Київська академія. Випуск 017
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item Харчування студентів Київської духовної академії (1819-1869 рр.)(2020) Якусик, ТетянаУ статті висвітлено особливості харчування студентів Київської духовної академії за період чинності першого статуту 1819–1869 рр. Дослідження спирається на внутрішню академічну документацію (Центральний державний історичний архів України, м. Київ). Це, переважно, місячні та річні економічні звіти, що інформують про наповнення студентського столу впродовж року, та журнали поведінки, куди інспектор записував порушення студентами правил розпорядку. Надзвичайно важливі сідчення узято також з еґо-документів випускників, пояснювальних записок, приписів ректорів, економів та інспекторів навчального закладу. Харчування вихованців Академії реґулювалося нормативно, залежало від багатьох факторів і не залишалося сталим упродовж десятиліть. Доволі прості страви загалом відповідали нормам Статуту, а самі студенти могли урізноманітнити їх власним коштом. У статті розглянуто меню та проаналізовано зміни у наповненні студентського столу впродовж досліджуваних років. Важливим чинником, що впливав на меню, був період літурґійного року. Окрему увагу приділено традиції неформальних студентських зустрічей та вживання вихованцями заборонених (алкоголь) та дозволеного (чай) напоїв. Ще одним сюжетом дослідження виступає харчова цінність продуктів, що їх споживали студенти. Хоч запропоновані підрахунки калорійності є приблизними, та все ж вони дозволяють твердити про енергетичну достатність харчування, принаймні у скоромні дні.Item Тестамент як джерело для дослідження міщанської писемності на Волині XVII ст.(2020) Білоус, НаталіяФункціонування канцелярій волинських міст та міщанська писемність досі в історіографії цілеспрямовано не розглядалися. Мета даної статті— дослідити деякі аспекти цих проблем на підставі тестаментів, зокрема висвітлити роль міських писарів у процедурах тестаментування та рівень писемності городян у містах Волині XVIІ ст. Аналіз записів у міських книгах вказує на те, що укладання посмертних інвентарів, актів поділу майна і особливо тестаментів впливало на праґматичну міщанську писемність. Серед досліджуваної групи тестаторів було кілька осіб, які склали свої тестаменти самі, тож міським урядникам залишалося тільки прийняти готові документи для фіксації в книгах, що свідчить про певний рівень писемної культури. Утім, переважна більшість заповідачів були неписьменними, тож для засвідчення акту останньої волі вони ставили хрестик, а для укладання самого акту вдавалися до фахової допомоги працівників міської канцелярії. Нормою було оформлення тестаментів при свідках у домівці особи, що помирала, у присутності міських урядників, які надавали заповітові відповідної форми та правової чинності, або в ратуші перед міським судом. Важлива роль у цій процедурі належала міським писарям, чий професійний рівень, однак, був не завжди високим. Утім, у волинських містах, як і в більшості тогочасних міст Центрально-Східної Європи, чимало актів останньої волі зводилося до усних розпоряджень, а відтак не потрапляло до урядових книг, що пояснює, чому їх дійшло до нас небагато порівняно з містами Західної Європи. До того ж їх не виділяли, як у більших коронних містах, в окремі книги, а записували на прохання жителів до поточних міських книг.Item "Правди" Книги Вихід очима читача Острозької Біблії (за примірником Кир.4476п з фондів НБУВ)(2020) Бондар, Наталія; Вілкул, ТетянаПримірник Острозької Біблії з фондів Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського Кир.4476п містить значну кількість рукописних марґіналій зі спробою котрогось із читачів коментувати й перекладати біблійні вислови з церковнослов’янської на "просту мову". Зокрема, привертають увагу записи до так званих "правд", або законів із Книги Вихід з інтерпретаціями юридичних формул. Власником цієї Острозької Біблії був Йоаникій Сенютович, настоятель Михайлівського монастиря (згаданий у 1710 і 1713 рр.), згодом архимандрит Києво-Печерської Лаври (1715–1729). Хоч інтелектуальна спадщина цього київського єрарха досі не досліджувалася, збереглася інформація про його власну збірку книг, серед яких чимало коментарів до Святого Письма. Менш відомо, що Сенютович особисто, або хтось із кола наближених до нього осіб опрацював текст Острозької Біблії, який містить різноманітні сліди його (або їх) вдумливого читання. Порівняння кириличних та рідкісніших латинськомовних записів на берегах з католицькими та протестантськими виданнями ХVІ ст. привело до несподіваної знахідки. В цілому паралелі демонструють вплив польських біблійних перекладів, а головним джерелом для читача й коментатора слугувала Краківська Біблія Якуба Вуєка 1599 р., яка містить найближчі відповідники до Острозької Біблії. Схоже, що читач поставив собі завдання зіставити давньослов’янський переклад грецької Септуаґінти з польським перекладом латинської Вульгати. Хоч, аналізуючи тексти, він припустився численних помилок, але зробив і чимало вірних умовиводів щодо семантики біблійних текстів. Таким чином, case study лише одного фрагмента цього надзвичайно вартісного примірника заторкує низку питань стосовно розуміння Святого Письма у Києві наприкінці ХVІІ — в перших десятиліттях ХVІІІ ст.Item Музична спадщина Переяславського колеґіуму(2020) Безпалько, Владислав; Кузьмінський, ІванЦя стаття має на меті представити комплексне уявлення про музику та церковний спів як в освітньому процесі колеґіуму, так і поза ним. Завдяки залученим джерелам вдалося з’ясувати функціонування церковного співу в самому колеґіумі й на рівні початкової (підготовчої) освіти майбутніх спудеїв, а також його роль у житті вихованців, які, в окремих випадках, робили кар’єри у головних співочих колективах Російської імперії. Підготовчим щаблем слугувало навчання у парафіяльних школах, де обов’язковою дисципліною був ірмолойний спів. Упродовж XVIII ст., вірогідно, нотний спів у колеґіумі викладали в початкових класах, а на початку XIX ст. це вже відображалося у назві окремого класу. Всі вихованці проходили обов’язкову богослужбову співочу практику, а найобдарованіші були членами єпископської катедральної вокальної капели. Спудеї також співали на святкових процесіях, під час збирання милостині і в парафіяльних храмах під час канікул, де ще й викладали церковний спів. Серед нотних книг нам достеменно відомо лише кілька Ірмолоїв, що їх використовували в колеґіумі. Зі спогадів очевидця першої третини XIX ст. дізнаємося про співання гімнів на публічних іспитах та про вокальні концерти під час виголошення святкових привітань архиєреєві, ректору і префектові семінарії — із зазначенням, що така традиція побутувала і в останній чверті XVIII ст. Це свідчення видається правдоподібним, бо таке практикувалося тоді ж у Києво-Могилянській академії. Єдина згадка про використання музичних інструментів у Переяславському колеґіумі міститься в описі травневих рекреаційних гулянь, де звучали і вокальний, і інструментальний ансамблі вихованців.Item Поповнення бібліотеки Києво-Печерської лаври новими виданнями впродовж 1770–1780-х рр.: ініціатори, реалізатори, потреби(2020) Прокоп’юк, ОксанаУ статті досліджуються соціокультурні аспекти функціонування бібліотеки Києво-Печерської лаври у 70–80-х рр. XVIII ст. Увагу зосереджено на закупівлі книжок як цілеспрямованому способі формування книгозбірні, який засвідчує потреби монастиря в книзі, зацікавлення та читацькі смаки братії. Авторка реконструює мережу "книжкових агентів" — осіб, за чиєї допомоги купувалися друки; визначає, хто був ініціатором, а хто реалізатором закупівель; показує, якими були потреби в друкованій книзі; розмірковує, чи друкована книга повністю витіснила рукописну наприкінці XVIII ст. Відзначено зацікавленість Києво-Печерської лаври в поповненні книгозбірні не лише для задоволення читацьких потреб братії, а й виходячи з розуміння важливості добре укомплектованої бібліотеки для підтвердження статусу обителі. Встановлено, що «книжковими агентами» виступали лаврські повірені в Москві та Санкт-Петербурзі, котрі виконували там доручення монастиря; колишні лаврські ченці, переведені в інші єпархії; спеціально для цього залучені особи, прихильні до Лаври. Зафіксовано інтерес до перекладної літератури, періодики й нових видань, а також активність у придбанні друкованої продукції, що загалом сигналізує про зміни в читацьких практиках чернечої корпорації. Аналіз репертуару придбаних книжок підтвердив вплив ідей Просвітництва, зростання попиту на світську та освітню книжку науково-природничої тематики. Києво-Печерська лавра, залишаючись доволі традиційною в сеґменті богословської літератури, де й далі домінувала латина, демонструє відкритість до нових тенденцій книжкової культури другої половини XVIII ст.Item Середовище творців та споживачів господарських знань Вільного економічного товариства на українських теренах (остання третина ХVIII - початок ХІХ ст.)(2020) Шандра, ВалентинаВільне економічне товариство (ВЕТ), створене за Катерини ІІ, цілком відповідало просвітницьким намірам імператриці. Поштовхами до його заснування стала патерналістська потреба стимулювати поміщиків, аби ті облаштовували маєтки із врахуванням прогресу в аґрарній справі, а також необхідність пришвидшити колонізацію південних територій, де землю отримували чиновники й офіцери без господарських навичок. Товариство пропаґувало досвід іноземців і тих поміщиків, які досягнули успіхів у вирощуванні високих врожаїв, організації праці, застосуванні машин для обробітку ґрунтів, зведенні господарських споруд. Разом з тим воно прагнуло до освоєння місцевої специфіки через накопичення знань про демографічну ситуацію та господарський потенціал тих чи тих територій. Метою статті є з’ясувати ставлення місцевих поміщиків до ініціативи ВЕТ щодо їхнього залучення до власної діяльності та аналіз мотивів, які сприяли підтримці Товариства, зокрема запровадження нових технологій землеробства. Аби залучити до участі у Товаристві активних господарників, верховна влада мобілізувала місцеву адміністрацію, а та — дворянських станових посадовців. Однак далеко не всі поспішали ділитися власними здобутками, а друковані праці Товариства не набули масового поширення, отож рекомендаціями ВЕТ мало хто скористався попри те, що певна частина поміщиків надавала Товариству підтримку, пробувала використати його рекомендації та ділилася спостереженнями і здобутками. Незначними були успіхи і в описах місцевого природно-економічного та демографічного становища, що мали би посприяли продуктивності господарювання. Найповнішими стали описи Слобідсько-Української губернії, решта губерній або не долучилася до проекту, або обмежилась короткими відписками.Item Котляров, Петро. Гуманіст і реформатор: освітні, релігійні та соціально-політичні практики Філіпа Меланхтона (Київ, Вінниця: ТОВ "Нілан-ЛТД", 2017), 360 с.(2020) Лоштин, НазарійРецензія на книгу Петра Котлярова Гуманіст і реформатор: освітні, релігійні та соціально-політичні практики Філіпа Меланхтона (Київ, Вінниця: ТОВ "Нілан-ЛТД", 2017), 360 с.Item Бєлікова, Галина. Явлення. Пам'ятки Київського Братського монастиря: альбом-каталог (Київ: Національний художній музей України; Київ: Майстер книг, 2019), 304 с.; іл.(2020) Затилюк, ЯрославРецензія на книгу Галини Бєлікової "Явлення. Пам'ятки Київського Братського монастиря: альбом-каталог" (Київ: Національний художній музей України; Київ: Майстер книг, 2019), 304 с.; іл.Item Маслійчук, Володимир. Здобутки та ілюзії: освітні ініціативи на Лівобережній та Слобідській Україні другої половини XVIII-початку ХІХ ст. (Харків: Харківська державна академія культури, 2018), 544 с.(2020) Склокін, ВолодимирРецензія на книгу Володимира Маслійчука "Здобутки та ілюзії: освітні ініціативи на Лівобережній та Слобідській Україні другої половини XVIII-початку ХІХ ст." (Харків: Харківська державна академія культури, 2018), 544 с.Item Ціборовська-Римарович, Ірина. Друкарня Бердичівського монастиря босих кармелітів: історія та видавнича діяльність. 1758–1844 (Київ: Академперіодика, 2019), 652 с., 28 с. іл.(2020) Яременко, МаксимРецензія на книгу Ірини Ціборовської-Римарович "Друкарня Бердичівського монастиря босих кармелітів: історія та видавнича діяльність. 1758–1844" (Київ: Академперіодика, 2019), 652 с., 28 с. іл.