Імагологічні студії: українці і євреї в дзеркалі літератури: колективна монографія
Permanent URI for this collection
Cтатті монографії присвячені комплексному аналізу українсько-єврейського культурного та літературного діалогу крізь призму імагології
Browse
Recent Submissions
Item Передмова(2026) Єгорченко, МаргаритаКолективна монографія присвячена дослідженню українсько-єврейського культурного діалогу та взаємного сприйняття через призму імагології й літературознавства. На широкому історико-літературному матеріалі — від середньовічних апокрифів та класичної літератури (Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка) до модернізму (І. Айзеншток, О. Гранах, Л. Первомайський) і сучасної прози (Дж. С. Фоер, О. Забужко, С. Андрухович) — автори аналізують еволюцію форми "Іншого". Література розглядається як "дзеркало", що створює культурну пам’ять, трансформує стереотипи та дозволяє осягнути власну ідентичність через пізнання сусіда.Item Preface(2026) Yehorchenko, MarharytaThe collective monograph is devoted to the study of Ukrainian-Jewish cultural dialogue and mutual perception through the prism of imagology and literary studies. Using a wide range of historical and literary material — from medieval apocrypha and classical literature (T. Shevchenko, I. Franko, Lesya Ukrainka) to modernism (I. Eisenshtok, O. Granakh, L. Pervomaysky) and contemporary prose (J. S. Foer, O. Zabuzhko, S. Andrukhovych) — the authors analyze the evolution of the form of the "Other". Literature is considered as a "mirror" that creates cultural memory, transforms stereotypes and allows us to comprehend our own identity through the knowledge of our neighbor.Item Іншування євреїв у апокрифах про Понтія Пилата з українських рукописів(2026) Пелешенко, ОленаУ статті проаналізовано рецепцію апокрифів про Понтія Пилата в українських рукописах XV–XVIII ст. від "Євангелія від Никодима" до апокрифічних оповідань пилатівського циклу та пасійних повістей з особливою увагою до механізмів іншування юдеїв. Показано, що апокрифи не лише доповнювали священну історію новими подробицями, а й виконували екзегетичні, катехитичні та полемічні цілі, відображаючи ідеологічні настанови середовища, у якому вони виникали та побутували. Уперше доведено, що реабілітація Понтія Пилата безпосередньо пов’язана з богословським механізмом перенесення відповідальності за смерть Христа на юдейську громаду, однак в українській традиції цей механізм реалізується значно стриманіше, ніж у західноєвропейській. Простежено взаємозв’язок між словесними та візуальними стратегіями конструювання образу юдеїв як релігійного й етнічного Іншого, зокрема через мотив наділення Понтія Пилата зовнішніми ознаками, що асоціювалися з образом юдея в західноєвропейській іконографії.Item Євреї в Шевченковій творчості: тема з варіаціями(2026) Боронь, ОлександрКоротко розглянуто документальні свідчення про взаємини біографічного Шевченка з євреями та його ставлення до них. Поет не поділяв відповідних національних і релігійних упереджень, а неприхильність виявляв до визискувачів простого люду. У поезії Шевченко часом вдається до використання національних стереотипів, спираючись передовсім на тодішні народні уявлення про євреїв. Автор варіював образи від знеособленої маси "жидів" у поемі "Гайдамаки" та вірші "Швачка" до індивідуалізованої, хоч і доволі традиційної, постаті Лейби ("Гайдамаки") та фатальної красуні-єврейки у вірші "У Вільні, городі преславнім…". Здебільшого використовував ті чи ті єврейські реалії для яскравих порівнянь. Персонажний ряд євреїв суттєво розширюється в кількох повістях, задля гумористичного ефекту детальніше зображено фактора у повісті "Прогулка с удовольствием и не без морали", як і єврейський побут. Письменник зосереджується на інакшості представників єврейського народу, кепкуючи переважно з приписуваного їм грошолюбства. Про неабиякий інтерес до єврейської культури свідчить сепія "Синагога". В цілому ж образи євреїв у Шевченковій творчості – епізодичні, а тема загалом – третьорядна, у прозі використана з розважальною метою. Крізь усю творчість простежується думка про необхідність прощати задавнені історичні образи, бачити цінність спільного для всіх почуття любові, співпереживати незалежно від віросповідання чи національності.Item Єврейські світи Івана Франка: біографічний, літературний та політичний дискурси(2026) Тихолоз, БогданСтаття присвячена комплексному аналізу взаємин Івана Франка з єврейством у трьох головних вимірах його життєтворчості: біографічному, літературному (науково-критичному, перекладацькому й художньому) та політичному. На основі широкого кола джерел і рецептивної історії постаті Франка (від епістолярного діалогу з Мартином Бубером і зацікавлення сіоністськими ідеями Теодора Герцля до сучасних спроб ідеологічних маніпуляцій і звинувачень в антисемітизмі) автор розкриває складність, багатовимірність і концептуальну еволюцію Франкової "персональної юдаїки". У роботі доведено недоцільність застосування терміна "антисемітизм" до особистості та світогляду Франка, оскільки його соціально-економічна критика не мала расового чи релігійного підґрунтя. Стверджується, що принципова, людиноцентрична позиція українського мислителя, його підтримка єврейського національно-державного відродження та ідея міжнаціональної солідарності слугують фундаментом для сучасного українсько-єврейського діалогу.Item Давньоєврейські пророки і пророчиці у творчості Лесі Українки: рецепція та інтерпретація(2026) Полюхович, ОльгаУ статті комплексно проаналізовано образи давньоєврейських пророків і пророчиць у літературній спадщині Лесі Українки. Головним чином авторка концентрується довкола двох драматичних поем Лесі Українки, котрі описують історичний період Вавилонської неволі єврейського народу, – "Вавилонський полон" і "На руїнах". Ці тексти здобули різні інтерпретації з точки зору літературознавчого та культурологічного аналізу. Новий підхід полягає в тому, що до запропонованої статті залучено менш відомий аспект біографії та літературної спадщини мисткині – її переклади зі Старого Заповіту, а також переклади праць французького богослова Моріса Верна. Ці тексти вплинули на оригінальну творчість Лесі Українки, окрім зазначених драм, також і на поезії, аналіз яких теж почасти знайшов своє відображення у цій статті. Також у статті відображено суспільний та історичний контекст, в якому створювалися переклади та оригінальні тексти на давньоєврейську тематику, у тому числі в плані історично-літературної тяглості – від часів Тараса Шевченка через матір Олену Пчілку – до нових модерністських імпульсів у творчості Лесі Українки. До інтерпретації текстів та перекладів Лесі Українки на староєврейську тематику також залучається біографічний метод. У її листах, статтях, нарисах та есеях віднаходимо паралелі зі становищем несвободи: її світовідчуття і підданство Російській імперії перегукується з темою несвободи та спротиву в осмисленні давньоєврейської тематики. Окрім очевидних паралелей юдейський народ – український, Ізраїль – Україна, Єрусалим – Київ та метафори російського поневолення, у статті комплексно проаналізовано модерністські тенденції зображення постаті пророка/пророчиці, такі як мистецькі аспекти, самотність, комунікативний розрив, зв’язок з громадою, спротиву тощо.Item Ієремія Айзеншток, потебніанство і харківський формалізм(2026) Агеєва, ВіраУ статті розглянуто теоретичні й історико-літературні концепції видатного українського дослідника Ієремії Айзенштока. Він був одним із найцікавіших представників формалістської течії в літературознавстві 1920-х років. Харківські дослідники були більше зорієнтовані на вивчення досвіду аванґарду, – на підтвердження варто назвати хоча б Майка Йогансена чи Леоніда Скрипника, – однак Айзеншток намагається поєднати формалістську методологію та інструментарій з увагою до історизму, біографій та соціальних контекстів. Для Айзенштока дуже важливою була спадщина видатного харківського філолога Олександра Потебні. Так звана психологічна школа цього вченого була послідовною спробою підважити уявлення про літературу як «дзеркало» життя, його реалістичний відбиток. Для покоління 1920-х років саме Потебня мав авторитет як один із предтеч формалізму. Під час сталінських акцій боротьби з "безрідними космополітами" Айзеншток був змушений залишити Україну, але продовжував працювати над виданням вітчизняних класиків, реалізацією різних наукових проєктів.Item Ex nihilo: новий Харків у враженнях їдишських письменників(2026) Непипенко, ТетянаУ статті розглянуто нариси про Харків, зроблені їдишськими письменниками, Єгошуа Зінґером і Дер Ністером, у період 1920– 1930-х рр. Проаналізовано образ Харкова як міста нової доби, визначено спільне й відмінне у сприйнятті двох авторів, особливості їхніх текстів. Твори розглянуто як міські тексти. Теоретично осмислено спосіб буття у місті та концептуальні пере тини з текстами Вальтера Беньяміна. Наводиться також можливе теоретичне підґрунтя літературного «творення з нічого» нової столиці радянської України. Стаття висвітлює образ наратора у тексті Дер Ністера як типового для модерної доби фланера.Item Between Yiddish and Ukrainian: Verbivtsi and cultural formation in Alexander Granach's "There Goes a Mensch"(2026) Veretelnyk, RomanTh is article examines Alexander Granach’s reconstruction of his childhood in the Galician village of Verbivtsi in Th ere Goes a Mensch. Rather than reading these recollections as nostalgic autobiography, it interprets the memoir as a literary reconstruction of a bilingual and bicultural village whose linguistic, religious, and cultural environment shaped Granach’s intellectual, ethical, and artistic development. It argues that the foundations of his later humanism were established in the everyday coexistence of Jewish and Ukrainian communities long before his theatrical career in the cosmopolitan centres of Europe. Focusing on language, religion, folklore, and oral culture, the article explores how Yiddish, Ukrainian, and Hebrew functioned as complementary languages within village life, while religious traditions, vernacular devotion, and popular beliefs formed an interconnected cultural world. It shows that Granach presents identity as emerging through continual interaction across linguistic, religious, and cultural boundaries rather than through rigid separation. By highlighting the signifi cance of rural Galicia for Granach’s multilingual consciousness and artistic imagination, the article positions Th ere Goes a Mensch as an important literary testimony to the cultural history of eastern Galicia before the Holocaust and as a distinctive contribution to the study of borderland identities.Item Репрезентації національно-культурної ідентичності в творчості Леоніда Первомайського(2026) Пелешенко, НаталіяУ статті розкриваються форми репрезентації українсько-єврейської національно-культурної ідентичності Леоніда Первомайського (Іллі Шльомовича Гуревича), одного із знакових письменників ХХ ст., особиста історія якого відбиває складну і драматичну історію митця в умовах тиску тоталітарно-імперського державного конструкту, де тотальна несвобода представника недержавної нації не сприяла його самоідентифікації та самовираженню. Досліджуючи творчість письменника, простежуємо у його різножанровому літературному доробку (поетичні тексти, коротка проза, романи, п’єси) маркери української та єврейської національно-культурної ідентичності, які пов’язані за Е. Смітом із етнічним і релігійним корінням. Можна стверджувати, що українська ідентичність письменника виявляється через територіалізацію спогадів (місто Костянтиоград / Красноград-Червоноград, Берестин/; річка Берестова, "Червоноградщина"), зображення етнокраєвидів і плекання культу природи у дусі романтизму, вплетення топонімів рідного краю, урбононімів міста у тканину своїх творів, присвоєння героям імен і прізвищ, пов’язаних із гідронімом "Берестова". Єврейська ідентичність виявляється через зображення міфів, ритуалів, через називання і пояснення історичних і релігійно-обрядових реальностей, побуту штетла. Акцентується увага на зображенні, зокрема у ранніх творах письменника з єврейським колоритом, російського як Іншого і Чужого, що відповідало і позиції українських письменників, зокрема земляка І. Сенченка. Цим дослідженням авторка намагається зрозуміти складні процеси формування єврейсько-української національно-культурної ідентичності письменника, чиї твори є фактом історії української літератури, але і спадщиною єврейського народу.Item Образи євреїв та українців у романі "Всьо ясно" Дж. С. Фоера: комічне у контексті репрезентації травми(2026) Семків, РостиславСтаттю присвячено аналізові образів українців та євреїв у романі Джонатана Сафрана Фоера Everything Is Illuminated (2002). Дослідження виходить із припущення, що центральним художнім механізмом роману є не лише реконструкція пам’яті про Голокост, а й використання різних форм комічного як способу етичного наближення до колективної травми. Показано, що Фоер послідовно уникає чорно-білих моделей репрезентації українсько-єврейських взаємин, натомість створюючи багатоголосий наратив, у якому іронія, гумор та сатира функціонують як засоби деавтоматизації історичної пам’яті. Окрему увагу приділено способам конструювання пам’яті, а також функції колекціонування як форми постпам’яті.Item Між пам'яттю і витісненням: розщеплений суб'єкт в сучасних українських романах про Другу світову(2026) Борисюк, ІринаСтаття присвячена порівняльному аналізу романів "Музей покинутих секретів" Оксани Забужко та "Амадока" Софії Андрухович у контексті студій пам’яті й літератури травми. Обидва тексти осмислюють досвід Другої світової війни, родинну пам’ять, замовчування та витіснення травматичного минулого, водночас пропонуючи принципово різні моделі наративної організації й репрезентації суб’єкта. Роман Забужко вибудовується навколо пошуку об’єктивної історичної правди, моральної відповідальності та можливості відновлення справедливості через оповідь. Натомість «Амадока» Андрухович деконструює цілісний історичний наратив, акцентуючи на фрагментарності пам’яті, ненадійності оповідачів, розщепленій ідентичності та множинності суперечливих версій минулого. Особливу увагу приділено функціонуванню родинної пам’яті, мовчанню як захисному механізму травмованого суб’єкта, взаємозв’язку пам’яті й влади, а також способам конструювання індивідуальної та колективної ідентичності. Можна констатувати, що «Амадока» вступає в продуктивний діалог із романом Забужко, переосмислюючи його етичну та наративну модель і пропонуючи складніше бачення пам’яті як простору невизначеності, травми й конкуруючих інтерпретацій минулого.Item Колективна монографія "Імагологічні студії: українці і євреї в дзеркалі літератури"(2026) Пелешенко, Олена; Боронь, Олександр; Тихолоз, Богдан; Полюхович, Ольга; Агеєва, Віра; Непипенко, Тетяна; Веретельник, Роман; Пелешенко, Наталія; Ростислав, Семків; Борисюк, Ірина; Єгорченко, МаргаритаДо колективної монографії "Імагологічні студії: українці і євреї в дзеркалі літератури" увійшли статті дослідників науково-дослідного проєкту "Єврейська спадщина в Україні: міждисциплінарні рефлексії крізь призму архівних документів, культури, історії та літератури", реалізованого у партнерстві НаУКМА з ЮНЕСКО за фінансової підтримки Європейського Союзу. Cтатті монографії присвячені комплексному аналізу українсько-єврейського культурного та літературного діалогу крізь призму імагології. Представлені розвідки фокусуються на проблемах взаємного відображення, ідентичності, історичної пам’яті та подолання травми. Широкий хронологічний і тематичний зріз дає змогу простежити динаміку репрезентації євреїв та українців у літературних пам’ятках від рукописних апокрифів про Понтія Пилата до знакових творів класиків української літератури – Тараса Шевченка, Івана Франка та Лесі Українки. Особливу увагу приділено текстам і постатям ХХ століття – зокрема, постаті Ієремії Айзенштока в контексті харківського формалізму та враженням їдишських письменників від «нового Харкова». Важливе місце у виданні посідають студії над автобіографічною прозою Олександра Гранаха, ху дожнім світом Леоніда Первомайського, а також рефлексії над Голокостом і подіями Другої світової війни у дзеркалі сучасної української та світової прози. Теоретична база досліджень включає рецептивну естетику, компаративістику, біографістику, студії пам’яті, студії травми та інші підходи. Застосовані підходи дозволяють по-новому інтерпретувати як маловивчені, так і відомі тексти, дотичних до проблеми осмислення національних і локальних ідентичностей. Монографія адресована філологам, культурологам, історикам, викладачам і студентам гуманітарних факультетів, а також усім, хто цікавиться історією українсько-єврейських взаємин, художньою рецепцією Сходу Європи та проблемами міжкультурного діалогу.