002: Культура

Permanent URI for this collection

Browse

Recent Submissions

Now showing 1 - 5 of 19
  • Item
    Договірні структури в побудові тексту
    (1997) Парахонський, Борис
    Конвенційні структури пронизують життя людини, утворюють важливий механізм культури, за допомогою якого можна розрізнити саму культуру і природу. Остання підкоряється, як прийнято вважати, об’єктивним законам, тоді як культура значною мірою сама утворює шляхи свого функціонування і розвитку. Тут неабияку роль грає організація свідомості культури і механізми, що узгоджують її різні складові частини: індивідуальна свідомість, колективна, групова, традиційна, авторитарна та ін. Деякі узгодження людина здатна утворювати свідомо, в міру розвитку власної особистості і соціальних умов, що роблять її рішення більше або менше вільним, але більшість існуючих в культурі конвенційних структур творяться поза межами індивідуальності, або як частина культурної традиції у вигляді норм, цінностей, звичаїв, стереотипів мислення і поведінки. Такі, наприклад, узгодження існують в умовах функціонування мови або інших знакових систем, що складаються традиційно, або, як кажуть, природньо, хоча, звісна річ, такі конвенційні схеми неможливо віднести до законів природи, вони виробляються культурою як умови її власного існування.
  • Item
    До атрибуції символічного фризу розпису башт Софії Київської
    (1997) Семенцова, Р.
    Унікальний ансамбль світського живопису прикрашає стіни та склепіння сходових башт Софійського собору в Києві. Цей цикл чітко розподіляється на два фризи: нижній — історико-оповідальний і верхній — символіко-зооморфний. Певна річ, обидва фризи пов'язані між собою як в декоративному, так і в смисло­вому аспектах, тож реконструкція змісту як верхнього, так і нижнього фризів має врахову­вати цей взаємозв'язок.
  • Item
    Від андеграунду до полістилізму та мистецтва "гіпертексту" : (з мистецького досвіду України (30-х-90-х років)
    (1997) Петрова, Ольга
    Донедавна усі твори, що потрапляли з Ра­дянського Союзу на Захід, сприймалися як мистецтво Росії. Художників з Литви, України, Грузії та всіх інших колишніх радянських рес­публік цілком помилково вважали чимсь одно­рідним. Але в кожній національній школі були свої прадавні витоки, традиції, своя класика та авангард. Спільність — у трагічній долі, яка спіткала кожну культуру за часів соціалізму. Ця доля відбилася в безмежжі втрат.
  • Item
    Княжий портрет у Софії Київській в контексті східнохристиянської культурної традиції
    (1997) Нікітенко, Надія; Нікітенко, М.
    Княжий портрет у центральній наві Софії Київської є найбільш значною за своїми роз­мірами та ідейним значенням фресковою ком­позицією собору. У давнину портрет мав П-подібну форму і розміщувався на трьох стінах нави напроти головного вівтаря. В центральній частині фрески були зображені князь з модел­лю храму і княгиня, на бічних стінах — їхні діти.
  • Item
    Розумна наочність народного ікономовлення: (роздуми над іконою Афанасія Пателарія)
    (1997) Андрушко, Віктор; Гатальська, С.
    Ікону можна недооцінювати або переоці­нювати — кожному приділено свою міру віри. Ікона може бути майстерності високої, або невисокої, але в основі її неодмінно лежить певний духовний досвід. Православна ікона, як безпосередній вираз християнської антропо­логії, — це мистецтво, котре на будь-якому рівні, навіть ремісницькому, несе об'явлення неминущого смислу життя, пробуджує у свідо­мості духовне бачення. Ікономовлеиня як ме­тафізика буття є, за висловом П. Флоренско­го, метафізикою конкретною, в ній не відбивається нічого випадкового, її наочність розумна.