Кіно-Театр. 2007. №4
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item Четверта сестра не від Чехова : з 24 лютого в Київському Молодому театрі відбуваються прем'єрні покази "Четвертої сестри" Януша Гловацького(2007) Грицук, ВалентинаХто така, ця четверта? У цьому і є головна інтрига твору. Нею виявляється всиновлений Генералом юнак Коля. Сестри змусили його до авантюри: хлопець зіграв роль московської повії у документальному фільмі американського режисера Джона Фрімена (він же - коханець середульшої Каті). Колі, зведеному у сім’ї Генерала до становища не просто хатньої робітниці, а вірного домашнього пса, випадком вдається привезти від генералового брата (мафіозі із Заходу), оцього ручного бога у валізі і трьом сестрам врешті забезпечено хепі-енд. Завдяки музичній концепції Станіслава Мойсеева вистава переповнена стилізаціями під міський фольклор, актори співають з душею, не виходячи з образів, композитор та акомпаніатор Володимир Соляник їм допомагає, кидає репліки, - і ось короткі пісеньки-рефрени якогось разу вже підхоплюють деякі глядачі. Звичайно, співають вони собі під ніс і частіше в антракті, але знак хороший. Можливо, пісні перетворяться колись на київський фольк. На тлі майже повної відсутнос ті в київських театрах драматургії про сучасне життя в сучасному місті "Четверта сестра" виявилася знаково вдалою, оскільки після багатьох трактувань далекої в часі класики на кін вийшла п ’єса, що стала рідною і для авторів вистави, і для публіки.Item Штрихи до творчого портрета Сергія Данченка(2007) Козак, БогданЗагальновідома думка Костянтина Станіславського, що театр починається з вішака. Проте великий засновник "системи" добре знав, що справжній театр зароджується лише під керівництвом творчої особистості. У 70-ті роки XX ст. таким керівником для Львівського академічного театру ім. М.Заньковецької був Сергій Володимирович Данченко. Се Мислив масштабно, державотворчо, співміряючи поступ українського театру з розвитком європейського театру. Мав намір створити щорічний міжнародний Шекспірівський фестиваль, виношував плани реорганізації роботи і розширення бази журналу "Український театр"... У 1948 р. на загальних зборах заньківчан художній керівник театру Борис Хомич Тягно, учень Леся Курбаса, поставив мету вибороти звання академічного театру. Цю мрію великого режисера втілив у життя Сергій Данченко, під його керівництвом театрові ім. М. Заньковецької у 1972 р. було присвоєно високе звання академічного. У рік 90-ліття Національного театру ім. М.Заньковецької з особливою теплотою згадуємо тих, хто по-лицарськи служив його сцені. Серед багатьох зіркових імен яскраво сяє в діадемі театру зірка Сергія Володимировича Данченка.Item Про українських козаків з гумором, симпатією, любов'ю : [про вечір пам'яті Володимира Дахна у Будинку кіно 14 березня(2007)Володимир Авксентійович Дахно - художник, режисер, заслужений діяч мистецтв УРСР (1982). Народився 7 березня 1932 року в Запоріжжі (помер 2006 року). 1955 року закінчив Київський інженерно- будівельний інститут (архітектурний факультет). Працював архітектором, 1960 року прийшов у Творче об’єднання художньої мультиплікації на студії "Київнаукфільм" (спочатку художник- мультиплікатор, з 1967 року — режисер). Художник стрічок "Пригоди Перця" (1961), "Заєць і їжак" (1963), "Золоте яєчко" (1963), "Веселий художник" (1963), "Лелеченя" (1964), "Мишко+Машка" (1964), "Водопровідна город" (1964), "Таємниця чорного короля" (1964), "Казка про царевича та трьох лікарів" (1965) та ін. Постановник серії комедійних мультфільмів "Як козаки куліш варили" (1967, Перша премія зонального огляду, Єреван, 1968), "Як козаки щастя шукали" (1969), "Як козаки у футбол грали" (1970), "Як козаки наречених визволяли" (1973, II премія "Срібний сестерій", УІ МКФ документальних та короткометражних фільмів, м.Ньйон, Швейцарія,(1973), "Як козаки сіль купували" (1975) "Як козаки олімпійцями стали" (1978), бронзова медаль ВКФ спортивних фільмів, Ленінград, 1979, диплом Всесвітнього фестивалю мультфільмів "Варна-79", Болгарія, 1979), "Як козаки мушкетерам допомагали" (1979), "Як козаки у хокей грали" (1995). Інші фільми: "Камінь на дорозі" (1968, у співавторстві), "День восьмий, або Перший день мислення" (1971), "Що на що схоже?" (1974), "Парасолька в цирку" (1980), "Сімейний марафон" (1982), срібна медаль ВКФ спортивних фільмів, м.Каунас, 1983), "Лис і дрізд" (1982), "Енеїда" (за І.Котляревським, 1991). Лауреат Державної премії ім. Т.Г.Шевченка 1988 року разом з Едуардом Киричем (художником-постановником) та Анатолієм Гавриловим (кінооператором) за цикл мультфільмів про пригоди запорозьких козаків. Інтенсивний творчий період припав на 1960 — 1980 роки. В 1990-х роках через припинення фінансування виробництва фільмів, в тому числі анімаційних, перебував у тривалому простої. У численних інтерв’ю Дахно вимагав дотримання авторських прав, адже з’явилося чимало фактів використання зображень вдало знайдених образів анімаційних козаків з його фільмів у різних логотипах. Серія "Все про козаків" у форматі відео продається на розкладках, має попит.Item Мар'ян Крушельницький. Талановитий і популярний(2007) Ємельянова, ТетянаУ квітні цього року виповнилося 110 років від дня народження видатного українського актора, режисера, педагога, народного артиста СРСР Мар'яна Крушельницького (1897-1963). Творчість і окремі сторінки життя митця знайшли відображення у численних аудіовізуальних документах, що зберігаються у фондах Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г. С. Пшеничного - світлинах і кінодокументах. Вони стануть у пригоді біографам М. Крушельницького, дослідникам його творчої спадщини, а також поцінувачам його незабутнього таланту.Item Володимир Кучинський: "...Займаюся театром українського бароко"(2007) Кучинський, ВолодимирВолодимир Кучинський - актор, режисер. Лауреат премії ім. Василя Стуса (1988), премії "За кращу режисуру" ("Забави для Фауста", фестиваль "Золотий лев", Львів, 1994; "Хвала Еросу", фестиваль "Боспорські агони", Керч, 2001; "Апокрифи", фестиваль "Боспорські агони", Керч, 2002), премії "За кращу виставу" ("Забави для Фауста", фестиваль "Слов’янський вінець", Москва, 1997; "Апокрифи", фестиваль "Херсонеські ігри", Севастополь, 2001; "Хвала Еросу", фестиваль "Stobi", Македонія, 2002), Державної премії ім. Леся Курбаса (2000), Національної премії ім. Тараса Шевченка (2006). Закінчив ДІТМ: режисерська майстерня М.Захарова (1984-1985), режисерська майстерня А. Васильєва (1988). Від 1984 до 1988 року - актор Львівського театру ім. Марії Заньковецької, від 1988 до 2002 - засновник, художній керівник Львівського театру ім. Леся Курбаса. Драматичні постановки в театрі ім. Леся Курбаса: "Сад нетанучих скульптур" за Л. Костенко, "Закон" за В.Винниченком (обидві — 1988), "На полі крові" за Лесею Українкою (1989), "Двір Генріха III" за О.Дюма (1990), "Сни" за Ф.Достоєвським (1991), "Ілюзії" за Ф.Достоєвським (1992), "Благодарний Еродій" за Г.Сковородою (1993), "Забави для Фауста" за Ф.Достоєвським (1994), "Апокрифи" за Лесею Українкою (1995), "Садок вишневий" за А.Цеховим (1996), "Хвала Еросу" за твором Платона "Бенкет" (1999), "Марко Проклятий, або Східна легенда" драматична симфонія за поезіями Василя Стуса (2000), "Камінний господар" за Лесею Українкою (2001), "Silenus Alcibiadis" за твором Платона "Бенкет" (2001), "Сліпої воленьки коханець" за твором Клима "Богдан" (2004), "Наркіс" за філософським діалогом Г.Сковороди "Наркіс" (2004), "Танець ілюзій" за Луїджі Піранделло (2005), "Ма-па Hat-ta" за І.Бахман (2006). Постановки на інших сценах: "Садок вишневий" за А.Цеховим (Харківський академічний театр ім. Тараса Шевченка, 2002); "... Посеред раю на майдані..." за Климом (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка, 2006).Item Олесь Янчук : "Якби "Владику Андрея" знімали в США, це коштувало б 100 мільйонів"(2007) Янчук, ОлесьУ маленькій кімнатці усе гуде — триває попередній монтаж повнометражної стрічки "Владика Андрей" про митрополита УГКЦ Андрея Шептицького. На екрані з’являється маленький хлопчик у ярмулці. "Це син равина, дитина, яку врятував Шептицький", - пояснює режисер фільму Олесь Янчук. За його словами, зйомки фільму вже майже завершено.Item "Колір граната" крізь призму вірменської свідомості. Вірменська народна культура у фільмі Сергія Параджанова "Колір граната"(2007) Оганесян, Маргарита"Колір граната" - це візуальна ікона, що відсилає нас в інший простір і час. Кожен кадр - то символічний живопис середньовіччя, де реалістичність поступається смислу. Кожен кадр - живописно композиційно досконалий. Це абсолютно автономна конструкція, у якій не можна змінити жодної риси, не зруйнувавши її цілісність. Параджанов зближував кіно з образотворчим мистецтвом і віддаляв його від розповіді. Ного фільми неможливо переказати. Адже зміст не у фабулі, а в будові кадру, кольорі, ракурсі, об’ємі та пластиці. Творча манера С. Параджанова дозволяє розв'язати важке завдання - відтворити епоху без зайвої деталізації тимчасових рис, зняти з неї нашарування, дістатися суті та глибини певного явища. Образ граната у фільмі набуває широкого значення. Гранат - це символ, з яким з давніх часів асоціюється вірменська культура. У перших кадрах з гранатів витікає червоний сік на біле полотно, зображення супроводжується рядками "Я людина, життя і душа якої - муки". Ці слова можуть бути слушно використані для зображення життя вірмен, які, як і українці, страждали століттями, але залишилися живими, попри всі муки, яких їм довелося зазнати.Item На олтар болючої пам'яті : (екранна галерея Леоніда Анічкіна)(2007) Брюховецька, ЛарисаЛеонід Анатолійович Анічкін (н. 1937) — кінорежисер. 1958 закінчив режисерське відділення КДІТМ ім. І.Карпенка-Карого (майстерня М.Верхацького), 1963 — Вищі кінорежисерські курси в Москві. З 1974 - на студії "Київнаукфільм". Поставив науково-популярні, історико-біографічні, публіцистичні фільми: Ваш хід, ЕСМ — 1974; Вартові погоди; Селекція рослин; Погода т а її прогнозування; всі - 1975, Зварювання вибухом; Машинобудування України - 1976; Стрес - зло чи добро? - 1977; Альтернатива колеса — 1980; Скільки коштує врожай? — 1982; Як козаки на весіллі гуляли (автор сценарію, анімація) - 1984; Будівництво мостів — 1985; Обличчя на полотні - 1986; Місто майстрів. На березі Понта Евксінського - 1987; Енергетика, електроніка, кібернетика; Зачароване колесо життя (художник-аматор Олександр Семерня); Прекрасне — явись! (Павло Тичина) —1988; Жива легенда століть (острів Хортиця) - 1989; Шляхами Захара Беркута (Іван Франко); Драй-Хмара. Останні сторінки - 1990; Серія "Моя адреса — Соловки": Пастка (Лесь Курбас); Тягар мовчання (Микола Куліш); Не вдарте жінку навіть квіткою (жінки - жертви репресій); Навіщо перекладати Вергілія? (Микола Зеров) - 1991 — 1992; Перехрестя одного роду (рід гетьмана Розумовського) — 1992; Анатема (Іван Мазепа, життя і смерть); Останній злет (останні роки життя Б.Хмельницького); Пилип Орлик. Пакти і конституції, всі три — 1993; Тарас Шевченко. Спадщина — 1994; Тарас Шевченко. Надії; Легенди Дніпрових круч; Пам’ять серця - 1995. На телеканалі КГТРК - Академік Богомолець, на телеканалі ІСТУ - телесеріал "Духовні скарби України": Шлях до "Заповіту" (1995); Духовні співи Павла Тичини; Гіркі усмішки Остапа Вишні; Володимир Сосюра. Любіть Україну (всі три — 1996); цикл мініатюр "Духовна спадщина" (духовна церковна поезія): Різдвяна поезія, Різдвяне благовістя (1996); Великодня поезія, Марійська поезія (1997). На І Національному телеканалі створив культурно-історичну програму "Остання адреса" (автор Юрій Шаповал): Перерване мовчання. Слідами Катинського злочину (Україна - Польща); Відкрите полювання (Биківня) — 1998; Невідомий Грушевський. Повернення. Протистояння. Розправа; Партійний націоналіст. Склад злочину. Підвищення у небутті; Сім пострілів в Україну (Симон Петлюра), усі - 1999, Тетяна Олексенко. Перші кроки — 2000.Item Іван Миколайчук - Емір Кустуріца. Мистецькі перетини(2007) Брюховецька, ЛарисаЖиття як диво протистоїть смерті і знищенню, які є загрозою внаслідок воєн, конфліктів, конфронтацій. Ця ідея єднає двох великих художників - її втілював Іван Миколайчук, її продовжує втілювати сьогодні Емір Кустуріца. Еміру Кустуріці поталанило більше, ніж Миколайчукові. Його країна дозволила здобути йому міжнародну славу, посилала його фільми на кінофестивалі за кордон. А коли в його отчому краї розгорнулася ескалація війни, він переїхав до Франції. Кустуріца залишив свої країну, але не творчість. 1981-й - це рік, коли в Україні кіно поетичне, брутально звинувачене в неіснуючих гріхах, уже було остаточно знищене. Його провідний носій і лицар, геніальний актор, сценарист і режисер Іван Миколайчук, зняв "Пізню осінь" і мав багато задумів і бажання знімати, але жити йому залишилося недовго. Його готові сценарії "Небилиці про Івана" (написаний 1983 року) й "Острів сліз" (передбачалась спільна українсько-французька постановка) так і залишилися нереалізованими. У серпні 1987 року Миколайчука не стало, й усі шанувальники його таланту в Україні оплакували його відхід як нічим не заміниму втрату для українського кіно.Item Гімн життю у виконанні Кустуріци(2007) Домаха, ПетроНемає нічого вищого за любов! Її гріх розстрілювати, рвати навпіл, топтати підковами солдатських чобіт! У любові немає віку, віросповідання, нації і території. У Кустуріци кров слов'янська легко змішується з мусульманською, рятуючи життя, а від любові може з ’явитися тільки нове дивовижне життя! І коли дивишся останні кадри фільму, то віриш: жвава і щаслива віслючка довезе героїв від темного тунелю до сонячного краю, де їм уже ніхто не заважатиме кохатися!Item "Нехороша Америка" на прикладі двох відомих фільмів(2007) Прокопенко, ЛесяНемислимо стверджувати, що Америка - взірець чеснот для всього світу та встановлювач глобального порядку. Це звучатиме в ліпшому разі наївно. Але такі ж перспективи матиме й думка про тотальне зло, що його ця країна генерує. Наразі йтиметься не про політико-культурний аспект цієї справи, а про, так би мовити, гуманістичний, акцентований на проблематиці human. Незважаючи на глибинний зв'язок цих площин, цікаво прослідкувати "погляд збоку", до того ж спрямований не через призму 11 вересня чи агресивної зовнішньої політики Штатів. Один такий погляд оминає вищезгадане, бо зафіксувався ще до трагедії - це фільм Софії Копполи "Незайманки-самогубці" (The Virgin Suicides, 1999). Інший погляд, із властивим йому іронічним антропоцентризмом, належить людині, котра жодного разу об'єкт свого аналізу не відвідала, - Ларсові фон Трієру з його стрічкою "Доґвіль" (Dogyille,2003). Невідповідне "американському" поступово самоусувається. Але цілком імовірно, що це невідповідне може теж бути наділене силою - і вже зрозуміло, що стається в такому разі.Item Історія України за Єжи Гофманом(2007) Брюховецька, ЛарисаУ квітні в рамках МКФ "Контакт" було показано другу і третю частину фільму Єжи Гофмана "Україна" (виробництво Zodiak Jerzy Hoffman Film Production 2007). В серпні 2004 року Єжи Гофман зі своїми колегами - оператором Ярославом Жимойдою, художником Сергієм Хотимським, композитором Кшесиміром Дембським, продюсером Єжи Михалюком приїжджали до Києва спеціально для того, щоб дати прес-конференцію з приводу початку роботи над документальною трилогією "Україна". Для Є. Гофмана після успішних ігрових фільмів, особливо "Огнем і мечем", який подивилися 8 млн. глядачів, згадана подія означала повернення до документалістики, з якої він починав свій творчий шлях.Item Олександр Кирієнко: Режисери - це "хірурги душі"...(2007) Кирієнко, ОлександрОлександр Кирієнко - кінорежисер, кліпмейкер. 1998 року закінчив КДІТМ ім. Карпенка-Карого за спеціальністю режисура відеофільму (майстерня А. Борсюка і В.Чубасова). З 1994 р. зняв 96 рекламних роликів, 21 музичний кліп. Працював на телебаченні, головний режисер телепрограм "Сніданок з 1 + 1", "Підйом", "Тетянин полудень", "Живий звук", "УМ". З 2000 року продюсер і режисер-постановник власної студії "PROPAGANDA HOUSE". 2004-2005 роки — дебютний повнометражний телефільм "Королева 6ензоколонки-2" ("Фільм ЮА", Україна). 2005-2006 - повнометражний художній фільм "Помаранчеве небо". 2007 — повнометражний художній фільм "Інді".Item Фестиваль скорботного кіно(2007) Безп'ятчук, ЖаннаУ березні цього року в Амстердамі вдев’яте проходив міжнародний кінофестиваль, організований міжнародною правозахисною організацією Amnesty International. На цьому не вельми масштабному, проте добре знаному й авторитетному в світі кінофорумі демонструється кіно, що прямо чи опосередковано розповідає про ті людські долі, життєві історії та соціальні явища, які можна інтерпретувати крізь призму концепції захисту прав людини, в яких легко ідентифікуються всі екзистенційні атрибути незахищеності й безправності: страждання, приниження, фізичне й духовне винищення. Абсолютна більшість ігрових та неігрових стрічок у рамках фестивальної програми, - це морально спресоване кіно. Кіно, що часом справляє моторошне враження, часом кидає виклик усталеній ліберально-капіталістичній парадигмі розвитку західної цивілізації, унаочнюючи ї ї слабкості й виразки, часом розриває, шматує горизонти свідомості жителів благополучної частини світу, показуючи на екрані холод, голод і наглу смерть у сучасній дійсності.Item "Контакт": українці та документальне кіно(2007) Свято, Роксолана14-20 квітня в Києві вже втретє відбувся Український міжнародний фестиваль документального кіно "Контакт" імені Лариси Роднянської. І знову впродовж тижня глядачам пропонували розмаїту програму документалістики (в тому числі й телевізійної). Фестиваль проходив у трьох кінозалах столиці, й, крім двох основних конкурсів (національного та міжнародного), було запропоновано й чималу позаконкурсну програму (в її рамках - ретроспектива фільмів Алена Рене; підбірка робіт Пола Вотсона, відомого британського документаліста, голови цьогорічного журі; "Україна" Єжи Гофмана, яка вже набула розголосу, тощо).Item Нове покоління(2007) Брюховецька, ЛарисаАби підсумувати здобутки молодих кінематографістів, 23 травня 2005 року в Будинку кіно відбулася акція "Молоде кіно України", організована НСКУ та редакцією журналу "Кіно-Театр". За круглим столом зустрілися режисери-педагоги Сергій Буковський, Михайло Іллєнко, Євген Сивокінь, молоді режисери Ганна Яровенко, Валентин Васянович, Тарас Томенко, Віра Яковенко, Анатолій Лавренишин, а також кінознавці й кінокритики. Жвавий діалог між майстрами, дослідниками і молодими кінематографістами став спробою осмислити й проаналізувати окремі твори, а також кіно молодих як явище. Було показано фрагменти фільмів молодих. Упродовж 2005-2006 років тенденція омолодження українського кіно тривала - за ці два роки за державний кошт було знято 29 дебютів. Робити кар’єру в кінорежисурі ніколи не було легко. Перемагають ті, хто справді вірить у себе, у своє покликання, і хто здатний запалити цією вірою інших.Item Про сім'ю, зоряне небо та замки України(2007) Марченко, Мар'янаНещодавній прем'єри короткометражних документальних фільмів молодих українських режисерів у Будинку кіно виявилися черговою мистецькою акцією, що проводилась для вузького кола посвячених і жодним чином не охоплювала більш широке коло глядачів. Отже, попри песимістичні висловлювання щодо подальшої долі українського кіно, щось таки в ньому відбувається. Нехай це лише короткометражні фільми, та все ж приємно, що з являються нові імена, отже маємо привід з нетерпінням чекати від них нових робіт (звичайно, за умови, що на молоді таланти зверне увагу не лише мистецьке коло режисерів та критиків, а й відповідні державні інституції, обов’язком яких є підтримка українських талантів, зокрема у сфері кіно).Item Усе про равликів(2007) Свято, Роксолана"Будиночок для равлика" Олега Педана - ще один мініатюрний шедевр української анімації. Добре знані приказки - от хоча б "мій дім - моя фортеця" або ж "моя хатка скраю" - тут набувають свого зримого втілення. Адже равлик, якого вигнали з власного дому, стає безпорадною і нікому не потрібною істотою, на яку довкола чигає безліч небезпек. Тікаючи від товстої жаби, дзьобастої чаплі та ненажерливої змії, він за десять хвилин встигне побачити увесь слимачий світ, шукатиме допомоги в своїх побратимів, та лише знайшовши власну справжню хатку, зможе відчути себе в безпеці та затишку.Item "Контакт-2007": маленька людина у великому місті(2007) Марченко, Мар'янаСеред короткометражних фільмів національного конкурсу найпомітнішими виявилися ті, що порушують проблеми та внутрішні конфлікти людини великого міста.Item Нагороди звідусіль(2007)У португальському місті Алгарва на 35 МФ короткометражних фільмів почесний диплом журі дістався фільму "Жах" дебютанта М. Слабошпицького (кіностудія ім. О. Довженка).