Кіно-Театр. 2007. №4

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/22512

Browse

Now showing 1 - 20 of 37

VIII Міжнародний фестиваль моновистав "Відлуння"
(2007)
24 по 28 квітня 2007 року в Києві пройшов черговий фестиваль "Відлуння". Він відкрився "Крихіткою Цахес" Я. Стельмаха у виконанні Олексія Вертинського. Україну представляли також Олександр Форманчук, який зіграв у "Голодному гріху" В. Стефаника та Тетяна Леміш, що представила виставу "Ігри про Анну Фрейд" в спільному київсько- московському проекті. Серед зарубіжних акторів: Маріус Донкін з Болгарії з "Паном Ібрагімом та квітами Корану" Е.Е.Шмітта, Ґабі Шелле зі "Снами Федри" Е. Молля, Олена Цикуй з Польщі з "Чому я?" В.Рудан, Пітер Тейт з Великобританії з "Самотнім" П.Тейта, Александр Рубіновас з Литви з "Виставою після вистави" Д.Чапяускайте, Димитер Орготка з Албанії з "Амоком" за С.Цвейгом, Армен Сантросян з Вірменії з "Королем Ліром" В.Шекспіра, Іоанна Поповська з Македонії зі "Стільцями" Е.Іонеско, з Російської Федерації прибули Всеволод Чубенко з "Кисею" за В.Куніним та Наталія Кузнецова із "Заспівом Мадонни з Пінеги" за Ф.Абрамовим.
"Божичі" на екрані
(2007) Свято, Роксолана
19 травня в Будинку кіно відбулася прем'єра документального фільму Анастасії Харченко, присвяченого фольклорному колективу "Божичі". Молоді музиканти, мандруючи Україною, збирають і записують по селах пісні, а потім на виступах і концертах діляться своїми здобутками зі слухачами. Завдяки постійній співпраці з Олегом Скрипкою (він, до речі, фігурує у фільмі) про "Божичів" за останні роки дізналося чимало людей. Та й заповнений, попри шалену спеку, зал є, мабуть, найкращим доказом їхньої популярності. Крім власне показу, відбувся і невеликий концерт колективу, а також уже традиційний танцювальний майстер-клас, і спробувати свої сили в народних танцях мали змогу всі охочі.
Володимир Кучинський: "...Займаюся театром українського бароко"
(2007) Кучинський, Володимир
Володимир Кучинський - актор, режисер. Лауреат премії ім. Василя Стуса (1988), премії "За кращу режисуру" ("Забави для Фауста", фестиваль "Золотий лев", Львів, 1994; "Хвала Еросу", фестиваль "Боспорські агони", Керч, 2001; "Апокрифи", фестиваль "Боспорські агони", Керч, 2002), премії "За кращу виставу" ("Забави для Фауста", фестиваль "Слов’янський вінець", Москва, 1997; "Апокрифи", фестиваль "Херсонеські ігри", Севастополь, 2001; "Хвала Еросу", фестиваль "Stobi", Македонія, 2002), Державної премії ім. Леся Курбаса (2000), Національної премії ім. Тараса Шевченка (2006). Закінчив ДІТМ: режисерська майстерня М.Захарова (1984-1985), режисерська майстерня А. Васильєва (1988). Від 1984 до 1988 року - актор Львівського театру ім. Марії Заньковецької, від 1988 до 2002 - засновник, художній керівник Львівського театру ім. Леся Курбаса. Драматичні постановки в театрі ім. Леся Курбаса: "Сад нетанучих скульптур" за Л. Костенко, "Закон" за В.Винниченком (обидві — 1988), "На полі крові" за Лесею Українкою (1989), "Двір Генріха III" за О.Дюма (1990), "Сни" за Ф.Достоєвським (1991), "Ілюзії" за Ф.Достоєвським (1992), "Благодарний Еродій" за Г.Сковородою (1993), "Забави для Фауста" за Ф.Достоєвським (1994), "Апокрифи" за Лесею Українкою (1995), "Садок вишневий" за А.Цеховим (1996), "Хвала Еросу" за твором Платона "Бенкет" (1999), "Марко Проклятий, або Східна легенда" драматична симфонія за поезіями Василя Стуса (2000), "Камінний господар" за Лесею Українкою (2001), "Silenus Alcibiadis" за твором Платона "Бенкет" (2001), "Сліпої воленьки коханець" за твором Клима "Богдан" (2004), "Наркіс" за філософським діалогом Г.Сковороди "Наркіс" (2004), "Танець ілюзій" за Луїджі Піранделло (2005), "Ма-па Hat-ta" за І.Бахман (2006). Постановки на інших сценах: "Садок вишневий" за А.Цеховим (Харківський академічний театр ім. Тараса Шевченка, 2002); "... Посеред раю на майдані..." за Климом (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка, 2006).
Відеоінсталяція Маріон Портен
(2007)
"Годі грати - істина реальна" - під такою назвою 16 травня в Національному центрі театрального мистецтва ім. Леся Курбаса в рамках Міжнародного фестивалю соціальної скульптури відбулася 2-екранна відеоінсталяція митця з Німеччини Маріон Портен. Вона присвячена суті запитання про "автентичність постановки". Портер запросила до розмови про сценічний досвід українську актрису Тамару Плашенко. Акція ініційована Гете-Інститутом в Україні.
Гімн життю у виконанні Кустуріци
(2007) Домаха, Петро
Немає нічого вищого за любов! Її гріх розстрілювати, рвати навпіл, топтати підковами солдатських чобіт! У любові немає віку, віросповідання, нації і території. У Кустуріци кров слов'янська легко змішується з мусульманською, рятуючи життя, а від любові може з ’явитися тільки нове дивовижне життя! І коли дивишся останні кадри фільму, то віриш: жвава і щаслива віслючка довезе героїв від темного тунелю до сонячного краю, де їм уже ніхто не заважатиме кохатися!
До 120-річчя Івана Кавалерідзе
(2007) Шлапак, Юрій
14 квітня виповнилося 120 років з дня народження видатного українського скульптора, кінорежисера й драматурга Івана Петровича Кавалерідзе (1887 - 1978). Урочисті заходи організували й провели Національна спілка кінематографістів України, Головне управління культури й мистецтв Київської міської держадміністрації та Музей- майстерня І.П.Кавалерідзе. У Синьому залі будинку кіно відбувся семінар на тему: "Іван Кавалерідзе - основоположник українського історичного кіно" (керівник С.Тримбач), на якому виступили: Р.Синько, В.Слободян, О.Мусієнко, В.Скуратівський, Ю. Шлапак, О.Безручко, М.Шудря, головний редактор часопису "Ренесанс" В.Шлапак. Присутні переглянули фільми: "Коліївщина" (1933, режисер І. Кавалерідзе, Одеська студія), "Іван Кавалерідзе. На зламах часу" (1987, "Укртелефільм", реж. Р.Синько) та "Майстер і муза" (2007, студія "ВІАТЕЛ", реж. В.Образ).
Документальний фільм "Площа"
(2007)
Документальний фільм білоруського режисера Юрія Хащеватського (2007), представлений Спілкою кінематографістів України 11 травня в Будинку кіно, розповідає про події, що сталися на центральній площі Мінська 2006 року напередодні президентських виборів.
Знову кохання фатальної жінки
(2007) Іванишина, Лариса
У попередньому фільмі Олександра Кирієнка "Помаранчевенебо" кохання розгорталося на тлі Помаранчевої революції.Цього разу - в російському місті, правдоподібно Москві, демешкають герої, та в пустелі якоїсь з арабських країн. Для героїв фільму "Інді", тобто наших у тій країні, це екзотика.Мешканці тієї арабської країни - чудово, зі смаком зняте камерою Ярослава Пілунського тло дії. У попередньому фільмімолодий герой поставав перед непростим вибором: іти наперед визначеним високопоставленими батьками шляхом чивсупереч їхній волі обрати кохання. В "Інді" герої зрілішоговіку, але так само опиняються перед дуже складним вибором.
"Колір граната" крізь призму вірменської свідомості. Вірменська народна культура у фільмі Сергія Параджанова "Колір граната"
(2007) Оганесян, Маргарита
"Колір граната" - це візуальна ікона, що відсилає нас в інший простір і час. Кожен кадр - то символічний живопис середньовіччя, де реалістичність поступається смислу. Кожен кадр - живописно композиційно досконалий. Це абсолютно автономна конструкція, у якій не можна змінити жодної риси, не зруйнувавши її цілісність. Параджанов зближував кіно з образотворчим мистецтвом і віддаляв його від розповіді. Ного фільми неможливо переказати. Адже зміст не у фабулі, а в будові кадру, кольорі, ракурсі, об’ємі та пластиці. Творча манера С. Параджанова дозволяє розв'язати важке завдання - відтворити епоху без зайвої деталізації тимчасових рис, зняти з неї нашарування, дістатися суті та глибини певного явища. Образ граната у фільмі набуває широкого значення. Гранат - це символ, з яким з давніх часів асоціюється вірменська культура. У перших кадрах з гранатів витікає червоний сік на біле полотно, зображення супроводжується рядками "Я людина, життя і душа якої - муки". Ці слова можуть бути слушно використані для зображення життя вірмен, які, як і українці, страждали століттями, але залишилися живими, попри всі муки, яких їм довелося зазнати.
"Контакт": українці та документальне кіно
(2007) Свято, Роксолана
14-20 квітня в Києві вже втретє відбувся Український міжнародний фестиваль документального кіно "Контакт" імені Лариси Роднянської. І знову впродовж тижня глядачам пропонували розмаїту програму документалістики (в тому числі й телевізійної). Фестиваль проходив у трьох кінозалах столиці, й, крім двох основних конкурсів (національного та міжнародного), було запропоновано й чималу позаконкурсну програму (в її рамках - ретроспектива фільмів Алена Рене; підбірка робіт Пола Вотсона, відомого британського документаліста, голови цьогорічного журі; "Україна" Єжи Гофмана, яка вже набула розголосу, тощо).
"Контакт-2007": маленька людина у великому місті
(2007) Марченко, Мар'яна
Серед короткометражних фільмів національного конкурсу найпомітнішими виявилися ті, що порушують проблеми та внутрішні конфлікти людини великого міста.
Круглий стіл "Молоде кіно України"
(2007)
25 квітня в Будинку кіно відбувся круглий стіл, присвячений перспективам молодого українського кіно. Актуальність теми доводить і чимала кількість кінодебютів за останніх два роки (13 робіт 2005 і 16 - 2006 року), а також численні міжнародні відзнаки (14 нагород впродовж 2006 року на різних МКФ). Обговорення було приурочено і до презентації дайджесту "Молоде кіно України", який з’явився в серії "Бібліотека журналу "Кіно-Театр" з рецензіями на фільми останніх років, інтерв’ю з режисерами та операторами та довідковим матеріалом. Модератором зустрічі й ведучою круглого столу була головний редактор "Кіно-Театру" кінознавець Лариса Брюховецька. Участь в обговоренні взяли: директор студії "Кінематографіст" Світлана Степаненко, кінорежисери Валентин Васянович, Ганна Яровенко, Надія Кошман, Олена Бойко, Вікторія Мельникова, Олександра Хребтова, Марина Горбач, Валерій Ямбурський, Олег Педан, а також критики Віра Кандинська та Роксоляна Свято.
Мар'ян Крушельницький. Талановитий і популярний
(2007) Ємельянова, Тетяна
У квітні цього року виповнилося 110 років від дня народження видатного українського актора, режисера, педагога, народного артиста СРСР Мар'яна Крушельницького (1897-1963). Творчість і окремі сторінки життя митця знайшли відображення у численних аудіовізуальних документах, що зберігаються у фондах Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г. С. Пшеничного - світлинах і кінодокументах. Вони стануть у пригоді біографам М. Крушельницького, дослідникам його творчої спадщини, а також поцінувачам його незабутнього таланту.
Механічний апельсин
(2007)
В Культурно- мистецькому центрі Києво-Могилянської академії 10 травня у Галереї "ПідWАLL" відбулася прем’єра вистави "Механічний апельсин" за романом Е.Берджеса. Постановку, яку здійснив молодий режисер Макс Голенко в одному зі студентських театрів Києва кілька років тому, нині перенесли на професійну сцену. Серед виконавців: Олег Прімогенов, В’ячеслав Довженко, Михайло Жонін, Андрій Лелюх, Антоніна Макарчук, Сергій Кравець, Віталій Буханцов, Георгій Поволоцький, Ганна Кузіна.
На олтар болючої пам'яті : (екранна галерея Леоніда Анічкіна)
(2007) Брюховецька, Лариса
Леонід Анатолійович Анічкін (н. 1937) — кінорежисер. 1958 закінчив режисерське відділення КДІТМ ім. І.Карпенка-Карого (майстерня М.Верхацького), 1963 — Вищі кінорежисерські курси в Москві. З 1974 - на студії "Київнаукфільм". Поставив науково-популярні, історико-біографічні, публіцистичні фільми: Ваш хід, ЕСМ — 1974; Вартові погоди; Селекція рослин; Погода т а її прогнозування; всі - 1975, Зварювання вибухом; Машинобудування України - 1976; Стрес - зло чи добро? - 1977; Альтернатива колеса — 1980; Скільки коштує врожай? — 1982; Як козаки на весіллі гуляли (автор сценарію, анімація) - 1984; Будівництво мостів — 1985; Обличчя на полотні - 1986; Місто майстрів. На березі Понта Евксінського - 1987; Енергетика, електроніка, кібернетика; Зачароване колесо життя (художник-аматор Олександр Семерня); Прекрасне — явись! (Павло Тичина) —1988; Жива легенда століть (острів Хортиця) - 1989; Шляхами Захара Беркута (Іван Франко); Драй-Хмара. Останні сторінки - 1990; Серія "Моя адреса — Соловки": Пастка (Лесь Курбас); Тягар мовчання (Микола Куліш); Не вдарте жінку навіть квіткою (жінки - жертви репресій); Навіщо перекладати Вергілія? (Микола Зеров) - 1991 — 1992; Перехрестя одного роду (рід гетьмана Розумовського) — 1992; Анатема (Іван Мазепа, життя і смерть); Останній злет (останні роки життя Б.Хмельницького); Пилип Орлик. Пакти і конституції, всі три — 1993; Тарас Шевченко. Спадщина — 1994; Тарас Шевченко. Надії; Легенди Дніпрових круч; Пам’ять серця - 1995. На телеканалі КГТРК - Академік Богомолець, на телеканалі ІСТУ - телесеріал "Духовні скарби України": Шлях до "Заповіту" (1995); Духовні співи Павла Тичини; Гіркі усмішки Остапа Вишні; Володимир Сосюра. Любіть Україну (всі три — 1996); цикл мініатюр "Духовна спадщина" (духовна церковна поезія): Різдвяна поезія, Різдвяне благовістя (1996); Великодня поезія, Марійська поезія (1997). На І Національному телеканалі створив культурно-історичну програму "Остання адреса" (автор Юрій Шаповал): Перерване мовчання. Слідами Катинського злочину (Україна - Польща); Відкрите полювання (Биківня) — 1998; Невідомий Грушевський. Повернення. Протистояння. Розправа; Партійний націоналіст. Склад злочину. Підвищення у небутті; Сім пострілів в Україну (Симон Петлюра), усі - 1999, Тетяна Олексенко. Перші кроки — 2000.
Нагороди звідусіль
(2007)
У португальському місті Алгарва на 35 МФ короткометражних фільмів почесний диплом журі дістався фільму "Жах" дебютанта М. Слабошпицького (кіностудія ім. О. Довженка).
"Нехороша Америка" на прикладі двох відомих фільмів
(2007) Прокопенко, Леся
Немислимо стверджувати, що Америка - взірець чеснот для всього світу та встановлювач глобального порядку. Це звучатиме в ліпшому разі наївно. Але такі ж перспективи матиме й думка про тотальне зло, що його ця країна генерує. Наразі йтиметься не про політико-культурний аспект цієї справи, а про, так би мовити, гуманістичний, акцентований на проблематиці human. Незважаючи на глибинний зв'язок цих площин, цікаво прослідкувати "погляд збоку", до того ж спрямований не через призму 11 вересня чи агресивної зовнішньої політики Штатів. Один такий погляд оминає вищезгадане, бо зафіксувався ще до трагедії - це фільм Софії Копполи "Незайманки-самогубці" (The Virgin Suicides, 1999). Інший погляд, із властивим йому іронічним антропоцентризмом, належить людині, котра жодного разу об'єкт свого аналізу не відвідала, - Ларсові фон Трієру з його стрічкою "Доґвіль" (Dogyille,2003). Невідповідне "американському" поступово самоусувається. Але цілком імовірно, що це невідповідне може теж бути наділене силою - і вже зрозуміло, що стається в такому разі.
Нове покоління
(2007) Брюховецька, Лариса
Аби підсумувати здобутки молодих кінематографістів, 23 травня 2005 року в Будинку кіно відбулася акція "Молоде кіно України", організована НСКУ та редакцією журналу "Кіно-Театр". За круглим столом зустрілися режисери-педагоги Сергій Буковський, Михайло Іллєнко, Євген Сивокінь, молоді режисери Ганна Яровенко, Валентин Васянович, Тарас Томенко, Віра Яковенко, Анатолій Лавренишин, а також кінознавці й кінокритики. Жвавий діалог між майстрами, дослідниками і молодими кінематографістами став спробою осмислити й проаналізувати окремі твори, а також кіно молодих як явище. Було показано фрагменти фільмів молодих. Упродовж 2005-2006 років тенденція омолодження українського кіно тривала - за ці два роки за державний кошт було знято 29 дебютів. Робити кар’єру в кінорежисурі ніколи не було легко. Перемагають ті, хто справді вірить у себе, у своє покликання, і хто здатний запалити цією вірою інших.
Олександр Кирієнко: Режисери - це "хірурги душі"...
(2007) Кирієнко, Олександр
Олександр Кирієнко - кінорежисер, кліпмейкер. 1998 року закінчив КДІТМ ім. Карпенка-Карого за спеціальністю режисура відеофільму (майстерня А. Борсюка і В.Чубасова). З 1994 р. зняв 96 рекламних роликів, 21 музичний кліп. Працював на телебаченні, головний режисер телепрограм "Сніданок з 1 + 1", "Підйом", "Тетянин полудень", "Живий звук", "УМ". З 2000 року продюсер і режисер-постановник власної студії "PROPAGANDA HOUSE". 2004-2005 роки — дебютний повнометражний телефільм "Королева 6ензоколонки-2" ("Фільм ЮА", Україна). 2005-2006 - повнометражний художній фільм "Помаранчеве небо". 2007 — повнометражний художній фільм "Інді".
Олесь Янчук : "Якби "Владику Андрея" знімали в США, це коштувало б 100 мільйонів"
(2007) Янчук, Олесь
У маленькій кімнатці усе гуде — триває попередній монтаж повнометражної стрічки "Владика Андрей" про митрополита УГКЦ Андрея Шептицького. На екрані з’являється маленький хлопчик у ярмулці. "Це син равина, дитина, яку врятував Шептицький", - пояснює режисер фільму Олесь Янчук. За його словами, зйомки фільму вже майже завершено.

Browse

Browsing Кіно-Театр. 2007. №4 by Title

Results Per Page

Sort Options