Філософська освіта в Україні: історія і сучасність
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
- Itemпіслямова до монографії(2011) Ткачук, МаринаСподіваючись, що висвітлені у цій книжці деякі сторінки історії вітчизняної філософської освіти і дражливі проблеми її сьогодення не залишили читачів принаймні байдужими, автори свідомо надали перевагу відкритішому за традиційні "висновки" жанру післямови, аби ще раз наголосити: здійснена розвідка радше порушує складну й багатоаспектну тему, аніж претендує на її вичерпне осягнення. Хоч як дивно, але для здійснення останнього сьогодні бракує багатьох передумов, найважливіші з яких - відсутність ґрунтовних фахових студій, що присвячені як цілій низці історичних сюжетів, важливих для реконструкції становлення й розвитку філософської освіти на українських теренах, так і неупередженому й конструктивному аналізу її сучасних реалій і перспектив у контексті світових освітніх практик у царині філософії.
- ItemСтан і перспективи філософської освіти в НаУКМА очима студентів і випускників(2011) Лисий, ІванЗміст цього підрозділу є сnробою узагальнити досвід спілкування зі студентами та випускниками бакалаврської і магістерської програм НаУКМА з напряму та спеціальності "Філософія". Така сnроба, що ґрунтується на матеріалах низки опитувань, здійснених у різні роки, не є випадковою, адже наявність продуктивного зворотного зв'язку зі студентами - одна з характерних ознак кафедри філософії та релігієзнавства НаУКМА. Тому ті зміни, що відбуваються останнім часом у різних царинах діяльності кафедри (від змісту фахової освіти, зафіксованого в навчальних nланах і програмах курсів, до організації науково-дослідницької практики студентів), і визначають стан філософської освіти в "Могилянці", значною мірою завдячують пропозиціям, ініціативам, критичним зауваженням її студентів і випускників, наших молодших колег.
- ItemЕстетика як навчальна дисципліна: концепції та рецепції(2011) Бондаревська, ІринаЕстетика є проблемною дисципліною у системі сучасної філософської освіти з огляду на нескінченні спроби довести її теоретичну хибність та очевидну неспроможність реалізувати істотні для неї культурні (освітні) функції. Згадаймо, що слово "естетика" вже давно викликає стандартні конотації - прекрасне, вишукане, елітарне, тобто, звично мислиться не тільки як філософська наука, а й як культурний проект. Естетика формувалась як складова модерної культури, коли "мистецтва" ставали "Мистецтвом" (специфічною сферою виробництва й оцінок), а соціальна легітимація та сакралізація останнього потребували певних теоретичних аргументів. Культурна ангажованість естетики, у цілком просвітницькому сенсі, створювала підстави для очікувань, що ця дисципліна має досліджувати знання про "досконалість чуттєвого пізнання"(О. Баумгартен), а отже, теоретично забезпечувати "виховання почуттів" у найширшому сенсі. Така просвітницька настанова цілковито відповідала радянській політиці у сфері мистецтва та наук про мистецтво; останні мусили виконувати певну роль у перетворенні соціальної дійсності: "формувати", "розвивати" та "стверджувати ідеали".
- ItemОсвітній потенціал історико-філософської біографістики(2011) Менжулін, ВадимЩе у II ст. до н. е. видатний грецький історик Полібій ремствував з приводу того, що його колеги оминають мовчанням особистісні риси державних діячів, хоча оповідь про людей - повчальніша для читачів. Проте і до сьогодні теза Полібія не є самоочевидною для дослідників. Серед професійних істориків доволі поширене Переконання, буцімто біографічні деталі цікавлять, здебільшого, широку публіку, натомість історична наука має зосередитися на важливіших, універсальних речах. На початку ХХ ст. навіть увиразнився чіткий розподіл ролей: "науковці писали історію, а джентльмени - біографію". Впливовий історик тих часів Е. Мейєр був упевнений, що біографічне письмо не може розглядатись як одна із форм власне науково-історичної діяльності. Для істориків філософії це означало, що справді академічним може вважатися лише дослідження ідей філософів, а їхніми біографіями належить займатися белетристам.
- Item"Практичний поворот" у філософії та практика їі викладання(2011) Гомілко, ОльгаКлючова проблема викладання філософії полягає у тому, що, на відміну від інших дисциплін, її не можна представити у вигляді неспростовних положень і готових істин. Ситуація онтологічного повороту (М. Гайдеґґер) або, використовуючи поняття іншої філософської стратегії, "постметафізичного" мислення (Ю. Габермас), посилює цю відмінність. Намагання охопити максимальну кількість імен, учень, проблем і підходів нерідко обертається їх неминучим сnрощенням та зведенням до єдиного парадигмального знаменника. Як наслідок, філософія втрачає свою унікальність відкритого знання і перетворюється або на ідеологічну дисципліну (згадаймо радянські часи), або на "нецікавий" предмет (в уяві багатьох теперішніх студентів). За умов, коли, з одного боку, потреба в ідеологічній заангажованості філософії зникла, а з іншого, посилилася тенденція до розмежування численних дискурсивних стратегій філософії, головним чином, сучасних від класичної модерної, проблема теоретичної демаркації філософії набуває особливої гостроти. Зорієнтуватись у складній конфігурації ідей, напрямів і рухів сучасної філософії та відповісти на питання про те, що є філософія і навіщо вона потрібна сучасній людині, стає дедалі складніше.