Кіно-Театр. 2023. №3

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/27260

Browse

Now showing 1 - 20 of 35

Актор Джек Глісон привіз допомогу для ЗСУ
(2023)
16 лютого нашу країну відвідав 30-річний ірландський актор Джек Глісон, відомий за роллю лихого короля Джофрі у серіалі "Гра престолів". Разом із друзями він привіз допомогу для ЗСУ, придбану британськими волонтерами. Крім того, актор зустрівся з українськими військовослужбовцями, взяв участь у благодійних зборах коштів та аукціонах для підтримки Збройних сил України. Виставив на аукціон статуетку короля Джофрі Баратеона, щоб виручені кошти спрямувати на тепловізор для наших воїнів.
Антивоєнне та антиісторичне
(2023) Канівець, Іван
Між літературними критиками досі немає згоди стосовно основної ідеї роману, але жоден з обговорюваних варіантів не проглядається у цьому фільмі. Хіба що його, як і роман, можна назвати антивоєнним, але ж це загальна характеристика, а не основна ідея твору. Це третя екранізація однойменного роману Еріха Марії Ремарка. Найцікавіше в романі – це трансформація психології героя, Пауля Боймера, під впливом того, через що він пройшов на війні. Йому тепер немає місця в мирному житті, до якого він прагнув повернутися, ця безвихідь – основа для потужної кінодраматургії. Її і намагалися використати у двох попередніх екранізаціях цього твору 1930 та 1979 років.
Анімаційна шевченкіана
(2023) Брюховецька, Лариса
Перший Шевченків "Кобзар" побачив світ 26 квітня 1840 року, й на честь цієї події 2017 року відбулися безкоштовні онлайн-покази фільму "Причинна". У 2018 році картина отримала Гран-прі фестивалю "Відкрита ніч" та "Золоту Дзиґу" за найкращий анімаційний фільм, у 2019 році – Премію ім. Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва. Кожен з трьох фільмів виявив творчу індивідуальність постановника і художників, які з ним працювали, водночас підтвердивши безмежний діапазон творчості великого поета. 30 листопада 2022 року стало відомо, що "Причинну" показали у Лісабоні в рамках благодійного проєкту "Shortcutz Lisboa" і кошти, зібрані на події, найближчим часом направлять на допомогу ЗСУ, на підтримку збору "Гривня на перемогу".
Артдокфест
(2023)
4–5 березня 2023 року в столиці Латвії відбувся Міжнародний фестиваль документального кіно Artdocfest/Riga. До складу журі програми "Балтійський фокус" увійшла українка Юлія Синькевич. На ньому показали шість фільмів про війну, розв’язану росією в Україні. Зокрема, фільм, знятий режисерським подружжям – українкою Мілою Тешаєвою та німцем Маркусом Ленцем, "Коли в Бучу прийшла весна" (2022, Німеччина, Україна). Війна в Україні, відсіч російській агресії стали основною темою фестивалю Артдокфест.
Архетипи української історії у кінотворчості Сергія Якутовича
(2023) Ямборко, Ольга
Сергій Георгійович Якутович (21 листопада 1952, Київ, УРСР — пом. 27 червня 2017, Київ) — український художник, графік, книжковий ілюстратор, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка, член Національної спілки художників України, член-кореспондент Академії мистецтв України.
"Банші Інішерина": дружба-ненависть
(2023) Швець, Юлій
Мартіна Макдона часто порівнюють з відомими драматургами, такими як Джон Міллінгтон Сінге та Девід Мамет. Макдонах відомий тим, що пише темні комедії з фоном Ірландії, де він провів більшу частину своїх літніх канікул. Його розповіді відомі тим, що використовували інтенсивну символіку та кручені кульмінації. МакДонах народився і виховувався в Лондоні (Англія). У нього є молодший брат, відомий сценарист Джон Макдонах. Він покинув школу, коли йому було 16 років, щоб переслідувати любов до письма, переглядаючи фільми та читаючи книги. Після десятиліття цього в 1994 році він написав свої перші сім п'єс, з яких багато хто зрештою був поставлені у Лондоні. За багато цих п'єс йому присвоєно престижні нагороди та номінації, такі, як премія Тоні, премія Лоранса Олів'є. Він не лише драматург відмінної творчої сили, але і добре відомий сценарист і режисер фільмів. Він відомий у світі театру, як той, хто дав театру новий жанр - театр "в твоє обличчя", бо його п'єси та сценарії часто є дотепними та суворо реалістичними.
"Битва за острів Зміїний"
(2023)
У лютому показали цикл документальних фільмів "Воєнна розвідка України: на морі, у небі, на землі" про участь військовослужбовців ГУР в авіапрориві на "Азовсталі", битві за острів Зміїний та контрнаступі на Харківщині. Другий фільм документальної трилогії присвячений звільненню стратегічно важливого для безпеки у Чорному морі українського острова.
Благодійність Бернара-Анрі Леві
(2023)
Французький режисер і письменник Бернар-Анрі Леві переводить свої гонорари від показів двох документальних фільмів про Україну до Фундації Олени Зеленської на підтримку постраждалих від війни. Про це "Українській правді. Життя" повідомили у Фундації. Бернар-Анрі Леві побував у гарячих точках на передовій в Україні та зняв два документальні фільми: "Чому Україна?" та "Слава Україні!". Перший вийшов у прокат в червні 2022 року. Прем’єра другого відбулася на початку лютого 2023 року, після чого він вийшов у прокат у Франції і США. Бернар-Анрі Леві – французький філософ, письменник, драматург, політичний журналіст, співзасновник групи "Нові філософи", співзасновник Агентства модернізації України – приїздив до Києва ще у 2014 році, де виступав на Майдані Незалежності з підтримкою вимог Євромайдану.
Валдемарс Хелманіс: "Моя кінорежисура - це моя інтуїція" : [інтерв’ю]
(2023) Хелманіс, Валдемарс
Герой документального фільму Валдемарса Хелманіса "Перетворювач руїн" (2022) – колишній солдат радянської армії Андрей Мединьш, що, будучи в Афганістані, тяжко пораненим виповз з-під трупів і врятувався. Повертаючись демобілізованим з армії, в автівці потрапив під обстріл і вдруге дивом залишився живим. Тоді дав обіцянку все життя служити Богу, відмовившись від кар’єри і сімейного життя. Сьогодні він відомий у Латвії як священник і особистість, що зцілює не тільки словом проповіді зламані долі й поранені душі людей, повертаючи їх до життя і віри. Він ще створив общину Брукна зі священними цінностями: місце, праця, людина. Всі разом вони відбудовують з руїн історичні архітектурні пам’ятки. Повертають красу світові. В початковому титрі фільму "Перетворювач руїн" Ланцманіс називає Андрея Мединьша Апостолом, посланим нам з тих часів.
"Всупереч". Прем'єра у Києві
(2023)
"Ідеться про все, що ми переживали під час Революції Гідності, впродовж усієї російсько-української війни, що відчуваємо з 24 лютого й за що вже 400 років бореться наш український народ, – зазначають у театрі. – Проєкт глибоко й точно артикулює досвід війни, обстоювання власної незалежності та свободи". Вистава повертає нас до найзнаковіших подій та епізодів цієї війни з її героями й символами й, усупереч ворожим планам, спонукає жити, боротися та перемагати.
Віталій Ажнов: "Дуже хочеться з кожною роллю творчо зростати" : [інтерв’ю]
(2023) Ажнов, Віталій
Віталій Ажнов (н. 1993) – український актор театру і кіно, викладач, радіоведучий. Народився у Калуші Івано-Франківської області. Закінчив КНУТКіТ ім. І. Карпенка-Карого (викладач –Дмитро Богомазов). З 2013 року працював у театрі "Вільна сцена", в Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра, в театрі "Золоті ворота". З 2018-го – актор Київського національного театру ім. І. Франка. Ролі: Дем’ян у "Безталанній" І. Карпенка-Карого, Карпо у "Лимерівні" Панаса Мирного, Калігула в однойменній виставі за Альбертом Камю (реж. усіх – Іван Уривський), Ломан у "Співай, Лоло, співай!" О. Чепалова, Артуро Уї у "Кар’єрі Артуро Уї, яку можна було спинити" Бертольда Брехта (реж. обох – Дмитро Богомазов), Мотл у "Поминальній молитві" за Шолом-Алейхемом (реж. Дмитро Чирипюк), Лаврін у "Кайдашевій сім’ї" Івана Нечуя-Левицького (реж. Петро Ільченко) та ін. З 2016 року викладає сценічну мову й акторську майстерність у столичних вишах і театральних школах. У кіно знімається з 2014 року. Ролі: Іржавий у комедії "Пригоди Sv. Миколая" Семена Горова (2018), Юро у мюзиклі "Гуцулка Ксеня" Олени Дем’яненко (2019), Максим-Володька Твердохліб в історичній сазі "І будуть люди" Аркадія Непиталюка (2020), Маркіян у серіалі "Кава з кардамоном" Ірини Громозди (2021), отець Людвік Вродарчик у "Вірити" Артема Шемета (2021), Казимир Малевич в ігровому фільмі "Малевич" Дар’ї Онищенко (прем’єра запланована на літо-осінь 2023). Диплом "За найкраще виконання чоловічої ролі" у виставі "Одруження" (роль Подкольосіна) на ІІІ Міжнародному фестивалі театральних шкіл "GATS" у Пекіні (Китай), премія Київського міського голови у номінації "Творчі досягнення".
Галина Сулима: "Мені справді дуже пощастило!" : [інтерв’ю]
(2023) Сулима, Галина
Галина Сулима – українська акторка кіно, випускниця ВДІКу (майстерня Сергія Бондарчука та Ірини Скобцевої). Дебютувала у фільмі Марка Толмачова "Синє небо" (1971). На Одеській кіностудії знімалась у Марка Толмачова ("Хлопця звали капітаном", 1972), Михайла Пташука ("Про Вітю, про Машу і морську піхоту", 1973), Олександра Павловського ("Ар-хі-ме-ди!", 1975), на Київській кіностудії ім. О. Довженка – в Івана Миколайчука ("Така пізня, така тепла осінь", 1981), Олеся Янчука ("Голод-33", 1991; "Атентат. Осіннє вбивство в Мюнхені", 1995), Сергія Омельчука ("Козаки йдуть", 1991), Вадима Іллєнка ("Останній бункер", 1991), Миколи Мащенка ("Вінчання зі смертю", 1992), Михайла Іллєнка ("Фучжоу" 1993–1994; "Сьомий маршрут", 1998), на "Білорусфільмі" – у Віталія Четверікова ("Сад", 1983) і Сергія Сичова ("Жив-був Петро", 1983), а також у радянсько-німецькій копродукції "Важко бути богом" П. Фляйшмана (1989). Лауреатка кінофестивалів: "Молодість" (1975, Україна), "Стожари" (1995, Україна), "Сузір’я" (1994, росія), "Золотий орел" (1994, Грузія), Першого МКФ в Ялті (1997). Засновниця та директорка кінокомплексу "Кіно Арт Хауз Одеса". З 2019 року – голова Одеса Film Office при мерії Одеси. Активно працює у сфері культурної дипломатїі як президентка "Альянс Франсез" в Одесі, амбасадорка УКФ, президентка Міжнародної асоціації розвитку і підтримки української культури та франко-українського фестивалю молодого кіно МІСТ.
Документальний фільм Аделіни Борець профінансує "Єврімаж"
(2023)
Фільм "Квіти України" українсько-польської режисерки- дебютанки Аделіни Борець став одним із чотирьох європейських документальних проєктів, що здобули фінансування фонду підтримки спільного кіновиробництва "Єврімаж". Це спільне виробництво GogolFilm / Koskino (Польща) та GogolVertigo (Україна) за підтримки Українського фонду культури та Польського інституту кіно.
Живе в Карпатах родина...
(2023) Іванишина, Лариса
Фільм "Плай" не претендує на змагання з шедеврами і масштабними творами. Але це тільки на перший погляд. Ця камерна стрічка створена за допомогою давнього, але надійного методу спостереження, що вимагає від документалістів абсолютного порозуміння з їхніми персонажами, досягнення повної взаємодовіри, коли ті в кадрі живуть, перестаючи помічати кінокамеру. Місія її – розповісти про реальну родину з карпатських гір, нібито нічим особливим не примітну. Але це тільки на перший погляд. Стрічка "Плай" завоювала найвищу нагороду минулорічного фестивалю "Dokuday", що проходив у Кракові, та, попри те, вона не розпіарена. У фільмі немає авторського тексту й закадрового голосу: звукова доріжка – це переважно голоси природи та короткі фрази чи діалоги персонажів.
Життя у корсеті
(2023) Канівець, Анастасія
Основний корсет – не той, який носять на тілі, а той, що стягує душу. Позбутися його куди важче, у людини кожної епохи він свій. Ось одне з тих послань, запропонованих своїм глядачам Марі Кройцер і Вікі Кріпс.
Леонардо Ді Капріо про допомогу українським дітям
(2023)
"Для мене велика честь підтримати Фонд Олени Зеленської, який забезпечує дітей та сім’ї в Україні необхідними речами, такими, як їжа та притулок". – сказав актор. Кошти Леонардо Ді Капріо підуть на допомогу дітям, які постраждали від війни та від дій російських окупантів. Фундація Олени Зеленської підтримує всі дитячі будинки сімейного типу в Україні, де діти ростуть у справжній сімейній атмосфері. Вона також координує свої зусилля з державою, яка наразі рухається в напрямку відходу від виховання дітей у дитячих будинках радянського типу та інтернатах. Мета – замінити такі інституції на прийомні сім’ї і дитячі будинки сімейного типу. Раніше Леонардо Ді Капріо пожертвував 10 млн доларів для ЗСУ.
Лірика і драма генерації 1990-х
(2023) Канівець, Анастасія
Цьогорічне, 73-тє Берлінале (16–26 лютого) проходило під синьо-жовтим прапором: російсько-українська війна й протести в Ірані стали центральними його темами. Безпрецедентною була й українська присутність на фестивалі. Епоха 90-х нині популярна в українських кінематографістів. "Носоріг" Олега Сенцова, "Я і Фелікс" Ірини Цілик, "Ля Палісіада" Філіпа Сотниченка... Кожен із них по-своєму успішний, кожен показує якусь грань цієї непростої доби. "Ти мене любиш?" пропонує свою: тут це час переходу, прощання з минулим і рух у майбутнє. І яким би не-простим майбутнє не було – воно неуникне. Бо це і є життя.
Мистецтво: місія Кассандри. "Не дивіться вгору" - фільм-застереження напередодні 2022 року
(2023) Ямборко, Ольга
Адам Мак-Кей народився 17 квітня 1968 року в місті Філадельфія, штат Пенсільванія. Закінчив середню школу Great Valley в Малверні, потім навчався в Університеті штату Пенсильванія та Темплському університеті. Був одним із засновників комедійної трупи Upright Citizens Brigade. У 2010-х роках Маккей почав освоювати драматичнішу сферу. "Гра на пониження" був першим його фільмом, який він зняв без Феррелла в акторському складі. Маккей отримав номінації на премію "Оскар" за найкращу картину, найкращу режисуру та найкращий оригінальний сценарій. У 2019 році МакКей заснував компанію Hyperobject Industries. Він ідентифікує себе як соціаліст-демократ.
Навіщо Голлівуду слон?
(2023) Швець, Юлій
Дам’єн Шазелл – один із рідкісних вундеркіндів, що отримав шість премій американської Кіноакадемії (за фільм "Ла-Ла-Ленд") у віці, коли найамбітніші режисери про "Оскар" тільки мріють. Тоді – у 2016 році – він вдало використав жанр мюзиклу для "реконструкції" традиційного сюжету: ніби наслідуючи "Шербурзькі парасольки", перетворив у свято пісні й танцю доволі банальну мелодраму про любов і ніжність, якої не буває в індустрії, що творить продукти про ніжність і любов.
Найвища нагорода SEMINCI-67 - китайському фільму
(2023) Скоромощенко, Ольга
67-й Міжнародний тиждень кіно (SEMINCI), першого в Європі кінофестивалю авторського кіно, що незмінно з 1956 р. проходить у Вальядоліді. SEMINCI-67 став рекордним за кількістю глядачів, досягши безпрецедентної цифри у більш як 97 тис. і виявивши суспільний "голод" за кіно.

Browse

Browsing Кіно-Театр. 2023. №3 by Title

Results Per Page

Sort Options