Кафедра загального і слов’янського мовознавства
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item Богом бережене місто: стале і змінне в образі Києва від Середньовіччя до Бароко(Прометей, 2025) Петренко-Цеунова, ОльгаУ середньовічній картині світу місто посідало вагому позицію в Божественній ієрархії, між мікрокосмом людської душі та макрокосмом світобудови. Урбаністичну дійсність описували як у категоріях олюднення (тіло міста), так і в категоріях універсуму (місто як окремий світ). Середньовічні автори вбачали в місті не сукупність будівель і людей, а мапу християнських уявлень про світобудову. У такий спосіб поєднувалися різні виміри ідеї міста: одиничне і вселенське, земне й небесне. У певному сенсі місто було макрокосмом людських взаємин і мікрокосмічною моделлю світоустрою.Item Топоси жіночої святості в українській бароковій агіографії(Видавництво Українського католицького університету, 2024) Петренко-Цеунова, ОльгаРозділ з колективної монографії "Жінка в ранньомодерному соціумі на теренах Речі Посполитої". Жіноча агіографія в українській традиції довго залишалася на марґінесі наукових зацікавлень, тим часом як західнохристиянська та візантійська моделі жіночої святості вже широко досліджені. Ба більше, у жіночих студіях ранньомодерної історії увагу зосереджено переважно на розгляді жінок як об’єктів шлюбного права та в контексті сімейної сфери. Однак поруч зі шлюбом як еталонним життєвим сценарієм існував концепт Христової нареченої як модель для наслідування та самореалізації на духовній ниві.Item The Ottoman-Turkish vector of Hetman Ivan Vyhovskyi's diplomatic activity and the victory in the Muscovite–Ukrainian war of 1657–1659(2025) Туранли, Фергад Ґардашкан ОглуThe purpose of this study is to analyze the historical development of the foreign policy of the Ukrainian Cossack state, particularly during the rule of Hetman Ivan Vyhovskyi, which took place under conditions of internal political strife and Moscow’s aggression against Ukraine, especially in the context of fomenting civil war. Under these circumstances, the hetman not only established diplomatic relations with the Polish-Lithuanian Commonwealth, but also initiated the Black Sea vector of foreign relations to strengthen international support in resisting the aforementioned aggression. The study of Ukrainian and Turkish written sources and historiography, along with the objective interpretation of the information obtained regarding the stated issues, enables a thorough reconstruction of the course of Hetman Vyhovskyi’s foreign policy activities and the joint military campaign. In this context, particular attention is paid to the Ukrainian embassy to Bakhchysarai and the presence of a large diplomatic mission from the hetman to Ottoman Türkiye, which held strategic significance for the development of relations between these countries and reflected their mutual interest in deepening such ties. The circumstances resulting from Muscovite aggression brought to the fore the issue of implementing the terms of the agreements, especially the organization of a military campaign against the enemy. The research methodology is based on adherence to the principles of historicism and historical source studies, ensuring scholarly objectivity and concrete-historical systematization, as well as the principles of interdisciplinarity and the establishment of the reliability and informational value of the identified facts and data. The scientific novelty of the research consists in the civilizational interpretation of the historiosophy of relations between Cossack-Hetman Ukraine, the Polish-Lithuanian Commonwealth, the Crimean Khanate, and the Sublime Porte, aimed at the defense of Ukrainian lands in the context of state-building. It also lies in the application of the author’s methodology for interpreting relevant historical events based on the available information, including Ottoman-Turkish written sources and historiography. Conclusions. In conclusion, the establishment of diplomatic relations between Hetmanate Ukraine and the Sublime Porte during the rule of Hetman Ivan Vyhovskyi was a prolonged but ultimately successful process. It is worth noting that Hetman Vyhovskyi, an alumnus of the Kyiv Mohyla Collegium (now the National University of Kyiv-Mohyla Academy), was a seasoned statesman who understood the necessity and strategic value of the "Turkish alternative" for the Cossack state, caught between the Polish–Lithuanian Commonwealth, the Muscovite Tsardom, and the Crimean Khanate. He participated in negotiations on Ukraine’s behalf as part of a large diplomatic mission of approximately one hundred individuals, led by the Cossack Yarema Petranovskyi–evidence of the Hetmanate’s active foreign policy toward the Ottoman Empire. As a result of the Hetman government’s successful diplomatic efforts, treaties were concluded between the Ukrainian Cossack state, the Crimean Khanate, and the Ottoman Empire. Based on mutual agreement, a joint military campaign was launched to defend against Muscovite aggression, which proved extremely successful for the allies: the Muscovite army suffered a crushing defeat in the Konotop War, the fortress of Konotop was liberated, and another frontier fortress was retaken from Muscovite control. The strengthening of the Black Sea vector of Cossack diplomacy had strategic significance for the economic development of the Hetmanate. The preservation and continuation of this Black Sea orientation were evident in the foreign policy of Vyhovskyi’s successors and, in my view, remain a relevant historical factor today. It should also be emphasized that the preservation and development of a democratic system of governance, the status of the Ukrainian language as the official state language, and the principle that the administration of the state should be conducted by ethnic Ukrainians, were among the central priorities of Hetman Vyhovskyi’s domestic policy. In contrast, the foreign policy of the Muscovite Tsardom toward Ukraine was based on fomenting civil war within the Hetmanate and attempting to seize Ukrainian territory. It is evident to me that the Russian state continues to demonstrate the same approach toward Ukraine today, as evidenced by the ongoing Russo-Ukrainian war, which began in 2014.Item Військові походи та "козацьке питання" в турецько-польських мирних договорах (XVII–XVIII ст.)(Бондаренко М. О., 2015) Туранли, Фергад Ґардашкан ОглуУ статті розглядається "козацьке питання" в переговорних процесах, які передували оголошенню військових походів та укладанню мирних угод між Річчю Посполитою та Османською імперією в XVII – першій чверті XVIIІ ст. Зокрема, зазначаються причини оголошення Хотинського походу, перебіг подій, пов’язаних з цим походом, безпосередньо укладання відповідного мирного договору та наслідки зазначених воєнних конфліктів.Item Галицькі землі на великому торгівельному шляху: арабсько-турецька ретроспекція(Філософська комісія ІФО НТШ, 2025) Туранли, Фергад Ґардашкан ОглуДосліджуються історичні умови виникнення та розвитку торгівельних шляхів, котрі проходили через терені Галичини, яка у 2023 році відзначала 1125-ліття першої письмової згадки про м. Галич. Зосібна аналізується розвиток геополітичних відносин між країнами Балтійського та Чорноморського історично-географічного простору XVI‒XVIII ст. з урахуванням відомостей, що містяться в арабських та турецьких писемних джерелах. Методологія дослідження. Досягнення поставленої мети реалізується на основі дотримання загальних теоретико-методологічних засад історіографії та джерелознавства з метою забезпечити виокремлення характерних ознак цього розвитку; базується на принципах історизму, наукової об’єктивності, конкретно-історичної системності, а також на принципах міждисциплінарності, встановлення достовірності та інформаційної цінності виявлених відомостей і фактів. При проведенні цього дослідження були застосовані загальноісторичні методи історіографічного, термінологічного, типологічного, текстологічного аналізів, метод компаративістики. Наукова новизна дослідження полягає в осмисленні історіософії історії України в контексті міжцивілізаційних відносин, про що свідчили створення великого торговельного шляху у зазначеному історично-географічному просторі, зокрема соціально-економічні й геополітичні процеси, що відбувалися на теренах України в зазначений час, а також військово-політична ситуація впродовж цього періоду в Північному Причорномор’ї; в авторському інтерпретуванні історичних подій з урахуванням наявних відомостей з арабсько-турецьких писемних джерел. Висновки. Дослідження арабських, османсько-турецьких писемних джерел та історіографії дає підставу говорити про те, що у Cередньовіччі портове місто Юмне і Константинополь були важливими ринками для торгівлі, зокрема товари для продажу транспортувалися по Дніпру, Дністру та Дунаю. Після завоювання турками Константинополя у 1453 році місто стало столицею Османської держави та отримало назву Стамбул. Але в той же час воно зберегло своє значення в системі міжнародної торгівлі. Важливість геополітичного становища України в системі міжнародних торговельних зв’язків досліджуваного періоду визначалося тим, що через її території, зосібна Галичину, пролягали торгівельні шляхи, які забезпечували тривалість і стабільність економічних відносин між визначними портами та країнами Східної Європи на північ від Чорного моря. Балтійський культурно-історичний регіон, до якого входила Річ Посполита, був з’єднаний з Чорним морем через терені України. Внаслідок економічної кризи, що тривала в Османській імперії на початку XVII ст., у Північному Причорномор’ї виникли нові політичні сили, які раніше перебували у васальній залежності та використовувались великими державами в межах їхніх власних контактних зон для тісної економічної, культурної та військової взаємодії прикордонних країн. Такими силами були, з одного боку, Кримське ханство, а з іншого боку – Військо Запорозьке. Наше дослідження свідчить про те, що українське питання завжди було актуальним у міжнародній політиці Високої Порти. Вивчено нами оригінальний рукописний документ за назвою "Лист-наказ від турецького султана Абдульхаміда І до каді м. Ізміра". Отримані відомості з цього документа свідчать про тривалість економічних відносин, а також умови здійснення торгівельних відносин між країнами названих історико-географічних ареалів, шляхи, які простягалися через терени України, зокрема Галичини.Item Онімний простір сучасної української мови: внутрішньо- та позамовні чинники стабільного функціонування(2025) Вербич, СвятославУ статті схарактеризовано внутрішньо- та позамовні чинники, які впливають на стабільність онімного простору української мови. Серед внутрішньомовних — творення певної власної назви за притаманною їй дериваційною моделлю; відповідність того чи того оніма сформованій мовній нормі. З-поміж позамовних — рівень духовної і політичної культури суспільства та його національної свідомости. З ’ясовано, що такий вплив найбільшою мірою позначається на двох класах онімної лексики — антропонімах і топонімах, а також на відтопонімних дериватах — назвах жителів відповідного поселення (катойконімах) і похідних прикметниках (ад’єктонімах). Наголошено на обов’язковості в сучасному українському офіційному мовленні трикомпонентної антропонімної формули (ім ’я, по батькові, прізвище); усуненні варіантности у відмінюванні українських прізвищ чол. роду з присвійним суфіксом -ів. Аргументовано думку, що основним засобом творення катойконімів в українській мові є суфікси -ц-(-і) (мн.), -ець, -к-(-а) (одн.). Порушено актуальну проблему усталення дериваційних моделей ад’єктонімів та їх унормування. Зроблено висновок, що її розв’язанню сприятиме уважне вивчення історичних закономірностей творення і вживання ад’єктонімів в українській мові, а також урахування тривалої місцевої традиції, підтвердженої історичними фактами. Проаналізовано деструктивний вплив на український ойконімний простір численних невмотивованих ідеологійних перейменувань радянської доби, а також штучних утворень із російськомовною структурою, акцентовано на потребі очищення вітчизняного ойконімікону та урбанонімікону від таких назв.Item Літературна норма в різностильових текстах сучасної української мови: об'єктивні зміни чи відхилення від норми?(2025) Вербич, СвятославУважне спостереження за функціонуванням літературної мови в суспільстві свідчить про те, що зміни в її нормах відбуваються завжди і в різні періоди. Питання, одначе, у тому, наскільки ці зміни закономірні й не загрожують самій структурі мови. Очевидно, що основний критерій для оцінювання літературної мови — її нормативність, адже, за влучним висловом В. М. Русанівського, "норма — своєрідний фільтр, який пропускає в літературну мову тільки те, що не розхитує підвалини її структури, а, навпаки, зміцнює їх".Item Історичні документи — важливі джерела фіксації назв зниклих поселень (на матеріалі ойконімікону Тернопільщини)(2025) Вербич, СвятославСтаття присвячена аналізу назв поселень історичної Тернопільщини в межах колишніх Волинського, Руського і Подільського воєводств (Вишнівецький, Збаразький, Теребовельський, Тернопільський і Червоногородський пов.) Речі Посполитої. Об’єкт дослідження –– ойконіми Вибранівка, Герменці, Гугни, Любачів, Малатівці, Милоків, Пронятин, Шепелівка, відомі в цьому регіоні в XV, XVI–XVII, XVIII –– першій пол. ХХ ст., які потім зникли з різних причин, зумовлених здебільшого зовнішніми впливами. Аналіз історії зазначеного терену дає підстави стверджувати, що одним з негативних чинників, які впливали на його знелюднення в період XV–XVII ст., були часті татарські набіги, турецька окупація краю протягом 1672–1699 рр., а також воєнні дії Речі Посполитої, яка намагалася повернути Поділля під свою владу. На зникнення поселень на Тернопільщині в 1-й половині ХХ ст. вплинули інші фактори, пов’язані, очевидно, з адміністративними реформами тодішньої влади. Схарактеризовано словотвірну структуру зазначених ойконімів, з’ясовано мотивацію семантики їхніх твірних основ, установлено етимони. Автор доходить висновку, що ґрунтовний аналіз історичних джерел із різних регіонів України дасть змогу виявити зниклі поселення й увести в науковий обіг їхні назви.Item До питання давності української мови: цивілізаційний вимір(2025) Туранли, Ферхад Ґардашкан ОглуТема "Давність української мови в координатах безпеки Української Держави", обговорювана на круглому столі ВУТ "Просвіта" імені Тараса Шевченка 20 жовтня, надзвичайно актуальна та потребує пильної уваги наукової спільноти. У межах заходу відбулася змістовна, конструктивна й жвава дискусія учасників. За підсумками обговорення ухвалено рішення про необхідність подальшого комплексного вивчення порушеної проблеми із застосуванням міждисциплінарного підходу, зосібна у її цивілізаційному вимірі, тобто як складової культурно-історичного процесу формування українського суспільства, державності та національної ідентичності. У зв’язку з цим пропонується до уваги читачів певне наукове дослідження, котре було опубліковано під назвою "Українські культурно-етнічні території: історія формування, мова, культура та державність. Філософські дискурсії = Philosophical Discoursions : науковий збірник Філософської комісії Івано-Франківського осередкуНаукового товариства імені Шевченка". Івано-Франківськ : Філософська комісія ІФО НТШ, 2025. Вип. 1 (5). С. 121–127. 156 c. Мета дослідження полягає в актуалізації порушеної теми, в тому числі це спроба з’ясувати етнічний компонент населення з огляду на характер виробничої діяльності людей, яка була культуро-визначальною та започатковувала стійкі традиції, а також еволюцію українського етно та глотогенезу, зокрема української державності.Item Український інтелектуал і популяризатор козацької спадщини : з нагоди 170-річчя від дня народження Дмитра Яворницького – видатного українського історика і археолога(2025) Туранли, Фергад Ґардашкан ОглуДмитро Іванович Яворницький (7 листопада [26 жовтня за старим стилем] 1855 р. – 5 серпня 1940 р.) – видатний український історик, джерелознавець, лексикограф, етнограф, фольклорист, археолог, музеєзнавець, а також письменник. Народився в селі Сонцівка (нині с. Борисівка, Харківська область України) у родині сільського псаломщика зі збіднілого дворянського роду, який одружився із селянкою. У 1874 р. закінчив Харківське повітове училище, згодом навчався у Харківській духовній семінарії, а в 1881 р. став випускником історико-філологічного факультету Харківського університету.Item Динаміка асоціативного поля концепту "патріотизм" в українській мові на зрізі 2012 і 2022 років(ЛДУ БЖД, 2025) Близнюк, КатеринаМета пропонованого дослідження – визначити змінні й сталі елементи у структурі асоціативного поля концепту "патріотизм" у сучасній українській мові.Item Асоціативний експеримент як інструмент діагностики трансформацій мовної картини світу суспільства(Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2025) Близнюк, КатеринаУ тезах простежено, як асоціативні експерименти відображають зміни в уявленнях про людину в українському суспільстві. Через порівняння даних асоціативних словників 1979 та 2007 років виявлено перехід від ідеалізованого, колективістського образу радянського періоду до більш реалістичного та індивідуалістичного сприйняття людини в період незалежності України.Item Українські культурно-етнічні території: історія формування, мова, культура та державність(Філософська комісія ІФО НТШ, 2025) Туранли, Фергад Ґардашкан ОглуЗначущість розглядуваної теми пояснюється її вивченням в контексті передісторії формування спільнот східних слов’ян. У зв’язку з цим актуальним є вивчення особливостей мезолітичного періоду, тобто Середньокам’яної доби (ХV–V тис. до н. е.) історії етнічного та культурного процесу в Україні, котрий мав складний характер. Звернено увагу на періодизацію розвитку проблеми формування українських етнічних земель, мови, культури й державності. Підкреслюється те, що стосовно цього питання Україна посідає важливе місце на європейському географічно-історичному просторі з огляду на цивілізаційний вимір її розвитку, зосібна її мови, державності, традицій, економіки, релігії та української ментальності. Мета дослідження полягає в актуалізації порушеної теми, в тому числі це ‒ спроба з’ясувати етнічний компонент населення з огляду на характер виробничої діяльності людей, яка була культуровизначальною та започатковувала стійкі традиції, а також еволюцію українського етно- та глотогенезу, і, зокрема, української державності. Методологія дослідження базується на дотриманні принципів історизму та забезпеченні наукової об’єктивності, а також на принципах міждисциплінарності здійснення наукових студій і підтвердженні достовірності та інформаційної цінності отриманих внаслідок проведення наукових досліджень відомостей і фактів. Наукова новизна цієї студії полягає у цивілізаційному осмисленні історії формування українських етнічних земель, а також мови, культури й державності України та, зокрема, на об’єктивному інтерпретуванні відповідних історичних подій.Item Людина з великою душею(Твори, 2024) Туранли, Фергад Ґардашкан ОглуЦе спогад про життя та творчість видатного вченого – доктора філологічних наук, професора та перекладача-письменника Халимоненка Гриця Івановича. Спогад про людину, котра гідно та хоробро боролася на своєму професійному фронті за утвердження української національної ідеї. Викладені нотатки щодо історії дійової співпраці автора цих нотаток з Г. І. Халимоненком у царині освіти та науки і в організації міжнародних наукових конференцій. Зокрема, стосовно концепції розвитку в Україні сходознавства, яка полягала у підготовці спеціалістів з широким спектром і глибоким знанням відповідного фаху. Наголос робиться на стані сходознавчих досліджень та розвитку саме української тюркології, яка зазнавала серйозні репресії з боку більшовицько-комуністичної влади. У цьому контексті наукові студії Гриця Халимоненка, зокрема вивчення його спадщини, мають особливу важливість для подальшого становлення та розвитку української тюркології, в тому числі й кримотатарознавства.Item Anthroponymikon of Kyiv-Mohyla academy of the XVII-XVIII century: the semantic aspect(2024) Toma, NataliiaThe article is devoted to the analysis of the semantics of the surnames of the figures of the Kyiv-Mohyla Academy of the XVII–XVIII centuries, which was a unique phenomenon in the history of the Ukrainian people and provided examples of socio-political, economic, military and spiritual organisation of society. Our main goal is to determine the semantic basis of the anthroponyms of public figures of the Kyiv-Mohyla Academy, offering a description and classification of the relations between family names and surnames. Extralinguistic circumstances are also taken into account in the process of exploring the semantics of lexical units. The original semantics, discover motives and principles of nomination are outlined. Our objective is to highlight the main approaches in the modern theory of onomastics. We mention etymological, sociological, historical, functional and synchronous aspects of antroponyms researches. The anthroponymic heritage, created in the "living laboratory" directly by all participants, was analysed, considering the features relevant to the possessors of nicknames at the time of nomination. The article contrasts nomination principles, nomination motives and methods of nomination. Nomination methods are the ways of object nomination. The principles of nomination are related to onyms and notional concepts. The article reveals the motives of nomination as the reasons for specific peculiarities of nomination. All the surnames in this research are described and classified according to this classification. It was determined that most surnames are connected with the transition of personal proper names, individual nicknames, and appellative designations of a person into hereditary names of people without any structural changes as a result of semantic reinterpretations. Most nominations are from full names; some depict contracted variants of male Christian names. Due to etymology, Old Slavic language nominations and their derivatives exist. The analysed factual material made it possible to identify the main motivational and semantic features characteristic of the Old Ukrainian anthroponymicon. Surnames and surnames that arose due to the transfer of personal proper names to the category of surnames, names of one category to another, and common names to the category of proper names are considered. It was found that within the studied material, there are invariable sound forms of the creative word (motivator), which remain unchanged acquire a new meaning and become semantically derived (motivated). Analysed material has demonstrated that there are some derivatives of common nouns. A separate group among them is made of names that came from the external characteristics of the name carrier, such as the names of the trades and crafts.Item Дитячий дивосвіт неологізмів Галини Вдовиченко(2023) Непоп-Айдачич, ЛідіяВивчення авторських неологізмів українських письменників є актуальним завданням сучасного мовознавства. Авторка статті аналізує неологізми, вжиті Галиною Вдовиченко в її творах для дітей. Це питання ще не було предметом окремого дослідження. У запропонованій праці обстежено промовисті імена персонажів: неологічні зооніми, мікротопоніми, антропоніми; серед неологічних загальних назв – номінації спільнот, а також похідні від твірних основ кіт-/кот-, лап-, мур-, дряп-, шкарп- тощо. До неологічних винаходів Галини Вдовиченко належать також трансформовані фразеологічні звороти й шифрована мова персонажів. Письменниця майстерно використовує українські традиційні морфологічні засоби творення нових слів, а також неосемантизацію. Спираючись на звукову подібність, вона вибудовує асоціативні зв’язки, пробуджує мовну чутливість читачів і спонукає до гри словами, мовотворчості.Item Frazeologia polska dla studentów ukraińskich. Aspekt porównawczy i etnolingwistyczny(2023) Nepop-Ajdaczić, LidiaWażne miejsce w nauczaniu języka polskiego jako obcego zajmuje frazeologia. Płaszczyzna ta budzi stałe zainteresowanie tak naukowców, wykładowców, jak i studentów, a jednocześnie nastręcza uczącym się trudności w praktycznym użyciu.Item Ойконімний словотвір у топонімному просторі В. В. Лучика(2024) Лучик, АллаУ статті проаналізовані системно-структурні властивості ойконімів, зафіксованих "Етимологічним словником топонімів української мови" В. В. Лучика. Матеріали саме цього словника, який подає власні назви, поширені на всіх українських теренах, дозволяють дослідникам виходити за межі регіональних обстежень онімної лексики. Тому стає можливим установлення властивостей словотворення кожної окремої групи топонімів із подальшим зведенням їх в інтегровану мікросистему проміжного словотвірного рівня. Обстеження реєстрових ойконімних одиниць другого рівня онімізації дало змогу встановити продуктивні, середнього ступеня продуктивності й непродуктивні способи словотворення, а також розряди мотивувальних основ. З'ясовано, що досліджувані одиниці переважно походять від інших власних назв – гідронімів, антропонімів, етнонімів, хоронімів, ергонімів, а також апелятивів, рідше – від географічних термінів. До продуктивних способів словотворення ойконімів належать лексико-семантичний, суфіксальний, основоскладання. Лексико-семантичний спосіб творення найактивніше діє у сфері простих ойконімів другого рівня онімізації, складні ж ойконіми постають іншими шляхами. Складносуфіксальний спосіб виявляє середній ступінь продуктивності у сфері ойконімної лексики, а непродуктивними тут виступають суфіксально-префіксальний і власне-префіксальний. За ступенем продуктивності поділені в дослідженні також словотворчі морфеми. В ойконімному класі одиниць високий ступінь продуктивності демонструють суфікси -івк-а, -ів- (-ов-е), -ин- (-ин-е), -к-а, середній – -ськ, низький – -ець, -анк-а (-янк-а), -иц-я, -анськ. Установлені також поодинокі використання окремих суфіксів і префіксів, продуктивність яких у дослідженні вважається нульовою: -иш, -уш, -ень, -ань, -изьк, -инь, их(а), -ав-а (-яв-а), -jь, під-, по-. Доведено, що творення похідних ойконімів значною мірою збігається з відповідними процесами в апелятивній лексиці, а це стає однією зі сходинок до побудови інтегральної картини українського синхронічного словотворення, яка б рівною мірою відбивала дериваційні процеси у сфері апелятивної, топонімної та відтопонімної лексикиItem Класифікація методів наукових досліджень у працях С. І. Дорошенка на тлі сучасної лінгвістичної науки(2024) Лучик, Алла; Надутенко, МаргаритаСтаття присвячена пам’яті професора Сергія Івановича Дорошенка, доктора філологічних наук, заслуженого діяча науки і техніки України. Спостереження за методологічними розробками українських мовознавців ХХ–ХХІ ст., зокрема і працями С. І. Дорошенка, виконаними в дусі Харківської лінгвістичної школи, дозволяють стверджувати, що на сьогодні вітчизняна лінгвістика озброєна необхідним інструментарієм, зокрема сучасними методами дослідження, котрі дозволяють здійснювати всебічні обстеження свого об’єкта, яким виступає мова як найдосконаліша інформаційна система. За допомогою розроблених методів, наявних сучасних лінгвістичних теорій, у межах еволюційно-інформаційно-феноменологічної парадигми українські мовознавці сьогодні вже здійснюють вагомий внесок у пізнання цілісної картини світобудови.Item Класифікація методів наукових досліджень у працях С. І. Дорошенка на тлі сучасної лінгвістичної науки(2024) Лучик, Алла; Надутенко, МаргаритаУ статті проаналізовано можливості застосування методів лінгвістичних досліджень у руслі сучасної еволюційно-інформаційно-феноменологічної парадигми, з’ясовано актуальність традиційних підходів для наукових пошуків у цій парадигмі. Доведено, що класифікація методів, розроблена С. І. Дорошенком на початку ХХІ століття, виявляється актуальною для новітніх наукових досліджень. На прикладі дефініції зіставного методу, сформульованого С. І. Дорошенком, простежено, що система поглядів ученого на лінгвістичні методи мала певною мірою випереджувальний характер для вітчизняної науки.