Browsing by Author "Білько, Надія"
Now showing 1 - 12 of 12
Results Per Page
Sort Options
Item Альвеолярний епітелій і рак легені (цитологічні дослідження) : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії(2023) Пономаренко, Анна; Білько, Надія; Болгова, ЛідіяДисертація на здобуття наукового ступеня PhD в галузі біології за спеціальністю 091 "Біологія", галузь знань 09 "Біологія". − Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2023. Робота присвячена вивченню розповсюдження пухлинних клітин по паренхімі легені та дослідженню морфологічних змін альвеолярного епітелію ІІ типу у разі недрібноклітинного раку легені шляхом використання сучасних морфологічних методів дослідження. За даними Національного канцер-реєстру рак легені за частотою онкологічної захворюваності є одним з найпоширеніших серед чоловіків в Україні та в світі. В Україні, відповідно до уточнених даних Бюлетня Національного канцер-реєстру України №23, у 2020 році захворіла на рак легені 10351 людина, а померло 8339 осіб. Згідно реєстру Globocan у всьому світі в 2020 р. захворіло на рак легені 2,1 млн, а померло 1,7 млн осіб. Рак легені посідає перше місце за оцінкою смертності серед десяти найпоширеніших типів раку серед осіб обох статей. РЛ посідає перше місце за оцінкою смертності серед десяти найпоширеніших типів раку серед осіб чоловічої статі. Ці показники вказують про необхідність вивчення питань ранньої діагностики, профілактики і лікування новоутворень легені. Питання розвитку і розповсюдження раку легені по паренхімі до цього часу не висвітлено в достатній мірі в джерелах вітчизняної і зарубіжної літератури. Дослідники показують імовірне залучення різних клітинних популяцій в розвиток патології раку легені. Ряд вчених висловлюють припущення про наявність як у центральних так і у периферичних відділах легені так званих бронхіоло-альвеолярних ніш, в яких розміщуються стовбурові клітини, що відповідають за регенерацію легеневої тканини і можуть бути залучені в процес злоякісної трансформації. Результати цитологічних та імуноцитохімічних досліджень, проведених на препаратах шкребків з розрізу макроскопічно незміненої паренхіми легені на різній відстані від периферичного краю видаленої під час операції ракової пухлини, вказують на високу проліферативну активність альвеолярного епітелію ІІ типу під час розвитку злоякісної трансформації у легеневій паренхімі, що може свідчити про можливу участь цих клітин у розвитку злоякісної трансформації. Поряд з цим, експериментальні дослідження не містять інформації щодо розповсюдження пухлинних клітин по паренхімі легені. В джерелах літератури наведено результати робіт вчених, які вказують на можливість розповсюдження пухлинних клітин через повітряні шляхи. Натомість, інші автори, спираючись на результати власних гістологічних та гістохімічних досліджень, показують можливість розвитку раку легені з-під слизової оболонки бронха. Такі результати свідчать про невизначеність багатьох проблем вказаної патології. До цього часу немає єдиної думки щодо стовбурової клітини легені. Існують різні погляди на джерело розвитку і розповсюдженість пухлинних клітин по легені. Зовсім не вивчено зміни альвеолярних клітин в паренхімі легені, видаленої під час оперативного втручання пухлини. В той же час є дані, що альвеолярний епітелій ІІ типу може бути стовбуровою клітиною, а відтак складається не вивчена проблема змін альвеолярного епітелію ІІ типу, вивчення якої може пролити світло на характер росту і розповсюдженість клітин недрібноклітинного раку легені. Це має пряме відношення для визначення характеру малігнізації клітин альвеолярного епітелію ІІ типу і пояснити можливість поширення і розвитку самого процесу раку легені. Таким чином, питання гістогенезу раку легені залишається відкритим, а дослідження проблеми розповсюдження раку легені по паренхімі сприятиме уточненню можливої пролонгації патологічного процесу. В дисертаційному дослідженні отримані оригінальні дані, які не зустрічаються у Вітчизняній і зарубіжній літературі. Метою дисертаційної роботи є визначити розповсюдженість пухлинних клітин і клітин альвеолярного епітелію ІІ типу з ознаками проліферації і атипії на різній відстані від новоутворення в макроскопічно незміненій, видаленій з пухлиною паренхімі легені. Для досягнення мети сформульовані наступні завдання: 1. Визначити наявність пухлинних клітин недрібноклітинного раку в паренхімі легені поряд з периферичним краєм видаленої ракової пухлини. 2. Виявити зміни в альвеолярному епітелії ІІ типу поряд з краєм пухлинного вузла, видаленого в процесі оперативного втручання. 3. Установити наявність пухлинних клітин недрібноклітинного раку на відстані 2 см від перферичного краю видаленої новоутворення. 4. Визначити наявність і зміни клітин альвеолярного епітелію ІІ типу на відстані 2 см від периферичного краю видаленої пухлини. 5. Вивчити наявність пухлинних клітин недрібноклітинного раку на відстані 5 см від периферичного краю новоутворення. 6. Визначити і зміни клітин альвеолярного епітелію ІІ типу на відстані 2 см від периферичного краю видаленої пухлини. 7. Проаналізувати наявність пухлинних клітин недрібноклітинного раку легені та за допомогою імуноцитохімічних реакцій з використанням наступних моноклональних антитіл: фактора транскрипції щитоподібної залози-1 (TTF-1), маркеру проліферації Ki-67 (Кі-67), пухлинного протеїну р53 (p53), аспартичної протеази (Napsin-А), кератину ІІ цитоскелетного 7 (Cytokeratin-7) на цитологічних препаратах з розрізів легеневої паренхіми на різних відстанях від пухлини. 8. Провести аналіз отриманих даних з використанням програми MS Excel за t-критерієм Стьюдента. Статистичну обробку проводили з використанням пакету MS Excel для оцінки кількісних цитологічних показників шляхом розрахунку середнього значення показника (M) та його стандартної похибки (m) та використовуючи t-критерій Стьюдента з критичним рівнем значимості у всіх статистичних тестах (p<0,05). Було показано, що кількість пухлинних клітин в паренхімі легені поряд з периферичним краєм видаленої ракової пухлини у разі залозистого раку склала (59±9,8), у разі аденосквамозного раку аналогічний показник склав (65±7,1), у випадках плоскоклітинного кількість пухлинних клітин склала (74±8,4). Числове значення наявності клітин альвеолярного епітелію ІІ типу зі змінами в ділянці периферичного краю новоутворення незалежно від гістологічного типу склало (32±8,7). Кількість альвеолярного епітелію з ознаками проліферації і атипії в ділянці периферичного краю новоутворення у разі залозистого раку становила (34±10,4). Квантитативна оцінка пухлинних клітин у разі аденосквамозного раку в досліджуваній ділянці склала (31±8,3). Аналогічний показник кількості пухлинних клітин у разі плоскоклітинного раку становив (31±7,5). Значення кількості пухлинних клітин в перитуморальній ділянці незалежно від гістолочного типу склала (23±3,0). Кількість пухлинних клітин в паренхімі легені в перитуморальній зоні у разі залозистого раку склала (38 ±5,0), у випадках плоскоклітинного раку аналогічний показник склав (11±2,4). Числове значення клітин альвеолярного епітелію ІІ типу з ознаками проліферації та деякої атипії в перитуморальній зоні незалежно від гістологічного типу раку легені склало (60±2,2). Кількість клітин альвеолярного епітелію з ознаками проліферації і атипії у разі залозистого раку склала (50±3,4), а у разі плоскоклітинного раку становила (76±2,7). Кількість пухлинних клітин в найбільш віддаленій зоні незалежно від гістологічного типу пухлини склала (3±1,1). У разі залозистого раку кількість пухлинних клітин в досліджуваній ділянці становила (5±1,9), а у разі плоскоклітинного (1±0,7). Числове значення клітин альвеолярного епітелію ІІ типу з ознаками проліферації та деякої атипії в найбільш віддаленій ділянці незалежно від гістологічного типу раку легені склало (55±2,4). Аналогічний показник кількості альвеолярного епітелію зі змінами у разі залозистого раку становив (58,0±3,2), а у разі плоскоклітинного раку склав (54±3,2). Маркер Cytokeratin-7 в пухлинних клітинах показав позитивну експресію у разі залозистого раку у 1 хворого в ділянці периферичного краю новоутворення та в найбільш віддаленій зоні від пухлинного вузла. У разі аденосквамозного раку в ділянці периферичного краю видаленої пухлини цей маркер мав високий рівень експресії у 2 досліджуваних хворих. У випадках плоскоклітинного раку маркер експресувався у 1 з 2 пацієнтів у ділянці периферичного краю новоутворення. Використання на пухлинних клітинах різних гістологічних типів недрібноклітинного раку легені маркерів TTF-1, Napsin-A, p53, Ki-67 не показали достатнього рівня експресії на цитологічних препаратах у досліджуваних пацієнтів. Отримані дані свідчать про різний ступінь розповсюдженості пухлинних клітин на різну відстань від пухлинного вузла, особливо у випадках ЗР. Результати проведених цитологічних та імуноцитохімічних досліджень свідчать про високий проліферативний потенціал, наростання атипії і можливу малігнізацію альвеолярного епітелію ІІ типу як поруч з пухлиною, так і різній на відстані від неї. Новизна дослідження. Вперше за допомогою цитологічного та імуноцитохімічного методів визначено наявність та проведено квантитативну оцінку пухлинних клітин недрібноклітинного раку легені на різних відстанях від пухлинного вузла. Вперше проведені дослідження, які дозволили визначити розповсюдженість клітин раку легені різної гістологічної структури по макроскопічно незміненій паренхімі поруч і на різній відстані від видаленого під час операції пухлинного вузла. Вперше застосовано новий підхід у вивченні морфологічних змін клітин альвеолярного епітелію ІІ типу – показано проліферацію і атипію та проведено квантитативний аналіз клітин альвеолярного епітелію ІІ типу на різних ділянках макроскопічно незміненої паренхіми легені, видаленій з пухлиною під час операції, що може бути опосередкованим показником можливості їх малігнізації та може опосередковано свідчити про те, що альвеолярний епітелій ІІ типу може бути стовбуровою клітиною. Ухвали біоетичних комітетів: Дана робота схвалена до виконання витягом з протоколу №201/9 засідання Комісії з питань етики Національного інституту раку від 21.11.2021 року та ухвалою Комітету з етики наукових досліджень НаУКМА протокол №2 від від 07.07.2022 року за реєстраційним номером №00030125.Item Аналіз ефективності колонієутворення гемопоетичних клітин-попередників летально опромінених мишей CBA у культурі клітин із застосуванням математичного моделювання(Видавництво ЧНУ ім. Петра Могили, 2023) Білько, Надія; Руссу, Ірина; Білько, Денис; Бойко, Р.Тези доповіді учасників XVII наукової конференції: "Радіаційна і техногенно-екологічна безпека людини та довкілля: стан, шляхи і заходи покращення", 16 червня 2023 р., м. Миколаїв, Україна. Метою дослідження був аналіз показників колонієутворення гемопоетичних клітин-попередників мишей СВА, опромінених у сумарній дозі 8 Гр, при культивуванні у культурі дифузійних камер in vivo, а також порівняння отриманих результатів із даними, отриманими шляхом математичного моделювання на основі показників селезінкового колонієутворення мишей, опромінених аналогічним чином.Item Гемопоетичні клітини-попередники у периферичній крові мишей Balb/C за дії іонізуючої радіації у сублетальній дозі(2023) Руссу, Ірина; Білько, Денис; Білько, НадіяМета: визначення вмісту гемопоетичних клітин-попередників, що циркулюють у периферичній крові мишей Balb/C, за дії іонізуючої радіації у сублетальній дозі, у різні терміни після опромінення, з використанням культури клітин у дифузійних камерах in vivo. Методи. Готували та досліджували препарати&мазки периферичної крові мишей Balb/C, визначали її клітинний склад, а також шляхом культивування клітин периферичної крові у дифузійних камерах in vivo визначали ефективність їх колонієутворення на 0, 5 та 30&ту добу після зовнішнього опромінення у сублетальній дозі 5,85 Гр. Результати. Вміст мієлоцитів та метамієлоцитів серед ядровмісних клітин крові опромінених тварин був підвищеним, порівняно з контролем, протягом всього досліджуваного періоду. Зокрема, на 30-ту добу після опромінення вміст мієлоцитів у периферичній крові складав (3,3 ± 0,7) % проти (0,8 ± 0,4) % у контролі, а вміст метамієлоцитів – (3,4 ± 0,7) % проти (0,9 ± 0,3) % у контролі. Суттєве зростання кількості циркулюючих клітин-попередників у периферичній крові спостерігалося у ранні терміни після опромінення порівняно з контролем: 12,5 ± 1,6 проти 5,1 ± 0,8 колонієутворюючих одиниць на 100 тис. експлантованих клітин відповідно. Проте на 5-ту добу їх вміст був дещо знижений порівняно з контролем – 1,3 ± 0,9 на 100 тис. експлантованих клітин, і лише до 30-ї доби відбувалася нормалізація кількості клітин-попередників у периферичній крові – 6,8 ± 0,7 колонієутворюючих одиниць на 100 тис. експлантованих клітин. Висновки. Аналіз отриманих результатів свідчив про підвищений рівень незрілих форм клітин у периферичній крові опромінених тварин, у порівнянні з контролем, у ранні терміни після опромінення, у тому числі гемопоетичних клітин-попередників, що здатні до колонієутворення у культурі клітин. Отже, дія іонізуючої радіації в сублетальній дозі критично впливала на проліферацію гемопоетичних клітин у кістковому мозку та провокувала їхню підвищену міграцію у кровоносне русло. Визначення вмісту незрілих форм гемопоетичних клітин у периферичній крові дозволило оцінити ступінь ураження гемопоезу внаслідок дії іонізуючого опромінення.Item Гетерогенність гемопоетичних клітин-попередників у культурі клітин in vitro та in vivo у нормі та при мієлодиспластичному синдромі : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії(2023) Пахаренко, Маргарита; Білько, НадіяДисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі знань 09 "Біологія" за спеціальністю 091 "Біологія". Національний університет "Києво-Могилянська Академія", Київ, 2023. Експериментальні дані останніх років свідчать про те, що злоякісні стовбурові клітини можуть існувати як самостійні популяції відносно клітин, які знаходяться у стані спокою, і зовсім не реагують на звичайні клітинно-токсичні агенти. Відомо, що більшість стовбурових клітин у дорослому організмі перебувають у стані G0, що дозволяє клітинам довготривало перебувати у гемопоетичних нішах та у разі потреби переходити до проліферації. Завдяки знаходженню поза клітинним циклом стовбурові клітини більш стійкі до ушкоджень ДНК. Ця особливість "сплячих" стовбурових клітин дає змогу зберегти "золотий запас" від всіляких стресових подій і тим самим сприяти лікуванню. Разом з тим існує популяція гемопоетичних клітин-попередників, на рівні яких відбувається реалізація процесів проліферації і диференціювання, оскільки вони є чутливими до дії цитокінів, які викидаються у випадку нестачі клітин крові на периферії. Роль гемопоетичних клітин-попередників недооцінена, і вона виявилася вагомішою, ніж вважалося раніше. Незважаючи на те, що завдяки використанню мишиних моделей з’являється все більше доказів про існування стовбурових клітин, що ініціюють лейкемію, менш відомо про зміни на рівні компартменту стовбурових клітин у пацієнтів з мієлодиспластичним синдромом (МДС). Хоча припускається, що МДС є "захворюванням стовбурових клітин", вагомі докази цього твердження досі відсутні, крім того, лишається невідомим рівень пошкодження гемопоетичних клітин-попередників у пацієнтів із МДС, що складають цілу групу попередників, які відрізняються за відстанню їх від стовбурової клітини. Крім того, незважаючи на описані хромосомні аномалії, мутації і епігенетичні зміни при МДС, що спостерігаються в попередниках, етапи розвитку, на яких відбуваються патогенні події, ще не визначені. Для вирішення цих питань необхідні нові методичні підходи для виявлення різних типів клітин-попередників завдяки фенотипуванню і/чи культивуванню ранніх гемопоетичних клітин. Доцільність визначення морфологічних і функціональних показників гемопоетичних клітин-попередників з кісткового мозку мишей, щурів і людини обумовлена необхідністю поглиблення знань про особливості їх функціонування, вирішення питання про гетерогенність клітин-попередників у різних ссавців і людини, як загальне виявлення біологічної природи і потенцій у культурі клітин in vitro і in vivo в нормі і порушеннях гемопоезу. Тож метою дисертаційної роботи було визначення гетерогенності гемопоетичних клітин-попередників в культурі in vitro і in vivo для з’ясування іхньої ролі у формуванні патологічного процесу при МДС-IB. Щоб відповісти на ці питання, ми провели дослідження популяції прогеніторних клітин у пацієнтів з підтипом МДС-ІB. Ми вивчали культури гемопоетичних стовбурових клітин в умовах in vitro і in vivo. Вперше було виявлено гетерогенну групу типів колоній (КУО-ГЕММ, КУО-Г, КУО-ГМ і КУО-ММ), ранні представники яких (КУО-ГЕММ і КУО-Г) були притаманні саме МДС-ІВ, а пізні (КУО-ГМ і КУО-ММ) – нормальному гемопоезу. Було встановлено оптимальні терміни культивування гемопоетичних клітин-попередників для людини (12-14 діб), миші (10 діб) та щура (8 діб). Було проаналізовано відповідь прогеніторних клітин на дію підвищених доз цитокінів (G-CSF, GM-CSF, IL-3) а також їх комбінації у культурі, та виявлено, що найкращий ефект викликає саме комбінація вказаних факторів, значно підвищуючи ефективність колонієутворення. Дослідженням культуральних особливостей клітин-попередників при МДС-ІВ було продемонстровано знижену у порівнянні з нормою здатність до колонієутворення останніх, де кількість клітин у клоні не перевищувала 50, а у нормі – 500. Крім того, якісний склад колоній характеризувався наявністю хаотично розміщених примхливих форм клітин. Вперше було продемонстровано, що наявність стромальної підложки зі здорових кістковомозкових клітин не впливає на дефектність гемопоетичних клітин-попередників при МДС-ІВ. У свою чергу, фідерний шар з кістковомозкових клітин осіб з МДС здатний до підтримки гемопопетичних клітин від здорових осіб. Тож, дефекти кровотворної функції слід шукати у гемопоетичних клітинах-попередниках з урахуванням їх гетерогенності. У майбутньому вирішення поставлених питань сприятиме у підборі тактики лікування злоякісних захворювань крові, серед яких МДС має особливе місце, як захворювання, що з високою імовірністю може переростати у гостру мієлоїдну лейкемію. Результати роботи можна рекомендувати для експериментальних досліджень МДС-ІВ. Отримані у культурі дані про МДС-ІВ можуть у комбінації з клінічними, цитогенетичним, лабораторними та імунофенотиповими даними слугувати додатковою ознакою при постановці діагнозу МДС у ініціальній стадії.Item Дослідження кровотворної системи щурів при дії опромінення та за умов впливу радіопротектора(2020) Києнко, Людмила; Білько, НадіяДосліджувався механізм впливу іонізуючої радіації на кровотворну систему, як найбільш чутливу до дії опромінення. Показана можливість отримання гемопоетичних клітин-попередників, найближчих нащадків стовбурової клітини, з кісткового мозку щурів Wistar у культурі гелевих дифузійних камер, імплантованих у черевну порожнину мишей СВА. Визначалася колонієутворююча здатність (CFU-GM) кісткового мозку щурів в культурі клітин in vivo. Отримано значне падіння рівня гемопоетичних клітин-попередників у культурі дифузійних камер в групі опромінених тварин, які сорбент не отримували. Використання ентеросорбента свідчило про його захисну дію на клас гемопоетичних клітин-попередників вже на першу добу після опромінення, що передувало відновленню гемопоеза на 9-й день як в групі тварин, які не отримували сорбент, і ще інтенсивніше в групі тварин, які сорбент отримували. Робота складається зі вступу, трьох розділів, узагальнення результатів, висновків та списку використаних джерел, що загалом нараховують 60 сторінок друкованого тексту. У дипломній роботі наведені результати впливу ентеросорбента на кровотворення лабораторних тварин в разі дії опромінення та за умов використання радіопротектора.Item Математична модель функціонування системи кровотворення(Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2010) Бойко, Роман; Білько, Надія; Білько, ДенисАвторами статті було зроблено спробу проаналізувати кровотворення як стаціонарний процес проліферації і диференціювання кровотворних клітин і, використовуючи закономірності тих чи тих його етапів, перетворити їх на математичні формули. Отримані результати, підтверджені експериментально, можуть у подальшому слугувати основою для розрахунків числових показників популяцій клітин, необхідних для відновлення гемопоезу.Item Новий підхід у вивченні розповсюдження раку легені по паренхімі (попередні дані)(2021) Пономаренко, А.; Болгова, Лідія; Туганова, Тамара; Алексєєнко, О.; Білько, Надія; Ганул, В.Рак легені (РЛ) зазвичай діагностують у 60–70% пацієнтів у ІІІ–ІV клінічних стадіях, що не дозволяє провести радикальне лікування. Причина пізньої діагностики РЛ продовжує турбувати вчених. Ряд дослідників вважають, що основним джерелом РЛ є клітини альвеолярного епітелію ІІ типу (АЕІІ). Мотивацією для проведення досліджень стала відсутність однозначних поглядів на першопричину РЛ і недостатня вивченість поширеності його по паренхімі. Мета: визначити розповсюдженість пухлинних клітин (ПК) основних гістологічних типів РЛ і клітин АЕІІ з ознаками проліферації і атипії по паренхімі органу.Item Нові похідні ціаніну як інгібітори топоізомерази І та теломерази in vitro(2020) Шведюк, Іван; Білько, НадіяПроаналізовано серію монометинціанінових похідних, названих LO (Лепідиновий Оранжевий) з різними аміно замісниками, щодо їхніх інгібувальних властивостей за допомогою методів TRAP ( Telomeric Repeat Amplification Protocol), HMSA (Electrophoretic Mobility Shift Assay), спектрофотометричного дослідження та ферментативної системи релаксації суперспіралізованої ДНК in vitro. Виявлено, що досліджувані похідні ціаніну мають інгібувальну активність у мікромолярних концентраціях до дії ферметнів топоізомераза І та теломераза. За допомогою методів Mobility Shift та спектрофотометричного дослідження виявлено високу афінність досліджуваних сполук до дволанцюгової ДНК та зв'язується з нею, ймовірно, шляхом інтеркаляції. Дослідження виконано на базі Інституту молекулярної біології та генетики НАН України (ІМБІГ). Робота складається зі списку умовних позначень, вступу, трьох розділів, узагальнення результатів, висновків та списку використаних джерел, що загалом нараховують 59 сторінок друкованого тексту. У роботі наведені результати визначення впливу похідних ціаніну на активність топоізомерази 1 та теломерази.Item Освітньо-наукова програма провадження освітньої діяльності на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти для підготовки здобувачів ступеня доктора філософії за спеціальністю 091 Біологія [НаУКМА, 2016](2016) Білько, Надія; Ємець, Алла; Карамушка, Віктор; Оболенська, Марія; Терновська, Тамара; Шуба, ЯрославОсвітньо-наукова програма, за якою провадитиметься освітня діяльність третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти з підготовки здобувачів ступеня доктора філософії за спеціальністю "091 Біологія" розроблена згідно з вимогами Закону України "Про вищу освіту" (редакція від 13.03.2016 р.) і "Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у вищих навчальних закладах (наукових установах)", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України No 266 від 23.03.2016 р. Мета програми полягає у підготовці нового покоління висококваліфікованих фахівців, які будуть здатні працювати за найкращими світовими стандартами, зберігаючи та творчо розвиваючи головні досягнення вітчизняної науки.Item Особливості морфофункціонального стану гемопоетичної системи у культурі клітин in vitroу хворих на мієлодиспластичний синдром(2020) Лагоднюк, Ігор; Білько, НадіяПроаналізовано здатність гемопоетичних клітин-попередників хворих на мієлодиспластичний синдром (рефрактерну анемію з надлишком бластів І) у культурі клітин in vitro за допомогою цитологічних та культуральних методів дослідження. Проаналізовано клітинний склад колоній кісткового мозку після двох тижнів культивування у напіврідкому агарі. Виявлено значну кількість гранулоцитарно-макрофагальних, гранулоцитарних, макрофагальних, колоній з фібробластноподібними клітинами та колоній з жировими включеннями. Було встановлено, що у пацієнтів з високим ризиком трансформації в ГМЛ наявні маркери СD34 та СD 117, що в свою чергу корелює з низькою здатністю до колонієутворення та наявністю клітинних агрегатів з жировими включеннями на їх поверхні. Виявлено знижену здатність до кластеро- та колонієутворення гемопоетичних клітин-попередників хворих на МДС РАНБ І. Робота складається зі списку умовних позначень, вступу, трьох розділів, узагальнення результатів, висновків іа списку використаних джерел, що загалом нараховують 55 сторінок друкованого тексту. У дипломній роботі наведені результати аналізу колонієутворюючої здатності гемопоетичних клітин-попередників кісткового мозку хворих на мієлодиспластичний синдром РАНБ І, отриманих після двотижневого культивування.Item Роль математичної моделі функціонування кровотвірної системи у поясненні процесів репарації гемопоезу після збурюючого впливу іонізуючої радіації(Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2012) Бойко, Роман; Білько, Денис; Борбуляк, Ірина; Дупленко, Юрій; Білько, НадіяНа основі описаної раніше математичної моделі кровотворення [1] проаналізовано процеси, які відбуваються у гемопоетичній системі у нормі та у випадку дії іонізуючої радіації. З’ясовано залежності між параметрами математичної моделі і середнім числом клітин в однорідній популяції та середньою кількістю клітин у певні періоди клітинного циклу. Отримані результати розширюють уявлення про процеси репарації у кровотвірній системі в разі дії іонізуючої радіації та можуть бути застосовані для оцінювання часових цитологічних параметрів проліферації кровотвірних клітин-попередників.Item Стан гемопоетичної системи мишей Balb/C за умов гострої та тривалої дії іонізуючої радіації(Інcтитут ядерних досліджень, 2022) Руссу, Ірина; Білько, НадіяАнотація до доповіді учасників XХVIІІ Щорічної наукової конференції Інституту ядерних досліджень НАНУ (Київ, 27 вересня - 1 жовтня 2021 року).