Школа політичної аналітики

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/17646

Сучасний аналітичний центр, який є частиною могилянського інтелектуального середовища та успішно запроваджує новітні наукові здобутки в українську аналітичну сферу.

Browse

Now showing 1 - 20 of 28

Семантична валідність досліджень політичної концептосфери та ідеологічних дискурсів
(2019) Яковлєв, Максим
Семантична валідність як критерій правильності реконструкції смислу у процесі дослідження складових політичної концептосфери, а також як показник того, наскільки аналітичні категорії дискурсу відповідають смислам, які він має для прибічників досліджуваної ідеології, аналізується в розрізі деяких теоретичних положень дискурс-аналізу та підходів до дослідження мовного матеріалу, на основі чого, з урахуванням праць провідних зарубіжних методологів, особливо в галузу контент-аналізу, виділяються вимоги до практичного забезпечення семантичної валідності під час проведення політологічних досліджень міждисциплінарного характеру.
Концептополя політичної аналітики як прикладної політологічної дисципліни
(2019) Яковлєв, Максим; Cуслов, Антон; Шулімов, Станіслав
Стаття присвячена методологічній проблемі складників та специфіки концептополів політичної аналітики. Як прикладна політологічна дисципліна, політична аналітика безумовно опирається на категоріально-понятійний апарат політичної науки та аналізу політики (policy analysis), проте як практична діяльність вона спрямована на вироблення конкретних рекомендацій, що залежать як від досліджуваного явища, так і від того, кому ці рекомендації будуть надаватися. У статті обґрунтовується позиція про те, що в цілому політологія та політична аналітика мають спільну концептосферу, проте концептополя політичної аналітики мають вузькогалузеву спрямованість. Політичний аналітик не може бути експертом з усіх можливих галузей, відтак рівень експертності визначається глибиною його знань концептів, категорій і понять в чітко окреслених, часто навіть ситуативних концептополях. При цьому у статті стверджується, що попри спеціалізованість аналітиків на конкретних темах, обов‟язковою вимогою до експертності є володіння дослідницькою якісною чи кількісною методологією. Автори статті доходять висновку про те, що перспективним для подальших досліджень є розробка не лише категоріальних, але й процесуальних критеріїв якості політичної аналітики як прикладної політологічної дисципліни.
Метахтонні концепти політичної науки: засади порівняльного соціоконгітивного аналізу
(2019) Яковлєв, Максим
На прикладі метахтонного для політичної науки концепту влади, з урахуванням особливостей передачі подібних до нього концептів у політичних науках англійського та німецького мовнокультурних середовищ, на основі розробленого Р. Теммерман напряму соціокогнітивного термінознавства,у статті піднімається питання про потребу розробки критеріїв порівняльних студій засадничих концептів політичної науки, які би враховували соціальний контекст концептів як одиниць розуміння. Своєю чергою, дослідження одиниць розуміння потребуватиме врахування когнітивного виміру дискурсивних практик вживання концептів, що веде до потреби сформулювати засади порівняльного соціокогнітивного аналізу політичних метахтонних концептів, що запропоновані у висновках.
Фейки, пропаганда, дезінформація та виборчий процес: як нам захистити демократичні практики?
(2019) Дубов, Дмитро; Корецька, Ірина; Баровська, Анастасія; Гнатюк, Сергій; Ожеван, Микола; Ісакова, Т.; Черненко, Т.; Ковальова, О.; Шулімов, Станіслав; Суслов, Антон; Яковлєв, Максим
Ця доповідь – спроба окреслити ключові напрями вдосконалення нормативно-правової та організаційної моделі захисту виборчого процесу від деструктивного впливу дезінформації, а також створити основу для більш широкого діалогу між державою та професійною спільнотою в пошуках рішень для ефективного інформаційного захисту демократичного процесу в Україні загалом.
Дискурсивні конфігурації концептів у структурі терміносистем і концептополів політичної науки
(2019) Яковлєв, Максим
У статті за допомогою міждисциплінарного лінгвістично-політологічного підходу на прикладі ілюстративного матеріалу виокремлюються механізми дискурсивної конфігурації концептів як структур, за допомогою яких формуються терміносистеми і концептополя політичної науки, в яких розкривається конститутивні та атрибутивні ознаки суспільно-політичних концептів.
Інтертекстуальність дискурсу та концептів у теоріях міжнародних відносин
(2019) Яковлєв, Максим
У статті ключова для дискурс-аналітичних процедур концепція інтертекстуальності як міра референтності між текстами та їхніми складниками, а також як спосіб позиціонування тексту та можливість формування ідентичності як засіб переакцентування у владній боротьбі між різними дискурсами застосовується до класифікації теорій міжнародних відносин, за В. Карлснаєсом, в основу якої покладено два виміри теорії – онтологічний та методологічний. Зокрема, доведено, що для груп теорій, які Карлснаєс називає теоріями структуральної перспективи, інтертекстуальність відіграє важливу роль у пов’язуванні ключових концептів та побудови антитез для них, розмежування форм, видів і підвидів теорій, а також саме завдяки інтертекстуальності відбувається відсилка до попередніх дискурсів і текстів, що забезпечує легітимацію цього теоретичного напряму як найбільш "реалістичного". У випадку теорій соціально-інституційної перспективи, які Карлснаєс називає "метатеоретичними позиціями", інтертекстуальність є способом дискурсивного конструювання смислів, ідентичностей, а також можливістю встановлення впливу соціальних норм на поведінку акторів. Інтертекстуальність для теорій перспективи аґентності забезпечує можливість інтегрувати когнітивні та психологічні підходи до прийняття рішень у зовнішній політиці в більш загальні дослідження процесів взаємодії та розв’язання політичних питань на міжнародній арені. Зрештою, для інтерпретативної акторцентрованої перспективи, інтертекстуальність дає змогу поєднати розуміння, отримане за допомогою реконструювання досвіду міжнародної політики на індивідуальних рівнях, із тлумаченням історичних прецедентів, колективних процесів прийняття рішень тощо. У статті також стверджується, що перспективними для подальших досліджень є лінгво-політологічні міждисциплінарні підходи до аналізу концептів, що покладені в основу теорій міжнародних відносин і через деконструкцію яких в історичному розрізі та з позицій сучасності науковці можуть здобути нове розуміння особливостей суспільно-політичних трансформацій на міжнародній арені.
Sirens in the Panopticon: Intersections between Ainslean picoeconomics and Foucault's discipline theory
(2019) Osiievskyi, Yevhenii; Yakovlyev, Maksym
In this article, we attempt to synthesize the findings of the branch of behavioral economics known as “picoeconomics” (developed by George Ainslie) with insights from Foucauldian thought in order to demonstrate that a richer and more nuanced understanding of strategies for self-managing human irrationality can be achieved when both approaches are mobilized. Picoeconomic games can be modeled as an intrapsychic exercise of the disciplinary power thereby suggesting an important contributing factor to the formation of effective Ainslean will. On the other hand, picoenomic descriptions of the functioning of mind do not only align with Foucault’s concept of the “techniques of the self” but also point to the possibility of the transformation of disciplinary practices into modes of subjectivation once the former are fully internalized. On the basis of these findings, we propose an empirically testable hypothesis about the biographical correlates of strong Ainslean will and a prospective area of subjectivity research in the vein of Foucauldian studies.
Сутнісно оспорювані концепти як інструмент політологічних розвідок: визначення і характеристики
(2020) Яковлєв, Максим
Стаття присвячена впровадженому в науковий обіг ще в середині 1950-их рр. британським філософом В. Б. Ґоллі поняття "сутнісно оспорювані концепти", яке все ще залишається маловідомим і недостатньо дослідженим в український політичній науці. У статті дається першопочаткове визначення сутнісно оспорюваних концептів, запропоноване самим Ґоллі, а також виокремлюють та пояснюються запропоновані ним ознаки таких концептів. У статті показано, що в назві криється мовний нюанс, який вказує на те, що концепт є не просто спірним, у тому значенні, що він є неоднозначним чи не є чітко визначеним, а те, що за самою своєю природою (тобто "суттю", що відображено у першому слові назви) конкретний концепт стає об’єктом нескінченних дискусій про його значення та смисл і відтак він є не "спірним", а саме "оспорюваним". У статті наводяться і мовно-термінологічні нюанси, що криються в критеріях визначення концептів: критерій "appraisiveness" та "diverse describability", яким підібрані українські мовні еквіваленти. У статті також виокремлені основні характеристики та ознаки сутнісно оспорюваних концептів, зокрема їхня ціннісна складова, внутрішня складність, різноманітна описуваність, відкритість, взаємне визначення оспорюваності концептів з позицій тих сторін, що беруться ці концепти оспорювати, зразок чи взірець, в якому коріниться «концептуальне значення» та прогресуюче протистояння щодо правильного визначення концепту та його коректного застосування. Разом з цими критеріями у статті виокремлені й уточнення до дискурсивних практик довкола таких концептів. Позаяк у своїй доповіді Ґоллі не розглядає семантичних нюансів запропонованого терміну, у статті доводиться, що пошуки першопочаткового значення якогось концепту як лексеми може заводити дослідника в глухий кут. За допомогою двох ілюстративних прикладів сутнісно оспорюваних концептів – популізму в інтерпретації двох німецьких науковців, Я.-В. Мюллера та Б. Штеґемана, та авторського концепту нідерландського соціального психолога Ф. Схапера – вірус популізму – у статті виокремлюється важливість ідеологічного виміру в підходах до політичних концептів, оспорюваність яких може бути обумовлена радикальною ідеологічною позицією. У статті показано, що у випадку авторських концептів оспорюваними можуть бути конотація, запропонована підібраним автором терміном, а також його методологічний підхід. Серед перспективних для подальших досліджень виокремлені дослідження типологій дискурсу, в яких неоднозначні концепти оспорюються.
Implementation of the Paris Summit Agreements: the Reactions and Expectations of Ukrainians
(2020) Burkovskiy, Petro; Osypchuk, Anna; Suslov, Anton; Yakovlyev, Maksym
On December 9, 2019 during the first and only meeting of the leaders of Ukraine, Germany, France, and Russia in Paris, a number of agreements were reached to restart the peace process in the Donbas. Ukraine and Russia immediately commenced to provide different versions of interpretations of these agreements, and the Ukrainian public became the battleground for these competing interpretations. In the year since the meeting in Paris, Ukrainian authorities have tried different ideas and ways to breathe a new life into the peace negotiations and to win public support for the policy of reintegration of the occupied territories. This analytical report, prepared jointly by experts of the School for Policy Analysis at the National University of Kyiv-Mohyla Academy (SPA NaUKMA) and Ilko Kucheriv Democratic Initiatives Foundation, illustrates how Ukrainian society has reacted to President Volodymyr Zelenskyy’s policy on war and peace in the Donbas. Based on our analysis of public opinion polls’ results that were conducted in September 2019 – November 2020, we assessed Ukrainian government’s effectiveness and made policy recommendations for Ukrainian authorities and international partners to promote the consolidation of Ukrainian society and to broaden support for the deoccupation policy of the Donbas.
Донбас очима молодіжних активістів: стан громадянського суспільства та перспективи реінтеграції : аналітичний звіт за результатами дослідження, проведеного з червня по жовтень 2019 р. із застосуванням фокус груп, групових та індивідуальних інтерв'ю
(2020) Сабура, Олег; Суслов, Антон; Метельський, Данило
Метою дослідження є глибинне оцінювання процесів управління, комунікації, залучення до діяльності молодіжних громадських організацій на підконтрольних територіях Донецької та Луганської областей і бачення політики реінтеграції молодіжними лідерами регіону. Відповідно, дослідження складається з двох змістовних частин: першу присвячено організаційним особливостям діяльності молодіжних громадських активістів регіону, другу — їхнім поглядам на внутрішньополітичний, міжнародний та інформаційний аспекти реінтеграції.
Семантичний підхід до визначення концептів політичної науки: обмеження і можливості етимологічного рівня
(2020) Яковлєв, Максим
Поєднання елементів політичної методології, семасіології та етимології забезпечує міждисциплінарний лінгвістично-політологічний підхід до дослідження концептополів політичної науки. На основі цього підходу у статті виокремлюються обмеження та окреслюються можливості етимологічного рівня в дослідженні значень концептів політичної науки та теорій міжнародних відносин. Етимологічний рівень аналізу розглядається як частина традиційного підходу до визначення концептів, що його американський політолог, методолог і дослідник міжнародних відносин Ґ. Ґертц назвав семантичним для того, щоб показати, наскільки він відрізняється від запропонованого ним причинно-наслідкового та реалістського бачення концептів. У статті введений Ґ. Ґертцем термін на позначення традиційних методів роботи з політологічними концептами – семантичний підхід – порівнюється із засадами класичних семантичних досліджень понять і термінів, що, зокрема, передбачає розкриття утилітарно-прагматичного алгоритму роботи з концепціями політології та теорій міжнародних відносин самого Ґ. Ґертца, а також потребує викладу його критичних зауважень до традиційного підходу до роботи з концепціями. У статті показується, що позиції його критики, особливо теза про неможливість операціоналізації поняття до рівня математичної формалізації (або надмірне ускладнення цього процесу через філософські диспути навколо смислів і понять), відповідають основним обмеженням етимологічного аналізу понять і термінів. Аналіз обмежень і можливостей цього рівня роботи з концептами, доповнений виразними ілюстративними прикладами, доводить, що, по-перше, розкриття етимології слова не завжди сприяє кращому розумінню значенню та вживанню поняття, і, по-друге, вказує на те, що класичне для мовознавства діахронічне дослідження значень поняття та відстеження еволюції його семантичного поля суголосне теоретико-методологічному опрацюванню процесів трансформації смислів політичного концепту в часі, без якого неможливі ґрунтовні як теоретико-методологічні, так і практичні наукові розвідки в політології чи теорії міжнародних відносин. У статті також наголошується, що і сам утилітарно-прагматичний підхід Ґ. Ґертца до роботи з концептами також потребує подальшого критичного аналізу.
Урядові медіа як засіб впливу: підходи до дослідження ролі ЗМІ в маніпуляціях громадською думкою
(2020) Сабура, Олег
У статті виокремлено підходи до дослідження ролі засобів масової інформації (далі – ЗМІ) в маніпуляціях громадською думкою й на їх основі окреслено перспективи вивчення використання ЗМІ у так званих "Донецькій народній республіці" (далі – "ДНР") і "Луганській народній республіці" (далі – "ЛНР"). Автор розглядає відомі класифікації медійних систем. Виділено типи власності ЗМІ та як вони можуть використовуватися власниками у своїх інтересах. Розглядаються такі модуси впливу медіавласників, як бізнесовий інструменталізм, політичний інструменталізм, служіння громадськості й підлаштування аудиторії. Показано, як згадані модуси впливу проявляються в приватних, державних і неприбуткових громадських ЗМІ. Особливу увагу автор приділяє ролі державних ЗМІ в авторитарних країнах з акцентом на медіа в Російській Федерації. Стаття демонструє, що країни з більшою державною власністю медіа мають менше свободи преси, менше прав громадян, гірше врядування, менш розвинуті ринки капіталу й гірші результати в галузі охорони здоров’я. Також країни з авторитарнішим режимом мають більше державної власності ЗМІ. З’ясовано, що діяльність медіа так званих "народних республік" на сході України варто розглядати з позицій теорії суспільного вибору, згідно з якою преса у власності уряду буде спотворювати інформацію й маніпулювати нею для закріплення у владі чинних політиків, утримання виборців і споживачів від поінформованого прийняття рішень, підриву демократії та ринків. Також у вивченні медіа "ДНР" і "ЛНР" слід враховувати вже відомі російські практики інструменталізації державних ЗМІ. Автор зазначає, що виокремлені в статті підходи до дослідження ролі державних ЗМІ в авторитарних режимах доцільно застосовувати до медіа "ДНР" і "ЛНР", однак у цьому випадку для їх позначення слід послуговуватися терміном "урядові медіа", оскільки ці утворення по своїй суті є формою окупаційного урядування, але не державами.
Результати опитування "Майбутнє Донбасу та Криму: суспільні настрої"
(2020) Осипчук, Анна; Суслов, Антон
Опитування проведено Info Sapiens на замовлення Школи політичної аналітики Національного університету "Києво-Могилянська академія" в межах Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні, яку виконує Міжнародний фонд "Відродження" у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні. Польовий етап тривав з 13 по 31 січня 2021 року. Опитування проводилося в межах всеукраїнського Омнібусу Info Sapiens з донабором респондентів. Вибірка складає 2000 осіб віком від 16 років. Вибірка репрезентативна населенню цієї вікової групи за статтю, віком, розміром населеного пункту та регіоном проживання відповідно до даних Державної служби статистики України станом на 1.01.2019. З дослідження вилучена Автономна Республіка Крим, а у Донецькій та Луганській області опитування проводилося тільки на територіях, що контролюються Україною. Максимальна теоретична похибка не перевищує 2,2 %. Розподіли відповідей за регіоном проживання та інші, які наведені для окремих питань, є радше ілюстративними. Хоча ми й можемо припустити наявність певних тенден- цій, для глибшого аналізу і порівняння розподілів відповідей за категоріями потрібно проводити масштабніші опитування. Слід вказати на те, що за деякими питаннями досить високий відсоток респондентів не визначились з відповіддю (на рівні 20-30 %), що також накладає обмеження на аналіз та інтерпретацію результатів.
Особливості регулювання діяльності ЗМІ на окупованих територіях Донецької та Луганської областей
(2020) Сабура, Олег
У статті досліджено умови, в яких функціонують засоби масової інформації на території так званих "ДНР" та "ЛНР". Головну увагу приділено аналізу створеної окупаційними адміністраціями "законодавчої" бази, покликаної регулювати діяльність медійної сфери. Окремо розглянуто ключові регуляційні "закони" "Про засоби масової інформації" обох псевдодержавних утворень з необхідними екскурсами до "конституцій" та інших документів "народних республік". Серед останніх, зокрема, "закони" "Про правовий режим воєнного стану", "Про особливі правові режими", постанова "Ради Міністрів" "ЛНР" "Про обмеження телевізійного мовлення деяких телеканалів на території Луганської Народної Республіки" та інші "нормативно-правові акти". З’ясовано також роль у впливі на діяльність "ЗМІ", яку приписують окремим інституціям окупаційних адміністрацій. Серед них виокремлено повноваження "Міністерства зв’язку та масових комунікацій ЛНР" та "Міністерства інформації ДНР" як органів, відповідальних за реалізацію політики "республік" у сфері масової інформації. Окрім цього, з’ясовано повноваження у цій сфері "урядів", "парламентів", "голів" та інших "міністерств" двох невизнаних утворень. Результати дослідження показують, що "законодавство" "ДНР" та "ЛНР" у галузі масової інформації, на перший погляд, є демократичним, оскільки "конституції" та головні регуляційні "закони" декларують свободу слова, права на отримання та поширення інформації, заборону цензури тощо. Проте на практиці робота редакцій ЗМІ та окремих журналістів не є самостійною, доступ до інформації є обмеженим, особливо якщо відомості стосуються діяльності адміністрацій "ДНР" та "ЛНР". Також положення окремих "нормативно-правових актів" створюють умови для обмежень у діяльності медіа, зокрема унеможливлюють критику окупаційної влади та забороняють діяльність українських та інших нелояльних до окупаційної влади ЗМІ.
Виконання домовленостей Паризького саміту: очікування і реакція українців
(2020) Бурковський, Петро; Осипчук, Анна; Суслов, Антон; Яковлєв, Максим
9 грудня 2019 р. під час першої та єдиної на цей момент зустрічі лідерів України, Німеччини, Франції та Росії у Парижі було досягнуто низку домовленостей щодо розблокування мирного процесу на Донбасі. Україна та Росія одразу почали поширювати різні інтерпретації цих домовленостей. І головним об’єктом цього змагання стало українське суспільство. За рік, що минув після паризької зустрічі, українська влада випробовувала різні ідеї та способи вдихнути нове життя у мирні переговори, здобути підтримку громадян у проведенні політики реінтеграції окупованих територій. Ця аналітична записка, підготовлена спільними зусиллями експертів Школи політичної аналітики Національного університету "Києво-Могилянська академія" та Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва, показує, як українське суспільство реагувало на політику Президента Зеленського у питанні війни та миру на Донбасі. Спираючись на аналіз результатів опитувань громадської думки, проведених протягом вересня 2019 – листопада 2020 рр., ми даємо оцінку успішності вже здійснених заходів українського уряду та пропонуємо варіанти дальших дій для української влади та іноземних партнерів України, які сприятимуть єдності українського суспільства та ширшій підтримці політики деокупації Донбасу.
Аналітичний звіт за проєктом "Підвищення спроможності Мінреінтеграції щодо здійснення координації програм з оцінки ризиків виникнення конфліктів в громадах та розвиток місцевого потенціалу з підвищення рівня соціальної згуртованості громад, що зазнали негативного впливу внаслідок збройного конфлікту"
(2021) Осипчук, Анна; Суслов, Антон; Шулімов, Станіслав
Комплексне дослідження Старобільської та Генічеської об’єднаних територіальних громад було спрямоване на з’ясування рівня соціальної стійкості та згуртованості громад і орієнтувалось на виявлення точок напруги та конфліктних тем і настроїв жителів цих ОТГ. Методологічно дослідження базувалось на якісницькому підході – зокрема, на отриманні інформації в ході фокус-групових дискусій з мешканцями громад та інтерв’ю з представниками окремих груп – громадськими активістами, внутрішньо переміщеними особами, представниками місцевого самоврядування, працівниками закладів освіти або медичних закладів, підприємцями, ветеранами тощо. При розробці інструментарію дослідження (наприклад, гайдів для напівструктурованих інтерв’ю та фокус-групових дискусій) було враховано індикатори, зазначені у Методичних рекомендаціях. У кожній громаді було проведено по одній (1) фокус-групі та по десять (10) напівструктурованих інтерв’ю. Емпіричний етап дослідження (рекрутинг учасників та проведення дискусій і інтерв’ю) здійснювався соціологічною дослідницькою агенцією ІнфоСапієнс. Для участі у фокус-групах запрошувались пересічні жителі громад. Слід відзначити, що для обох громад для участі у фокус-групах та інтерв’ю запрошувались не тільки жителі міст (тобто Старобільську та Генічеську), але й жителі з інших населених пунктів, що входять до складу цих ОТГ, зокрема сільської місцевості. Фокус-групи та інтерв’ю відбулись у період з 22 листопада по 10 грудня 2021 року. У кожній фокус-груповій дискусії взяли участь по десять (10) учасників (всього – двадцять). Дослідницькою тактикою пошуку учасників було запросити інформантів з максимально різними соціально-демографічними характеристиками та статусами. В результаті це дозволило отримати інформацію від людей з різним досвідом і позиціями, тобто – максимально можливу варіацію відповідей та інтерпретацій і ставлень. Все це дає підстави говорити, що в ході дослідження було виявлено переважну більшість (якщо не всі) наявні точки напруги та конфліктні ситуації і проблеми, наявні в громадах, навіть коли вони не до кінця усвідомлюються інформантами / учасниками дослідження як такі. На основі проведеного емпіричного дослідження було сформовано перелік питань для обговорення під час діалогових заходів (в рамках проєкту – по одному заходу у кожній з цих об’єднаних територіальних громад).
Політики реінтеграції тимчасово окупованих територій: моделі, сценарії, дискусії, досвід : аналітичний звіт
(2021) Осипчук, Анна; Суслов, Антон; Шулімов, Станіслав; Яковлєв, Максим
У цьому звіті команда авторів аналізує, які є прогалини в контексті політик реінтеграції, яких саме політик не вистачає або які політики так і не були втілені попри попередні рекомендації; виокремлюється поле, яке потребує подальшого дослідження і вивчення, зокрема в контексті з’ясування експертної і громадської думки щодо конкретних аспектів і заходів реінтеграційних політик, окремих варіантів рішень. З 2014 року українські органи влади проробили значну роботу за напрямом реінтеграції. З одного боку, було закладено її інституційні основи: розроблена суттєва нормативно-правова база (від стратегічних документів до порядків і положень) та налагоджена робота ключових відповідальних органів (від профільного міністерства до спеціального підрозділу в Офісі Генерального прокурора). З іншого, вдалося досягти результатів у підтримці внутрішньо переміщених осіб: їм надано можливість голосувати на місцевих виборах, створені програми з купівлі житла, запроваджено пільгові умови вступу до закладів вищої освіти тощо. Не менш важливою складовою діяльності держави є обговорення чутливих питань реінтеграції (особливо в частині перехідного правосуддя) з експертним середовищем та громадянським суспільством. Разом з тим, політика реінтеграції є комплексною, а тому потребує врегулювання великої кількості питань і, відповідно, подальших кроків та рішень, серед яких: - акцент на «боротьбі за людей» як засадничому принципі і ядрі політики реінтеграції тимчасово окупованих територій. Це включає як перехідне правосуддя, так і заходи на підтримку внутрішньо переміщених осіб та молоді з тимчасово окупованих територій, питання відшкодування втраченого майна та збитків. Громадяни України, які живуть зараз на ТОТ, мають відчувати, що про них не забули, що держава наскільки це є можливо піклується про них і захищає їхні права, що вони важливі для України. - дотримання принципів доказовості політики. Тобто розробка всіх законопроєктів і політик має відбуватись за участі профільних організацій та експертів, на основі актуальних даних опитувань та досліджень і з урахуванням міжнародного досвіду, зокрема негативного. - критичний аналіз міжнародного досвіду. Міжнародний досвід важливо розуміти не як готові рішення і зразкові сценарії, що можуть бути запозичені, а як набір певних інструментів та заходів, які мають бути критично проаналізовані та застосовані з ура- хуванням особливостей нашого контексту. Потрібно зосереджувати увагу не тільки на кращих практиках, але й аналізувати невдачі. - врахування як довгострокових цілей та державних / національних інтересів, так і громадської думки при розробці політик. Потрібно не загравати з населенням, підживлюючи популістичні настрої, а вибудовувати ефективну комунікаційну політику, особливо щодо таких чутливих питань перехідного правосуддя як амністія, люстрація та загалом відповідальність за свої дії тощо. - ухвалення стратегічних документів щодо реінтеграції. Насамперед, це Стратегії щодо реінтеграції та інформаційної політики щодо тимчасово окупованих територій на періоди до 2025 року та Плани заходів на їх реалізацію, Стратегія інформаційної безпеки, Стратегія зовнішньої політики, нормативна база для врегулювання питань щодо власності на тимчасово окупованих територіях. Важливою є й ратифікація Римського статуту. - підвищення рівня координації між різними державними органами, які здійснюють підготовку програмних документів щодо політик реінтеграції. Це включає й активізацію та координацію зусиль усіх державних інституцій щодо усунення суперечностей в наявних нормативно-процесуальних актах. - співпраця з громадянським суспільством. Потрібне ширше залучення громадянського суспільства до робочих груп та експертних обговорень розробки політик і законів, пов’язаних з реінтеграцією. Водночас саме громадські та правозахисні організації систематично формують порядок денний щодо розробки політик реінтеграції, актуалізуючи ті чи інші питання захисту прав і свобод, та є джерелом постійної конструктивної критики для влади. - посилення та завершення вже розпочатих інституційних реформ. Насамперед, це реформи децентралізації, правоохоронних і судових органів, посилення обороноздатності. Успішні та наочні інституційні реформи є додатковим аргументом для України в процесі реінтеграції та "боротьби за людей" з тимчасово окупованих територій.
Towards Efficient Reintegration Policies: Advances and Challenges : analytical report
(2021) Osypchuk, Anna; Suslov, Anton; Usachova, Veronika; Shulimov, Stanislav; Yakovlyev, Maksym
We regard reintegration models as different alternative sets of conditional choices of particular tools and measures aimed at conflict resolution and reconciliation based on short-term and long-term goals regarding specific target groups and beneficiaries, victims and / or those affected by the war and occupation (e. g., internally displaced persons and residents of temporarily occupied territories or frontline areas), and Ukrainian society and the state in general. At the same time, the choice of such individual tools and measures should take into account both international and internal previous experience of their implementation as well as a comprehensive analysis and modeling of various potential options for conflict resolution and reintegration. One should not forget that when talking about the policy of reintegration of the temporarily occupied territories, we must understand that the subject of such a policy is twofold: on the one hand, the policy of reintegration should be a policy of a "fight for the people" and on the other hand – of a "fight for the territory". Besides, policies in the context of both these types of struggles must not contradict but complement and reinforce each other. It is also important to use soft power both in contexts of the "fight for the people" and the "fight for the territory" (Українська призма, 2020, p. 7).
7 років окупації Криму: що думає українське суспільство?
(2021) Осипчук, Анна; Суслов, Антон; Усачова, Вероніка
Щороку 26 лютого Україна відзначає особливу подію – День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Цього дня у 2014 році тисячі українських громадян півострова вийшли на мітинг під стіни Верховної Ради автономії, аби відстояти своє право жити у власній державі. Ця подія, як і десятки протестів у Криму після неї, є надважливою, оскільки спростовує російський міф про "русский Крым", про "одноголосне" бажання кримчан "вернуться в родную гавань". Водночас, на жаль, багато людей і досі поділяють іншу хибну думку – про нібито "мирне приєднання" Криму, забуваючи про українських військовослужбовців Сергія Кокуріна та Станіслава Карачевського, вбитих російськими військовими, та закатованого представниками "самооборони Криму" кримського татарина Решата Аметова. Цими днями минає сім років, як Росія окупувала територію півострову. В Криму продовжують політичні переслідування тих, хто не згоден з політикою окупаційної влади, здійснюють репресії проти кримських татар, намагаються знищити осередок Православної Церкви України. Водночас в українському інформаційному просторі тема окупації АР Крим представлена недостатньою мірою, що, безумовно, негативно впливає на суспільну думку з питань, пов'язаних із півостровом. Цей аналітичний звіт представляє результати опитувань, проведених на замовлення Школи політичної аналітики НаУКМА у березні 2020 – січні 2021 рр., та окреслює ключові моменти у політиці щодо Криму, які потребують особливої уваги.
Звіт за результатами опитування "Телевізор проти автомата: Крим, Донбас і російське телебачення"
(2021) Осипчук, Анна; Суслов, Антон; Яковлєв, Максим
Школа політичної аналітики НаУКМА вже традиційно поставила респондентам низку питань, що стосувались інформаційно-культурної політики, ставлення до окремих заходів щодо підтримки населення на тимчасово окупованих територіях, відносин з міжнародними партнерами та Росією в контексті війни на Донбасі і тимчасової окупації Криму. Також нас цікавили бачення українцями майбутнього тимчасово окупованих територій та ставлення до окремих варіантів сценаріїв врегулювання. Частину питань ми ставили респондентам вже не вперше – тож можемо прослідкувати зміни у громадській думці у часі, порівнюючи відповіді з попередніми опитуваннями у березні 2020 (Омнібус Info Sapiens, вибірка 1000 респондентів) та у вересні 2020 і січні 2021 років (Омнібус Info Sapiens з донабором, вибірка 2000 респондентів для кожного опитування). Варто зауважити, що при порівнянні з опитуванням березня 2020 року слід враховувати різницю у розмірі вибірки. Також розподіли відповідей за регіоном проживання, мовною чи релігійною ідентифікацією або ж електоральними преференціями, які наведені для окремих питань, є радше ілюстративними. Хоча ми й можемо припустити наявність певних тенденцій, для глибшого аналізу і порівняння розподілів відповідей за категоріями, потрібно проводити масштабніші опитування.

Browse

Browsing Школа політичної аналітики by Issue Date

Results Per Page

Sort Options