Abdullah Üstün, ... Nataliia Shlikhta et al.] ; editörler: İsmail Aydıngün, Valeriy Morkva.
(Atatürk Araştırma Merkezi, 2024) Halenko, Oleksandr; Üstün, Abdullah; Shlikhta, Natalia; Aydıngün, İsmail; Morkva, Valeriy
1991’de, Sovyetler Birliği’nin dağılmasıyla Doğu Avrupa, Kafkaslar ve Orta Asya’da on beş yeni devlet ortaya çıktı ve Türkiye birkaç yeni komşu devlet kazandı. Bu komşulardan biri de Türkiye Cumhuriyeti tarafından 16 Aralık 1991’de bağımsızlığı tanınan1 Ukrayna idi. Bununla birlikte, sadece otuz yıl önce bağımsız bir Ukrayna devletinin ilanı, Ukrayna’nın Türkiye için daha önce var olmayan yeni bir komşu olduğu anlamına gelmez. Aslında bu ülke insanlarıyla birlikte bin yılı aşkın uzun bir geçmişe sahiptir. Ukrayna ve Ukrayinler, sadece Türkiye Cumhuriyeti’nin değil, Osmanlı Devleti, Kırım Hanlığı ve uzun süre Avrasya bozkırlarında yaşamış birçok Türk halkının da komşusuydu.
Ukrayna’da Kilise: Bağımsızlığa Giden Yüz Yıllık Yol (20. Yüzyılın Başındaki Ukrayna Devrimi’nden 21. Yüzyılın Başındaki RusyaUkrayna Savaşı’na Kadar)
(2024) Shlikhta, Natalia
Makalenin odak noktası, 20. yüzyılın başlarının devrimleriyle başlayan ve bugüne kadar devam eden ve karmaşık olan, Ukrayna Kilisesi’nin Moskova Patrikhanesi’nden bağımsızlığını kazanma sürecidir. Makalede yakın dönem Ukrayna tarihinin tüm zikzaklarını yansıtan Ukrayna kilise tarihinin temel dönemleri belirlenip bu dönemlerin ana özellikleri açıklanmaktadır. Söz konusu dönemler; 20. yüzyılın başlarında, Ukrayna ulusunu inşa süreci bağlamında bağımsız (otosefal) hareketlerin ortaya çıktığı dönem, SSCB’de Rus Ortodoks Kilisesi içinde Ukrayna Eksarhlığı’nın var olduğu dönem ve Ukrayna’nın bağımsızlığını kazandıktan sonra Ukrayna ulusal kiliselerinin canlandığı dönemidir. Ukrayna kiliselerinin güncel dönemi, Onur Devrimi ve Şubat 2014’ten bu yana devam eden Rusya-Ukrayna Savaşı’yla başladı. Ortodoks Ukrayna Kilisesi’ne Otosefal Belgesinin (Tomos) 2019’da, Ekümenik Patrikliği tarafından verilmesi ve Ukrayna Ortodoks Kilisesi-Moskova Patrikhanesi’nin (UOK-MP) din adamları ve inananları arasında “Moskova’dan uzaklaşma” hareketinin hızlanması, bu dönemin belirleyici özellikleridir. Tüm dönemlerin her birinde, makalede gösterildiği gibi, “Moskova’dan uzaklaşma hareketi” karmaşık ve çok boyutluydu. Bütün dönemleri birleştiren ortak boyut, Rus İmparatorluğu döneminden beri devam eden ve özellikle Şubat 2022’de tam ölçekli Rus saldırganlığının başlamasından sonra yoğunlaşan, ulusal Ukrayin ile (neo)emperyal Rus dünya görüşleri arasındaki çatışmadır. Makalede Rus Kilisesi’nin gelenekçiliği ve muhafazakârlığıyla karşılaştırıldığı Ukrayna kiliselerinin “zamana ayak uydurma” ve güncel meydan okumalara karşı cevaplar verme konusundaki istekliliğine ve Rus Kilisesi’nden farklı olarak Ukrayna kiliselerinde kilise ruhban sınıfının ve sıradan inananların büyüyen rolüne özel dikkat çekilmektedir
Українські виміри Січневого повстання 1863–1864 рр. : колективна монографія
(Baltija Publishing, 2024) Педич, Василь; Тельвак, Віталій; Шандра, Валентина; Реєнт, Олександр; Янишин, Богдан
Польське національно-визвольне Січневе повстання 1863–1864 рр., яке охопило західні та південно-західні терени Російської імперії мало, зокрема, і свої виразні українські виміри, ретроспективному огляду яких і присвячено пропоновану колективну монографію. Виміри ці багатогранні, тому з метою всебічного розкриття теми поданий авторами матеріал у колективній монографії структуровано за чотирма тематичними розділами: територіальному і соціальному вимірам Січневого повстання в контексті залучення й ставлення до нього населення українських губерній Російської імперії присвячено перший розділ; аналізові геополітичного контексту повстання – другий; дослідженню його наслідків крізь призму вимірів соціально-економічного і національного – третій; історичній пам’яті про повстання у спогадах і рецепціях – четвертий.
Становище Південно-Західного краю Російської імперії після Січневого повстання 1863 р.
(2024) Шандра, Валентина
160-річчя Січневого повстання 1863 р. стало нагодою звернутися до осмислення його місця в історії взаємин сусідніх народів. Події цього повстання досліджувало немало істориків – як західноєвропейських, польських, російських, так і українських. На зміну концепції про революційні зв’язки Росії і Польщі прийшла нова – про становище етносів у складі Російської імперії. Уже відзначення 150-річчя повстання було використано істориками, зокрема деякими російськими і білоруськими, аби засудити його прогресивне значення. Натомість більшість дослідників розглядали повстання як чергову спробу позбутися іноземного панування та відновити власну державність. Наслідки повстання потребують осмислення та концептуалізації неоднакового історичного досвіду з огляду навіть на сучасне становище, коли Україна стала жертвою російського імперіалізму, а Польща надає їй посильну допомогу в боротьбі за власну державність.
Геноцидні стратегії щодо України в російському пропагандистському дискурсі
(2024) Субота, Ірина
Серед дослідників та науковців правничих наук наразі є дискусійним питання про визнання низки злочинів Росії проти України та її населення геноцидом. Натомість на рівні досліджень російського пропагандистського медіадискурсу багато дослідників визначає, що російський пропагандистський дискурс містить геноцидні ознаки (наприклад, М. Рябчук, Т. Снайдер). Зокрема, науковці беруть до уваги такі стратегії: заперечення геноциду як стратегія його скоєння (С. Коен, А. Джонс), дегуманізація та демонізація (Г. Стентон, Б. Бахадор), маніпулятивне використання терміна "геноцид" російською пропагандою (В. Романюк, О. Дудко, Е. Фортуін). Метою статті є визначення геноцидних стратегій щодо України в російському пропагандистському дискурсі на основі їхньої відповідності десятьом етапам геноциду, розробленим Г. Стентоном: 1) класифікація; 2 символізація; 3. дискримінація; 4. дегуманізація; 5. організація; 6. поляризація; 7. підготовка; 8. переслідування; 9. винищення; 10. заперечення. У статті ці етапи накладено на російський пропагандистський медіадискурс та розглянуто в контексті війни РФ проти України. Аналіз на відповідність проведено на основі таких критеріїв: інтенсивність ненависницької риторики, наративізація та організація медіасистеми РФ (рівень втручання держави в порядок денний інформаційних медіаресурсів). Для аналізу обрано кейс повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року РФ в Україну, за яким слідували масові вбивства цивільного населення, руйнування житлових кварталів та позбавлення умов життя українців (як-от, обстріли енергетичної інфраструктури). У статті проаналізовано, як фізичні дії РФ проти України відображені в пропагандистському медійному дискурсі, та їхню відповідність етапам скоєння геноциду за Г. Стентоном. Зокрема, етапи класифікації, символізації, дегуманізації, поляризації, винищення у російському пропагандистському дискурсі можна розглядати як прояв ненависницької риторики різної інтенсивності шляхом її посилення з кожним етапом щодо певної групи. Етапи дискримінації, підготовки, переслідування та заперечення здебільшого виявлено на рівні наративів щодо України, а етап організації виявлено в медіасистемі РФ.
Україна в цивілізаційних потоках ранньої модерності
(Національна академія наук України, Інститут історії НАН України, 2024) Бачинська, Олена; Бовгиря, Андрій; Войтович, Леонтій; Маслійчук, Володимир
З широкого порівняльного контексту і з різних інтерпретаційних підходів авторами монографії запропоновано багатогранну і багатоаспектну модель перебігу історичного процесу в Україні на етапі раннього нового часу в усьому розмаїтті його локальних, регіональних і національних формовиявів. Як фактори консолідації акцентовані націєтворча та державотворча компоненти, а також основні маркери української ідентичності.
Ідеологічна зумовленість лексико-семантичних процесів в українському радянському дискурсі 60-80 років ХХ століття
(Scholarly Publisher ICSSH, 2024) Калиновська, Оксана
Вплив ідеології на систему української мови в ХХ столітті позначився передусім на формуванні в ній специфічного лексико-семантичного ядра, представленого суспільно-політичною лексикою, що відображала основні поняття (цінності) панівної в радянському союзі (частиною якого була Україна) марксистсько-ленінської ідеології: марксизм, ленінізм, комунізм, соціалізм тощо, а також лексикою, що номінувала основні поняття радянського способу життя: воїн-визволитель, колгоспне селянство, п’ятирічка, суботник, комсомол тощо, що засвідчено текстами партійних документів, які містили зразок висловлювання в суспільній комунікації, тому слугують ілюстративним матеріалом нашого дослідження.
Соціополітичний простір Слобожанщини у XVII ст. Формування слобідських полків
(2024) Маслійчук, Володимир
Розділ 29. з монографії "Україна в цивілізаційних потоках ранньої модерності" у якому йдеться про соціополітичний простір Слобожанщини у XVII ст. та формування слобідських полків. Історія прикордоння є одним із найактуальніших і найзатребуваніших зрізів історичної науки. У сучасних умовах певною мірою так звані фронтирні студії набули політичного контексту, що загострює питання історичних належностей та діалогів, а подекуди і полілогів культур. Українські прикордонні історико-культурні регіони (Галичина, Закарпаття, Донбас, Поділля) залишаються дуже важливими для студіювання, а дослідження їх взаємодії з іншими історичними частинами України здатне прояснити чимало суперечливих питань загальної української історії, що зі свого боку також є вислідом викликів мультифронтиру. З такого контексту важливою прикордонною локацією є Слобідська Україна — історико-культурний регіон, що виник у другій половині XVII cт. унаслідок переселення українців на простори між середньою течією рік від "Сейму до Дону", територія існування слобідських полків, козацьких автономних утворень до 1764 р.
Від реформування до скасування. Слобідські полки у 1700—1762 рр.
(2024) Маслійчук, Володимир
Розділ 30. з монографії "Україна в цивілізаційних потоках ранньої модерності" у якому йдеться про реформування та скасування слобідський полків у 1700—1762 рр. Спроби реформування слобідських полків, посилення їх залежності від царського уряду та задоволення за їх рахунок нагальних потреб Московської держави спостерігаються вже під час Кримських походів. Першою з козацьких автономій під пресинг реформування потрапила найзалежніша від царського уряду Слобідська Україна.
Про застосування форми хвильового фронту альвенових мод для діагностики просторового каналювання
(Інститут ядерних досліджень, 2024) Яковенко, Юрій
Анотація доповіді на XXXI Щорічній науковій конференції Інституту ядерних досліджень НАН України, (м. Київ, 27-31 травня 2024 року). Метою цієї роботи є розробка числових засобів для дослідження такого зв’язку в складніших альвенових власних модах, які не можна задовільно наблизити однією полоїдною гармонікою, – RSAE-модах (Reversed-Shear Alfven Eigenmode) та TAE-модах (Toroidicity-induced Alfven Eigenmode).
Скасування слобідських автономій та спроби інтегрувати регіон до імперських структур
(2024) Маслійчук, Володимир
Розділ 31. з монографії "Україна в цивілізаційних потоках ранньої модерності" у якому йдеться про скасування слобідських автономій та спроби інтегрувати регіон до імперських структур. Ліквідація полково-сотенного устрою, автономії слобідських полків закономірно випливала з "кризи" 1740-х—1750-х років. Щойно вступивши 1762 р. на престол, імператриця Катерина II під впливом просвітителів узялася до впорядкування своєї держави, перетворення її на регульований з центру механізм, зі скасуванням будь-яких особливостей регіонального управління і автономій. Першою з українських земель під цей процес підпала Слобожанщина.
Числове дослідження швидких магнітозвукових мод у токамаках
(Інститут ядерних досліджень, 2024) Бурдо, Олена; Колесниченко, Ярослав; Яковенко, Юрій; Руденко, Т.
Анотація доповіді на XXXI Щорічній науковій конференції Інституту ядерних досліджень НАН України, (м. Київ, 27-31 травня 2024 року). У цій доповіді робиться огляд числових кодів, призначених для моделювання FMM з частотами в йонно-циклотронному діапазоні, які було розроблено в останній час авторами.
Особливості роботи журналістів в Україні під час пандемії COVID-19 та російсько-української війни: результати емпіричного дослідження
(2024) Чайкун, Олена
Стаття присвячена аналізу впливу кризових ситуацій на роботу журналістів друкованих видань в Україні під час пандемії COVID-19 та російсько-української війни. У дослідженні розглядаються виклики, з якими зіткнулися керівники преси в умовах криз, а також трансформації медіасфери, умови праці журналістів. Результати емпіричного дослідження, проведеного серед керівників друкованих медіа, висвітлюють основні проблеми під час пандемії та війни, зокрема кадрові труднощі, відтік працівників, фінансову кризу через падіння рекламного ринку, а також вплив державного регулювання. Окрему увагу приділено проблемам безпеки, викликаним воєнним станом, змінам в аудиторії та необхідності адаптації контенту до нових умов. Зокрема 52,8% респондентів відзначили значний вплив воєнного часу на їхню роботу, а для 19,4% цей період став критичним. У статті аналізується процес цифровізації медіа, спричинений кризовими умовами. Біль¬шість опитаних вказали на активний перехід видань у цифровий формат, що дозволило зберегти контакт із аудиторією та забезпечити оперативність комунікації. Також приділено організаційним змінам, зокрема впровадженню дистанційної роботи та цифрових технологій. Окрему увагу приділено феномену інфодемії – поширенню дезінформації та фейкових новин під час криз. У дослідженні виявлено, що 58,3% опитаних вважають інфодемію інструментом гібридної війни, а 36,1% зазначили її вплив на редакційну політику. Феномен інфодемії розглядається як виклик, що вимагає адаптивних стратегій медіа для збереження довіри аудиторії. Стаття містить емпіричний матеріал, який допомагає виявити тенденції в роботі медіа під час кризових ситуацій. Результати дослідження акцентують увагу на необхідності адаптації, дотримання етичних норм і прозорості у роботі журналістів. Матеріал може бути використаний для вдосконалення і побудови кризових комунікацій медіа з аудиторією, а також для розробки рекомендацій для подолання викликів у медіасфері.
"Образи суспільства" та "образи війни" у медіакомунікативному просторі: особливості формування
(2024) Коник, Дмитро; Сусська, Ольга
У статті висвітлюється взаємозв’язок ставлення до подій, які мають неабияке значення для відображення у громадській думці "образів війни", що створюються у медіакомунікативному просторі, а також суттєво впливають на загальний соціопсихологічний стан громадян і так само фіксуються соціологами. Віртуальний простір соціальних мереж створив нову ситуацію, яка є певним викликом для соціологів, адже суттєво збільшився діапазон між "образами суспільства", що формуються у масовій свідомості, та соціальною реальністю. Перспективи розвитку інформаційного суспільства, з одного боку, відкрили суттєво нові можливості роботи з інформацією й опанування знань, а з іншого – поставили перед соціумом нові виклики. Еволюція "індустрії вражень" поступово перемагає за швидкістю еволюцію «індустрії» пізнання соціальної реальності. Особливо загострюються ці процеси під час глибоких соціальних криз, однією з яких, безумовно, є війна. Швидкість створення "образів війни" певною мірою стали випереджати інформацію про реальні події. Опосередкованість цих образів може створювати непередбачувані ефекти. Віртуалізація свідомості громадян зростає пропорційно збільшенню каналів розповсюдження інформації – від традиційних медіа до сторінок військових експертів і блогерів у соцмережах, оперативних відео (що іноді створює небезпеку для тих, хто їх розповсюджує, наприклад, одразу після "прильотів"). Створюються нові моделі користування та "зчитування" інформації, що в умовах гібридної війни породжує і нові моделі самозахисту особистості від небезпечної та негативної інформації. Так само на рівні держави виробляються моделі протидії маніпулятивним впливам медіапростору на свідомість громадян, попередження панічних настроїв тощо. Саме у контексті такого нового розуміння впливів медіапростору збільшується актуальність досліджень комунікаційних процесів під час війни.
Комунікативна взаємозалежність між "четвертою владою" та PR
(2024) Коник, Дмитро; Сусська, Ольга
Стаття присвячена трансформації поглядів і методологічних підходів соціологічної науки, що намітились останнім часом і стосуються все частіше "переведення стрілок" із поширених у соціології мас-медіа макросоціологічних підходів до мікросоціологічних. Цей процес не обмежується виключно пошуком нової частково альтернативної методології, а є радше віддзеркаленням потреби фокусування уваги дослідників на окремих кластерах аудиторій і більш уважному ставленні до змін усередині цих кластерів. Також спрацьовує суттєва зміна умов проведення досліджень у воєнний час, зокрема відсутність можливості експлуатації всеукраїнських вибірок, потрібних для масштабних опитувань в галузі соціології мас-медіа, що суттєво змінює умови організації опитувань і підходи до аналізу результатів. Виникає потреба в більш ретельній увазі до наукових розвідок суміжних галузей, зокрема до широко розвинутої галузі зв’язків із громадськістю (public relations), яка є фактично сферою впровадження результатів багатьох соціологічних досліджень, без яких більшість PR-стратегій чи PR-кампаній не змогли б реалізуватися. Останнім часом намітилася певна єдність у поглядах на ефективність комунікацій між представниками соціології мас-медіа та спеціалістами із зв’язків з громадськістю, які мають справу з аудиторіями переважно меншими за обсягом, цільовими або ж лише потенційними, просуваючи свої «ідеологеми», "меми", "слогани" тощо. Проте, з точки зору досягнення мети – сформувати думку, імідж, репутацію або навіть досягти більш масштабних ефектів, сьогодні цілі соціологів-дослідників аудиторій мас-медіа та працівників сфери піар співпадають. Щодо застосування методологічних підходів, то в певних деталях соціології масових комунікацій є, що запозичити із сфери піар, адже захоплення кількісними, масштабними за обсягами масивів опитаних соціологічними дослідженнями поступово відходить у минуле, поступаючись новим, більш сфокусованим і сконцентрованим на якісних показниках, аудиторій методам. Залучення досвіду PR і більша концентрація на цільових аудиторіях, зокрема у вивченні соціополітичних процесів і «четвертої влади», демонструє наявність комунікативної взаємозалежності мас-медіа і PR як певного тренду розвитку двох суміжних галузей соціальних наук.
Стратегії маскування антиукраїнської риторики у російському пропагандистському дискурсі
(2024) Субота, Ірина
Російський пропагандистський дискурс щодо України має два способи поширення антиукраїнської риторики – відкритий (неприхований) та прихований (замаскований). Перший спосіб включає відкриті заяви щодо намірів знищення українського народу та України, другий – містить стратегії маскування, що базуються на підміні понять, використанні фальшивого контексту, штучному розподілу українців на групи. Якщо перший спосіб поширення антиукраїнської риторики є легшим та очевидним для виявлення, то другий спосіб потребує глибшого аналізу для декодування справжніх намірів РФ, які лежать в основі її пропагандистського дискурсу щодо України. Таким чином російська пропаганда формує гібридну модель поширення антиукраїнської риторики. У цій статті, зокрема, розглянуто стратегії маскування антиукраїнської риторики
у російському пропагандистському дискурсі та складнощі їхнього декодування. У статті виокремлено чотири стратегії маскування: 1) використання новомови; 2) підміна номінацій на позначення об’єкта, на якого спрямована пропагандистська риторика; 3) штучне розділення українського суспільства на групи; 4) спотворення контексту використання терміну "геноцид" та його нормалізація в російському пропагандистському дискурсі. Застосування цих стратегій російською пропагандою ускладнює виявлення в ній антиукраїнської риторики. Виокремлення та знання цих стратегій як частини російської пропагандистської риторики щодо України дасть змогу розширити способи декодування пропаганди РФ, зокрема у контексті дискусій, що відбуваються навколо класифікації російської антиукраїнської риторики як геноцидної. Наявні дослідження та публікації розглядають складнощі у визначенні поняття геноциду, аналізують окремі аспекти російської ритотрики щодо України на відповідність геноцидним ознакам, проте не показують складові та стратегії пропаганди РФ, які ускладнюють аналіз та класифікацію російської пропагандистської риторики.
The Role of Integrated Communications in Building and Maintaining the Reputation of Company
(2024) Zinchenko, Alla
Abstracts of the report of the participant of the 9th International Scientific Conference "Leadership, Innovation, Management and Economics: Integrated Politics of Research"
Вплив Директиви ЄС про комплексну перевірку корпоративної стійкості (CSDDD) на нефінансову звітність українських компаній
(2023) Зінченко, Алла
В доповіді учасника Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції “Актуальні питання бухгалтерського обліку, аналізу, аудиту та оподаткування в умовах воєнного стану і післявоєнного відновлення”, присвяченої 30-річчю ДННУ "Академія фінансового управління", проведено аналіз основних положень європейської Директиви про комплексну перевірку корпоративної стійкості (CSDDD).
Правове регулювання зобов'язань у міжнародних угодах
(2024) Мороз, Світлана
Статтю присвячено аналізу нормативно визначеної характеристики міжнародного договору та наявності зобов’язань в них, способів відродження зобов’язань у договорі, порівнянню договорів з різним предметом та зобов’язань у них. Зроблено акценти на наявній проблематиці виконання чинних міжнародних домовленостей. Показано, що договори з безпекових питань зазвичай містять негативні зобов’язання, на противагу їм, торговельні угоди включають як позитивні, так і негативні види зобов’язань. Зазначено, що безпекові договори передбачають дотримання принципу невтручання та утримання від дій, що можуть зашкодити іншій країні, а натомість торговельні угоди мають на меті активну співпрацю між державами, що й підкреслює необхідність позитивних зобов’язань країн.
Including civil society in peace negotiations: the war in the Ukraine Donbas Region (2014-21)
(2025) Kyselova, Tetiana
This article demonstrates how the logics of "civil" and "interstate" war were applied differently by mediators and the conflict parties to the issue of civil society inclusion during the Minsk negotiations. The resulting direct and indirect inclusion modalities did not succeed in ‘giving people a voice’, but ultimately contributed to the failure of negotiations. The article argues that in an interstate war of aggression, direct civil society inclusion ‘at the table’ is likely to be one-sided and counter-productive and therefore should be substituted by creative informal modalities equally applicable to both parties.