Школа політичної аналітики
Permanent URI for this collection
Сучасний аналітичний центр, який є частиною могилянського інтелектуального середовища та успішно запроваджує новітні наукові здобутки в українську аналітичну сферу.
Browse
Recent Submissions
Item Результати дослідження "Як говорити про війну мовою культури"(2021)Проаналізували наявні культурні політики держави, що стосуються підтримки створення та поширення культурних продуктів про збройну агресію Російської Федерації проти України, тимчасово окуповані території України, внутрішньо переміщених осіб та інших осіб, які постраждали внаслідок бойових дій та тимчасової окупації територій України. • Вивчили фільми, серіали, книжки, вистави, які повністю присвячені або торкаються тематики збройної агресії Російської Федерації проти України. • За допомогою дослідницької агенції Info Sapiens провели всеукраїнське репрезентативне опитування з вибіркою 2000 респондентів та окремою довибіркою у 820 інтерв’ю в Донецькій, Луганській, Херсонській областях. • Провели 6 очних фокус-груп з мешканцями Донецької (Краматорськ, Волоноваха), Луганської (Сєвєродонецьк, Старобільськ) та Херсонської (Херсон, Генічеськ) областей, а також 3 онлайн групи – зі студентською молоддю цих регіонів. • Поговорили з 20 експертами з питань культури: посадовцями державних органів, митцями, культурними операторами.Item Towards Efficient Reintegration Policies: Advances and Challenges : analytical report(2021) Osypchuk, Anna; Suslov, Anton; Usachova, Veronika; Shulimov, Stanislav; Yakovlyev, MaksymWe regard reintegration models as different alternative sets of conditional choices of particular tools and measures aimed at conflict resolution and reconciliation based on short-term and long-term goals regarding specific target groups and beneficiaries, victims and / or those affected by the war and occupation (e. g., internally displaced persons and residents of temporarily occupied territories or frontline areas), and Ukrainian society and the state in general. At the same time, the choice of such individual tools and measures should take into account both international and internal previous experience of their implementation as well as a comprehensive analysis and modeling of various potential options for conflict resolution and reintegration. One should not forget that when talking about the policy of reintegration of the temporarily occupied territories, we must understand that the subject of such a policy is twofold: on the one hand, the policy of reintegration should be a policy of a "fight for the people" and on the other hand – of a "fight for the territory". Besides, policies in the context of both these types of struggles must not contradict but complement and reinforce each other. It is also important to use soft power both in contexts of the "fight for the people" and the "fight for the territory" (Українська призма, 2020, p. 7).Item United Nations as a Humanitarian Organisation: to be or not to be? : policy brief(2022) Osypchuk, Anna; Suslov, AntonThe news of the International Committee of the Red Cross opening an office in Rostov-on-Don (Russia) has caused a vigorous discussion within Ukrainian society on the role of international organisations in coping with the humanitarian challenges generated by the full-scale Russian invasion of Ukraine on 24 February 2022. Already, there are voices questioning the effectiveness and adequacy of such a response, particularly regarding the United Nations’ humanitarian organisations1. Within the UN as an umbrella institution, several humanitarian institutions such as OCHA, WHO, IOM, UNICEF, etc. are presumed to aid in humanitarian crises. Many of them launched their programs after Russia had occupied part of Donetsk and Luhansk oblasts and Crimea in 2014. So, where are they now and what is their response?Item ООН як гуманітарна організація: бути чи не бути? : policy brief(2022) Осипчук, Анна; Суслов, АнтонНовина про відкриття офісу Міжнародного комітету Червоного Хреста в Ростові-на-Дону викликала бурхливі дискусії в українському суспільстві щодо ролі міжнародних організацій у подоланні гуманітарних викликів, породжених повномасштабною агресією Росії проти України 24 лютого 2022 р. Вже зараз лунають голоси, що ставлять під сумнів ефективність та адекватність такої відповіді, зокрема щодо гуманітарних організацій ООН1. ООН, як парасолькова організація, включає кілька інституцій (Офіс ООН з координації гуманітарних питань, ВООЗ, МОМ, ЮНІСЕФ тощо), покликаних надавати допомогу під час гуманітарних криз. Багато з них започаткували свої програми в Україні ще після того, як у 2014 році Росія окупувала частину Донецької та Луганської областей та Криму. Отже, де вони зараз і яка їхня відповідь?Item Донбас очима молодіжних активістів: стан громадянського суспільства та перспективи реінтеграції : аналітичний звіт за результатами дослідження, проведеного з червня по жовтень 2019 р. із застосуванням фокус груп, групових та індивідуальних інтерв'ю(2020) Сабура, Олег; Суслов, Антон; Метельський, ДанилоМетою дослідження є глибинне оцінювання процесів управління, комунікації, залучення до діяльності молодіжних громадських організацій на підконтрольних територіях Донецької та Луганської областей і бачення політики реінтеграції молодіжними лідерами регіону. Відповідно, дослідження складається з двох змістовних частин: першу присвячено організаційним особливостям діяльності молодіжних громадських активістів регіону, другу — їхнім поглядам на внутрішньополітичний, міжнародний та інформаційний аспекти реінтеграції.Item Університети під час війни: від закладу освіти до соціальної місії(2022) Осипчук, Анна; Яковлєв, Максим; Суслов, Антон; Усачова, Вероніка; Шулімов, СтаніславВійськове вторгнення Росії в Україну має жахливі наслідки для всього українського суспільства, спричинивши трагедію українського народу, над яким Росія знову вчинила кривавий геноцид. Проте для того, щоб вижити та забезпечити майбутнє України, серед усіх інших питань надзвичайно важливою стає проблема вищої освіти. Університети по всій країні опинилися в різних обставинах: одні були зруйновані, інші зазнали значної шкоди. Як і перед українським суспільством, перед університетами і університетськими спільнотами постало питання не тільки виживання, але й продовження функціонування у надскладних обставинах. Багато студентів і викладачів були змушені переїхати в безпечні місця на Заході України або евакуюватись за кордон. Незважаючи на війну, заклади вищої освіти вже впродовж кількох тижнів відновили освітній процес, а система вищої освіти зіткнулася з низкою викликів і проблем. Для того, щоб виявити, якими були стратегії українських ЗВО в умовах вторгнення та з якими викликами стикаються академічні спільноти, потрібне всебічне дослідження, яке дасть можливість знайти й проаналізувати можливі рішення та забезпечити функціонування системи вищої освіти. Отже, Школа політичної аналітики НаУКМА провела комплексне дослідження, яке охоплювало як інституційний, так і індивідуальний рівні системи вищої освіти в Україні. Розглядаючи університети як інституції, ми також досліджували індивідуальний досвід, труднощі, потреби, схильності, проблеми, очікування, можливості та виклики студентів, викладачів та працівників українських закладів вищої освіти.Item Політики реінтеграції тимчасово окупованих територій України: досягнення та виклики : аналітичний звіт(2021) Осипчук, Анна; Суслов, Антон; Шулімов, Станіслав; Усачова, Вероніка; Яковлєв, МаксимВ контексті цього дослідження ми говоримо про моделі реінтеграції як різні послідовні варіанти виборів інструментів і заходів, спрямованих на врегулювання конфлікту і примирення, виходячи з тих короткострокових і довгострокових задач, які ставляться щодо окремих цільових груп і бенефіціарів, постраждалих чи / або втягнутих до війни й окупації (напр., внутрішньо переміщені особи або мешканці тимчасово окупованих територій чи прифронтових районів) та щодо українського суспільства і держави загалом. При цьому, вибір таких окремих інструментів і заходів має враховувати попередній досвід їх використання, зокрема міжнародний, та ретельний аналіз і моделювання різних потенційно можливих варіантів врегулювання конфлікту і реінтеграції. Не можна забувати і про те, що, говорячи про політику реінтеграції тимчасово окупованих територій, ми маємо розуміти, що предмет такої політики є подвійним: з одного боку, політика реінтеграції має бути політикою "боротьби за людей", а з іншого — "боротьби за територію". При цьому, політики в контексті обох цих типів боротьби мають не тільки не суперечити одна одній, але й доповнювати та посилювати одна одну. Експерти також наголошують, що і в контексті “боротьби за людей”, і щодо "боротьби за території" винятково важливим є використання м’якої сили (Українська призма, 2020, с. 7). Насамперед ми аналізували емпіричні дослідження щодо сприйняття та ставлення українців щодо політик реінтеграції ставлення українців до окремих політик і заходів спрямованих на реінтеграцію (Бурковський, Осипчук, Суслов & Яковлєв, 2020; Резнік, 2021; Осипчук, Суслов & Усачова, 2021; ДІФ, 2017), зокрема – запропонованих у проєкті закону про особливості політики у перехідний період (Осипчук & Суслов, 2021); до окремих категорій українців, що постраждали в результаті російської агресії та заходів на їхню підтримку – наприклад, внутрішньо переміщених осіб або молоді з тимчасово окупованих територій (ШПА, 2020а, 2020b; Рябчук, 2020; МОМ, 2020; Symeou, Dryga & Lordos, 2021; Lordos et al., 2021); комплексні дослідження щодо прифронтових громад та територій в контексті політики реінтеграції (Гірник & Золкіна, 2017), зокрема й ті, в який ставилося питання про соціальні дистанції та довіру в громадах (SCORE, 2019a, 2019b; Zarembo, 2020). Аналіз всіх цих та інших досліджень лише підкреслює, що потрібно виявляти не тільки поширеність певних настроїв чи заміряти ставлення, але й детально розпитувати цільові аудиторії та бенефіціарів і широку громадськість, експертів та тих, хто ухвалює рішення про розуміння ними окремих політик чи тлумачення певних понять і кроків.Item Політики реінтеграції тимчасово окупованих територій: моделі, сценарії, дискусії, досвід : аналітичний звіт(2021) Осипчук, Анна; Суслов, Антон; Шулімов, Станіслав; Яковлєв, МаксимУ цьому звіті команда авторів аналізує, які є прогалини в контексті політик реінтеграції, яких саме політик не вистачає або які політики так і не були втілені попри попередні рекомендації; виокремлюється поле, яке потребує подальшого дослідження і вивчення, зокрема в контексті з’ясування експертної і громадської думки щодо конкретних аспектів і заходів реінтеграційних політик, окремих варіантів рішень. З 2014 року українські органи влади проробили значну роботу за напрямом реінтеграції. З одного боку, було закладено її інституційні основи: розроблена суттєва нормативно-правова база (від стратегічних документів до порядків і положень) та налагоджена робота ключових відповідальних органів (від профільного міністерства до спеціального підрозділу в Офісі Генерального прокурора). З іншого, вдалося досягти результатів у підтримці внутрішньо переміщених осіб: їм надано можливість голосувати на місцевих виборах, створені програми з купівлі житла, запроваджено пільгові умови вступу до закладів вищої освіти тощо. Не менш важливою складовою діяльності держави є обговорення чутливих питань реінтеграції (особливо в частині перехідного правосуддя) з експертним середовищем та громадянським суспільством. Разом з тим, політика реінтеграції є комплексною, а тому потребує врегулювання великої кількості питань і, відповідно, подальших кроків та рішень, серед яких: - акцент на «боротьбі за людей» як засадничому принципі і ядрі політики реінтеграції тимчасово окупованих територій. Це включає як перехідне правосуддя, так і заходи на підтримку внутрішньо переміщених осіб та молоді з тимчасово окупованих територій, питання відшкодування втраченого майна та збитків. Громадяни України, які живуть зараз на ТОТ, мають відчувати, що про них не забули, що держава наскільки це є можливо піклується про них і захищає їхні права, що вони важливі для України. - дотримання принципів доказовості політики. Тобто розробка всіх законопроєктів і політик має відбуватись за участі профільних організацій та експертів, на основі актуальних даних опитувань та досліджень і з урахуванням міжнародного досвіду, зокрема негативного. - критичний аналіз міжнародного досвіду. Міжнародний досвід важливо розуміти не як готові рішення і зразкові сценарії, що можуть бути запозичені, а як набір певних інструментів та заходів, які мають бути критично проаналізовані та застосовані з ура- хуванням особливостей нашого контексту. Потрібно зосереджувати увагу не тільки на кращих практиках, але й аналізувати невдачі. - врахування як довгострокових цілей та державних / національних інтересів, так і громадської думки при розробці політик. Потрібно не загравати з населенням, підживлюючи популістичні настрої, а вибудовувати ефективну комунікаційну політику, особливо щодо таких чутливих питань перехідного правосуддя як амністія, люстрація та загалом відповідальність за свої дії тощо. - ухвалення стратегічних документів щодо реінтеграції. Насамперед, це Стратегії щодо реінтеграції та інформаційної політики щодо тимчасово окупованих територій на періоди до 2025 року та Плани заходів на їх реалізацію, Стратегія інформаційної безпеки, Стратегія зовнішньої політики, нормативна база для врегулювання питань щодо власності на тимчасово окупованих територіях. Важливою є й ратифікація Римського статуту. - підвищення рівня координації між різними державними органами, які здійснюють підготовку програмних документів щодо політик реінтеграції. Це включає й активізацію та координацію зусиль усіх державних інституцій щодо усунення суперечностей в наявних нормативно-процесуальних актах. - співпраця з громадянським суспільством. Потрібне ширше залучення громадянського суспільства до робочих груп та експертних обговорень розробки політик і законів, пов’язаних з реінтеграцією. Водночас саме громадські та правозахисні організації систематично формують порядок денний щодо розробки політик реінтеграції, актуалізуючи ті чи інші питання захисту прав і свобод, та є джерелом постійної конструктивної критики для влади. - посилення та завершення вже розпочатих інституційних реформ. Насамперед, це реформи децентралізації, правоохоронних і судових органів, посилення обороноздатності. Успішні та наочні інституційні реформи є додатковим аргументом для України в процесі реінтеграції та "боротьби за людей" з тимчасово окупованих територій.Item Policies of Reintegration of Temporarily Occupied Territories: Models, Scenarios, Discussions, Experience : analytical repor(2021) Osypchuk, Anna; Suslov, Anton; Shulimov, Stanislav; Yakovlyev, MaksymIn this analytical report the team of authors from the School for Policy Analysis answer the questions of what the gaps in the reintegration policies are, which policies are lacking, or which policies have not been implemented despite previous recommendations; the field for further research and study is narrowed down and positions of experts and public opinion on different aspects and measures of reintegration policies as well as on alternative steps and solutions are clarified. Since 2014, the Ukrainian authorities have done significant work on reintegration. On the one hand, the institutional groundwork for reintegration has been laid: a substantial legal framework has been established (from strategic documents to procedures and regulations) and the operation of key responsible bodies (from the relevant ministry to a special unit in the Prosecutor General's Office) has been set up. On the other hand, the Ukrainian authorities managed to achieve results in supporting internally displaced persons: they were given the opportunity to vote in local elections, several housing acquiring programs were created, preferential conditions for admission to higher education institutions were introduced, and so on. An equally important component of the state's activity is the discussion of sensitive issues of reintegration (especially in the area of transitional justice) with the expert community and civil society. At the same time, the reintegration policy is complex and therefore requires the accommodation of a large number of issues as well as further steps and solutions, including: - emphasis on the "fight for the people" as a fundamental principle and the core of the policy of reintegration of the temporarily occupied territories. This includes both transitional justice and measures to support internally displaced persons and young people from the temporarily occupied territories, including compensations for lost property and damage. The citizens of Ukraine who now live on the TOT should feel that they have not been forgotten; that the state, as far as possible, cares for them and protects their rights; that they are important to Ukraine. - adherence to the principles of evidence-based policy. The policymaking and drafting of all bills should be carried out in cooperation with relevant organizations and experts, based on up-to-date survey data and research, and taking into account international experience, including negative ones. - critical analysis of international experience. It is important to approach international experience not as ready-made solutions and model scenarios that may be borrowed, but as a set of specific tools and measures that must be critically analyzed and applied considering the specifics of our context. It is necessary not only to focus on best practices, but also to analyze failures. - taking into account both long-term goals and state / national interests, as well as public opinion in policy making. It is necessary not to flirt with the population fueling populist sentiments, but to build an effective communication policy, especially on such sensitive issues of transitional justice as amnesty, lustration, and liability for one’s actions, etc. - adoption of strategic documents on reintegration. First of all, these are the Strategies for Reintegration and Information Policy for the Temporarily Occupied Territories until 2025 and Action Plans for their Implementation, the Information Security Strategy, the Foreign Policy Strategy, and the regulatory framework for settling property issues in the temporarily occupied territories. Ratification of the Rome Statute is also important. - increasing the level of coordination between various state bodies that prepare policy documents on reintegration policy. This includes coordinating and intensifying the efforts of all state institutions to eliminate inconsistencies in existing regulations and laws. - cooperation with civil society. There is a need for greater involvement of civil society into working groups and expert discussions on the development of policies and laws related to reintegration. To emphasize, it is civic and human rights organizations that systematically form the agenda for the development and drafting of reintegration policies, actualize certain issues for protection of rights and freedoms, and are a source of constant constructive criticism for the government. - advancing and completing already initiated institutional reforms. First, it is the decentralization reform and reforms of law enforcement and judicial bodies as well as the strengthening of defense capabilities. Successful and visible institutional reforms are an additional argument for Ukraine in the process of reintegration and its "fight for people" from the temporarily occupied territories.Item 7 років окупації Криму: що думає українське суспільство?(2021) Осипчук, Анна; Суслов, Антон; Усачова, ВеронікаЩороку 26 лютого Україна відзначає особливу подію – День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Цього дня у 2014 році тисячі українських громадян півострова вийшли на мітинг під стіни Верховної Ради автономії, аби відстояти своє право жити у власній державі. Ця подія, як і десятки протестів у Криму після неї, є надважливою, оскільки спростовує російський міф про "русский Крым", про "одноголосне" бажання кримчан "вернуться в родную гавань". Водночас, на жаль, багато людей і досі поділяють іншу хибну думку – про нібито "мирне приєднання" Криму, забуваючи про українських військовослужбовців Сергія Кокуріна та Станіслава Карачевського, вбитих російськими військовими, та закатованого представниками "самооборони Криму" кримського татарина Решата Аметова. Цими днями минає сім років, як Росія окупувала територію півострову. В Криму продовжують політичні переслідування тих, хто не згоден з політикою окупаційної влади, здійснюють репресії проти кримських татар, намагаються знищити осередок Православної Церкви України. Водночас в українському інформаційному просторі тема окупації АР Крим представлена недостатньою мірою, що, безумовно, негативно впливає на суспільну думку з питань, пов'язаних із півостровом. Цей аналітичний звіт представляє результати опитувань, проведених на замовлення Школи політичної аналітики НаУКМА у березні 2020 – січні 2021 рр., та окреслює ключові моменти у політиці щодо Криму, які потребують особливої уваги.Item На екваторі нової влади (2019-2021 роки): досягнення, проблеми, перспективи : аналітична доповідь(2021) Бистрицький, Євген; Булах, Анна; Бураковський, Ігор; Бурковський, Петро; Бутін, Андрій; Волошин, Андрій; Гетьманчук, Альона; Дерець, Вікторія; Заславський, Олександр; Захаров, Євген; Захарченко, Мар’яна; Золкіна, Марія; Кириченко, Юлія; Клімкін, Павло; Кобилянська, Алла; Ковтонюк, Павло; Коліушко, Ігор; Крапивін, Євген; Куйбіда, Роман; Лациба, Максим; Марусяк, Олександр; Матвійчук, Роман; Матвійчук, Олександра; Міський, Вадим; Пезенті, Марина; Печончик, Тетяна; Саган, Олександр; Стрелюк, Ольга; Тимощук, Віктор; Ткачук, Анатолій; Фініков, Тарас; Хавронюк, Микола; Шеремета, Павло; Школьний, Євген; Юхименко, Станіслав; Неберикут, ОлександрМи, незалежне експертне коло, згуртоване на основі громадської ініціативи "Виборча Рада UA", пропонуємо широкій громадськості та, зокрема, політикам узагальнену оцінку того, що було зроблено або мало бути зроблено (дії і бездіяльність нової влади) в основних сферах українського суспільства за половину каденції Президента України. Це сфери інституційної організації публічної влади, економічної та гуманітарної політики, зовнішньої політики, оборони і національної безпеки. Вражаючий виборчим рейтингом демократичний прихід до влади шостого Президента України, перше в історії країни формування політично монопольної парламентської більшості його партією радикально оновили склад законодавчої і виконавчої гілок влади. Була запропонована та практично застосована й нова ідеологічна модель урядування суспільно-політичним розвитком України — народовладдя. За половину каденції управління країною нова влада продемонструвала відповідні результати повсякденного, тактичного і стратегічного керування суспільством, зокрема щодо політики реформ в умовах продовження агресії з боку путінської Росії. Цього часу, вважаємо ми, цілком достатньо для свідомої оцінки управлінської компетенції та політико-ідеологічної візії представників діючої влади з боку як суспільства, так і експертного середовища. Ми скористалися цією можливістю надати таку узагальнену експертну оцінку. Оцінка, яку ми пропонуємо тут, є важливою для отримання загального бачення стану українського суспільство на сьогодні. Наша оцінка відрізняється від двох полюсів обговорення дій влади — як від зосередження суспільної уваги на поточному перебігу критичних подій, що стають підставою для публічних обговорень на численних телевізійних ток-шоу та у соцмережах, так і від її офіційної самооцінки. Ми пропонуємо узагальнене, максимально незалежне експертне резюме структури і змісту здійснення нової владою демократичних європейських реформ, поставлених на порядок денний країни Майданом, в умовах агресії путінської Росії. Структура і методика кожної самостійної частини нашого дослідження починається з констатації стану справ на початок 2019 року, фіксує передвиборчі декларації та обіцянки нової влади у кожній з обраних сфер, здійснює експертну оцінку дій і бездіяльності влади, вказує на існуючі альтернативні пропозиції від опозиції чи громадянського суспільства та, нарешті, надає експертні рекомендації, що треба робити суспільству і владі у кожній окремій сфері. Ми певні, що надана експертна оцінка й рекомендації є підставою для принципової розмови суспільства і влади, зокрема для ефективного діалогу громадянського суспільства з центральною владою, а також владою різних рівнів. Ми віримо, що проведений аналіз слугуватиме серйозним орієнтиром для політиків та засобів масової інформації, а також стане у нагоді для формування критичного мислення свідомого громадянина-виборця.Item Виконання домовленостей Паризького саміту: очікування і реакція українців(2020) Бурковський, Петро; Осипчук, Анна; Суслов, Антон; Яковлєв, Максим9 грудня 2019 р. під час першої та єдиної на цей момент зустрічі лідерів України, Німеччини, Франції та Росії у Парижі було досягнуто низку домовленостей щодо розблокування мирного процесу на Донбасі. Україна та Росія одразу почали поширювати різні інтерпретації цих домовленостей. І головним об’єктом цього змагання стало українське суспільство. За рік, що минув після паризької зустрічі, українська влада випробовувала різні ідеї та способи вдихнути нове життя у мирні переговори, здобути підтримку громадян у проведенні політики реінтеграції окупованих територій. Ця аналітична записка, підготовлена спільними зусиллями експертів Школи політичної аналітики Національного університету "Києво-Могилянська академія" та Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва, показує, як українське суспільство реагувало на політику Президента Зеленського у питанні війни та миру на Донбасі. Спираючись на аналіз результатів опитувань громадської думки, проведених протягом вересня 2019 – листопада 2020 рр., ми даємо оцінку успішності вже здійснених заходів українського уряду та пропонуємо варіанти дальших дій для української влади та іноземних партнерів України, які сприятимуть єдності українського суспільства та ширшій підтримці політики деокупації Донбасу.Item Implementation of the Paris Summit Agreements: the Reactions and Expectations of Ukrainians(2020) Burkovskiy, Petro; Osypchuk, Anna; Suslov, Anton; Yakovlyev, MaksymOn December 9, 2019 during the first and only meeting of the leaders of Ukraine, Germany, France, and Russia in Paris, a number of agreements were reached to restart the peace process in the Donbas. Ukraine and Russia immediately commenced to provide different versions of interpretations of these agreements, and the Ukrainian public became the battleground for these competing interpretations. In the year since the meeting in Paris, Ukrainian authorities have tried different ideas and ways to breathe a new life into the peace negotiations and to win public support for the policy of reintegration of the occupied territories. This analytical report, prepared jointly by experts of the School for Policy Analysis at the National University of Kyiv-Mohyla Academy (SPA NaUKMA) and Ilko Kucheriv Democratic Initiatives Foundation, illustrates how Ukrainian society has reacted to President Volodymyr Zelenskyy’s policy on war and peace in the Donbas. Based on our analysis of public opinion polls’ results that were conducted in September 2019 – November 2020, we assessed Ukrainian government’s effectiveness and made policy recommendations for Ukrainian authorities and international partners to promote the consolidation of Ukrainian society and to broaden support for the deoccupation policy of the Donbas.Item Результати опитування "Майбутнє Донбасу та Криму: суспільні настрої"(2020) Осипчук, Анна; Суслов, АнтонОпитування проведено Info Sapiens на замовлення Школи політичної аналітики Національного університету "Києво-Могилянська академія" в межах Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні, яку виконує Міжнародний фонд "Відродження" у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні. Польовий етап тривав з 13 по 31 січня 2021 року. Опитування проводилося в межах всеукраїнського Омнібусу Info Sapiens з донабором респондентів. Вибірка складає 2000 осіб віком від 16 років. Вибірка репрезентативна населенню цієї вікової групи за статтю, віком, розміром населеного пункту та регіоном проживання відповідно до даних Державної служби статистики України станом на 1.01.2019. З дослідження вилучена Автономна Республіка Крим, а у Донецькій та Луганській області опитування проводилося тільки на територіях, що контролюються Україною. Максимальна теоретична похибка не перевищує 2,2 %. Розподіли відповідей за регіоном проживання та інші, які наведені для окремих питань, є радше ілюстративними. Хоча ми й можемо припустити наявність певних тенден- цій, для глибшого аналізу і порівняння розподілів відповідей за категоріями потрібно проводити масштабніші опитування. Слід вказати на те, що за деякими питаннями досить високий відсоток респондентів не визначились з відповіддю (на рівні 20-30 %), що також накладає обмеження на аналіз та інтерпретацію результатів.Item Звіт за результатами опитування "Телевізор проти автомата: Крим, Донбас і російське телебачення"(2021) Осипчук, Анна; Суслов, Антон; Яковлєв, МаксимШкола політичної аналітики НаУКМА вже традиційно поставила респондентам низку питань, що стосувались інформаційно-культурної політики, ставлення до окремих заходів щодо підтримки населення на тимчасово окупованих територіях, відносин з міжнародними партнерами та Росією в контексті війни на Донбасі і тимчасової окупації Криму. Також нас цікавили бачення українцями майбутнього тимчасово окупованих територій та ставлення до окремих варіантів сценаріїв врегулювання. Частину питань ми ставили респондентам вже не вперше – тож можемо прослідкувати зміни у громадській думці у часі, порівнюючи відповіді з попередніми опитуваннями у березні 2020 (Омнібус Info Sapiens, вибірка 1000 респондентів) та у вересні 2020 і січні 2021 років (Омнібус Info Sapiens з донабором, вибірка 2000 респондентів для кожного опитування). Варто зауважити, що при порівнянні з опитуванням березня 2020 року слід враховувати різницю у розмірі вибірки. Також розподіли відповідей за регіоном проживання, мовною чи релігійною ідентифікацією або ж електоральними преференціями, які наведені для окремих питань, є радше ілюстративними. Хоча ми й можемо припустити наявність певних тенденцій, для глибшого аналізу і порівняння розподілів відповідей за категоріями, потрібно проводити масштабніші опитування.Item Аналітичний звіт за проєктом "Підвищення спроможності Мінреінтеграції щодо здійснення координації програм з оцінки ризиків виникнення конфліктів в громадах та розвиток місцевого потенціалу з підвищення рівня соціальної згуртованості громад, що зазнали негативного впливу внаслідок збройного конфлікту"(2021) Осипчук, Анна; Суслов, Антон; Шулімов, СтаніславКомплексне дослідження Старобільської та Генічеської об’єднаних територіальних громад було спрямоване на з’ясування рівня соціальної стійкості та згуртованості громад і орієнтувалось на виявлення точок напруги та конфліктних тем і настроїв жителів цих ОТГ. Методологічно дослідження базувалось на якісницькому підході – зокрема, на отриманні інформації в ході фокус-групових дискусій з мешканцями громад та інтерв’ю з представниками окремих груп – громадськими активістами, внутрішньо переміщеними особами, представниками місцевого самоврядування, працівниками закладів освіти або медичних закладів, підприємцями, ветеранами тощо. При розробці інструментарію дослідження (наприклад, гайдів для напівструктурованих інтерв’ю та фокус-групових дискусій) було враховано індикатори, зазначені у Методичних рекомендаціях. У кожній громаді було проведено по одній (1) фокус-групі та по десять (10) напівструктурованих інтерв’ю. Емпіричний етап дослідження (рекрутинг учасників та проведення дискусій і інтерв’ю) здійснювався соціологічною дослідницькою агенцією ІнфоСапієнс. Для участі у фокус-групах запрошувались пересічні жителі громад. Слід відзначити, що для обох громад для участі у фокус-групах та інтерв’ю запрошувались не тільки жителі міст (тобто Старобільську та Генічеську), але й жителі з інших населених пунктів, що входять до складу цих ОТГ, зокрема сільської місцевості. Фокус-групи та інтерв’ю відбулись у період з 22 листопада по 10 грудня 2021 року. У кожній фокус-груповій дискусії взяли участь по десять (10) учасників (всього – двадцять). Дослідницькою тактикою пошуку учасників було запросити інформантів з максимально різними соціально-демографічними характеристиками та статусами. В результаті це дозволило отримати інформацію від людей з різним досвідом і позиціями, тобто – максимально можливу варіацію відповідей та інтерпретацій і ставлень. Все це дає підстави говорити, що в ході дослідження було виявлено переважну більшість (якщо не всі) наявні точки напруги та конфліктні ситуації і проблеми, наявні в громадах, навіть коли вони не до кінця усвідомлюються інформантами / учасниками дослідження як такі. На основі проведеного емпіричного дослідження було сформовано перелік питань для обговорення під час діалогових заходів (в рамках проєкту – по одному заходу у кожній з цих об’єднаних територіальних громад).Item Урядові медіа як засіб впливу: підходи до дослідження ролі ЗМІ в маніпуляціях громадською думкою(2020) Сабура, ОлегУ статті виокремлено підходи до дослідження ролі засобів масової інформації (далі – ЗМІ) в маніпуляціях громадською думкою й на їх основі окреслено перспективи вивчення використання ЗМІ у так званих "Донецькій народній республіці" (далі – "ДНР") і "Луганській народній республіці" (далі – "ЛНР"). Автор розглядає відомі класифікації медійних систем. Виділено типи власності ЗМІ та як вони можуть використовуватися власниками у своїх інтересах. Розглядаються такі модуси впливу медіавласників, як бізнесовий інструменталізм, політичний інструменталізм, служіння громадськості й підлаштування аудиторії. Показано, як згадані модуси впливу проявляються в приватних, державних і неприбуткових громадських ЗМІ. Особливу увагу автор приділяє ролі державних ЗМІ в авторитарних країнах з акцентом на медіа в Російській Федерації. Стаття демонструє, що країни з більшою державною власністю медіа мають менше свободи преси, менше прав громадян, гірше врядування, менш розвинуті ринки капіталу й гірші результати в галузі охорони здоров’я. Також країни з авторитарнішим режимом мають більше державної власності ЗМІ. З’ясовано, що діяльність медіа так званих "народних республік" на сході України варто розглядати з позицій теорії суспільного вибору, згідно з якою преса у власності уряду буде спотворювати інформацію й маніпулювати нею для закріплення у владі чинних політиків, утримання виборців і споживачів від поінформованого прийняття рішень, підриву демократії та ринків. Також у вивченні медіа "ДНР" і "ЛНР" слід враховувати вже відомі російські практики інструменталізації державних ЗМІ. Автор зазначає, що виокремлені в статті підходи до дослідження ролі державних ЗМІ в авторитарних режимах доцільно застосовувати до медіа "ДНР" і "ЛНР", однак у цьому випадку для їх позначення слід послуговуватися терміном "урядові медіа", оскільки ці утворення по своїй суті є формою окупаційного урядування, але не державами.Item Особливості регулювання діяльності ЗМІ на окупованих територіях Донецької та Луганської областей(2020) Сабура, ОлегУ статті досліджено умови, в яких функціонують засоби масової інформації на території так званих "ДНР" та "ЛНР". Головну увагу приділено аналізу створеної окупаційними адміністраціями "законодавчої" бази, покликаної регулювати діяльність медійної сфери. Окремо розглянуто ключові регуляційні "закони" "Про засоби масової інформації" обох псевдодержавних утворень з необхідними екскурсами до "конституцій" та інших документів "народних республік". Серед останніх, зокрема, "закони" "Про правовий режим воєнного стану", "Про особливі правові режими", постанова "Ради Міністрів" "ЛНР" "Про обмеження телевізійного мовлення деяких телеканалів на території Луганської Народної Республіки" та інші "нормативно-правові акти". З’ясовано також роль у впливі на діяльність "ЗМІ", яку приписують окремим інституціям окупаційних адміністрацій. Серед них виокремлено повноваження "Міністерства зв’язку та масових комунікацій ЛНР" та "Міністерства інформації ДНР" як органів, відповідальних за реалізацію політики "республік" у сфері масової інформації. Окрім цього, з’ясовано повноваження у цій сфері "урядів", "парламентів", "голів" та інших "міністерств" двох невизнаних утворень. Результати дослідження показують, що "законодавство" "ДНР" та "ЛНР" у галузі масової інформації, на перший погляд, є демократичним, оскільки "конституції" та головні регуляційні "закони" декларують свободу слова, права на отримання та поширення інформації, заборону цензури тощо. Проте на практиці робота редакцій ЗМІ та окремих журналістів не є самостійною, доступ до інформації є обмеженим, особливо якщо відомості стосуються діяльності адміністрацій "ДНР" та "ЛНР". Також положення окремих "нормативно-правових актів" створюють умови для обмежень у діяльності медіа, зокрема унеможливлюють критику окупаційної влади та забороняють діяльність українських та інших нелояльних до окупаційної влади ЗМІ.Item Семантичний підхід до визначення концептів політичної науки: обмеження і можливості етимологічного рівня(2020) Яковлєв, МаксимПоєднання елементів політичної методології, семасіології та етимології забезпечує міждисциплінарний лінгвістично-політологічний підхід до дослідження концептополів політичної науки. На основі цього підходу у статті виокремлюються обмеження та окреслюються можливості етимологічного рівня в дослідженні значень концептів політичної науки та теорій міжнародних відносин. Етимологічний рівень аналізу розглядається як частина традиційного підходу до визначення концептів, що його американський політолог, методолог і дослідник міжнародних відносин Ґ. Ґертц назвав семантичним для того, щоб показати, наскільки він відрізняється від запропонованого ним причинно-наслідкового та реалістського бачення концептів. У статті введений Ґ. Ґертцем термін на позначення традиційних методів роботи з політологічними концептами – семантичний підхід – порівнюється із засадами класичних семантичних досліджень понять і термінів, що, зокрема, передбачає розкриття утилітарно-прагматичного алгоритму роботи з концепціями політології та теорій міжнародних відносин самого Ґ. Ґертца, а також потребує викладу його критичних зауважень до традиційного підходу до роботи з концепціями. У статті показується, що позиції його критики, особливо теза про неможливість операціоналізації поняття до рівня математичної формалізації (або надмірне ускладнення цього процесу через філософські диспути навколо смислів і понять), відповідають основним обмеженням етимологічного аналізу понять і термінів. Аналіз обмежень і можливостей цього рівня роботи з концептами, доповнений виразними ілюстративними прикладами, доводить, що, по-перше, розкриття етимології слова не завжди сприяє кращому розумінню значенню та вживанню поняття, і, по-друге, вказує на те, що класичне для мовознавства діахронічне дослідження значень поняття та відстеження еволюції його семантичного поля суголосне теоретико-методологічному опрацюванню процесів трансформації смислів політичного концепту в часі, без якого неможливі ґрунтовні як теоретико-методологічні, так і практичні наукові розвідки в політології чи теорії міжнародних відносин. У статті також наголошується, що і сам утилітарно-прагматичний підхід Ґ. Ґертца до роботи з концептами також потребує подальшого критичного аналізу.Item Сутнісно оспорювані концепти як інструмент політологічних розвідок: визначення і характеристики(2020) Яковлєв, МаксимСтаття присвячена впровадженому в науковий обіг ще в середині 1950-их рр. британським філософом В. Б. Ґоллі поняття "сутнісно оспорювані концепти", яке все ще залишається маловідомим і недостатньо дослідженим в український політичній науці. У статті дається першопочаткове визначення сутнісно оспорюваних концептів, запропоноване самим Ґоллі, а також виокремлюють та пояснюються запропоновані ним ознаки таких концептів. У статті показано, що в назві криється мовний нюанс, який вказує на те, що концепт є не просто спірним, у тому значенні, що він є неоднозначним чи не є чітко визначеним, а те, що за самою своєю природою (тобто "суттю", що відображено у першому слові назви) конкретний концепт стає об’єктом нескінченних дискусій про його значення та смисл і відтак він є не "спірним", а саме "оспорюваним". У статті наводяться і мовно-термінологічні нюанси, що криються в критеріях визначення концептів: критерій "appraisiveness" та "diverse describability", яким підібрані українські мовні еквіваленти. У статті також виокремлені основні характеристики та ознаки сутнісно оспорюваних концептів, зокрема їхня ціннісна складова, внутрішня складність, різноманітна описуваність, відкритість, взаємне визначення оспорюваності концептів з позицій тих сторін, що беруться ці концепти оспорювати, зразок чи взірець, в якому коріниться «концептуальне значення» та прогресуюче протистояння щодо правильного визначення концепту та його коректного застосування. Разом з цими критеріями у статті виокремлені й уточнення до дискурсивних практик довкола таких концептів. Позаяк у своїй доповіді Ґоллі не розглядає семантичних нюансів запропонованого терміну, у статті доводиться, що пошуки першопочаткового значення якогось концепту як лексеми може заводити дослідника в глухий кут. За допомогою двох ілюстративних прикладів сутнісно оспорюваних концептів – популізму в інтерпретації двох німецьких науковців, Я.-В. Мюллера та Б. Штеґемана, та авторського концепту нідерландського соціального психолога Ф. Схапера – вірус популізму – у статті виокремлюється важливість ідеологічного виміру в підходах до політичних концептів, оспорюваність яких може бути обумовлена радикальною ідеологічною позицією. У статті показано, що у випадку авторських концептів оспорюваними можуть бути конотація, запропонована підібраним автором терміном, а також його методологічний підхід. Серед перспективних для подальших досліджень виокремлені дослідження типологій дискурсу, в яких неоднозначні концепти оспорюються.