Шлях у чотири століття: матеріали Міжнародної наукової конференції "Ad Fontes - До Джерел" до 400-ї річниці заснування Києво-Могилянської академії

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/20979

Колекція містить програму конференції та збірник, що складається з передмови і 22 статей дослідників з Італії, Польщі, Росії, США та України постали з доповідей та обговорень на Міжнародній конференції до 400-ліття Києво-Могилянської академії. Конференція відбулась у жовтні 2015 року й зібрала у стінах НаУКМА понад 50 провідних науковців (істориків, філософів, філологів) із шести країн. Статті, що пропонуються увазі читача, умовно поділено на три тематичні групи. Першу частину присвячено могилянському інтелектуальному середовищу та київським "латинським школам"; другу – минулому Духовної академії, третю – різноманітним культурним феноменам і практикам, що так чи так пов’язані з освітою, а також історіографічному та символічному побутуванню обох навчальних закладів упродовж століть.

Browse

Now showing 1 - 20 of 24

"Ad fontes - До джерел": Міжнародна наукова конференція до 400-ї річниці заснування Києво-Могилянської академії : програма
(2015)
Програма Міжнародної наукової конференції до 400-ї річниці заснування Києво-Могилянської академії "Ad fontes - До джерел", що проходила в Києві 12-14 жовтня 2015 року.
Ego-documentation of the graduate of the Kyiv Mohyla academy (From the Archive of Alexander and Tetyana Koschitz)
(2016) Sobol, Valentyna
The second wave of Ukrainian immigration to Canada during the interwar period in the 20th century was recorded in history as a certain cult and memory of the short-lived period of Ukrainian independence (1918-1920). One of its most prominent representatives was Professor Alexander Koschitz (1875-1944), a world-famous conductor, composer and ethnologist. He was also one of the most outstanding alumni of the Kyiv-Mohyla Academy. In his hands, as he himself wrote about it, there were "згромаджені всі звуки й знаки для голосів, які перетоплені в один-єдиний".
The Emergence of Linguistic Consciousness in the Multilingual Context of Early Modern Ukraine
(2016) Giovanna, Brogi Berkoff
On the occasion of this important anniversary of the Mohylian Academy, I would like to remember an eminent scholar whose fascinating and groundbreaking worksfirst appeared in Kyiv between 1910 and 1918 (with a later edition in 1924). I am referring tothe first volume of F. I. Titov’s History of the Cave Monastery’s typography, the “Типография Киево-Печерской Лавры. Исторический очерк, 1606-1616-1916 гг.” (Киев, 1916), and the “Матеріали для історії книжної справи в XVI-XVIII вв.” (Reprint Köln 1982; in actual fact printed in 1918 as “Приложения” to the former volume), which contain a considerable number of forewords to the books edited in the Mohylian printing house.
The Kyiv-Mohyla Academy from the Polish Point of View
(2016) Chynczewska-Hennel, Teresa
This point of view is presented here through the prism of the approach of Polish historians to the history and importance of the Academy. There is no doubt that one of the most important publications is still topical today, namely “Academia Kijowsko-Mohylanska. Zarys historychny na tie rozwoju ogolnego cywiliyacyi zachodniej na Rusi” written by Aleksander Walerian Jablonowski (1829-1913). This outstanding author studied Slavic Philology at the University of Kiev. He also wrote many books and articles devoted to modern Ukrainian-Ruthenian history. He published his “Academia Kijowsko-Mohylanska” on the occasion of the 500th anniversary of the foundation of the Jagiellonian University in Cracow. Unfortunately, later on, no publications by Polish historians appeared for quite a long time.
New Perspectives on Orthodox Clerical Education in Right Bank Ukraine, 1825-1855
(2016) Skinner, Barbara
The development of Orthodox seminaries and religious schools in Right Bank Ukraine after the partitions of Poland occurred in tandem with the demise of the Uniate Church in this region. The eradication of the Uniates and the rise of a dominant Orthodox Church in the Russian Empire’s western provinces was a long and fraught process, but a critical aspect of that process involved the recreation and nurturing of Orthodox religious education in a region where Orthodox religious schooling had withered away in lieu of Uniate schools by the mid-eighteenth century within the Polish-Lithuanian Commonwealth. After the Polish partitions, when more than one million Right Bank Ukrainians came under Russian Orthodox jurisdiction in a massive conversion campaign from 1794-1796, the newly installed Orthodox hierarchy here basically had to begin from scratch to rebuild an Orthodox educational network. Most of the effort centered on formal religious education in seminaries - in Right Bank Ukraine, one for each of the newly reinstated Orthodox dioceses of Volhynia and Podilia.
Zmiany w krajobrazie religijnym wojewodztwa wolynskiego konca XVI - pierwszej polowy XVII wieku
(2016) Gil, Andrzej
Wolyri, od ktorego w trakcie dzialari wojennych і ukladow politycznych odeszla do Korony Polskiej ziemia chelmska (z Chelmem, Krasnymstawem, Ratnem і Wietlami), a do Mazowsza ziemia belska (z Belzem, Lubaczowem, Grabowcem, Horodlem і Sokalem), jako wlasnosc Lubarta Giedyminowicza (zm. przed 1386), a pözniej jego syna, Fedora, wlаczony zostal w sldad Wielkiego Ksigstwa Litewskiego. W 1386 roku krol Wladyslaw Jagiello odebral Fedorowi Lubartowiczowi ziemi§ iucktj і po dwoch latach przekazal jtj Witoldowi Kiejstutowiczowi. Witold z kolei w 1392 roku usumjt Fedora z ziemi wlodzimierskiej, stajаc siy w ten sposob formalnie panem calego litewskiego Wolynia.
"Винайдення" могилянської святині: найдавніші відомості про Києво-Братську ікону Богородиці та їхні контексти
(2016) Затилюк, Ярослав
Ікона Києво-Братської Богородиці з кінця XVII до початку XX ст. належала до найшанованіших святинь Києва. їй присвячували окремі літургії, акафісти та хресні церковні ходи на Подолі. На сьогодні у музейних фондосховищах України зберігається близько десятка її списків ("подобій"), що походять з храмів Київщини та з-поза неї. Поширення культу Братської ікони засвідчують і твори Івана Нечуя-Левицького та Михайла Старицького: про неї згадують герої драматичного твору "На Кожум’яках" (1875 р.) та комедійної п’єси "За двома зайцями" (1883). Тут на тлі побуту тогочасних киян показано, що ікона була його невід’ємною частиною разом із реліквіями Києво-Печерської лаври та Софійського собору.
Вплив Київської духовної академії на Сербську Православну Церкву у XIX - на початку XX ст.
(2016) Бурега, Володимир
Упродовж XIX - початку XX ст. богословську освіту у Києві здобули чимало іноземців, серед яких одну з найчисельніших груп становили серби. Випускниками Київської духовної академії були предстоятелі Сербської Православної Церкви, видатні ієрархи, діячі науки та культури. Незважаючи на те, що останнім часом життєвий шлях та наукова спадщина іноземних випускників КДА (і зокрема сербів) привертають увагу дослідників, у цілому ця важлива складова історичної спадщини КДА залишається маловідомою в Україні. В контексті святкування 400-річчя київської богословської освітньої традиції слід звернути увагу на вивчення цього вкрай актуального сюжету.
Енциклопедичний проект "Київська духовна академія в іменах: 1819-1924": від задуму до результатів
(2016) Ткачук, Марина
Чи не найсуттєвішою з рис успішного сучасного університету є органічне поєднання устремління в майбутнє з уважним і дбайливим ставленням до минулого. Це й не дивно, адже університет, який не шанує своєї історії, не має ґрунту і перспектив для динамічного розвитку. Таке усвідомлення супроводжує НаУКМА від початків відродження славетної Київської академії, яка нині сягнула свого 400-річчя. Переконливим свідченням цього є наймасштабніший із наукових проектів Могилянки 1990-х - ідеться про підготовку до друку енциклопедії "Києво-Могилянська академія в іменах, XVH-XVIII ст.", ініційовану першим президентом НаУКМА Вячеславом Брюховецьким і здійснену авторським колективом на чолі з істориком КМА Зоєю Хижняк.
"Казус Лашкарьова" (Церковно-історичні дослідження з перспективи біографістики)
(2016) Кузьміна, Світлана
Право на ім’я - унікальне право, що має велике значення як запобіжник дегуманізації суспільства, інструмент дотримання усіх інших прав людини. Важливим аспектом цього є авторське право, завдяки якому уможливлюється ціннісно-емоційне осмислення культури в усіх її іпостасях не як утілення стихійного вихлюпу енергії та праці безликої народної маси, а як результату творчих зусиль, співробітництва і боротьби конкретних людей. Тож право на ім’я людина повинна мати і після смерті, а суспільство - бути зацікавленим у його охороні як одному із способів "профілактики" від міфологічних спрощень і схематизації власної історичної пам’яті, тримання самосвідомості у здоровому стані. Коли ж ідеться про людей минулого, то це потребує систематичних біографічних і бібліографічних студій. Здатні забезпечити надійне фактографічне підґрунтя, вони можуть принести непередбачувані результати для формування проблематики спеціалізованих історичних досліджень.
Києво-Могилянська академія як центр формування української православної ієрархії: освітні та інтелектуальні стратегії майбутніх преосвященних
(2016) Кагамлик, Світлана
Уся українська еліта XVII-XVIII ст. - духовна і світська - формувалася, як відомо, в стінах Київської академії. Проте у ранньомодерну добу історії України, коли Церква значною мірою переймала функції державної влади, а культура мала переважно духовний характер, саме представники вищого духовенства були головними творцями вітчизняної духовності і культури, формували освітній процес, закладали культурні інституції та постачали літературну продукцію, тобто виконували роль релігійного, духовного й інтелектуального проводу суспільства. У контексті дослідження освітніх й інтелектуальних стратегій майбутніх українських православних ієрархів важливо змоделювати загальну картину їхнього освітнього рівня з урахуванням особливостей Київської академії як навчального закладу західного зразка, траєкторій удосконалення освіти на Заході, сфер реалізації інтелектуального потенціалу після завершення навчання, а також проаналізувати читацькі інтереси за приватними книгозбірнями. Варто наголосити, що це значною мірою дає можливість визначити інтелектуальні пріоритети українських православних ієрархів, а також сфери й особливості їхнього вияву в подальшій духовно-релігійній та культурно-просвітницькій діяльності до і після висвячення.
Києво-Могилянська колегія як центр розвитку українського барокового письменств
(2016) Ісіченко, Ігор
Заслужене визнання за Києво-Могилянською колегією ролі центру українського життя ранньомодерної доби несе в собі одну фундаментальну проблему. Це до певної міри підживлюваний і ювілейними святкуваннями міф про унікальність Києво-Могилянської колегії як єдиної вищої школи на терені України, що стала центром творення вітчизняної альтернативи панівній "польсько-латинській" культурі. Цей міф міцно увійшов у національну свідомість ще з XIX ст., несучи на собі відбиток епохи "офіційної народности".
Київське малярство періоду виникнення Києво-Могилянської академії
(2016) Александрович, Володимир
В історії українського мистецтва існує чимало періодів та регіонів, про мистецьку культуру яких уціліло небагато, а то й не збереглося жодних відомостей. Саме така картина спостерігається й щодо київського осередку, де після нечисленних храмів з монументальним малярським оздобленням княжої доби наступні автентичні пам’ятки нині маємо вже тільки від XVII ст. Це унеможливлює звичне планомірне вивчення важливих етапів мистецької еволюції цього важливого центру загальнонаціональної традиції в її автентичних зразках з тривалого історичного періоду й зобов’язує до пошуку інших, опосередкованих методів для розкриття окремих сторін внутрішнього розвитку мистецького процесу, все ще мало осмисленого у період на межі Середньовіччя й Нової доби. Стосовно Києва така робота ще майже не велася, проте при залученні актуальних можливостей наукових студій окремі вартісні результати запропонувало навіть вивчення практично не відображеної в оригінальній спадщині пізньосередньовічної доби.
Критика знання і освіти в творах Григорія Сковороди
(2016) Бондаревська, Ірина
Переломний момент у розвитку модерної європейської культури - це XVII-XVIII ст., позначені появою наукового знання. Таке знання здобуває автономію щодо релігії і моралі, претендує на об’єктивність і практичну значущість, дивує сучасників новими відкриттями і засвідчує дивовижні можливості розуму у пізнанні природи. Проте позиції філософів у оцінці знання розділилися. Одні, яких називають просвітителями, вважали його запорукою прогресу і щастя народів та ладні були саму філософію реформувати на зразок наук про природу, інші були категорично проти цього знання, оскільки вбачали у ньому велику загрозу для суспільства. Серед запеклих критиків, наприклад, бачимо Жан-Жака Руссо, в реакційність намірів якого одразу повірив Вольтер. Сучасні дослідники вже не вірять у таке і намагаються уважніше читати тексти Руссо. Щось подібне, напевне, маємо зробити і з творами Григорія Сковороди. Адже його ставлення до освіченості і знання залишається подразливою темою.
"Могилянці" в Чернігівському, Харківському та Переяславському колегіумах: до реконструкції інтелектуальних мереж
(2016) Посохова, Людмила
Тема потужного інтелектуального імпульсу, що йшов від Києво-Могилянської академії та одним з виявів якого у XVIII ст. було створення "латинських" шкіл на теренах Східної Європи, на перший погляд отримала досить детальне висвітлення в історіографії. Добре відомі праці, присвячені українському впливу на російську культуру (годі нагадати дві найвідоміші - Костянтина Харламповича початку XX ст. та Девіда Сондерса 1985 р. видання Д Можна навести й низку спеціальних розвідок, у яких було досліджено внесок Києво-Могилянської академії в освіту та культуру України та Росії: для прикладу, працю Миколи Петрова, який навів перелік духовних шкіл, заснованих вихованцями Академії по всіх куточках Російської імперії. Цей довгий перелік, що дає змогу побачити усю розгалуженість "помогилянських" навчальних закладів від західних кордонів імперії аж до Далекого Сходу та півночі, переконливо унаочнює обшири "могилянських" упливів.
Передмова
(2016) Яременко, Максим
Передмова до збірнику матеріалів Міжнародної наукової конференції "AD Fontes - до джерел" "Шлях у чотири століття" до 400-ї річниці заснування Києво-Могилянської академії, 12-14 жовтня 2015 року.
Рецепція європейського досвіду викладання філософських дисциплін у Києво-Могилянській академії другої половини XVIII століття
(2016) Козловський, Віктор
У другій половині XVIII ст. європейські університети опікувались пошуками нових підходів до процесу освіти. Києво-Могилянська академія не стояла осторонь цих новітніх освітянських тенденцій. Для її професорів вони були пов’язані з оновленням викладання філософських дисциплін, що увиразнилось через звернення до творчого спадку видатного німецького філософа Християна Вольфа (1679-1754), творця так званої шкільної філософії.
Рукописні колекції з історії Чернігівської єпархії у музеї Церковно-археологічного товариства при Київській духовній академії
(2016) Гейда, Ольга
Незадовільний стан церковних старожитностей на теренах Чернігівській єпархії у XIX ст. непокоїв місцевих науковців та свягценослужителів. Численні некваліфіковані перебудови об’єктів церковної архітектури, недбале ставлення до архівів, знищення старовинного церковного начиння призводили до безповоротної втрати пам’яток місцевої церковної історії. На II Всеросійському Археологічному з’їзді у 1871 р. було ухвалено "Проект мер для сохранения памятников старины", згідно з яким територію Російської імперії розподілили на 17 археологічних округів, центрами яких мали стати місцеві наукові товариства з повноваженнями збирання, збереження та вивчення пам’яток старовини. Чернігівська губернія приписувалася до Київського археологічного округу, а його центральними науковими установами оголошувалися Історичне товариство Нестора-літописця та Церковно-археологічне товариство при Київській духовній академії (далі - ЦАТ). За браком у тогочасному Чернігові власного наукового осередку церковні старожитності належало передавати до музейних колекцій Києва.
Сильвестр Косов - викладач Києво-Могилянського колегіуму: реконструкція навчальних курсів через призму інтелектуальних інтересів викладач
(2016) Сінкевич, Наталія
Сильвестр (Стефан) Косов є однією з найцікавіших постатей в історії Київської митрополії, української освіти та політичних подій XVII ст. Попри те, що йому присвячено кілька біографічних розвідок\особистість цього блискучого ерудита, талановитого політика й дипломата залишається в тіні Петра Могили, його попередника на митрополичому престолі, а інтелектуальний доробок ще навіть не до кінця окреслений. Ця стаття має на меті додати кілька штрихів до інтелектуального портрета Косова, що одночасно може пролити деяке світло на специфіку могилянських курсів перших років існування цього навчального закладу.
Трансформація представлення Києво-Могилянської академії у путівниках другої половини ХІХ - початку ХХ ст.
(2016) Диса, Катерина
Жанр путівника, який з’явився ще у добу античності, популяризувався у XVIII ст., коли подорожі вперше стали масовим явищем, а у XIX ст. пережив справжній розквіт, принаймні у Європі h Путівники, представляючи читачеві описи різних міст і місцевостей, справляли і продовжують справляти дивовижне враження віртуальної присутності там, де людина ще ніколи не бувала. Так що, врешті приїхавши на місце призначення, у мандрівника, який попередньо прочитав путівник, виникає відчуття своєрідного дежавю.