192: Філософія та релігієзнавство

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/11922

Browse

Now showing 1 - 12 of 12

Видатні богослови Київської духовної академії: Михайло Скабалланович (за матеріалами архівних студій)
(2017) Ткачук, Марина;
У статті здійснено спробу наукової реконструкції життя і діяльності одного з найвидатніших представників київської богословської школи, випускника (1892-1896) і професора (1907-1919) Київської духовної академії М. М. Скабаллановича, чиї праці з біблієзнавства, літургіки та історії православного богослужіння досі не втратили науково-богословського, церковно-практичного та істори- ко-культурного значення. На підставі архівних джерел, уведених до наукового обігу переважно вперше, автор аналізує загальнопоширені відомості щодо біографії М. М. Скабаллановича, доводячи помилковість більшості усталених уявлень про віхи його життя і творчості. Значну увагу приділено аналізу матеріалів кримінальної справи М. М. Скабаллановича (1931), що проливають світло на фактично невивчений радянський період його життя і діяльності (1920-ті рр.), обставини арешту і засудження в 1931 р. у рамках сфабрикованої органами ОДПУ справи «Весна».
Випускник Київської духовної академії Сергій Грушевський: нарис біографії
(2017) Юринець, Ярина
На підставі здійснених архівних і бібліографічних студій у статті висвітлено основні етапи життя та діяльності випускника Київської духовної академії (1855-1859), відомого педагога та громадського діяча Сергія Федоровича Грушевського (1830-1901), якому належить вагомий внесок у розвиток народної освіти на теренах Російської імперії другої половини ХІХ ст., батька історика і державного діяча Михайла Грушевського (1866-1934), етнографа та літературознавця Олександра Грушевського (1877-1942), історика і перекладача Ганни Шамрай-Грушевської (1869-1943).
Декілька спостережень щодо кантознавчих студій Івана Четверикова: європейський контекст
(2017) Козловський, Віктор
У статті розглянуто один із аспектів малодослідженого філософського доробку вихованця і викладача психології Київської духовної академії Івана Пименовича Четверикова (1875-1969), пов’язаний із його зацікавленістю вченням Канта. Предметом аналізу є передусім концептуальні підходи до вивчення кантівської думки, викладені І. Четвериковим у магістерській дисертації «О Боге как личном существе» (1903), що увиразнює вагомість досліджень людської особи, здійснених у модерній філософії, зокрема й у критичній філософії Канта, а також у низці його статей, що стосуються післякантівських філософських доктрин, пов’язаних із Я. Фрізом, неокан- тіанськими та феноменологічними підходами. Автор звертає спеціальну увагу на спробу І. Четверикова пов’язати концептуалізацію людської особи із позитивною рецепцією персоналізму Ґ. Тейхмюллера, а також критичною філософією, що дає змогу розробити персоналістичне розуміння людини як особливого сущого, автономного буття, увиразненого в самосвідомості та свободі.
Засадничі риси реалістичного томізму М. А. Кромпца
(2017) Бабенко, Богдан
Статтю присвячено розглядові метафізики М. А. Кромпца в контексті основних положень екзистенційного томізму. Загалом їх можна звести до реалізму в епістемології і екзистенціалізму в онтології. Перше ставить у центр нашого пізнання суще, що існує у своїй багатоманітності, і яке може бути схоплено мисленнєво нашим інтелектом. Друге положення робить акцент на первинності акту буття в стосунку до сутності. У зв’язку з цим проводиться розрізнення між судженнями екзистенційного та предикативного типу. Завдання ж метафізики - пояснити, які чинники роблять суще, зрозуміле в найширшому значенні, саме таким сущим. Тому метафізика для Кромпца стає прімордіальною філософською дисципліною і, досліджуючи кожне суще як суще, вирізняє його найзагальніші властивості. Ці властивості, трансценденталії, на відміну від універсалій, не охоплюють тільки якусь окрему групу індивідів, а стосуються всього, що у певний спосіб є.
Знання як конструкт: до критики концепту "мовчазного знання" Майкла Полані
(2017) Петруньок, Надія
Статтю присвячено з’ясуванню наукового потенціалу концепту «мовчазне знання», що набув розвитку в західній філософії у другій половині ХХ ст. Досліджено особливості його появи, значення та вживання в науковому апараті сучасної філософії та епістемології. Основну увагу приділено визначенню переваг і недоліків аргументації «за» і «проти» визначення «мовчазного знання» у когнітивних термінах. Із філософсько-наукових позицій запропоновано пояснення впливу ідей М. Полані на історизацію та соціологізацію пізнання, активізованих у 1960-х рр. Апелюючи до першоджерел і сучасного критичного дискурсу, автор роз’яснює співставність і взаємодоповнюваність «мовчазного» та експліцитного знання, вказує на перспективність апеляції до «мовчазного» компоненту знання в науці, а також розглядає виокремлення «мовчазного знання» як частковий випадок розширення концепції раціональності в сучасній філософії.
Найголовніше та останній Бог: онтотеології Льва Шестова та Мартіна Гайдеґґера
(2017) Мінаков, Михайло
У статті доведено, що в ХХ ст. онтотеологію розробляв не тільки Мартін Гайдеґґер, а й Лев Шестов. З’ясовано, зокрема, що порівняння ідей про Буття, порожнечу і Бога, засадничих для їхніх онтотеологічних проектів, надає змогу реконтекстуалізувати доробок обох мислителів, а також зрозуміти онтотеологічний підхід до філософування як альтернативний щодо модерністичного та традиціоналістичного практикування філософії. Зазначено також спільність позицій Шестова і Гайдеґґера у перегляді всієї історії філософії: обом притаманне бажання переосмислити довгий шлях філософії не як розгортання метафізики та епістемології, а як періоди проникливого бачення та мовлення від Буття, що змінюють періоди «лякливого мислення», яке спирається на постав та ґрунт. Підсумовуючи результати дослідження, автор визначає онтотеологію як третій шлях філософії, альтернативний до епістемології та метафізики і такий, що відкриває сучасній думці можливості позаметафізичного філософування.
Постать і спадщина почесного члена Київської духовної академії Івана Сікорського: сучасні інтерпретації
(2016) Менжулін, Вадим
З початку ХХІ ст. в Україні істотно зросла кількість академічних публікацій, у яких згадано ім’я почесного члена Київської духовної академії Івана Олексійовича Сікорського (1842–1919). Предметом цієї статті є аналіз змісту й особливостей сприйняття та інтерпретації постаті і спадщини цього психолога, психіатра та політичного діяча сучасними українськими дослідниками. Автор з’ясовує, що в сучасній Україні має місце формування специфічної політики академічної пам’яті, яка передбачає визнання І. О. Сікорського видатним представником української та світової науки, а також віднайдення у його спадщині таких ідей, які можуть бути корисними і для сучасних досліджень. На підставі здійсненого аналізу обґрунтовано висновок про те, що найбільш плідними для сучасних українських дослідників виявляються психолого-педагогічні напрацювання І. О. Сікорського.
Постмодерні теорії та ідеологія
(2017) Лютий, Тарас
У статті стверджується, що більшість постмодерних мислителів демонструють відхід від класичної теорії ідеології, головні поняття якої замінені проблемами знання, мови і влади. Видовище відтепер є основним видом виробництва та споживання, коли навіть життя стає ідеологічним. Ідеологія нагадує згоду на спотворення реальності, створюючи враження стабільності суспільства. Постмодерні теорії цілковито підважують ідеологію, розглядаючи її як тотальну, есенціалістську, методологічно й теоретично застарілу концепцію.
Релігійно-філософська публіцистика вихованця Київської духовної академії Євгена Капралова
(2017) Пастушенко, Людмила
У статті вперше здійснено цілісний аналіз релігійної публіцистики Євгена Капралова, київського мислителя та церковного діяча початку ХХ ст. Доведено, що у його творчості увиразнено характерні риси київського духовно-академічного філософування - акцентування світоглядного значення філософії, ідеалістична настанова у вирішенні стрижневих філософських питань, критика поширених у тогочасному суспільстві нігілістичних та антирелігійних умонастроїв, матеріалістично- позитивістського світогляду, соціалістичних ідей. Реконструйовано оригінальний погляд Є. Капралова на історію людського духу через призму протистояння між релігійним та антирелійним (реалістичним) життєрозуміннями. Виокремлено науково значущі результати осмислення Є. Капраловим проблематики суспільного, церковного та освітянського реформування.
Тест А. Тюрінґа і "робот" Р. Декарта
(2017) Гусєв, Валентин
У статті висвітлено філософські аспекти проблеми створення штучного інтелекту, а також принципової можливості комп’ютерного моделювання розуму людини. Зокрема, розглянуто питання щодо співвідношення розуму з його тілесним органом - мозком, здійснено порівняння різних варіантів відповіді на це питання. Автор доходить висновку, що дещо трасформований дуалізм Декарта є ближчим до істини, ніж характерний для сучасної науки редукціонізм. Предметом розгляду є також питання критеріїв розумної поведінки людини порівняно з діями машини. Ці критерії досліджено шляхом порівняльного аналізу відомого в науці тесту А. Тюрінґа й уявного експерименту Р. Декарта, відомого в літературі як «робот Декарта». Автор переконує, що запропоновані Р. Декартом критерії розумності (осмислене користування мовою й універсальний характер діяльності), а також така фундаментальна здатність розуму, як інтуїція, виявили принципову неможливість його імітації засобами комп’ютерної техніки.
Фрагментарій "великої гри" для ХХІ століття: фрагмент І "Гра про мігранта-аноніма"
(2017) Сватко, Юрій
Услід минулорічній публікації «Вступу» до опису-фрагментарію сучасної картини світу (Сватко, 2016) автор пропонує перший із одинадцяти запланованих фрагментів. З огляду на специфічний ігровий контекст глобалізованого Світу Людини він присвячений загальносвітовій «грі» для XXI ст., де гравцями є мігранти-аноніми. На них зрештою й мають перетворитися всі пожильці оновленої версії Світу Людини. Обстоюючи власну інтерпретацію сучасних феноменів міграції та анонімності, автор виявляє їхнє онтологічне підґрунтя - конвенційно-контекстуальну абсолютизацію відносної, людської, особистості в позиції Абсолюту. Її пряме відлуння в облудному світі-без-кордонів - філософський лібералізм. Він живить інші можливі «лібералізми»: політекономічний, освітній, родинний, релігійний, культурний, мовний, громадянський etc. Вони й атакують справжність світу. Наслідок тієї «онтологічної атаки» на трансцендентні засади життя - умовність і фіктивність будь-яких мір, визначень і меж у світі, де інобуття прагне заступити місце буття, а цінності обертаються своїми відносними аксіологічними «двійниками» - інтересами. Це провокує першу (за значенням) із низки сучасних глобальних криз - кризу ідентичності. На такому тлі й облаштовується анархічний і разом тоталітарний мігрантно-анонімний «простір жити».
Європейська контекстуалізація біблієзнавчих студій у Київській духовній академії: в пошуку ефективних стратегій (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)
(2017) Головащенко, Сергій
У статті висвітлено низку стратегій європейської контекстуалізації біблієзнавства в Київській духовній академії з урахуванням як ретроспективи їхнього становлення у пізньомогилянську добу, так і особливостей розвитку, пов’язаних із функціонуванням цього закладу в системі православної духовної освіти. З’ясовано шляхи і форми усвідомлення київським біблієзнавчим середовищем зв’язків з європейським духовно-інтелектуальним контекстом, способи входження до нього, специфіку рецепції та освоєння здобутків європейського біблієзнавства, що виникали на перетині різнокон- фесійних методологій із науково-критичним дискурсом.

Browse

Browsing 192: Філософія та релігієзнавство by Title

Results Per Page

Sort Options