Кафедра загального і слов’янського мовознавства
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item До ювілею українського барокового вигнанця. Sobol W. Filip Orlik (1672-1742) i jego "Diariusz". Warszawa: Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego, 2021. 532 s. : [рецензія](2022) Петренко-Цеунова, ОльгаРецензія на видання Sobol W. Filip Orlik (1672—1742) i jego "Diariusz". Warszawa: Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego, 2021. 532 s. Цього року виповнюється 350 років від народження славетного сина України Пилипа Орлика. Його знають насамперед як гетьмана в екзилі й кодифікатора "Пактів і Конституцій Прав і вольностей Війська Запорозького" — козацького суспільного договору. Дещо менш відомими є його іпостасі автора віршованих панегіриків та укладача детального й інформативного "Діаріуша подорожнього". Видання останнього побачило світ 2021 р. під назвою "Filip Orlik (1672—1742) i jego "Diariusz”. Професорка кафедри україністики Варшавського університету Валентина Соболь розшифрувала рукопис, упорядкувала та прокоментувала вибраний текст "Діаріуша..." за 1725—1726 рр.Item Просяник Оксана Петрівна [електронний ресурс](2023) Лучик, АллаСтаття з "Енциклопедії Сучасної України : онлайн", у якій йдеться про мовознавця, доктора філологічних наук, професора Просяник Оксану Петрівну.Item Смислова структура публіцистичних текстів Оксани Забужко(2023) Куранова, СвітланаУ цій статті на прикладі публіцистики Оксани Забужко розглянемо дискурсивний підхід до вивчення структури тексту як комбінації смислових шарів. Така розвідка може, на наш погляд, окрім даних про семіотичну структуру твору, стати складовою створення узагальненого дискурс-портрета автора як мовної особистості.Item Асоціативний образ ворога в сучасній українській мові(2023) Близнюк, КатеринаВід початків існування людства й зародження його свідомості та здатності спостерігати, осмислювати й категоризувати світ навколо багато об’єктів і понять фіксуються у нашій картині світу через бінарні опозиції: свій – чужий, добро – зло, друг – ворог. Семантика концепту ВОРОГ у різних мовах має досить універсальні домінанти, адже вказує на противника, того, з ким боремося чи воюємо, перебуваємо у стані ворожнечі. Такі значення фіксують українські тлумачні словники [Словник української мови 1970: 739], словники синонімів доповнюють їх, називаючи ворогом того, хто негативно ставиться до кого-небудь чи протидіє йому, ворожі сили, водночас вони пропонують цілу низку номінацій ворога, серед яких недруг, противник, ненависник, недоброзичливець, неприятель, супостат і шкідник[Словники України].Item Між законодавством і лінгвістикою: проблемний статус сілезької мови(Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2024) Близнюк, КатеринаУ сучасному мовознавстві існують чіткі критерії розмежування діалектів і літературних мов, проте протиставлення діалектів і мови загалом є проблемним. Часто визнання діалекту мовою залежить від політичних умов і кваліфікації в правовій сфері більше, ніж від лінгвістичних чинників. Сілезька мова, або діалект, є прикладом такого проблемного мовного утворення, що, втім, поступово наближається до отримання статусу регіональної мови, тобто визнання окремою мовою.Item Концепція побудови мовної картини світу в працях Л. А. Лисиченко як наукове підґрунтя для вітчизняних лінгвокогнітивних студій(2023) Лучик, АллаОстанні десятиліття ХХ й початок ХХІ століть знаменувалися активізацією пошукової діяльності в галузі когнітивної лінгвістики. Багато відомих учених відстоювали думку про необхідність певного переходу під "парасольку" когнітивістики, наприклад, таких наукових галузей, як теорія пізнання, психологія, штучний інтелект, нейрофізіологія, лінгвістика. Зазначене розмаїття дисциплін, об’єднаних ідеєю пізнання внутрішньої організації розуму, деякою мірою підпорядковувало їх когнітивістиці, відсуваючи власні об’єкти дослідження або традиційні шляхи їх пізнання на задній план. Нова система поглядів, зокрема й на мову, усе частіше іменувалася революційною. У лінгвістиці міцнішали думки про нову науку про мову й неважливість традиційних її обстежень, при цьому часом навіть забували, що саме мова може слугувати прототипом для досліджень когніції.Item Концепт МИР на тлі російської інвазії в Україну(2023) Близнюк, Катерина; Терещенко, ОленаТлумачні словники української мови на перше місце в дефініції слова мир виводять заперечні компоненти. Мир не існує самостійно, він є відсутністю ворожнечі, сварок, збройної боротьби чи війни. Лише на останньому місці у відповідній словниковій статті стоять спокій і тиша. Словник мав би репрезентувати найбільш універсальні, позачасові, але водночас актуальні для теперішніх носіїв мови значення слів, проте асоціативні експерименти першої чверті ХХІ ст. засвідчують семантичний зсув у структурі концепту МИР. Найбільш частотною в усіх експериментах є реакція спокій. Слова-реакції з негативною семантикою серед результатів нашого опитування є низькочастотними й переважно концентруються навколо складності досягнення й утримання миру. Такі зміни в ієрархічній структурі концепту могла спровокувати війна, що почалася 2014 р., а підсилити – повномасштабне вторгнення 2022 р. Саме тому у квітні 2022 р. ми провели асоціативний експеримент серед представників української молоді, щоб виявити, як інвазія вплинула на її уявлення про світ, і з’ясувати універсальні та змінні елементи асоціативних полів набору стимулів. До аналізу було відібрано 1009 анкет, у них учасники назвали 1216 асоціацій на стимул мир. Експеримент виявив, що слово мир викликає в більшості респондентів-українців позитивні асоціації. Найчисленнішими лексико-тематичними групами асоціацій є символи та уявлення про мир як світ. Високу частотність також виявили асоціації, що називають цінності й психологічно-емоційні потреби як основу творення й переживання миру. Група з політично-економічними факторами є однією з найменш репрезентованих, а її одиниці є низькочастотними, що вказує на домінування духовного, чуттєвого й ціннісного компонентів над матеріальним у структурі концепту МИР як фрагменту національної мовної картини світу українців.Item "Таємниця старого лами" Доржа Бату як приклад моделювання багатомовного суспільства у художньому творі(2023) Близнюк, КатеринаСтаття присвячена особливостям моделювання багатомовного суспільства через використання у творі інтерлінгвальних включень. В ході аналізу літератури визначено, що інтерлінгвальні включення можуть бути обов’язковою частиною створеного в тексті хронотопу, без них він не відчуватиметься як цілісний чи реалістичний. Автор вимушений вдаватися до запозичень, коли в головній (нейтральній) мові тексту відсутні вербальні аналоги номінацій описуваних реалій, традицій, артефактів тощо. Найчастіше у цьому випадку об’єктом запозичення постають не цілі фрази, а окремі слова – екзотизми. Крім відтворення місцевого колориту, іншомовні включення можуть також слугувати для реалістичного запису мовлення корінних жителів. Повість "Таємниця старого лами" є унікальною для української літератури, адже поєднує в собі українську мову як нейтральну, базову мову викладу, російську як мову радянських функціонерів і їхніх дітей, бурят-монгольську (саме так, а не бурятською, її називають у тексті) як мову корінного населення та тибетську мову як елемент релігійної традиції. "Таємниця старого лами" презентує українському читачеві екзотичний і далекий світ Бурят-Монголії, вдало моделюючи його багатомовне населення. Інтерлінгвальні включення відіграють роль показників національної та релігійної ідентичності, допомагають протиставити своїх і чужих, показати належність до певної спільноти чи підсилити протистояння. Екзотизми створюють автентичну атмосферу, наповнюючи хронотоп тексту побутовими й обрядовими об’єктами, ритуалами, діями, місцями, що не мають еквівалентів у мовах світу. Поряд із українською як базовою, нейтральною мовою викладу, що знайома й легка для читачів, автор використав у тексті також бурят-монгольську, тибетську та російську. Окреме місце в тексті займає графічне відтворення в епіграфі традиційного староуйгурського чи старомонгольського письма – особливої вертикальної системи каліграфії, що протягом восьми століть слугувала об’єднувальним фактором для багатьох монгольських народів.Item Концепт ГЕРОЙ в умовах війни: асоціативний аспект(2023) Близнюк, Катерина; Мельник, СофіяПроблема героїзму як вияву надзвичайної мужності чи жертовності має комплексний характер: критерії визначення героїзму розтягуються на шкалі від "достатньо самовіддано виконувати важливі для громади функції" до "обов’язково ризикувати життям". Від часу виникнення в давньогрецькій мові й дотепер слово герой виявляє тісні зв’язки з уявленнями про бойові дії, проте сучасний 20-томний тлумачний словник української мови не фіксує цього у першому значенні, звертаючи увагу лише на відвагу, самовідданість і хоробрість. Більшість праць в українській гуманітаристиці присвячена філософським і текстовим вимірам концепту ГЕРОЙ, тому є потреба дослідження особливостей його вербалізації, особливо під час війни, що є каталізатором його еволюції. Мета пропонованої розвідки – дослідження асоціативного поля концепту ГЕРОЙ у сучасній українській мові на матеріалі вільного асоціативного експерименту. Асоціативний експеримент було проведено у квітні 2022 року серед студентів та аспірантів українських освітніх і наукових установ. За результатами експерименту на стимул герой було отримано 1239 відповідей, що групуються в 237 асоціацій з різною частотністю. У побудованому асоціативному полі стрижневою асоціацією стала ЗСУ. Асоціативне поле засвідчує ціннісно-захисну, інтеграційну, самоідентифікаційну, життєстверджувальну, владно-легітимізувальну функції героїв у суспільстві. Крім того, виявлено, що в мовній картині світу українців герой є великою людиною, здатною впливати на історію та покращувати життя решти членів спільноти.Найбільше мікрополе у структурі побудованого асоціативного поля концепту формують номінації героїв. Серед них виділяються антропоніми та назви міст. Інші важливі мікрополя фіксують моральні цінності та риси героя, візуальні асоціації та цитати, пов’язані з ним, уявлення про життя і смерть, членів родини.Item Naval campaigns of the Ukrainian Cossack fleet to the Fortress of Sinop(İdeal Kültür Yayıncılık, 2023) Turanly, Ferhad; Uydu Yücel, Mualla; Kavak, Nuri; Aktaş, SemaThe goal of the Study is to consider the problem of naval campaigns of Ukrainian Cossack Fleet to Turkish possessions in the Black Sea Area, and particularly to the Fortress of Sinop. On the ground of authentic Turkic-Osman and Ukrainian written sources, the author explains the reasons for strengthening of naval forces of the Zaporozhian Host that for a long period of time carried out successful campaigns against towns and fortresses of the Ottoman Empire. In this context, there have been identified the chronology of the mentioned events, as well as their consequences. The author clarifies the areal and the routes that occurred to be important for establishing trade relations. The research also concerns the issue and circumstances of establiching political and military unions between the Zaporozhian Host and the Crimean Khanate. Formation and strengthening of Ukrainian Cossack Army at the beginning of the 17th century enabled them to participate in different military campaigns, particularly in the war between Austrian and Osman Empires. In this relation, the paper reveals that the Cossack factor was not an additional military support in the external policy of the Habsburgs, but the factor of strategic significance and influence on the external and internal policies of the Polish-Lithuanian Commonwealth in the struggle for gaining the Polish throne. The Study was conducted observing the principles of the historism and historic source-studying systematics. The principles of interdisciplinary approach and the norm of authenticity identification of informational value of the data and facts were also identified. The Academic Novelty of the study is a civilisational comprehension of the development of Oriental Studies in Ukraine, primarily that of Historiography and Studies of Sources related to the Turkish-Ottoman written documents concerning the Cossack Period of Ukraine, used for that purpose an adequate methodology/Item War – Writer – Text: Discursive Features (on the Material of Oksana Zabuzhko's Essays)(2023) Kuranova, SvitlanaThe article is dedicated to a complex analysis of the "war texts". Discursive features of the triad "war – author – text" are proposed to be researched through the prism of the holistic linguistic act of communication. Discourse analysis of "war texts" is carried out on the material of works of Oksana Zabuzhko, namely, the collection of essays "And Again I Crawl into the Tank" and "The Longest Journey". The way the topic of the Russian-Ukrainian war is understood and interpreted in the public intellectual discourse is investigated. Such research gives a possibility to acquire data on how the author presents her/his own activity-in-theworld and transfers her/his attitude to the events described. It is reiterated that the topic of the Russian-Ukrainian war can be researched within the boundaries of development of the discourse portrait of language personality, as the author’s texts are the information tracks of public discourse. Models of "war texts" of Oksana Zabuzhko are characterized with the help of three types of meaning: experiential (thematic sphere of communication), interpersonal (meaning of social roles), and textual (characterizes the channel of communication). The sense structure of the corresponding respective texts was scrutinized. That helped to acquire new data about their semiotic models.Item Франкові "Чуда" святого Миколая : [рецензія](2023) Петренко-Цеунова, ОльгаРецензія на книгу "Франкові "Чуда" святого Миколая". - Львів: "Папуга", 2022. - 80 с.Item Кетрін Ваннер. Тягар мрій: Історія та ідентичність у пострадянській Україні : [рецензія](2023) Петренко-Цеунова, ОльгаРецензія на книгу Кетрін Ваннер "Тягар мрій: Історія та ідентичність у пострадянській Україні". - Київ: Дух і Літера, 2023. - 316 с.Item Асоціативний образ Батьківщини в мовній картині світу української молоді(2022) Близнюк, КатеринаУ статті проаналізовано лексикографічні компоненти значення концепту БАТЬКІВЩИНА; визначено, що у мовній картині світу української молоді він втратив зв’язок зі спадщиною та майном, проте далі асоціюється із рідним краєм, родиною, місцем походження. Результати експерименту, проведеного у квітні 2022 р., показали, що сучасні асоціації на стимул Батьківщина групуються навколо понять Україна, дім, родина, національні символи, цінності, боротьба. Вербальний образ Батьківщини має мало спільного з політикою або ідеологією, натомість переважають емоційні, образні й ціннісні компоненти.Item Національний пейзаж у поезії "Празької школи"(Бердянський державний педагогічний університет, 2023) Петренко-Цеунова, ОльгаМатеріали доповіді учасника міжнародної наукової конференції "Літати небом. Жити на Землі. Геопоетичні стратегії сучасних літературознавчих досліджень", (28-29.09.2023 р.).Item Театральна культура Києва епохи Бароко як засіб національного самовираження та втілення колоніального становища(2023) Петренко-Цеунова, ОльгаУ статті розглянуто різні за жанром зразки театральної культури Києва барокової доби з погляду співвідношення поетики та політики. Мета дослідження полягає у вивченні телеології та прагматики творення драматичних текстів української літератури Бароко. Методологія базована на концепції наративної ідентичності міста з використанням елементів міфокритики, нового історизму, постколоніальної критики та політичної антропології. Наукову новизну зумовлює погляд на знакові панегірики, декламації та зразки шкільної драми в історико-культурному контексті їхнього творення й функціонування, внаслідок чого доведено роль театру у формуванні наративної ідентичності Києва доби Бароко. Опрацьований матеріал дає змогу зробити такі висновки: театральність є невід’ємним складником міського простору в XVIІ–XVIII ст. У театралізованому просторі міста, що ставав сценою для барокової драми, спільно діяли алегоричні та політичні персонажі, а самі вистави, навіть набуваючи карнавальних рис, поруч із релігійним змістом, втілювали мету сакралізації світської влади. Від XVIІ до поч. XVIІІ ст. українські книжники говорили про себе із самодостатньої позиції, натомість із посиленням російської експансії міський колоніалізм співіснує з місцевою самобутністю. Розгляд театральної культури крізь призму наративної ідентичності демонструє, як прояви національного менталітету в протистоянні імперській асиміляції формували "уявлену спільноту»"Item Українсько-турецькі фортеці: історія, культура та проблеми дослідження(Контраст, 2023) Туранли, Фергад Ґардашкан ОглуДосліджується історія фортець, котрі представлені як пам’ятки турецько-української спільної культурної спадщини. Наголошується на проблемах студіювання порушеного питання, у тому числі з врахуванням османсько-турецьких джерел та історіографії задля об’єктивного висвітлення, зокрема ґрунтовного розгляду культурних, політичних, торгівельних відносин між Козацько-гетьманською Україною та Османською Туреччиною. Для вирішення цієї проблеми дослідження проводилося на засадах новітніх методологічних підходів до джерелознавчого опрацювання пам’яток османсько-турецької писемності, визначається методи роботи з рукописами в українському тюркологічному джерелознавстві та історіографії. Варто зазначити, що проблематика теорії й методики історичного джерелознавства набуває особливої актуальності в умовах антропологічного та цивілізаційного осмислення історіософії України та Туреччини в контексті взаємозв’язків та взаємопроникнення культур і традицій різних народів. З метою докладного розгляду зазначеного питання автор робить спробу класифікації фортифікаційних споруд за географічним принципом, а також здійснено їх характеристики. Крім цього, у дослідженні міститься інформація про фортеці та міста, які були розташовані на півдні Україні й входили до володінь Кримського ханства. Особливого значення має дослідження фортець та замків, котрі представляли стратегічне значення з огляду на посилення міжнародних відносин Високої Порти з державами Східної Європи, зокрема Чорноморського вектору дипломатичної діяльності українських гетьманів, а саме: Перекоп, Очаків, Кінбурун, Аккерман, Ізмаїл, Хотин, Кам’янець та ін. Через ці міста-фортеці також пролягали військові, культурні, торгівельні комунікації міжнародного значення. Акцентується увага на необхідності вивчення, збереження, відтворення, популяризації спільної історичної спадщини названих країн, зосібна розвитку туризму, що є актуальним питанням сьогодення.Item Мілітарний дискурс у Києво-Печерському патерику(2023) Петренко-Цеунова, ОльгаКатегорії мілітарного та сакрального тісно переплетені в європейській і руській середньовічній свідомості. У статті розглянуто виміри функціонування військового дискурсу в Києво-Печерському патерику. Здійснено текстуальний аналіз мілітарної образності, порушено питання про її джерела та мету її використання в агіографічному тексті. Мотив небесного покровительства під час битви та прохання до Печерської Богородиці про опіку розглянуто в контексті старокиївського культу Богородиці Заступниці. Проаналізовано трактування концепту militia Dei в агіографічних сюжетах та тлі традиції вшанування перших святих як мучеників, а не воїнів. Висловлено спостереження щодо руського відповідника західноєвропейських тенденцій мілітаризації християнства та християнізації війни в Середньовіччі. Суттєву частину військового дискурсу в патерикових сюжетах становить метафізична боротьба із силами зла, описана в категоріях збройного протистояння ворогові-дияволу. Осібним епізодом цієї боротьби є протистояння спокусі, втіленій в особі жінки. Тож окрему увагу приділено гендерному аспекту боротьби та зіставленню романтики й баталістики в біблійних, західноєвропейських лицарських та руських агіографічних сюжетах. На підставі аналізу згадок батальних сцен та військових понять у Патерику зроблено висновок про вагомість мілітарного дискурсу для укладачів тексту.Item Persecuted Turkology: the Ukrainian context(2023) Turanly, FerhadThe purpose of the study is to consider the problem of the development of the Turkic Studies in Ukraine, and particularly the activities in this context of Agatangel Krymskyi. Periodisation of the development of the Ukrainian Turkic Studies has been made, and its goal and objectives have been identified. In particular, the paper proves the needs for studying the Turkic-Ottoman written documents concerning the History of the Cossack-Hetman Ukraine taking into account the civilisational measurement. This paper demonstrates the importance of the Ukrainian Language in the Turkish-Ukrainian diplomatic correspondence, issues of methodology of scientific studying and publication of oriental written documents relating to the History of Ukraine, including the ones in the Turkic languages. The idea has been formulated that studying archival Turkish documents is crucial for the formation of an adequate comprehension of the actual Turkish-Tatar-Ukrainian relations, аs well as needs for studying the History of the Cossackdom origin. Such concept of doing research is important for the setting-up and development of the Turkic Studies, and partially for those ones of the Crimean-Tatar Studies, primarily in regard of the historic aspect of the Ukrainian Cossackdom genesis and informs us of repressions of the Ukrainian scholars in the field of the Turkic Studies. The research has been done while observing the principles of historism and historic source-studying systemacity, аnd also principles of an interdisciplinary approach and the norm for identification of authenticity and informational value of the data and facts have been identified. The academic novelty of the study is a civilisational comprehension of the development of Oriental Studies in Ukraine, and first of all that of Historiography and Studies of Sources related to the Turkish-Ottoman written documents concerning the Cossack Period of Ukraine using for that purpose an adequate methodology, and also bearing in mind the culturological measument of historic process; besides, there have been set up the logic phases in the formation and development periodisation of Turkology as a specific branch of historic science under the circumstances of a repressive impact. The Conclusion. Turkic Studies were started in the 19th century by such Ukrainian intellectuals, as Mykola Hulak, Olexandr Navrotskyi, Lev Lopatynskyi very of essential importance for a further development of the Studies regardless of the complicated life conditions due to prosecutions from the side of the Muscovite-Russian totalitarian political regime. In 1933 the Ukrainian Academy of Sciences was proclaimed being the Centre of the nationalistic and counter-revolutionary activities, which h resulted in a lot of such outstanding Ukrainian Orientalists, particularly Turkologists, such as Mykola Hulak, Olexandr Navrotskyi, Lev Lopatynskyi, Agatangel Krymskyi, Vasyl Dubrovskyi, Yevhen Zavalynskyi, Omelian Pritsak, Yaroslav Dashkevych, Hryts Khalymonenko, Valeriy Marchenko, Mykola Myroshnichenko and others, suffered much from prosecutions by the Muscovite-Russian and Soviet-Communist regimes.Item Лінгвокультурологічне тлумачення ойконімів: у пошуках істини(2022) Вербич, СвятославСтаття присвячена оглядові й аналізу концептуальних засад і результатів дослідження В. В. Котович, викладених у монографії "Ойконімія України як лінгвокультурний феномен". Метою своєї студії авторка визначила дослідження назв поселень України (переважно міських) в ономастико-культурологічному аспекті, декодування мовної та позамовної інформації, відображеної в основах аналізованих астіонімів. У чотирьох розділах книги проаналізовано наукові праці, присвячені вивченню української ойконімії в різних аспектах; схарактеризовано мовно-культурну інформацію, яку містять ойконіми України, насамперед власні назви міст; ойконімікон України описано як багатогранне лінгвокультурне явище крізь призму відбиття в конкретних назвах різних проявів життя людей, їхнього уявлення про простір і час, духовність, певну символіку тощо. На жаль, у багатьох випадках В. В. Котович пояснює назви поселень поза їхніми історичними формами, а твірні ойконімооснови аналізує поверхово, нехтуючи їхньою словотвірною структурою та семантикою. Такий підхід часто призводить до хибних висновків як в інтерпретації дериваційної моделі відповідних ойконімів, так і у встановленні їхньої етимології. Наприклад, ойконім Жмеринка, що на Східному Поділлі, авторка виводить від імені *Жмерин + суфікс -к-а. Проте первісна назва міста не Жмеринка, а Бокіївці, відома з кінця XVI ст.: 1598 p. — Bokijowce. Назва Жмеринка пізніша. Їй, до речі, передувала форма Жмеринці. Крім цього, суфікс -к-а не виконує посесивної функції. Отже, лінгвокультурологічне дослідження топонімів має перспективу лише в тому разі, якщо воно ґрунтується на фаховому структурно-семантичному та етимологічному аналізі відповідних власних географічних назв з урахуванням їхніх історичних форм та можливих фонетичних змін у часовій площині.