Right to Social Security of Employment Migrants in European Union
Loading...
Date
2018
Authors
Yatskevych, Ivan
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
The article deals with the issue of social security of employment of migrants from third-countries to
the European Union. This publication gives a short overview of literature and more detailed outlook of
international, interstate, and national legal sources, conferring rights of third-countries workers employed
in the EU. The author commences the analysis from the legal background for social security right safeguards.
Following this goal, the documents of the Council of Europe are researched, particularly European Social
Charter (revised). As per the EU regulation of migrants’ right to social security guarantees, there are
sources studied or referred to in the article. The Treaty of Lisbon and the EU directives are mentioned as
legal sources, including latest development in the EU social security law.
It is stated on different approaches to social security provisions exercised by a Member State. The vision
of problem of insufficient attention to victims of illegal employment of immigrants and their vulnerability is
developed. Certain analysis of Association Agreement between Ukraine and the EU regarding social
security, migration issues, and principles of cooperation in given sphere is presented.
Статтю присвячено питанням соціального захисту трудових мігрантів з третіх держав до Європейського Союзу. Подано стислий огляд літератури та більш докладний огляд системи джерел правового регулювання відносин соціального захисту працівників з держав, що не входять до ЄС. Законодавство ЄС розглянуто в контексті міжнародного та у зв’язку з актами Ради Європи, зокрема Європейської соціальної хартії (переглянутої). Основним принципом правового регулювання соціального захисту працівників-мігрантів, згідно з європейським первинним та вторинним законодавством, є гарантування рівноцінних умов праці та соціальних прав порівняно з громадянами держави працевлаштування, водночас допускається встановлення кожною державою ЄС власних правил та норм щодо залучення праці мігрантів відповідно до соціального, політичного та економічного становища окремої держави ЄС. Відтак важливу роль відіграють міжнародні двосторонні договори про взаємне визнання та забезпечення соціальних прав громадян Сторін таких договорів. Щодо трудових мігрантів з України важливе значення має Угода про асоціацію України з ЄС та державами-членами ЄС. Яскравою демонстрацією недостатньо дієвого нормативного забезпечення соціальних прав працівників з третіх держав є Директива ЄС 2016/801, яка закріплює принцип рівного ставлення до науковців-нерезидентів, що працевлаштовуються в одній із держав ЄС. Тобто це відповідає міжнародним та європейським принципам недискримінації та рівного ставлення в трудових відносинах, водночас стаття 22 вказаної директиви дозволяє державам відкликати або не поновлювати дозвіл на працевлаштування, якщо під час працевлаштування або в процесі виконання умов трудового договору роботодавцем було порушено законодавство, недотримано соціальних гарантій тощо і притягнуто до відповідальності такого роботодавця. Тож такі працівники втрачають можливість працювати та гарантії права на соціальний захист, що ставить їх та їхні родини в критичне економічне та соціальне становище. Зрештою, працівники-мігранти потрапляють до найбільш вразливої категорії працівників, причому як легально працевлаштовані, так і нелегально. Вважаємо, що така незахищеність працівників-мігрантів призводить до експлуатації цих осіб роботодавцями, порушення прав людини, порушення конкурентного середовища на ринку праці або принаймні створює для цього передумови. Важливою складовою гарантування соціальних прав працівників-мігрантів у державах ЄС є практика ЄСПЛ та Європейського суду справедливості. Оскільки рішення та практика ЄСПЛ визнаються джерелом права в Україні, а рішення Суду справедливості можуть враховуватися при тлумаченні національного законодавства відповідно до усталених стандартів ЄС, то подальші дослідження в цьому напрямку матимуть важливе теоретичне та практичне значення, зокрема й для України.
Статтю присвячено питанням соціального захисту трудових мігрантів з третіх держав до Європейського Союзу. Подано стислий огляд літератури та більш докладний огляд системи джерел правового регулювання відносин соціального захисту працівників з держав, що не входять до ЄС. Законодавство ЄС розглянуто в контексті міжнародного та у зв’язку з актами Ради Європи, зокрема Європейської соціальної хартії (переглянутої). Основним принципом правового регулювання соціального захисту працівників-мігрантів, згідно з європейським первинним та вторинним законодавством, є гарантування рівноцінних умов праці та соціальних прав порівняно з громадянами держави працевлаштування, водночас допускається встановлення кожною державою ЄС власних правил та норм щодо залучення праці мігрантів відповідно до соціального, політичного та економічного становища окремої держави ЄС. Відтак важливу роль відіграють міжнародні двосторонні договори про взаємне визнання та забезпечення соціальних прав громадян Сторін таких договорів. Щодо трудових мігрантів з України важливе значення має Угода про асоціацію України з ЄС та державами-членами ЄС. Яскравою демонстрацією недостатньо дієвого нормативного забезпечення соціальних прав працівників з третіх держав є Директива ЄС 2016/801, яка закріплює принцип рівного ставлення до науковців-нерезидентів, що працевлаштовуються в одній із держав ЄС. Тобто це відповідає міжнародним та європейським принципам недискримінації та рівного ставлення в трудових відносинах, водночас стаття 22 вказаної директиви дозволяє державам відкликати або не поновлювати дозвіл на працевлаштування, якщо під час працевлаштування або в процесі виконання умов трудового договору роботодавцем було порушено законодавство, недотримано соціальних гарантій тощо і притягнуто до відповідальності такого роботодавця. Тож такі працівники втрачають можливість працювати та гарантії права на соціальний захист, що ставить їх та їхні родини в критичне економічне та соціальне становище. Зрештою, працівники-мігранти потрапляють до найбільш вразливої категорії працівників, причому як легально працевлаштовані, так і нелегально. Вважаємо, що така незахищеність працівників-мігрантів призводить до експлуатації цих осіб роботодавцями, порушення прав людини, порушення конкурентного середовища на ринку праці або принаймні створює для цього передумови. Важливою складовою гарантування соціальних прав працівників-мігрантів у державах ЄС є практика ЄСПЛ та Європейського суду справедливості. Оскільки рішення та практика ЄСПЛ визнаються джерелом права в Україні, а рішення Суду справедливості можуть враховуватися при тлумаченні національного законодавства відповідно до усталених стандартів ЄС, то подальші дослідження в цьому напрямку матимуть важливе теоретичне та практичне значення, зокрема й для України.
Description
Keywords
social security, right to work, trans-border employment, labour migration, human rights, article, соціальне забезпечення, право на працю, транскордонне працевлаштування, трудова міграція, права людини
Citation
Yatskevych I. Right to Social Security of Employment Migrants in European Union / Ivan Yatskevych // Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки. - 2018. - Т. 1. - С. 62-67.