Том 3

Permanent URI for this collection

Browse

Recent Submissions

Now showing 1 - 5 of 17
  • Item
    Буття у Слові. Пам’яті Володимира Моренця
    (2022) Пелешенко, Наталія
    Буття у Слові. Пам’яті Володимира Моренця.
  • Item
    Полемічна література та карнавальна культура: аспекти (не)перетину
    (2022) Мудрак, Марина
    У статті, спираючись на теоретичні дослідження М. Бахтіна про Ф. Рабле щодо карнавалу та амбівалентності природи сміхового, увагу зосереджено на елементах карнавальної культури, ознаки якої трапляються у "Книжці" українського полеміста ХVІ ст. Івана Вишенського. До таких елементів належать риси серйозно-сміхових жанрів, наприклад менніпеї та "сократичного діалогу", а також жанр, сформований представниками філософської течії кінізму (ІV ст. до н. е.), – діатриба, або жанр моральної проповіді. Іншими ознаками карнавальної культури, окрім жанрових реліктів, є потужна словотворчість, фамільярне мовлення, творення абсурдного художнього світу. Можна сказати, що такі риси карнавальної культури у "Книжці" вже втратили особливість амбівалентного сміху. Це пов’язано з іманентним спротивом матеріалу, тобто його, матеріалу, умовністю і новим значенням.
  • Item
    До образу Агапіта Печерського в українських списках "Ходіння Агапія до раю" XVI–XVII століть
    (2022) Пелешенко, Олена
    У статті зроблено спробу окреслити механізми рецепції апокрифічного "Ходіння Агапія до раю", візантійський протограф якого датують V–VI ст., в українській літературі доби Середньовіччя та раннього Модерну. Описано національні відмінності між грецькою версією пам’ятки, Успенським збірником ХІІ–ХІІІ ст. та пізніми списками тексту з українських рукописів XVI–XVII ст. Особливу увагу надано перекладацьким та інтерпретаційним стратегіям переписувачів Успенського збірника, Білоруського рукопису Чудового монастиря XVI ст. та рукопису Степана Комаревського XVII ст. Висловлено гіпотезу, що перетворення Агапія-паломника на Агапіта-цілителя в українських списках XVI–XVII ст., так само, як і докорінно переписаний фінал версії апокрифу у складі Білоруського рукопису Чудового монастиря, сталося під впливом оригінальної літератури Київської держави, а саме "Києво-Печерського патерика" та місцевого авторитету св. Агапіта Печерського.
  • Item
    Cвобода духу і приреченість втілености: інтелектуальні контроверсії прози Валер’яна Підмогильного
    (2022) Агеєва, Віра
    У статті проаналізовано філософські екзистенціалістські колізії прози Валер’яна Підмогильного. Він виявився найпослідовнішим урбаністом в українській прозі 1920-х років, показав у "Третій революції" та "Місті" два сценарії стосунків представників рустикальної та урбаністичної культури. У повісті зображено брутальне завоювання міста, підкорення й поганьблення. Це шлях справедливої, але однаково безвихідної, як для переможців, так і для переможених, помсти. Натомість у романі йдеться вже про опанування й засвоєння вихідцем із села міської елітарної культури, про долучення "чорнозему" до творення мистецьких цінностей. "Повість без назви" В. Підмогильного – одна з дуже небагатьох безпосередніх фіксацій травматичного досвіду початку 1930-х років.
  • Item
    Опозиція мистецького і вжиткового в прозі Н. Кобринської
    (2022) Борисюк, Ірина
    У деяких своїх прозових текстах Н. Кобринська звертається до модерністського мотиву краси, що протистоїть меркантильному і прагматичному світові. Символічна мова оповідання "Жидівська дитина" тримається на опозиції красивого/вжиткового, адже в цьому тексті йдеться не так про Гіндину жадібність, як про усвідомлення нею невжитковості краси. В оповіданні "Liebesahnung" Н. Кобринська цікаво експериментує з відтворенням роботи пам’яті й роботи бажання на позасвідомому рівні. Світ реального і світ уявного чітко розмежовані: обсесивна перейнятість головного героя красою жінки на портреті залишається естетичним переживанням, а спроба екстраполяції чоловічих фантазмів на дійсність як таку зазнає фіаско. В казці "Чудовище" мистецтво постає радше як аномалія, виняток, що в межах конвенційних уявлень працює як втеча від реального. Н. Кобринська вельми чутлива до естетичних пошуків межі століть: на стильовому рівні в її текстах переплітаються елементи реалізму, імпресіонізму, естетизму і навіть декадансу, попри очевидне переважання першого в її творчості.