Том 1

Permanent URI for this collection

Browse

Recent Submissions

Now showing 1 - 5 of 10
  • Item
    Вчення Арістотеля про субстанцію: томістичний погляд
    (2018) Бабенко, Богдан
    Статтю присвячено одному з головних понять філософії Арістотеля ‒ субстанції ‒ та його інтерпретації в працях представників екзистенційного томізму, зокрема Е. Жільсона (1884‒1978) і М. А. Кромпца (1921‒2008). Автор акцентує увагу на необхідності розглядати вчення про субстанцію передусім у контексті визначення предмета наукового знання і, відповідно, способу пізнання цього предмета. Для унаочнення епістемологічного реалізму, який, на думку томістів, є характерною рисою філософії Арістотеля, у статті проаналізовано погляди щодо істинного предмета наукового знання в попередній античній традиції. Автор показує, що для Стагірита цим предметом є одинично-конкретне, яке становить базу формування філософського розуміння сущого як предмета наукового пізнання. Як зауважує Кромпец, спосіб побудови загальної теорії науки в Арістотеля пов’язаний із пошуком причини, через яку щось є саме таким із необхідністю. Шлях, яким Арістотель приходить до формування власне чотирьох причин, пов’язаний зі специфікою питання διὰ τί (чому? через що?), яке є наукотворчим. Такий аналіз через причини дає змогу зрозуміти, що кожне одиничне суще має складену структуру. Аналізуючи одиничне суще-субстанцію, Арістотель виділяє в ньому той елемент, який дозволяє зробити одиничне предметом науки.
  • Item
    Інший і Чужий у структурі людського Я (М. Бубер, Е. Левінас, Ю. Кристева)
    (2018) Лютий, Тарас
    У статті розкрито стосунок між людським Я і двома його відмінними формами – Інше та Чуже. Іншість розглянуто як будь-яку альтернативну форму буття, а Чуже як певну форму ворожої неприйнятності. Проблемою дослідження є пошук виходу за межі егоцентричного мислення. Мета полягає в з’ясуванні того, як досвід Я збагачується через долучення до позицій Іншого й Чужого. Засобом дослідження є порівняльний аналіз трьох концепцій. Насамперед у розвідці розкрито структуру відносин між Я і Ти згідно з теорією Мартіна Бубера. Цей зв’язок характеризується відкритістю, близькістю та довірою. Монолітний світ постає як подвійний, а владні домагання в ньому мають бути замінені повагою та відповідальністю. Надалі на прикладі ідей Емануеля Левінаса доведено, що тотальність буття розмикається взаємодією з Іншим завдяки симпатії та любові. Таким чином, Інший розкривається через його Обличчя, відкрите для Я. Моє існування залежить від того, що Я переживаю страх за існування Іншого. Нарешті, відповідно до уявлень Юлії Кристевої, вагомим аспектом людської ідентичності є визнання в осередку Я суттєвих елементів Чужого. Прийнявши й розпізнавши їх у собі, людина здатна прояснити власне призначення. Як наслідок, Інший/Чужий дозволяє реалізувати специфічну здатність до перевтілення й готовності до змін. У структурі особистості з’являється потреба не лише стати Іншим, а й зрозуміти його.
  • Item
    Як читати автора: медитація про метод
    (2018) Речич, Людмила
    У статті на прикладі рецепції філософії Емануеля Левінаса (1906–1995) показано тенденції читання і коментування філософських текстів, які перебувають у центрі уваги протягом тривалого часу. Зроблено припущення, що можна віднайти певні патерни засвоєння філософської спадщини. Продемонстровано, що перша хвиля досліджень корпусу Е. Левінаса була радше апологетичною. Її головним завданням було ознайомлення з ключовими поняттями і тезами, тобто переказ. Друга хвиля була значно більш апропріативною і критичною, в тому сенсі, що шукалися способи застосунку вчення про Іншого до наявних тоді проблем або ж робилися спроби розв’язати парадокси, які породжувала апологетика. Сучасна третя хвиля далі відтворює й урізноманітнює інтерпретативні стратегії, притаманні першій та другій хвилям. Щоб пояснити цю динаміку читання, в статті введено нормативну рамку, яка складається з трьох регулятивних принципів: "відповідно", "правильно", "етично". Через цю потрійну опозицію, де "відповідно" означає відповідність оригіналу, "правильно" – пошук універсальної істини, а "етично" – неможливість егоїстичного привласнення чужого тексту, коментування набирає інтенсивності. Запропонована рефлексія допомагає прояснити, в якій фазі перебуває коментування класичного тексту і які інтенції мають коментатори. Що ще важливіше – вона обґрунтовує інновативні читання як Левінасової спадщини, так і текстів інших видатних філософів.
  • Item
    Утопія і нігілізм: філософські уроки Лєшека Колаковського
    (2018) Бондаревська, Ірина
    У статті проаналізовано основні аспекти тлумачення філософського мислення польським філософом Лєшеком Колаковським (1927–2009) тією мірою, якою вони пов’язані з питанням автономності мислення. Метою є реконструкція принципів, які, на думку філософа, дозволили б мисленню зберігати свою автономність під тиском ідей та ідеологій. Утопія і нігілізм у тлумаченні Л. Колаковського постають як ідеї, що виражають дві небезпечні спокуси сучасного світу. Саме в пошуках засобів протистояння цим "потворам" (Л. Колаковський) філософ доходить думки, що в основі утопії і нігілізму лежать певні уявлення про істину. Шляхом теоретичної реконструкції відтворено основну епістемологічну модель, застосовану філософом. Це – ставлення суб’єкта до істини, яке реалізується у двох варіантах: оволодіти істиною на підставі певних вірувань або нехтувати істиною на підставі інших вірувань. За допомогою цієї моделі філософ доходить розуміння, що догматизм і уніфікація є хворобою не лише утопістів, а й нігілістів. Причиною цього є вірність власній істині, тобто мислення без лакун і розривів, засноване на незмінних принципах і спрямоване на відтворення певних інституційно-соціальних констант. Натомість непослідовність як принцип формує зовсім іншу установку, перевага якої в тому, що вона поширюється на саму себе і звільняє мислителя від необхідності бути чи не бути послідовним, але не звільняє від пошуку істини і сенсу, без яких неможливе людське існування.
  • Item
    Антропологічні візії Маркеліна Олесницького
    (2018) Козловський, Віктор
    У статті проаналізовано антропологічні погляди М. Олесницького – професора Київської духовної академії, творчий доробок якого поки що належно не висвітлено. Виявлено зв’язок його антропологічних ідей з моральним богослов’ям та етичним вченням, які він тривалий час викладав у КДА. Простежено антропологічні імплікації морального формування людської особи, зокрема залежність морального характеру від антропологічних факторів. У цьому контексті досліджено погляди М. Олесницького щодо особливостей тілесної конституції людини. Автор показує, що київський вчений акцентував увагу на принциповій залежності людської тілесності від природних умов та підкреслював, що саме земні умови сформували тілесну природу людини. У статті досліджено також ті релігійні ідеї, які вплинули на антропологічні погляди М. Олесницького, що цілком зрозуміло з огляду на його християнське світосприйняття. На думку автора, київський професор продемонстрував можливість продуктивного застосування сучасних йому філософських досліджень до богословсько-антропологічного аналізу людини як індивіда, особи. У зв’язку з цим акцентовано увагу на концептуальних зв’язках антропологічних поглядів київського дослідника з впливовими європейськими філософськими та антропологічними вченнями, зокрема А. Шопенгауера, Г. Лотце, Ф. Шляєрмахера, Е. фон Гартмана та ін. Підкреслено значення для морально-антропологічної доктрини М. Олесницького концепту несвідомого; виявлено зв’язок цього концепту з провідними європейськими доктринами несвідомого, які продуктивно розроблялись у філософії і психології другої половини ХІХ ст.