Кафедра філософії та релігієзнавства

Permanent URI for this collection

Browse

Recent Submissions

Now showing 1 - 20 of 934
  • Item
    Відділ історії філософії України: історія і сучасність
    (2021) Йосипенко, Сергій; Киричок, Олександр
    Відділ "історії філософської та суспільно-політичної думки на Україні" було створено разом із заснуванням Інституту філософії 1946 року. Сам факт створення у сталінський період підрозділу, покликаного вивчати національну філософію, сьогодні видається парадоксальним, проте він є цілком логічним у контексті перетворень, що відбулися в СРСР після Другої світової війни, де на зміну міжвоєнному радянському інтернаціоналізмові приходить своєрідний "ієрархічний націоналізм", ґрунтований на протиставленні "вітчизняного" (а отже передового, соціалістичного) "зарубіжному" (а отже реакційному, буржуазному) у галузі культури, історії, філософії тощо. Відповідно до радянського "роз в’язання національного питання", "вітчизняне" мало "національні" складники, між якими існувала чітко визначена ієрархія: на вершині перебувало російське (яке водночас мало загальний, наднаціональний, "всесоюзний" характер), а на нижчих сходинках — решта національностей згідно зі статусом тих чи тих народів та етносів в устрої СРСР. Відтак у "національних" республіках СРСР було створено підрозділи історії філософії відповідних народів та/або територій ("на Україні" не дорівнює "українському"), а в Інституті філософії АН СРСР — сектор "історії філософії народів СССР", призначений координувати їхню роботу і створювати загальну картину цієї історії, що за задумом мала не поступатись своїм багатством історії західної філософії.
  • Item
    Між Сходом та Заходом: специфіка філософсько-антикознавчих студій в сучасному Китаї
    (Liha-Pres, 2022) Туренко, Віталій
    Матеріали доповіді учасника Міжнародної наукової конференції "XXV Сходознавчі читання А. Кримського", 10 листопада 2022 р.
  • Item
    "Перший не тільки за честю": аналіз еклезіологічного нововведення Його Всесвятості Патріарха Варфоломія І
    (2022) Сарапін, Олександр
    Запропоновано аналіз еклезіологічного нововведення Патріарха Варфоломія І, в основі якого лежить переосмислення ним принципу "перший за честю". Стверджується про узгодженість цього принципу з положеннями універсалістської еклезіології і, відповідно, про його невідповідність положенням доктрини євхаристійної еклезіології. Вказано на розбіжності у реалізації принципу "перший не тільки за честю" з еклезіологічними канонами Вселенських соборів. Розкрито вірогідну мотивацію впровадження зазначеного принципу патріархом Варфоломієм І. Показано, що реалізація цього еклезіологічного нововведення зумовила кризу у Вселенському Православ'ї, пов'язану з варіативністю офіційних позицій автокефальних церков з приводу питання першості. Аналіз богословських дискурсів з питання першості дозволяє узагальнити про наявність двох векторів його подальшого впровадження. Ідеться про шлях "церковної модернізації", що пориває з настановами традиціоналізму. З іншого боку, цілком можливим є шлях, орієнтований на відновлення політики "східного папізму". Висловлено сподівання на подальші продуктивні зусилля православних богословів у справі відстоювання ними еклезіологічного принципу "першості тільки за честю".
  • Item
    Питання теорії релігії у творах Мирослава Поповича радянського періоду
    (2022) Сарапін, Олександр
    Запропоновано аналіз деяких аспектів теорії релігії, наявних у творах радянського періоду вітчизняного філософа Мирослава Поповича. Розкрито особливості його сприйняття релігії як своєрідної форми розуміння. Досліджено рішення ним питання релігійної ідеології та її співвіднесення з наукою, структури релігії та її складових. Особливу увагу приділено опрацюванню М. Поповичем питання семантичного наповнення конфесіоніму "язичництво" і необхідності його вивчення як світоглядної системи. Узагальнено висновки про значущість пропозицій М. Поповича у розв'язанні тематики, належної до сфери релігії, і розкрито зміст таких новацій, які не узгоджувалися з установками тодішньої релігієзнавчої думки.
  • Item
    Етика та її предмет у праксеологічних вимірах
    (2022) Рогожа, Марія
    Матеріали доповіді учасника Міжнародного круглого столу "Казимир Твардовський і сучасна етика", 11 лютого 2022 року.
  • Item
    Меморіал Бабиного Яру як культурний простір у стратегіях збереження культурної пам'яті
    (2022) Рогожа, Марія; Морозов, Андрій
    Стаття є продовженням дослідження, що стосувалося осмислення стратегії збереження місць пам‘яті в контексті досліджень культурної спадщини на прикладі Меморіального комплексу Бабин Яр. Увага сфокусована на формах упорядкування культурного простору відповідно до пануючих стратегій збереження культурної пам‘яті. Перший за часом створення темпоральний режим теперішніх майбутніх зумовлював концептуальне упорядкування культурного простору радянським пам‘ятником, монументальним за розмірами і протяжністю. Концептуальний перехід до теперішніх минулих відбувався через пам‘ятні знаки, які диференціювали загиблих за національними, професійними, релігійними, ментальними відмінностями і увінчався використанням ландшафту Меморіального комплексу для створення імерсивних арт-об‘єктів, таких як Дорога скорботи, аудіовізуальна інсталяція "Дзеркальне поле", "Кришталева стіна плачу", проєкт "Шлях", "Інтерактивний щоденник" тощо.
  • Item
    Про проблеми первісної ментальності українською мовою : [матеріали семінару "Лабораторії наукового перекладу"]
    (2022) Белей, Лесь; Буйських, Юлія; Буцикін, Єгор; Кебуладзе, Вахтанґ
    У цьому числі "Філософської думки" ми публікуємо матеріали семінару "Лабораторії наукового перекладу", які відображають обговорення українського перекладу твору Франца Боаса "Розум первісної людини". Семінар відбувся 22 грудня 2021 року в Українському центрі міжнародного ПЕН-клубу за підтримки громадської організації "Лабораторія законодавчих ініціатив", Міжнародного фонду "Відродження", видавництва "Темпора" в партнерстві з Українським центром міжнародного ПЕН-клубу. Текст українського перекладу представив перекладач твору Єгор Буцикін. Експертами були Лесь Белей та Юлія Буйських. Модерував семінар Вахтанґ Кебуладзе.
  • Item
    Роль Окакури Тенсіна у розвитку діалогу культур Індії та Японії
    (2022) Капранов, Сергій
    Стаття присвячена індійським сторінкам біографії японського вченого-мистецтвознавця Окакури Тенсіна (1863–1913). Вона є спробою систематично розглянути всі основні зв’язки його життя й творчості з індійською культурою з метою краще зрозуміти його місце в діалозі культур Індії та Японії на початку ХХ ст. Окакура розглядав мистецтво Японії в широкому культурному контексті, в історичних зв’язках з Китаєм та іншими країнами. Звідси походить його інтерес до Індії як колиски буддизму, вчення, що об’єднало більшу частину Азії, без якого неможливо уявити японську культуру. Структура статті складається з трьох кіл, у центрі кожного з яких стоїть постать великого культурного діяча (Свамі Вівекананда, Рабіндранат Таґор) або група таких діячів (митці Бенгальської школи). У кожного з цих кіл є своя домінанта – релігія, література або мистецтво. Окакура Тенсін був в Індії лише двічі (в 1902 та 1912 рр.) і обидва рази недовго, та й індійське мистецтво не було головною темою його досліджень, проте він зробив значний внесок у розбудову культурних зв’язків Індії та Японії. Хоча Індія в той час була колонією, це були безпосередні зв’язки, не опосередковані метрополією. Окакура зав’язав дружні стосунки з провідними представниками індійської інтелектуальної еліти – Свамі Вівеканандою, Рабіндранатом Таґором, Абаніндранатхом Таґором, Пріямбадою Деві, Нандалалом Босом та ін. З другого боку, Тенсін втягнув у свою орбіту деяких японських діячів культури, як представників буддійського духовенства (Хорі Сітоку, Ода Токуно), так і митців (Йокояма Тайкан, Хісіда Сюнсо, Араї Кампо та ін.). Серед виділених нами трьох домінант вирішальна роль належить релігійно-філософському вченню Свамі Вівекананди, яке спонукало Окакуру вирушити до Індії. Проте найсильніший розвиток дістало мистецтво. Що ж до літератури, то вона була мало задіяна в цьому діалозі культур, імовірно, тому, що індійські інтелектуали та митці не знали японської, а японські не володіли бенгалі або гінді.
  • Item
    Філософсько-освітні пошуки давньогрецьких перипатетиків. Частина 1. Клеарх із Сол, Ієронім Родоський, Арістон Косський
    (2023) Туренко, Віталій
    У статті пропонується розгляд і академічний переклад українською ряду праць давньогрецьких мислителів-перипатетиків, в яких розкривається проблематика освіти та виховання. В центрі уваги, зокрема, постають фрагменти праць таких філософів як Клеарх із Сол, Ієронім Родосський і Арістон Косський. Виявлено, що на основі збережених фрагментів праці "Про освіту", Клеарх із Сол зосереджує увагу на історію освіти і підкреслює важливість тяглості філософської рефлексії у негрецьких мислителів, при цьому не зменшуючи важливість напрацювань єгиптян, індусів та персів в історії людського мислення. Для перипатетика, було важливо показати, що освіта є важливою не лише для грецького суспільства, але й для інших держав стародавнього світу. Мислитель наголошує на важливості естетичного в освіті (музика, співи), тим самим опонуючи софістам та продовжуючи міркування не лише Арістотеля, але й Платона та піфагорійців. Також в доробку цього перипатетика можемо побачити критику системи виховання кінічної школи, яка скерована брати не краще, а найгірше зі способу життя собак. Доведено, що в наявних двох фрагментах праці Ієроніма Родоського "Про виховання дітей або про виховання" відображена трансформація ролі педагогів в Давній Греції від нагляду до повчань та виховання і зростаючий інтерес безпосередньо до "ліберальної" освіти, яка має відповідати розвитку майбутніх громадян. Обгрунтовано, що в збереженому фрагменті Арістона Косського наявна ідея на важливості надання правильної освіти з найперших кроків дитини, оскільки саме тоді можна її правильно виховати, прищепивши найкращі чесноти як в індивідуальному, так і в соціальному аспектах життєдільяності.
  • Item
    Концепт "лінія мас" у китаєзованому марксизмі: трансформація розуміння
    (2023) Руденко, Сергій; Туренко, Віталій
    Присвячено осмисленню ідеї концепту "лінії мас" у китаєзованому марксизмі. Виявлено, що хоча концепт "лінія мас" запропонував Мао Цзедун у своїх працях, однак теоретичною основою його слугували міркування К. Маркса і В. Леніна, які наголошували на важливості не лише керівництва масами, народами, але й постійного "моніторингу" пізнання їхніх інтересів, уподобань та переконань. Обґрунтовано, що цей концепт є не лише політико/соціально-філософським, але й епістемологічним та методологічним, оскільки функціонування його передбачає збір розрізнених поглядів знизу та перетворення їх на систематичні позиції та експериментальну політику, наслідки якої потім досліджуються, обговорюються та знову повертаються в систему. Доведено, що функціонування "лінії мас" не стале, а динамічне, відповідно до ситуації часу загалом у світі та внутрішніх трансформацій у самому Китаї. Цей концепт в добу глобалізації набуває нових інноваційних, технологічних рис, що вимагає подальшого та ґрунтовного переосмислення сучасними мислителями цієї країни.
  • Item
    Порівняння ставлення до війни Української православної церкви та Православної церкви України
    (2023) Сарапін, Олександр
    Проаналізовано антивоєнну риторику предстоятелів Української православної церкви (УПЦ) та Православної церкви України (ПЦУ). Наведено популярні в ЗМІ приклади негативного сприйняття УПЦ і позитивного сприйняття ПЦУ в їхньому ставленні до війни. Проведено верифікацію подібних рецепцій завдяки важливим положенням соціальних доктрин УПЦ та ПЦУ, а саме: "Основи соціальної концепції Української Православної Церкви" і "За життя світу. На шляху до соціального етосу Православної Церкви". Розкрито особливості ставлення предстоятелів УПЦ та ПЦУ до агресії Росії проти України. Докладно з'ясовано питання мотивації тих звернень очільників обох Церков, у яких проявляються особливості їхнього ставлення до російсько-української війни. Наведено приклади акцій священнослужителів УПЦ та ПЦУ, які розглядаються у перспективі радикалізації офіційних позицій обох церков. Узагальнено подібність офіційних позицій УПЦ і ПЦУ в їхньому ставленні до війни як до зла і насильства, однак на основі аналізу їхньої антивоєнної риторики вказано на проблематичність сприйняття ними війни як абсурду. К
  • Item
    Індія Ніцше як філософський неакадемічний варіант орієнталізму
    (Наукова думка, 2023) Завгородній, Юрій
    Розділ 4. з монографії "Орієнталістська парадигма" у дослідженні східних філософій, XIX - перша половина XX ст." У цьому розділі ми спробуємо проаналізувати особливості сприйняття Індії Ніцше, відштовхуючись насамперед від уживаної ним лексики, що відображає індійські реалії. Такий підхід має посприяти у виявленні необхідного смислового каркаса конкретних знань Ніцше про Індію з метою їх подальшого осмислення. Серед дослідницької літератури, присвяченої зацікавленням німецького мислителя Індією, немає робіт, які б аналізували кожен випадок звернення Ніцше до індійських реалій. Тимчасом як наявні дослідження інтелектуальної спадщини Ніцше містять протилежні позиції в оцінці його індофільства: від схвальниих до скептичних. Так чи інакше, ми торкатимемось і цього аспекту.
  • Item
    Релігійно-філософська думка Дживи Ґосвамі в індологічній літературі XIX - першої половини XX ст. (приклад орієнталістичного стереотипу)
    (Наукова думка, 2023) Завгородній, Юрій
    Розділ 3. з монографії "Орієнталістська парадигма" у дослідженні східних філософій, XIX - перша половина XX ст." Ми зосередимо увагу на таких п’яти аспектах: 1) спробуємо зрозуміти логіку подання у конкретному виданні індійського історико-філософського матеріалу: чому наявні ті, а не інші даршани та їхні представники; 2) з’ясуємо, чи наявний у виданні матеріал, безпосередньо присвячений творам Дживи Госвамі й даршані, до якої він належав; 3) якщо такий матеріал присутній, спробуємо зрозуміти, яка особливість його подання, звертаючи увагу на той важливий факт, що Джива Ґосвамі — це теїстичний (монотеїстичний) мислитель; 4) якщо такий матеріал відсутній, намагатимемося зрозуміти чому; 5) окремо звернемо увагу на можливі впливи (взаємовпливи) між авторами залучених нами видань.
  • Item
    "Дао де цзін" на Заході у XVIII-XIX ст.: місіонери, науковці та езотерики
    (Наукова думка, 2023) Капранов, Сергій
    Розділ 2. з монографії "Орієнталістська парадигма" у дослідженні східних філософій, XIX - перша половина XX ст." "Дао де цзін", як відомо, належить до книг з рекордною кількістю перекладів різними мовами. Її не може обминути жоден дослідник китайської філософії, релігії, суспільно-політичної історії тощо. Вона знаходила і знаходить відгук у мислителів, митців, інтелектуалів різних поглядів, нерідко дуже далеких від китаєзнавства. Це робить "Дао де цзін" унікальним об’єктом для дослідження, який дозволяє простежити різні підходи та тенденції у рецепції китайської філософії на Заході. Нижче ми розглянемо основні віхи у вивченні та осмисленні цієї книги, починаючи з XVIII ст. й до кінця XIX ст. Звісно, повний і докладний розгляд усіх інтерпретацій "Дао де цзіну" в зазначений період потребував би цілої монографії, а, можливо, й не однієї, тому ми обмежимося лише найважливішими та, мабуть, найбільш показовими випадками. З тих самих міркувань ми зосередимося лише на одному аспекті — тлумаченні центрального філософського поняття "Дао", звертаючись до інтерпретації інших понять і проблем лише епізодично.
  • Item
    Китайські джерела японських ненґо після реставрації Мейдзі
    (Гельветика, 2021) Капранов, Сергій
    Матеріали доповіді учасника ХV Міжнародної наукової конференції "Китайська цивілізація: традиції та сучасність", 24 листопада 2021 р.
  • Item
    Форум: Ціннісні виміри домодерної української культури
    (2023) Довга, Лариса; Старченко, Наталя; Сердюк, Ігор; Затилюк, Ярослав; Бартоліні, Марія Ґрація; Яременко, Максим; Волошин, Юрій; Михайловський, Віталій; Диса, Катерина; Маслійчук, Володимир; Шаріпова, Людмила; Арістов, Вадим; Сінкевич, Наталя; Ґронек, Аґнєшка; Александрович, Володимир; вл. Ісіченко, Ігор; Броджі, Джованна
    Плануючи видання ювілейного,20-говипуску "Київської Академії, ми вирішили вдатися до інтелектуальної провокації та запросили дослідників української середньовічної і ранньомодерної історії та культури поглянути на минуле крізь специфічний "окуляр",а саме використати "питальник", що його нині вживають культурологи та соціологи, вивчаючи("вимірюючи")сучасні культури. За основу було вибрано одну з багатьох концепцій, які нині побутують у сфері міжкультурного менеджменту, — типологію нідерландського соціального психолога Жерара Хендріка Гофстеде (Хофстеде,1928–2020).
  • Item
    War as a Subject of Modern Humanitarian Discourse
    (2023) Tkachuk, Maryna
    Foreword by the editor-in-chief Maryna Tkachuk
  • Item
    Арістотель
    (Твори, 2021) Гомілко, Ольга
    Підрозділ з навчального посібника "Філософія освіти". Універсальність вчення Арістотеля: Арістотеля вважають одним із найбільш впливових та різнобічних мислителів усіх часів. Він вчить людей ефективно користуватися розумом, аби вони були в змозі правильно діяти задля досягнення гідного та щасливого життя. У вдосконаленні останнього Арістотель вбачає призначення своєї філософії. Навчаючи людей правильно користуватися розумом, він показує його сильні та слабкі сторони. Ось чому Арістотель застерігає від недбалого ставлення до власного розуму. То ж значення його творчого спадку не має хронологічних та культурних обмежень, бо стосується кожної людини у справі вдосконалення власного розуму.
  • Item
    Львівська філософська школа Казимира Твардовського та Володимир Юринець: інституційний зв'язок чи теоретико-методологічна приналежність?
    (2021) Юринець, Ярина
    Матеріали доповіді учасника Міжуніверситетського круглого столу "Казимир Твардовський та його українські учні", (11 лютого 2021 р., Львів).
  • Item
    Поняття Бога в "Дослідженні блага" Нісіди Кітаро
    (2021) Капранов, Сергій
    Стаття присвячена аналізу поняття Бога, що є одним із чільних філософських понять у "Дослідженні блага", першій книзі видатного японського філософа Нісіди Кітаро (1870–1945). Насамперед розглянуто термін камі, який використовує Нісіда на позначення Бога, у контексті історії перекладів цього західного терміна японською мовою. Показано, що слово камі, взяте з лексикону японської традиційної релігії синто, де воно позначає численних божеств, використане Нісідою в новому, монотеїстичному, сенсі, і хоча він не був у цьому першим, важливо зазначити, що йдеться про один з неологізмів, які виникли в японській філософській лексиці доби Мейдзі під західним впливом. Далі у статті проаналізовано, на які джерела спирається Нісіда в розробці своєї концепції Бога, на кого з мислителів він посилається. Здебільшого це західні автори, серед яких на першому місці містики. Проаналізовано також, яке місце посідає поняття Бога в загальному контексті філософської системи "Дослідження блага". У статті показано, що в першій своїй книзі Нісіда Кітаро розробив оригінальне вчення про Бога, відмінне як від традиційних японських релігійно-філософських вчень, так і від християнства, яке стало популярним серед японських інтелектуалів у період Мейдзі. Нісіда стверджує універсальність ідеї Бога, розуміючи її дуже широко, зокрема ототожнюючи Бога та Будду. До того ж, Нісіда розглядає Бога не з погляду спекулятивної метафізики, а як факт чистого досвіду. Шлях до нього – у самодисципліні, аскезі, яка може дати людині “очі, що можуть бачити Бога”. Крім того, Нісіда відкидає крайнощі теїзму і пантеїзму, стверджуючи своєрідний варіант панентеїзму. Бог Нісіди не трансцендентний Бог авраамічних релігій, але й не безособовий Абсолют, водночас це не абстрактний “Бог філософів”, це радше Бог містиків, безмежно далекий у своїй непізнаваності, проте й неймовірно близький у містичному досвіді. Але викладене це вчення не туманною мовою містичних одкровень, а ясною й логічною мовою модерної західної філософії.