Філософська освіта в Україні: історія і сучасність
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item післямова до монографії(2011) Ткачук, МаринаСподіваючись, що висвітлені у цій книжці деякі сторінки історії вітчизняної філософської освіти і дражливі проблеми її сьогодення не залишили читачів принаймні байдужими, автори свідомо надали перевагу відкритішому за традиційні "висновки" жанру післямови, аби ще раз наголосити: здійснена розвідка радше порушує складну й багатоаспектну тему, аніж претендує на її вичерпне осягнення. Хоч як дивно, але для здійснення останнього сьогодні бракує багатьох передумов, найважливіші з яких - відсутність ґрунтовних фахових студій, що присвячені як цілій низці історичних сюжетів, важливих для реконструкції становлення й розвитку філософської освіти на українських теренах, так і неупередженому й конструктивному аналізу її сучасних реалій і перспектив у контексті світових освітніх практик у царині філософії.Item Стан і перспективи філософської освіти в НаУКМА очима студентів і випускників(2011) Лисий, ІванЗміст цього підрозділу є сnробою узагальнити досвід спілкування зі студентами та випускниками бакалаврської і магістерської програм НаУКМА з напряму та спеціальності "Філософія". Така сnроба, що ґрунтується на матеріалах низки опитувань, здійснених у різні роки, не є випадковою, адже наявність продуктивного зворотного зв'язку зі студентами - одна з характерних ознак кафедри філософії та релігієзнавства НаУКМА. Тому ті зміни, що відбуваються останнім часом у різних царинах діяльності кафедри (від змісту фахової освіти, зафіксованого в навчальних nланах і програмах курсів, до організації науково-дослідницької практики студентів), і визначають стан філософської освіти в "Могилянці", значною мірою завдячують пропозиціям, ініціативам, критичним зауваженням її студентів і випускників, наших молодших колег.Item Естетика як навчальна дисципліна: концепції та рецепції(2011) Бондаревська, ІринаЕстетика є проблемною дисципліною у системі сучасної філософської освіти з огляду на нескінченні спроби довести її теоретичну хибність та очевидну неспроможність реалізувати істотні для неї культурні (освітні) функції. Згадаймо, що слово "естетика" вже давно викликає стандартні конотації - прекрасне, вишукане, елітарне, тобто, звично мислиться не тільки як філософська наука, а й як культурний проект. Естетика формувалась як складова модерної культури, коли "мистецтва" ставали "Мистецтвом" (специфічною сферою виробництва й оцінок), а соціальна легітимація та сакралізація останнього потребували певних теоретичних аргументів. Культурна ангажованість естетики, у цілком просвітницькому сенсі, створювала підстави для очікувань, що ця дисципліна має досліджувати знання про "досконалість чуттєвого пізнання"(О. Баумгартен), а отже, теоретично забезпечувати "виховання почуттів" у найширшому сенсі. Така просвітницька настанова цілковито відповідала радянській політиці у сфері мистецтва та наук про мистецтво; останні мусили виконувати певну роль у перетворенні соціальної дійсності: "формувати", "розвивати" та "стверджувати ідеали".Item Освітній потенціал історико-філософської біографістики(2011) Менжулін, ВадимЩе у II ст. до н. е. видатний грецький історик Полібій ремствував з приводу того, що його колеги оминають мовчанням особистісні риси державних діячів, хоча оповідь про людей - повчальніша для читачів. Проте і до сьогодні теза Полібія не є самоочевидною для дослідників. Серед професійних істориків доволі поширене Переконання, буцімто біографічні деталі цікавлять, здебільшого, широку публіку, натомість історична наука має зосередитися на важливіших, універсальних речах. На початку ХХ ст. навіть увиразнився чіткий розподіл ролей: "науковці писали історію, а джентльмени - біографію". Впливовий історик тих часів Е. Мейєр був упевнений, що біографічне письмо не може розглядатись як одна із форм власне науково-історичної діяльності. Для істориків філософії це означало, що справді академічним може вважатися лише дослідження ідей філософів, а їхніми біографіями належить займатися белетристам.Item "Практичний поворот" у філософії та практика їі викладання(2011) Гомілко, ОльгаКлючова проблема викладання філософії полягає у тому, що, на відміну від інших дисциплін, її не можна представити у вигляді неспростовних положень і готових істин. Ситуація онтологічного повороту (М. Гайдеґґер) або, використовуючи поняття іншої філософської стратегії, "постметафізичного" мислення (Ю. Габермас), посилює цю відмінність. Намагання охопити максимальну кількість імен, учень, проблем і підходів нерідко обертається їх неминучим сnрощенням та зведенням до єдиного парадигмального знаменника. Як наслідок, філософія втрачає свою унікальність відкритого знання і перетворюється або на ідеологічну дисципліну (згадаймо радянські часи), або на "нецікавий" предмет (в уяві багатьох теперішніх студентів). За умов, коли, з одного боку, потреба в ідеологічній заангажованості філософії зникла, а з іншого, посилилася тенденція до розмежування численних дискурсивних стратегій філософії, головним чином, сучасних від класичної модерної, проблема теоретичної демаркації філософії набуває особливої гостроти. Зорієнтуватись у складній конфігурації ідей, напрямів і рухів сучасної філософії та відповісти на питання про те, що є філософія і навіщо вона потрібна сучасній людині, стає дедалі складніше.Item Про умови можливості якісної філософської освіти в Україні: феноменологічний погляд на проблему(2011) Кебуладзе, ВахтангПитання про можливість якісної філософської освіти має два фундаментальні аспекти, щільно пов'язані між собою. По-перше, філософська освіта передбачає наявність традиції філософування, адже отримати філософську освіту означає долучитися до специфічної інтелектуальної традиції через спілкування з майстрами, які у своїй творчості й у спілкуванні між собою та з учнями втілюють і розвивають цю традицію. По-друге, і філософська традиція, і філософська освіта як процес долучення до цієї традиції мають бути вкоріненими у життєсвіті повсякденності, відповідати фундаментальним інтелектуальним і духовним запитам суспільства, а точніше, формувати їх із прихованих й інколи непомітних тенденцій буденного життя. Таке формування, безперечно, послуговується мовою як основним інструментом. Тому до сфери нашої уваги обов'язково потрапляє і мовне питання.Item Філософська освіта в умовах ринкової економіки(2011) Менжулін, ВадимЦей розділ присвячено розгляду та критиці низки уявлень і практик, дуже поширених у сучасній Україні, які, однак, суперечать загальному векторові розвитку суспільства і, відповідно, гальмують позитивні зміни у вітчизняній вищій школі, зокрема, у галузі філософської освіти. Фактично, йтиметься про продовження, чи загострення (щоправда, здебільшого неусвідомлене) конфлікту між двома моделями суспільно-політичного розвитку - командно-адміністративною та ліберально-ринковою.Item Персnективи філософської освіти в Україні у світлі стратегічних завдань ЮНЕСКО в галузі філософії(2011) Сватко, ЮрійПлідні багаторічні партнерські контакти у царині обміну інформацією та документацією між кафедрою ЮНЕСКО "Права людини, мир, демократія, толерантність і взаєморозуміння між народами" в Національному університеті "Києво-Могилянська академія", що їі автор має честь офіційно очолювати з 1998 року, і Штаб-квартирою ЮНЕСКО в Парижі уприроднюють переважний наголос на складних, максимально зацікавлених відносинах Організації з філософією як формою суспільної свідомості, специфічною інтелектуальною практикою й узагалі - видом знання. Автор переконаний, що саме з огляду на ці відносини та отримані в їхньому "силовому полі" висновки й концептуальні продукти можна буде надалі вимірювати й оцінювати перспективи, що реально відкриваються тут для розбудови філософської освіти. В цьому випадку мається на увазі, в тому числі, й "Простір філософування" у новій, незалежній Україні, з урахуванням такого визначального вектора її нинішнього розвитку, як "повернення до великого світу".Item Трансформація філософської освіти в Україні у 1986-1995 рр.(2011) Мінаков, МихайлоЕволюція сучасної української філософії є вкрай цікавим предметом для дослідження, оскільки дає матеріал для розуміння того, як постає та розвивається філософський процес у межах окремої культури. Наразі цей процес відбувається в умовах посттоталітарної України, яка переживає непростий період модернізації навздогін Західній та Центральній Європі, узасадничнення демократичних інститутів і розвитку громадянського суспільства. З огляду на принаймні задекларований консенсус щодо вибору "європейського шляху", роль філософії в усіх трьох процесах має бути непересічною.Item Філософська освіта в радянській Україні (1920-ті - середина 1980-х рр.)(2011) Ткачук, МаринаВідтворення цілісної картини становлення і розвитку філософської освіти на вітчизняних теренах безумовно передбачає звернення до найближчого і ще свіжого у пам'яті сучасників радянського періоду її історії. Приділити йому увагу спонукає не тільки доволі значна часова тривалість, а й питома вага у тих процесах, що відбуваються у філософській науці й освіті пострадянських країн сьогодні. Усвідомлення цієї ваги - найсвіжіша ознака часу, яку, можливо, важко було передбачити у бурхливі 1990-ті. У ейфорії звільнення від ідеологічних тортур і виходу на простори філософування, непідвладного партійним директивам, здавалося, що пройдено "точку неповернення", за якою відкриваються перспективи справжньої філософської творчості, а все, що їй передувало - трагічна сторінка, перегорнута назавжди і варта якнайшвидшого забуття. Однак досвіду двох десятиліть, що минули з часів "перебудови", виявилося достатньо, щоб увиразнити всю ілюзорність уявлень про те, що для подолання радянського минулого нашої філософської науки цілком вистачить урочистих відмов, переконливих запевнянь, змін "вивісок" на дверях кафедр чи, навіть, тих незбагненно-миттєвих особистісних трансформацій, що здатні перетворювати найзавзятіших "наукових комуністів" (чи "істориків партії") на "незаангажованих" політологів, найпереконаніших "наукових атеїстів" - на ревних християн, а найпослідовніших "борців з буржуазним націоналізмом" - на найщиріших націоналпатріотів. Попри всі зусилля й певні успіхи у розбудові філософської освіти і науки, які навряд чи можна заперечити, доброякісні продукти вітчизняного "філософського виробника", не кажучи вже про злети творчої філософської думки, залишаються надто поодинокими на тлі неухильного зростання кількості дипломованих псевдонауковців і тих імітаційних та симулятивних процесів, що приховують брак фахової культури, знань, здатності та смаку до дослідницької діяльності. Ці процеси є переконливим свідченням того, що звичка до філософування "по-радянськи" виявилася міцнішою за прагнення до її подолання, і хоч би якими щирими були наміри дистанціюватися від нашого нещодавнього філософського минулого, воно приховано присутнє у нашому філософському сьогоденні.Item Університет Св. Володимира в історії вітчизняної філософської освіти(2011) Ткачук, МаринаПопри зростання уваги дослідників до історії університетської філософії на українських теренах, доводиться констатувати, що створення її цілісної картини є не лише далеким від завершення, а й досі перебуває на рівні спорадичних "замальовок". Така ситуація цілком зрозуміла з огляду на те, що університетська традиція філософування тривалий час залишалася на периферії вітчизняної історико-філософської науки, виявляючись об'єктом не стільки фахових студій, скільки тенденційних оцінок і перекручень. Очевидно, що її реконструкція потребує передусім ретельного вивчення тих філософських процесів, що відбувались у кожному з університетів,які постали на українських теренах у різні часи, в межах різних державних утворень і різних освітніх систем.Item Філософські, методологічні та методичні засади бібліологічної освіти в Київській духовній академії (остання чверть XІX- початок ХХ ст.)(2011) Головащенко, СергійУ цьому розділі здійснено сnробу визначити та розглянути основні ідейно-філософські, методологічні та методичні засади бібліологічної освіти в Київській духовній академії, що передбачає з'ясування статусу знань npo Біблію у православному духовно-академічному середовищі, а також визначення змісту і сnецифіки викладання таких дисциплін, як біблійна ісагоrіка, текстуальна та філологічна критика Біблії, біблійна історія та археологія, біблійне богослов'я тощо. Встановлюючи хронологічні межі дослідження (остання чверть ХІХ - nочаток ХХ ст.), ми керуємося тим, що, по-перше, з точки зору організації та адміністрування освітнього процесу саме цей період демонструє ефект акумуляції кількох попередніх методичних та адміністративних трансформацій, виявлених в еволюції духовно-академічних статутів, зокрема 1869 та 1884 років. По-друге, саме цей відтинок історії Київської духовної академії вирізняється аналогічним ефектом акумуляції енергії "зустрічі поколінь" академічної професури - тих представників, чия активна наукова та просвітницька діяльність забезпечила певну наступність і стабільність ідейних, методологічних, методичних та організаційно-структурних засад академічної бібліологічної освіти.Item Філософія в Київській духовній академії: освітній аспект(2011) Ткачук, МаринаЗ-поміж тих навчальних закладів, що відіграли ваrому роль у становленні філософської освіти і науки на вітчизняних теренах, на особливу уваrу дослідників заслуговує Київська духовна академія (1819- 1924). Аналіз доробку її професорів і вихованців, представлений у доволі численних фахових розвідках останніх майже двох десятиліть, увиразнює справедливість думки, що її висловив колись Георгій Флоровський: "В Академіях за ХІХ століття склалася своя філософська традиція, причому традиція, значення якої не вичерпується відомчими межами", адже "в духовній школі закладалися підвалини систематичної філософської культури" в Російській імперії. Піклування про її перші паростки, зрощені у стінах Києво-Могилянської академїі, на початку ХІХ ст. беруть на себе російські духовні академії - Київська, Московська, Казанська, Санкт-Петербурзька. Саме їхніми зусиллями філософська думка на східнослов'янських теренах вперше набуває фахової визначеності й систематичності.Item Вольфіанська система філософської освіти та їі рецепція викладачами Киево-Могилянської академії(2011) Козловський, ВікторКиївська академія та Хр. Вольф із його славнозвісною філософською школою – тема, яка поки що не дістала свого всебічного висвітлення. Це й зрозуміло, оскільки впродовж тривалого часу вітчизняна історико-філософська наука не приділяла достатньої уваги німецькій "шкільній" філософії як явищу загальноєвропейської культури, до якої, за всіма ознаками, належала і Києво-Могилянська академія. Ведучи мову про витоки німецької філософії, дослідники й досі обмежуються апеляцією до фундатора монадології, геніального німецького вченого Г. Ляйбніца. Натомість про Хр. Вольфа (1679-1754), його учнів і послідовників, які власне й заклали підвалини німецького "шкільного" філософування, згадується хіба що у зв'язку з критичною філософією Канта, що завдала "догматизмові" Вольфа та його "школи" нищівного, смертельного удару. Вочевидь ця спрощена схема суттєво збіднює сприйняття і розуміння "шкільної" філософії, фундованої Хр. Вольфом та розвинутої його численними учнями, що надали їй належного методичного та дидактичного вишколу, ствердивши у статусі провідної філософської системи, панівної у стінах німецьких університетів упродовж багатьох років.Item Києво-Могилянська академія і становлення філософської освіти в Україні(2011) Ткачук, МаринаХоч би як пильно прозирало око історика філософії вглиб століть, перші паростки систематичної філософської освіти на східнослов'янських теренах вдається розгледіти не раніше XVII ст. Таке пізнє, порівняно із західноєвропейськими культурами, її народження спричинено, в першу чергу, тривалою відсутністю власне освітнього середовища, опосередкованістю прилучення давньоруської культури до фундаментальної філософської традиції, закладеної в античні часи, та самою специфікою сприйняття культурних впливів, що зумовили утвердження стереотипного для всього східнослов'янського ареалу образу філософії як любомудрія, "мудрісного житія", моральнісної сповіді та проповіді, шляху духовного оновлення й преображення.Item Untitled(2011) Ткачук, МаринаНе намагаючись розв'язати всіх завдань, що стосуються цієї складної й багатогранної теми, автори пропонованої книги - викладачі й науковці кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету "Києво-Могилянська академія" - спробували почати, мабуть, із першого необхідного кроку: відтворення (бодай у найзагальніших рисах) процесу становлення філософської освіти на українських теренах, пов'язаного з такими освітніми інституціями, як Києво-Могилянська академія, Київська духовка академія, Університет Св. Володимира, визначення особливостей цього процесу, його впливу на наше філософське сьогодення, окреслення сучасного стану філософської освіти в Україні й напрямів її трансформації та реформування. Сподіваємося, ця перша сnроба знайде відгук у науковому й освітянському середовищі, у колег, студентів і всіх, кому не байдужі проблеми філософської освіти і культури. Ця сnроба - запрошення до діалогу, зумовленого прагненням надати новий імпульс трансформаційним процесам у царині української філософії.Item Філософська освіта в Україні: історія і сучасність(Аграр Медіа Груп, 2011) Ткачук, Марина; Бондаревська, Ірина; Сватко, Юрій; Гомілко, Ольга; Мінаков, Михайло; Менжулін, Вадим; Козловський, Віктор; Головащенко, Сергій; Лисий, Іван; Кебуладзе, ВахтангПропонована монографія є першою сnробою систематичного аналізу процесу становлення і розвитку філософської освіти на українських теренах, висвітлення етапів її історії та актуальних проблем сьогодення. Адресована науковцям, викладачам, студентам гуманітарних напрямів і спеціальностей, а також всім, кого цікавить історія української філософії, освіти та культури.