Вип. 68. Культурологія
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Вип. 68. Культурологія by Title
Now showing 1 - 16 of 16
Results Per Page
Sort Options
Item Ukrainian Patriotic Narrative in the XVIII Century: Transition from Ukrainian Baroque to Russian Classicism(2017) Danchenko, MariyaThis article explores the issue of perception of Ukraine and Russia in Ukrainian polemical discourse in the 18th century. The problem itself concerns interpretation of Russia as a new sovereign by Ukrainian educated military elite. The author of the poem analyzed here is Semen Divovych (circa 1730 – after 1764), a chief translator of Cossack Hetman Chancellery, and he was an eye-witness of the political perturbations he depicted in his poem. His poem “A Discourse Between Great And Small Russia” is remarkable in view of the chronological period it belongs to. In the 1760s, Baroque style in literature was majorly replaced with classicism even in Central and Eastern European literatures; yet Divovych’s poem represents one of the latest examples of Ukrainian literary Baroque due to the author’s Kyiv-Mohyla educational background. Thus, this poem makes a transitional bridge between Baroque and Classicist tendencies of representation of state-suzerain. Our piece of research proceeds further with highlighting the next stylistic and ideological phase of construction of Ukraine-Russia relations represented by the poem of Vasyl Kapnist (1758–1803). Vasyl Kapnist belongs to Divovych’s junior contemporaries, and his poem “Ode on Slavery” is already written in pure Classicist style and implies harsh criticism of Russian imperial strategy on enslaving Ukrainian Cossack land.Item Випускник Київської духовної академії Даниїл Конісі як інтерпретатор китайської філософської думки(2017) Капранов, СергійСтаттю присвячено інтерпретації китайської філософської думки у спадщині випускника Київської духовної академії Конісі Масутаро (у хрещенні Даниїл Конісі). Розглянуто переклади конфуціанських ("Да сюе", "Чжун юн" та "Сяо цзін") і даоського ("Дао де цзін") канонічних текстів російською мовою, виконані Конісі у 1892–1896 рр., а також його статтю про філософію Лао-цзи, написану в той самий період. Вперше зроблено спробу проаналізувати весь зазначений корпус текстів як єдине ціле. Особливу увагу приділено питанню про вплив Л. М. Толстого на китаєзнавчі праці Конісі. Показано новаторський характер діяльності Конісі як перекладача та інтерпретатора китайської філософії, запропоновано нову оцінку його внеску в діалог філософських культур Заходу і Сходу.Item Володимир Винниченко: "кінодекадент у вишиванці" (культурна історія екранізацій - 1917-2014 рр.)(2017) Кирилова, ОльгаСтаттю присвячено системному аналізу корпусу екранізацій творів Володимира Винниченка від появи української декадентської драми до наших днів. У статті досліджено історичні зв’язки Володимира Винниченка з німим кінематографом, контексти перших екранізацій його п’єс і сценаріїв, а також особливості "сукупного кінотексту" В. Винниченка, який формується у 1990-ті роки та створює цілісну екранну парадигму рецепції творчості Винниченка кінематографом.Item Культурно-соціальні функції анонімних форумів(2017) Задирака, КостянтинСтаттю присвячено аналізу деяких культурних і соціальних функцій анонімних форумів (іміджборд). Описано основні функції: інтегративну, адаптивну та захисну. Досліджено роль анонімних форумів як специфічного майданчика культурної комунікації в Інтернеті. Зокрема, відповідно до функцій, обґрунтовано роль анонімних форумів у створенні спільнот у Всесвітній мережі, адаптації до постіндустріального суспільства та захисту від надміру публічності. Інтегративну функцію описано як участь у створенні нових типів віртуальних спільнот, а також підтримці існування більш традиційних через нові цифрові медіа. Адаптивну функцію визначено як створення транзитивного, а також резерваційного культурного простору для входження в суспільство. Захисну функцію – як забезпечення анонімності для втечі від надміру публічності в сучасній культурі.Item Метаморфози міфологічного(2017) Демчук, РусланаМіф є феноменом людської свідомості й універсальною (на межі реального та ірреального) формою опанування дійсності, що реалізується через систему символів, образів, ритуалів. Однак цим визначенням зміст поняття не вичерпується, породжуючи "конфлікт інтерпретацій". У пропонованій статті зазначено координати міфологічних уявлень у колективному несвідомому, всебічно проаналізовано концепт "міф" та надано його диференціацію: архаїчний міф, історичний міф, політичний міф. Особливу увагу зосереджено на анатомії політичного міфу, що поділяється на фундаментальний і технологічний. У дослідженні простежено взаємозв’язок міфу з ідеологією. Показано, що міф не лише не втратив своєї актуальності у сучасному світі, а й отримав нові імпульси, які здатні стати сенсоутворюючими у певних видах соціальної комунікації та ідентифікації. Обґрунтовано поняття псевдоміф (імітаційний міф), яке пов’язано із медіа-продукцією, що задіяна у політичній міфології через імітацію реальності шляхом маніпулятивної добірки подій та сенсацій.Item Між конформізмом і емансипацією: політичні імплікації візуального повороту в культурі і культурології(2017) Брюховецька, ОльгаВізуальний поворот, який у середині 1990-х проголосили незалежно один від одного одночасно два дослідники (В. Дж. Т. Мітчелл і Г. Бьом), розглядають у двох аспектах: як зміну ситуації в медіалізованій, переповненій зображеннями культурі, але також як появу нової методології і проблематики дослідження візуального аспекту культури. Ця двоїстість дослідницького поля візуальної культури поєднується із питанням політичних імплікацій його програм, які, з одного боку, проголошують емансипацію образів як культурних "інших" (В. Дж. Т. Мітчелл), чи, навпаки, критикують їх як агентів глобального капіталу (редактори журналу "Октобер"). У статті окреслюється взаємонакладання і взаємовідображення цих двох засадничих для нового поля досліджень питань.Item Обряди з рушником: аспекти комунікації у традиційній культурі українців(2017) Самара, ОксанаУ статті рушник подано в рамках семіотики і як елемент предметної комунікації з метою виявити смисл системи приписів щодо нього в традиційній культурі. З цих міркувань рушник розглянуто як знак, тому обряди виступають однією зі знакових систем, в яких він набуває значення. З огляду на співвіднесеність рушника із комунікативним актом визначено його належність до речей-знаків чи речей-жестів, що допомагає встановити комунікативні цілі мовця та авторство повідомлень в обрядових діях із ним. Обряди запропоновано розглядати як іллокутивні дії, що мають перлокутивний вплив залежно від інтенцій мовця, що можуть виражатися як через типи рушникових композицій, так і через обряди із рушником. Відповідно, в статті обговорено як функціонування рушника, так і його декоративне оформлення.Item Item Репрезентація жіночого як травми в мистецьких практиках Луїзи Буржуа, Ханни Вілке, Лізи Морозової та Ані Зур(2017) Корнєєва, ТетянаСтаттю присвячено дослідженню жіночих проектів, зокрема перформансів, де відтворюється специфіка репрезентації індивідуальної та колективної жіночої травми. В теоретичному зрізі цієї теми концепт «жіноча травма» розглянуто як індивідуальний мистецький досвід художниць та перформерок, зокрема, Луїзи Буржуа, Ханни Вілке та перформансів Марини Абрамович, Лізи Морозової та Ані Зур, що демонструють переосмислення колективної жіночої травми на прикладі автобіографічної розповіді як способу наблизитися до Іншого та актуалізувати травматичний досвід у структурі власної ідентичності з метою його подальшого переосмислення.Item Рецепція психоаналізу у праці Є. А. Шевальова "Про паралогічне мислення"(2017) Климчук, ОксанаУ статті розглянуто працю професора Є. А. Шевальова "Про паралогічне мислення" з точки зору застосування автором ідей психоаналізу Зиґмунда Фройда. Досліджувана публікація 1930 року є одним із перших джерел з психоаналізу в Україні. У ній з’являються Фройдові терміни "несвідоме", "цільове уявлення", "втрата реальності" та "всемогутність думок". Задля побудови власної теорії автор відштовхується від психоаналітичного поняття про два принципи психічної діяльності. Текст "Про паралогічне мислення" також є цінним джерелом з історії науки в Україні, оскільки репрезентує інтелектуальну культуру автора. Найвищою цінністю для дослідника Є. А. Шевальова є раціональне логічне мислення, пріоритетними методами – типологія та класифікація. При цьому, автор слідує засадничому психоаналітичному принципові дослідження патології задля кращого розуміння норми.Item Світи мандрівного Андрія Блудова(2017) Петрова, ОльгаСтаттю присвячено аналізу серії полотен "Сицзан" відомого сучасного художника Андрія Блудова. Зустрівшись із культурою Сходу (Тибет), митець по-новому інтерпретує пластичні прийоми, які властиві його стилістиці. Проте чари медитації повною мірою не захопили свідомості Блудова, він наполягає на необхідності динамічного життя. Автора не можна назвати митцем однієї інтелектуальної та пластичної теми, оскільки у його доробку – експерименти різних видів і технік мистецтва. Художник визначає власну творчість як «прикордонну», що існує на межі абстракції та внутрішнього реалізму. У творах Блудова існують архетипові образи-знаки, що мандрують з одного полотна на інше. Андрій Блудов маніфестує ідеї благочестя та мудрості в час, коли соціальний активізм захопив свідомість більшості українських художників. Повна художня та інтелектуальна інформація полотен Блудова відкривається, якщо глядач готовий сприйняти її на чуттєвому та розумовому рівнях.Item Серіальна продукція: питання референції(2017) Собуцький, МихайлоМетою пропонованої розвідки є аналіз референції у серіальній продукції різної жанрової належності, зокрема фентезі, псевдоісторичної саги, а також скандинавського нуару (детективу). Головну увагу звертаємо на підваження референції за допомогою різноманітних прийомів, від створення уявних світів до відсилок усередині сучасного маскульту, що уможливлює застосування так званої етики психоаналізу до серіальної продукції кінця ХХ та початку ХХІ ст. Розглядаємо не лише візуальну продукцію, таку як «Гра престолів» чи «Вікінги», а й друковані серійні тексти різного походження, від Італії до Норвегії й Швеції, переважно ті, що створили власне коло споживачів та послідовників. На перший план у сучасному серіалі, як фільмічному, так і літературному, виходить проблематика бажання, не реалізованого у реальному світі, але можливого в просторі без референції.Item Феномен творчої особистості Д. Гнатюка(2017) Бондарчук, ВолодимирУ статті розглянуто проблему творчої особистості в контексті міждисциплінарного аналізу. Увагу сконцентровано на видатній постаті ХХ – початку ХХІ століття Д. М. Гнатюку в розрізі його виконавської, режисерської та педагогічної діяльності. Проаналізовано поступи Майстра в комунікативному просторі вітчизняного соціокультурного середовища, визначено його стильово-виконавські, режисерські та педагогічні орієнтири. Закріплюючи проблему в контексті психологічного, філософського, мистецтвознавчого та культурологічного дискурсу, ми маємо можливість об’єктивного та узагальненого аналізу щодо становлення та формування творчої особистості, її адаптації в соціо-комунікативному просторі та звершенні в різних жанрових та стильових координатах. Апелюючи до біографії Митця, ми заповнюємо значні прогалини в історії вітчизняної культури, наповнюємо сутність мистецького просторі українців новими подіями, іменами, подаємо численні соціокультурні явища з іншого, незаангажованого та об’єктивного вигляду.Item Фетишизація мертвої голови як вмістилища концентрованої позатілесної духовної сутності(2017) Король, ДенисФетишизація голів померлих (зокрема як посудини) постає вже за палеолітичної доби, а у суспільств «епічної свідомості» розвинулась у практики змагань за голови-трофеї. Можна говорити про усвідомлення позатілесної духовної сутності (душі), задля концентрації якої як вмістилище і слугує голова або її зображення (маска, антропоморфний посуд тощо). Ускладнення соціальних зв’язків стимулювало формування нових комунікативних моделей, за яких у ролі певних мнемотехнік слугували тілесні практики, зокрема, з головою, про що свідчать, наприклад, пам’ятки Докерамічного неоліту. До культу мертвої голови безпосередньо дотичним є культ предків – сакралізованих померлих, що за життя буцімто накопичили максимальну концентровану позатілесну силу і регулярно відроджуються задля продовження її космічної циркуляції. Саме комунікативні практики із ними варто вбачати у поширенні натуралістичного портретизму (спочатку – посмертна маска) та театральності (маска як вмістилище предка) тощо.Item Художній ринок як культурологічний та економічний феномен(2017) Павліченко, НадіяХудожній ринок існує на перетині економіки і культури, тому дослідження особливості його функціонування вимагає комплексного підходу. Розгляд художнього ринку як значущої для культури системи дає змогу виділити його історичні типи на основі базових для нього елементів (виробник продукту, його самоусвідомлення, легітимуючі інстанції тощо). Описано значущі для художнього ринку особливості і сприйняття його мислителями сучасності. Ми розуміємо художній ринок як економічну категорію товарно-грошових відносин, де товаром є твори образотворчого мистецтва або мистецький продукт. Потрібно розуміти, що розвиток художнього ринку не має лінійного характеру. Базові для нього елементи, як-от обставини вироблення мистецького продукту, автономність (чи навпаки – залежність) художнього поля від церкви чи держави, наявність або відсутність легітимуючих інстанцій, індивідуальна роль кожного зі складових учасників, – усі ці елементи в сукупності визначають темпи і напрями, стратегії і успіхи, його можливі майбутні шляхи.Item Явище "шароварщини": пошук дефініції(2017) Єрмолаєва, Вікторія; Нікішенко, ЮліяСтаттю присвячено розвідкам у питанні методологічного пошуку трактування такого феномена української культури, як "шароварщина". Автори пропонують власне тлумачення останнього. З’явившись як поняття у ХІХ ст., "шароварщина" закріпилася у кінематографі, театральному мистецтві та музичній культурі радянської України як репрезентація малоросійського, провінційного типу українця. Однак розвиток комерції у незалежній Україні не тільки продовжив існування цього феномена, а й розширив межі його вжитку (реклама, етноресторації, розважальні телепередачі тощо). Ми пропонуємо відмовитися від трактування "шароварщини" як "поверхового" уявлення (бачення) української культури і розуміти перше як спосіб репрезентації української культури та ідентичності за допомогою псевдонародного селянського та (або) козацького одягу, елементів побуту.