Кафедра філософії та релігієзнавства
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item Тортура і рефлексія: чи можна врятувати психофізичний дуалізм і як саме?(Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2026) Циба, В'ячеславТези доповiді учасника XVII міжнародної наукової конференції "Філософія: нове покоління" на тему "Куди йдемо: що здобувають ідеї та дії", що відбулася у Національному університеті "Києво-Могилянська академія" 30-31 травня 2026 року.Item Нове просвiтництво як шлях подолання фейку у викликах сучасної демократiї та загроз авторитаризму(2025) Гомілко, ОльгаПовномасштабна вiйна Росiї проти України свiдчить, що сила слова не поступається мiццю традицiйнiй зброї. Росiйськi фейки про бойових гусей та вирощених у бiолабораторiях США в Українi комарiв, нацистський режим Києва, втому вiд України Заходу та низка подiбних пропагандистських нiсенiтниць знаходять велику кiлькiсть своїх прихильникiв не лише серед росiян, але й по всьому свiту. Статтю присвячено виявленню шляхiв подолання руйнiвного впливу фейку на людську свiдомiсть. Незважаючи на глобальне вживання слова "фейк", воно є недостатньо академiчно визнаним. Фiлософське осмислення фейку уможливлює його концептуалiзацiю з метою аналiзу резистентних механiзмiв проти руйнiвної дiї фейку. Постмодернiзм та сучасний постколонiалiзм створюють живильний ґрунт для посилення останньої, ставлячи пiд сумнiв унiверсальнi модернi цiнностi розуму, iстини та прогресу. На вiдмiну вiд авторитаризму демократiя в умовах цифрової доби виявляє бiльшу вразливiсть до фейку. Вiдновлення модерних цiнностей стає ключовим завданням нового просвiтництва зi збереження демократiї та протидiї авторитаризму.Item Філософія та моральна реальність війни(2025) Йосипенко, СергійСтаття продовжує запропонований Р. Браґом аналіз "наслідків досвіду війни для філософів" та "впливу такого досвіду на їхній спосіб мислити". Автор статті пропонує розрізняти окремі досвіди війни відповідно до характеру воєн та способів участі в них, а також обґрунтовує тезу, що на мислення філософів може впливати не лише пережитий досвід війни, отриманий у якості військового чи цивільного, зачепленого бойовими діями, а й відкриття, завдяки війні, несподіваних аспектів реальності людського життя чи історії, які стають викликом для певної філософської теорії, способу філософування чи філософії в цілому. У статті проаналізовано реакцію на війни ХХ століття тих французьких філософів, які намагаються підсумувати досвід конкретних воєн та концептуалізувати ту воєнну реальність, яка стала для них викликом, зокрема акцентовані відмінності сприйняття Першої та Другої світових воєн відповідними поколіннями філософів на прикладі книги Алена "Марс, або Війна під судом" (1921) та статті М. Мерло-Понті "Війна відбулась" (1945), а також здійснений порівняльний аналіз змін творчих траєкторій М. Мерло-Понті та Р. Арона, спричинених Другою світовою війною. Книга Ж. Бодрияра "Війна в Затоці не відбулася" (1991), на думку автора, продовжує традицію "післявоєнних" текстів французьких філософів, підсумовуючи наслідки Холодної війни та концептуалізуючи особливості нових воєн. Відштовхуючись від цих аналізів автор показує, що одним із наслідків трансформації характеру воєн після закінчення Холодної війни є тенденція до зникнення характерної для воєн ХХ століття реальності, яку слідом за М. Волцером можна назвати "моральною реальністю війни", а також що разом із поверненням повномасштабної й довготривалої міждержавної війни внаслідок агресії РФ проти України відбувається відродження цієї моральної реальності, яка стає викликом щонайменше для тих філософів, які отримали пережитий досвід цієї війни.Item Вдосконалення практик академічного партнерства шляхом застосування новітніх інформаційних технологій у освітньо-науковій діяльності(2025) Туренко, Віталій; Власенко, ФедірУ статті розглянуто сучасні тенденції вдосконалення практик академічного партнерства з використанням новітніх інформаційних технологій. Висвітлено важливість цифрових платформ, штучного інтелекту, хмарних обчислень, технологій блокчейн та відкритого доступу у створенні більш ефективних, інтерактивних та доступних моделей співпраці. Особлива увага приділена аналізу можливостей таких інструментів у забезпеченні міждисциплінарних досліджень, розширенні міжнародної співпраці та підвищенні прозорості академічного процесу. Окреслено ключові аспекти впровадження новітніх інформаційних технологій в умовах повномасштабної війни. Проаналізовано використання цифрових платформ, таких як Zoom, Google Meet, Trello, Asana, для підтримки стабільної наукової співпраці, навіть за умов фізичних обмежень. Окремо розглянуто роль штучного інтелекту у спрощенні обробки 47 великих обсягів даних, пошуку наукових публікацій та розробці прогнозних моделей. Особливу увагу приділено ролі блокчейн-технологій у забезпеченні прозорості та надійності академічної взаємодії. Розглянуто переваги відкритого доступу до наукових матеріалів, що сприяє інтеграції українських дослідників у глобальні наукові мережі. Визначено виклики, пов'язані з кібербезпекою, цифровою нерівністю та необхідністю розробки нових моделей партнерства в умовах кризових ситуацій. Представлено практичні рекомендації щодо вдосконалення академічного партнерства, що включають інтеграцію цифрових платформ, розвиток міжнародної співпраці та створення гнучких механізмів управління проектами. Робота акцентує на важливості синхронізації з глобальними стандартами, що дозволяє підвищити конкурентоспроможність українських наукових установ.Item До питання про ключові тенденції безпекових процесів у релігійній царині в післявоєнний період(2025) Туренко, Віталій; Костюк, ОлександрАктуальність теми зумовлена необхідністю аналізу ключових тенденцій небезпекових процесів у релігійній сфері в умовах післявоєнного періоду, що має критичне значення для сучасної України в контексті російсько-української війни. Релігійна сфера стає як джерелом стабілізації, так і фактором конфліктів, а її трансформації значною мірою впливають на соціальну згуртованість, міжрелігійні відносини та духовну автентичність. Автори акцентують увагу на вивченні причин і наслідків небезпекових процесів, таких як радикалізація, політизація релігії та ескалація міжконфесійних конфліктів. Дослідження базується на використанні міждисциплінарного підходу, що включає логічний, компаративний і герменевтичний методи. Логічний метод дозволив структурно проаналізувати сучасні виклики релігійної безпеки, компаративний – порівняти релігійні процеси в Україні з досвідом інших постконфліктних суспільств, а герменевтичний – забезпечив розуміння релігійних аспектів як важливого інструменту впливу на суспільну стабільність. У дослідженні виявлено ключові тенденції небезпекових процесів у релігійній сфері, включаючи внутрішньоконфесійну напруженість, радикалізацію релігійних груп і політизацію релігії. Акцент зроблено на важливості релігійної безпеки, яка є невід'ємною частиною національної безпеки України. Запропоновано підходи до мінімізації ризиків, такі як підтримка міжконфесійного діалогу, протидія радикалізації та збереження релігійної свободи в умовах соціальної кризи. Розуміння тенденцій небезпекових процесів у релігійній сфері є критичним для гармонізації релігійного середовища в Україні. Запропоновані концептуальні підходи спрямовані на зменшення напруженості, протидію зовнішнім впливам та підтримку соціальної згуртованості. Це дозволить забезпечити стабільність релігійної сфери як важливого компонента національної безпеки.Item Філософсько-освітні пошуки давньогрецьких перипатетиків. Частина 2. Феофраст(2025) Туренко, ВіталійУ статті вперше представлено академічний переклад фрагментів творів Феофраста з класичних мов українською, а також здійснено ґрунтовний аналіз його філософсько-освітніх поглядів. Через переклад і філософсько-філологічний аналіз давньогрецьких і латинських джерел автор демонструє глибину міркувань Феофраста про природу освіти, її моральне і соціальне значення, а також етичну відповідальність особистості за вибір життєвого шляху. Центральною у тексті є ідея пайдейї як цивілізаційного чинника, що дозволяє людині подолати власну неосвіченість і дика природа, сформувавши здатність до суспільного співжиття, моральної рефлексії та гармонійного буття. Увагу приділено також критиці зовнішньої показовості, яка не підкріплена внутрішньою доброчесністю, та висміюванню легковажного ставлення до вибору життєвих орієнтирів, що призводить до особистісного занепаду. Аналізовані сентенції й афоризми висвітлюють виховну силу сором’язливості, важливість самоповаги та необхідність наполегливої праці для досягнення розуму й доброчесності. Цей підхід дозволяє авторові ввести сучасного читача у контекст давньогрецької етичної думки, в якій освіта розглядається не лише як інструмент передання знань, а як основа морального становлення, що залишається актуальним і в сучасному світі. Доведено, що байдужість до навчання і морального вдосконалення мислитель розцінює як серйозну етичну помилку, яка не лише веде до особистісного занепаду, а й підриває соціальні засади спільного життя. Також обґрунтовано, що в концепції Феофраста існує тісний зв’язок між зовнішнім і внутрішнім – краса без доброчесності втрачає цінність, а справжнє моральне вдосконалення можливе лише через самоповагу, сором’язливість і наполегливе навчання. Ці положення дозволяють вважати філософсько-освітні ідеї Феофраста актуальними і для сучасного педагогічного та етичного дискурсу.Item Актуальність універсалістської етики відповідальності в умовах війни та кризи ціннісно-нормативного порядку(2025) Єрмоленко, АнатолійУ статті тематизовано війну як загрозу ціннісно-нормативному порядку сучасного суспільства, показано руйнівні наслідки російської агресії проти України у сфері морально-етичних належностей. З огляду на російсько-українську війну та кризу морально-етичних цінностей у тексті актуалізовано універсалістичну етику відповідальності, показано її генезу і сучасні прояви, необхідність і нагальну потребу в її застосуванні саме в сучасному світі війни та кризи. Розкриваючи діалектику комунікативної та стратегічної дій, автор уточнює й концепт відповідальності: чинити відповідально означає ще й діяти стратегічно-раціонально, усвідомлювати межі перемовин. Відповідно показано межі етики дискурсу як складника комунікативної парадигми. Спираючись на примат моралі щодо етосу, автор досліджує проблематику співвідношень етосу та моралі, партикуляризму та універсалізму, прогресизму та традиціоналізму. Розглянуто також питання моральної регресії російського суспільства до звичаїв і традицій етосу, засадниченого життєсвітом локальної культури; розкрито позірний, еклектичний характер моральних належностей російського суспільства, його ідеологічні настанови, спрямовані на збереження влади панівної верхівки.Item Російсько-українська війна як виклик імперативу "Гідність людини – шанування природи"(2025) Єрмоленко, АнатолійУ статті досліджуються морально-екологічні проблеми в умовах російсько-української війни як виклику імперативу "гідність людини — шанування природи". Зокрема, йдеться про передбачення з боку видатних філософів сучасності (К.-О. Апель, Г. Йонас, Г. Кюнґ та ін.) ризиків глобальної екологічної катастрофи, а також про їхні застереження щодо можливості знищення людства внаслідок світової ядерної війни. Висуваючи концепти "реабілітації практичної філософії", згідно з якими об’єднувальним щодо людини й довкілля чинником стали б морально-етичні належності, вони спрямовували свої зусилля на наукове обґрунтування та практичне формування нового морально-етичного й політично-правового світового порядку як ціннісно-нормативного запобіжника від глобальної катастрофи. У статті зауважено, що російсько-українська війна, спрямована не тільки на знищення українців як етносу, а й на знищення їхнього природного та культурного довкілля, є як геноцидом, так і екоцидом українського народу. У тексті йдеться також про те, що російська влада, ставлячи чинне російське законодавство вище за міжнародне право, порушує поряд з угодами, які регулюють відносини між державами, і міжнародні домовленості щодо захисту довкілля. Концепт "спільносвіту" людини з природою як "сродного Всесвіту", запропонований у статті як методологічна парадигма у розв’язанні глобальних екологічних проблем, розглядається також як чинник реабілітації значущості морально-етичних належностей, що є спонукальними складниками досягнення перемоги в російсько-українській війні, відновлення українцями свого культурного і природного довкілля.Item Просвітництво як "незавершуваний проєкт" і університетська філософія в умовах кризи та війни(2025) Єрмоленко, АнатолійУ статті запропонована ідея "незавершуваного просвітництва", яка передбачає перманентне творення рефлексивних структур обгрунтування норм і цінностей суспільства на основі метаінститу ції деліберативної демократії. Попри тлумаченню просвітництва як певного історичного етапу духовного розвитку суспільства (давньогрецького чи новоєвропейського), просвітництво тлумачиться як певний структурний елемент "зворотнього зв’язку" суспільства, що забезпечує його самопізнання, саморефлексію і самоконтроль. Складником тут постає громадський дискурс, що передбачає комунікативну, аксіологічну та політичну компетенції громадян, здатність і мужність публічно застосовувати ними свій розум і спільно з іншими людьми доходити згоди щодо розв’язання головних проблем суспільства. Ідея просвітництва важлива для визначення політесу модерного суспільства, свобідної особистості, модерних інституцій загалом, громадянського суспільства з його сферою публічності тощо. Ідея "незавершуваного просвітництва" передбачає перманентне творення рефлексивних інституцій суспільства. Просвітництво тлумачиться як певна інстанцію саморефлексії суспільства, як його структурний елемент, "конститутивний чинник", як критичне ставлення до самої'рефлексії. Отже просвітництво є метаінституцією суспільства, його легітимативною інстанцією, що спрямована на ствердження, виправдання, обгрунтування норм, цінностей, звичаїв, традицій та інституцій суспільства.Item Концептуальна еволюція герменевтики: від екзегетики до філософської герменевтики і деконструкції. Стаття перша. Від екзегетики до герменевтики німецьких романтиків(Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2025) Козловський, ВікторНаше дослідження концептуальної еволюції герменевтики передбачає підготовку кількох статей. Перша стаття розпочинається з аналізу формування герменевтики в античному світі, зокрема як екзегези сакральних текстів, особливо Біблії. У цьому контексті підкреслюємо значення екзегетичних прийомів, які застосовував давньоєврейський богослов, філософ Філон Александрійський. Акцентовано увагу на філологічних, граматичних і критичних студіях учених Александрійської бібліотеки (ІІІ ст. до н. е. — ІІІ ст. н. е.), де особливе значення мали граматичні студії Аполлонія Дискола. Всі ці дослідження певним чином вплинули на подальший розвиток європейської філології, граматики і герменевтики. Зазначено, що перший період герменевтики можна позначити як "екзегетику сакральних текстів", водночас, античні вчені займаються філологічними та критичними студіями античної літератури (особливо гомерівського епосу), дослідження мови, її граматичної структури. Здобутки цього періоду зберегли свій вплив на середньовічну та подальшу екзегетику Біблії, інших текстів. Наступним, яскраво вираженим, етапом формування герменевтики є доба романтизму. У статті досліджено здобутки німецьких романтиків, які, як відомо, приділяли особливу увагу національним витокам мистецтва, вивченню національного фольклору, середньовічної міфології і культури. Саме це спонукало німецьких романтиків до пошуків надійних герменевтичних прийомів і методів дослідження та перекладів середньовічних текстів, давньої німецької міфології. У цьому контексті проаналізовано герменевтичні студії Аста, Шляєрмахера, Шлеґеля та Шеллінґа, з’ясовано як схожість, так і відмінності їхніх герменевтичних підходів. Акцентовано некласичні мотиви інтерпретації мистецтва у філософії Шеллінґа. Привернуто увагу до досліджень давньої німецької міфології Якоба Ґрімма, його герменевтичних прийомів тлумачення давніх міфів і легенд. Підкреслено залежність музичної творчості Ріхарда Ваґнера, зокрема оперного циклу "Перстень Нібелунга", від давньонімецьких міфологічних сюжетів і героїв, водночас зазначено, що ці сюжети зазнали певної інтерпретації, а то й перероблення, з позиції критики сучасного світу. Зроблено висновок, що в романтичних колах сформувалась "філологічно-естетична герменевтика".Item Рівні живого та дух у філософській антропології Макса Шелера(Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2025) Кебуладзе, ВахтанґУ статті йдеться про проєкт філософської антропології Макса Шелера, накреслений у невеличкому творі "Становище людини в космосі" 1928 року. Цей твір спирається на його доповідь "Особливе становище людини", яку він прочитав за рік до того. Німецький філософ збирався розвинути свої ідеї у великому дослідженні про філософську антропологію, публікацію якого він анонсує на початку цього начерку. Втім, смерть завадила йому це здійснити, і тому саме у творі "Становище людини в космосі" ми знаходимо найрозлогіший і найпослідовніший виклад філософської антропології Макса Шелера. Головним змістом цієї концепції є опис різних рівнів живого та зіставлення їх із духом, який відрізняє людину від усіх інших живих істот. Шелер розрізняє такі головні рівні живого: чуттєвий порив, інстинкт, асоціаційна пам’ять і практичний інтелект. Чуттєвий порив, притаманний рослинам, скерований цілковито назовні. Інстинкти, які виникають у тварин, характеризують такі риси: спеціалізація, ритм, забезпечення виживання виду, а не індивіда, вродженість. На рівні асоціаційної пам’яті можуть виникати нові, невроджені форми адаптації у формі умовних рефлексів, і тому вона слугує вже виживанню окремих індивідів, які набувають ці рефлекси через спроби та помилки. Практичний інтелект, натомість, — це насамперед здатність індивідів адоптуватися в нових незвичних умовах. Дух характеризує свобода та самосвідомість. Шелер пере-осмислює Фройдове поняття сублімації і показує, що завдяки їй дух отримує енергію життя і творить культуру.Item Існування на межі: нігілізм і етика відповідальності у філософії Карла Ясперса(Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2025) Лютий, ТарасУ статті окреслено одне з ключових понять філософії Карла Ясперса — "нігілізм". Відправною точкою розгляду вибрано хворобу німецького філософа, який осягає феномен смерті в рамках філософії екзистенції. Таким чином, Ясперс показує, що знання не лише мусить орієнтуватися на природничо-наукове пізнання, а й має враховувати кондиції людського існування. Тому Ясперс запроваджує терміни "екзистенція" і "трансценденція". Філософ вважає, що людина — це не просто природна істота, а форма буття, що здатна виходити за межі світу, щоб усвідомити себе. Межовими точками буття є боротьба, страждання, вина, випадковість, смерть, які, на думку Ясперса, позначають "граничні ситуації" існування. Опинившись у них, людина усвідомлює невпевненість свого становища у світі. Втім, якщо вона не здатна впоратися з дисбалансом існування, ризики знищення себе та світу лише зростають. Звідси виникає проблема нігілізму як нездатності ґенерувати смисли та цінності власного існування. Однак є ще один тип нігілізму, що дає змогу уникати догматизму. Такими нігілістами, згідно з Ясперсом, були К’єркеґор і Ніцше, бо наполягали на урізноманітненні підходів до розуміння умов існування, пропонуючи вийти за межі усталених норм. Одначе навіть їхні стратегії не запобігають ризику та помилкам. Саме тому Ясперс розглядає проблему провини та відповідальності. Але на це здатна лише вільна людина. Як наслідок, у філософії Ясперса з’являється поняття "філософська віра", яке демонструє, що людина розуміє світ не лише раціонально, а шукає себе через віру, любов та інші форми пізнання. Вони і дають змогу дослідити потенціал людських можливостей. І навпаки, будь-які спроби догматизації обмежують людину, повертають її до безглуздої ніщоти.Item Деякі зауваги щодо логічної форми(Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2025) Вітґенштайн, Людвіг; Циба, Вʼячеслав; Матьовка, Назар"Деякі зауваги щодо логічної форми" (Some Remarks on Logical Form) — єдина стаття, опублікована Людвіґом Вітґенштайном (1889–1951) за його життя. Вона містить спробу розвʼязати ключову проблему його ранньої філософії, а саме — проблему можливості одночасної істинності двох елементарних пропозицій з однаковою логічною формою про один і той самий стан справ. Цю проблему було сформульовано як припущення про сумісність двох кольорових атрибутів в одній точці простору. Така сумісність, хоч і уможливлена логічною (символічною) нотацією, але є руйнівною для теорії "Логіко-філософського трактату" (1921), яка ґрунтується на постулатах про незалежність значень логічної вартості елементарних пропозицій одне від одного та водночас неможливості суперечності між ними. Створена у 1929 р., ця стаття відображає його останню спробу розвʼязати цю проблему, яка завершилася відмовою від теорії елементарних пропозицій уже наступного року. Стаття становить великий історико-філософський інтерес, оскільки демонструє, по-перше, те, як розвивалась філософія Л. Вітґенштайна, а, по-друге, у відповідь на які проблеми він зрештою вдався до створення своєї нової, так званої пізньої філософії. Переклад Назара Матьовки за оригінальним виданням: Wittgenstein, L. (1929). Some remarks on logical form. Proceedings of the Aristotelian Society, Supplementary Volumes, 9, 162–171. Наукову редакцію перекладу здійснив Вʼячеслав Циба.Item Господарська етика у світоглядному контексті: Вступ. Частина І. Праця як метапроблема людського буття (Матеріали до курсу "Релігійні етоси господарювання та підприємництва")(Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2025) Головащенко, СергійСтаття містить матеріали до вступної частини авторського курсу, присвяченого взаємодії релігійного та економічного аспектів буття людини і впливам духовних чинників на її господарську діяльність. Висвітлено сутність господарювання та відповідних форм виробничої праці як визначальних ознак існування Homo sapiens, зумовлених потребою в ресурсах для забезпечення надвисокої енергетики роботи нервової системи, притаманної людині цього виду. Революційний перехід від спонтанної взаємодії з довкіллям до економічно організованого виробництва, розвинений в індустріальних та постіндустріальних формах, забезпечив перспективи не лише виживання, а й практично необмеженого розширеного відтворення людства. Завдяки виробництву людина створила унікальний спосіб взаємодії з природою, що перетворює навколишнє середовище на частину культури. На прикладі кількох кейсів показано, як господарська діяльність знижує рівень ентропії у локальних системах, підвищуючи їхню організацію. Праця виступає не лише як фізичний процес, а й як духовна практика — засіб самоперетворення людини та вдосконалення світу. Таким чином, праця є актом злиття матеріального та ідеального; вона є унікальною формою взаємодії людини з природою, що має як матеріальний, так і духовний виміри. Праця має амбівалентну природу: забезпечуючи матеріальне виживання, вона формує внутрішній, ідеальний світ людини. Ця подвійність робить працю "метапроблемою" людського існування, що об’єднує економічні, соціальні, етичні та релігійні виміри. У різних культурах формувалися, релігійно та морально обґрунтовувалися власні уявлення про працю та господарську діяльність. Так виникли «етоси праці й господарювання» — універсальні по суті, але реалізовані по-різному залежно від історичних і культурних умов. Цим забезпечується стала актуальність вивчення цього предмета.Item Фейк як зброя когнітивної війни: симулякр проти реальності(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2025) Гомілко, ОльгаСучасні цифрові виклики вимагають глибокого осмислення феномену фейку, який став потужним інструментом когнітивної війни. Ця війна точиться не за території, а за переконання, інтерпретації та колективну пам'ять. Із розвитком технологій фейк перетворився на симулякр − знак, що претендує на істину, але не має референта в реальності. Він розмиває межі між реальним та уявним, роблячи критерії істини невизначеними. Постмодернізм, з його множинними наративами та критикою універсальних істин, створив сприятливе середовище для сприйняття фейку як альтернативної «правди». Фейки паразитують на емоціях, посилюючи суб'єктивне сприйняття знань, але водночас роблять людей об'єктами зовнішнього маніпулювання.Item Фейкові новини як інформаційна зброя у війні Росії проти України(2025) Гомілко, ОльгаЦю статтю присвячено аналізу феномену фейкових новин, їх використанню в інформаційній війні Росії проти України та стратегіям українського спротиву російській пропаганді.Item "Незавершуваний проєкт" просвітництва та сучасний філософський дискурс(2025) Єрмоленко, АнатолійЗапропонована до цих Шинкаруківських читань тема пов’язана, насамперед, з тим, що ми маємо потужну традицію просвітницької діяльності в нашій культурі, представником якої був і Володимир Ілларіонович. Витоки цієї традиції тягнуть свій родовід принаймні ще від Григорія Сковороди, 300-річчя якого ми відзначили 2022 року. Сковорода – наш великий філософ, перекладач, педагог, та насамперед він – просвітитель-гуманіст, який навчав життю людей і сам "учив як жив" (Дмитро Багалій). Він застосовував сократичний діалог, складниками якого є не тільки маєвтичний, а й еленктичний методи, тим часом як новоєвропейська філософія за часів Сковороди дедалі більше зверталась до теоретичного монологізму.Item Феномен фейку у цифрових викликах сучасної культури(2025) Гомілко, ОльгаУ даній статті здійснено філософський аналіз фейку як соціокультурного та епістемологічного явища, що формує гіперреальність сучасного інформаційного простору. Дослідження ґрунтується на концепціях симулякрів Жана Бодрійяра та епістемологічних підходах до аналізу правди й омани. Автор розглядає механізми формування, поширення та впливу фейку, а також його роль у конструюванні альтернативних реальностей, де межа між правдою та вигадкою стає розмитою. Особлива увага приділяється феномену цифрового фейку, що відрізняється швидкістю поширення, анонімністю джерел та використанням емоційної маніпуляції. Розглянуто поняття фейку як інструменту інформаційної війни, зокрема у контексті російської військової агресії проти України. Автор аналізує політику фейків, що використовується для маніпулювання суспільною думкою, створення викривлених наративів та формування симулятивних реальностей. Показано, що стратегія дезінформації є частиною ширшого соціального феномена, який охоплює не лише медійний простір, а й політичні, економічні та культурні процеси. Окремий розділ присвячено проблемі розмежування фейкових новин і дезінформації. Якщо дезінформація спрямована на створення та нав’язування неправдивих фактів, то фейкові новини можуть містити елементи правди, але трансформуються відповідно до певних маніпулятивних стратегій. Це гібридне визначення фейку дозволяє глибше осмислити його вплив на формування суспільних переконань і поведінкових моделей. На основі аналізу сучасних досліджень автор пропонує концепцію «епістемології фейку» як підходу до вивчення механізмів поширення та функціонування неправдивої інформації. Висвітлюються обмеження традиційної епістемології свідчення в умовах цифрової культури, де джерело інформації часто залишається невизначеним або навмисно прихованим. Запропоновано критерії для ідентифікації фейкових новин, зокрема врахування їхнього соціального контексту, комунікаційної інтенції та способів емоційного впливу на аудиторію. Результати дослідження демонструють, що феномен фейку не лише загрожує когнітивній автономії людини, а й створює нову модель соціальної взаємодії, в якій симуляція замінює реальність. У статті обґрунтовано необхідність розвитку медіаграмотності та критичного мислення як ключових інструментів протидії цифровим фейкам. Автор робить висновок, що ефективна боротьба з фейками потребує міждисциплінарного підходу, що поєднує філософію, когнітивну науку, соціологію та медіадослідження.Item Бути ‒ отже, розуміти, або казка про Червону Шапочку в світлі загальної філософії конфлікту(Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2026) Сватко, ЮрійМатеріали доповiді учасника XХII Міжнародної науково-практичної конференції "Конфліктологічна експертиза: теорія та методика", Київ, 20-21 лютого 2026 р.Item Українська мова та національна філософська традиція(Дух і Літера, 2024) Йосипенко,СергійУ статті, яка розміщена у "Європейському словнику філософій. Лексикон неперекладностей", йдеться про українську мову та національну філософську традицію.