Кафедра політології

Permanent URI for this collection

Browse

Recent Submissions

Now showing 1 - 20 of 286
  • Item
    Конструювання національної пам'яті: в тенетах контраверсійності
    (Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2024) Василевська, Тетяна; Бевз, Тетяна
    Матеріали доповіді учасника Всеукраїнської науково-практичної конференції "Публічне управління в Україні: історичний досвід та перспективи розвитку", м. Київ, 20 лютого 2024 р. У контексті дослідження національної пам’яті важливо чітко виявити специфіку цього поняття. Перш за все, важливо вирізнити особливості дослідження історії та функціонування історичної пам’яті. Дослідження історії спрямоване на найточніше відображення минулого, часто засноване на теоріях і підходах, запозичених з інших дисциплін, спрямоване на професійне вивчення історичного минулого за допомогою наукових методів, а усна традиція передачі інформації про минуле є міфологічною і характеризується тим, що пам’ять зберігає та "відтворює" минуле на основі уяви, породженої почуттями та відчуттями, викликаними сьогоденням [2, р. 146; 5]; пам’ять характеризується певним ступенем суб’єктивності та використанням оціночних суджень.
  • Item
    Ukraine Needs Hard Security Guarantees, NATO Membership Preferred
    (George Washington University, 2022) Burkovskyi, Petro; Haran, Olexiy
    The responsibility for preventing Russia’s invasion of Ukraine lies both on the West and on Ukrainian society, which was not unified about Ukraine’s NATO membership. All of the Russian talk about the NATO "threat" was just a cover-up for the real task of destroying Ukrainians as an independent nation. In the present situation, Kyiv is carrying the bloody burden of the European war alone, though with significant Western support. To prevent Ukraine’s and Europe’s failure in what appears to be a long-term struggle with Russia, it is necessary to recognize and accept the necessity of real security guarantees (unlike the Budapest-type 1990s "security assurances"). One option may be a non-bloc variant with real security guarantees provided by the US, the UK, France, and perhaps Turkey, Poland, and others. It should include immediate military support, including troops on the ground if Russia attacks Ukraine. A second option for Kyiv would be moving toward NATO membership. In this case, very painful compromises regarding Russian war crimes and some territories lost in 2014 may have to be considered.
  • Item
    The EU and Ukraine's Public Opinion: Changing Dynamic
    (2022) Haran, Olexiy; Burkovskyi, Petro
    After the collapse of the Soviet Union, Ukrainian society and political establishment chose a different path of transformation than Russia. Ukraine gained its independence peacefully and without internal conflicts thanks to an agreement between the national-democratic opposition and the so called "nationalcommunists". The West appreciated the facts that 1) Ukraine was the first state from the Commonwealth of Independent States (CIS) to re-elect both president and parliament in the 1994 democratic elections; 2) in contrast to Russia’s 1993 constitution, which established a model of creeping authoritarianism in that it placed massive authority on the president, Ukraine’s 1996 constitution was a compromise between the president and parliament; 3) again in contrast to Russia, political opposition in Ukraine was much stronger. In fact, only one president, Leonid Kuchma (1994–2004) was reelected. The rest, except fugitive Viktor Yanukovych (2010–2014), lost elections to their opposition rivals. In parliamentary elections opposition parties defeated ruling rivals in 2006, 2007 and 2019. All Ukrainian governments also had to take the interests of the country’s different regions into account. Thus, this system was much more balanced than the Russian model. From the point of view of Western political science, "pluralism by default" emerged in Ukraine, i.e. unplanned and unintentional pluralism.
  • Item
    Лідерство в час війни: Олена Зеленська
    (Інститут обдарованої дитини НАПН України, 2024) Кармазіна, Марія
    Матеріали доповіді учасника Всеукраїнської науково-практичної онлайн-конференції "Лідерство і обдарованість: сучасний науковий дискурс і освітня практика", 14-19 лютого 2024 року. У дослідженні увага зосереджена на таких типах політичного лідерства в Україні, як парламентське лідерство жінок та лідерство у контексті неформального інституту першої леді. Констатується антиукраїнська діяльність (як у попередній час, так і нині) низки жінок-парламентарів, а також деяких з-поміж перших леді. На цьому тлі проаналізована діяльність Олени Зеленської, спрямована на привернення уваги лідерів держав світу та представників еліт до проблем, пов’язаних із необхідністю різнопланової підтримки українців та України після повномасштабного російського вторгнення на територію суверенної Української держави.
  • Item
    Тенденції розвитку сучасних національних спільнот Європи в контексті IV промислової революції та процесів глобалізації
    (2024) Єрємєєв, Олександр
    Статтю присвячено проблемі розвитку національних спільнот у Європі в контексті впливу явищ IV промислової революції (Industry 4.0) та глобалізації, які взаємно обумовлюють одне одного. Вплив цих явищ на національні спільноти об’єднаної Європи має неоднорідні наслідки. У контексті глобалізації, тісно пов’язаної з Industry 4.0, а також феноменів антиглобалізму та євроскептицизму як реакції на неї виокремлено тенденції розвитку національних спільнот у державах сучасної Європи. У країнах Західної Європи переважно спостерігається процес фрагментації національних спільнот. У країнах Центрально-Східної Європи, що перебували у сфері впливу СРСР і стали членами ЄС і НАТО на межі ХХ та ХХІ ст., реакцією на глобалізацію та євроінтеграційні процеси стало зростання впливу євроскептичного та антиглобалістичного націоналізму. В Україні, яка зазнає агресії з боку РФ, розглядає країни ЄС і НАТО як союзників, недостатньо інтегрована в процеси глобалізації та IV промислової революції, тенденції до національного відродження мають переважно єврооптимістичний характер, не породжують скептичного ставлення до глобалізації. Доведено, що IV промислова революція та глобалізація, що взаємно обумовлюють одна одну, формують передумови до послаблення ролі національних держав як на міжнародній арені, так і у сфері внутрішньополітичного розвитку. Суспільні зміни, спричинені цими процесами, викликали явище антиглобалізму та євроскептицизму в країнах ЄС і є чинником коригування глобалізаційних процесів. Поруч із регіональним сепаратизмом політичні спільноти в Західній Європі, які прагнуть відокремлення, все ж залишаються в глобальних і наднаціональних структурах. Україна також виявляє прагнення до національного відродження, спрямованого на дистанціювання від минулого та долучення до передових країн IV промислової революції, зберігаючи відкритий, інклюзивний характер і підтримуючи європейську та євроатлантичну інтеграцію.
  • Item
    Перфомативність як чинник пластичності ґендерної ідентичності
    (2024) Кисельов, Сергій; Сингаєвська, Дарія
    У статті продемонстровано, як влада, що є ім’ям, яким називають, впливає на пластичність ґендеру. Ставлячи за мету дослідити перфомативність як чинник пластичності ґендерної ідентичності, автори здійснили спробу визначити спосіб творення носія ґендерної ідентичності. Значну увагу зосереджено на протиборстві наділення та усвідомлення влади, що типізує ієрархічність відносин статей, а не ґендерів. Останні є наслідком "капілярного" характеру влади й інституціоналізують дискурсивні практики. Відтак здійснено спробу виявлення граматології ґендеру. Для цього використано класичні праці Дж. Батлер, П. Бергера та інших авторів, які були прихильниками пошуку коренів соціальних феноменів у реальності повсякденного життя. Виявлено, що наразі Україна перебуває на перехідному етапі на шляху до постмодернізму. Запропоновано концептуальну оптику бачення ґендеру як щоденно твореної ролі. Зроблено припущення, що суб’єктність виникає як механізм заперечення, за якого заперечуване зовнішнє стає критичною іманентною характеристикою. Досліджено, що пластичність ґендеру здобувається через проходження декількох етапів, зокрема в результаті міжсуб’єктної взаємодії через габітуалізацію, типізацію, інституалізацію та легітимацію. Доведено, що вирішенням кризи традиційної конотації ґендеру може бути громадянська просвіта, здатна подолати імплозію масової свідомості, яка вбирає наперед вироблені смисли без будь-якої рефлексії, не володіючи, за Ж. Бодріяром, ні атрибутом, ні предикатом, ні якістю, ні референцією. Однак якщо замість "ментального вірусу" запустити системну протиотруту, то можливо домогтися зміни парохіально-ґендерного сприйняття. Прийнявши дискурсивний характер ґендеру та матеріалізм його диспозитиву, "Її історія" (HERstory) може віднайти свій голос, не перебуваючи по той бік "трансцендентної" "Його історії" (HISstory).
  • Item
    Russophilism and Misunderstanding Ukraine : Review
    (2024) Kuzio, Taras
    This critical review focuses on two new books published by Western scholars that continue to misrepresent Ukraine. Olga Onukh and Henry Gale adhere to the common misconception of Ukrainian politics as divided into "civic" and "ethnic" or "nationalist" and "pro-Russian" presidents. The negative label "ethnic" and "nationalist" is applied only to the center-right Ukrainian politics, which is merged with the nationalists into one group. East Slavic nationalism promoted by the Soviet regime, Russia and pro-Russian forces in Ukraine such as the Party of Regions is not taken into account. Steven Shulman provides a better structure of Ukrainian politics with competition between supporters of "ethnic Ukrainian" and "East Slavic" identities. Using Shulman's structure, we see that there is little difference between Presidents Volodymyr Zelensky and Petro Poroshenko. Onukh and Gale's basic concept that "civic" Zelensky is better than "ethnic" Poroshenko is undermined by theory, a comparative understanding of nation-states and their politics. Dominique Arel and Jesse Driscoll describe the 2014-2021 conflict in Ukraine as a "civil war", strikingly echoing Russian disinformation and the writings of Russophiles in the West. Arel and Driscoll's arguments are weakened by their selective use of Ukrainian, Russian, and Western sources (for example, very few Ukrainian opinion polls are used), the lack of field research in southeastern Ukraine, and the exaggeration of the importance of language in the identity of most Ukrainians. They do not adequately explain why the "Russian Spring" failed in six out of eight southeastern regions of Ukraine and only partially succeeded in Donbas. . Due to their poor understanding of the concept of Russian hybrid warfare, they ignore many examples of Russian intervention other than military aggression (such as disinformation, cyberwarfare, Russian political tourists posing as Ukrainians, Russian intelligence subversion, Russian artillery shelling Ukraine, and Kadyrov's forces ), which existed before the Russian invasion in August 2014.
  • Item
    Russia-GUAM-US triangle of competition over Eurasia and geopolitical pluralism
    (2021) Kuzio, Taras
    This article discusses the triangle of competition between Russia and the USA over three members of the Organization for Democracy and Economic Development, GUAM: Azerbaijan, Georgia, and Ukraine. The first of three sections analyze how Russian leaders and politicians have, since 1991, prioritized the reintegration of the former Soviet space over nation-building in the Russian Federation. Russian officials and politicians have always viewed the former USSR, the Commonwealth of Independent States (CIS) and Eurasia as "Russia’s exclusive sphere of influence". Russia has supported separatism and manufactured frozen conflicts, recognized the "independence" of separatist regions, and annexed neighbouring territories in countries that have stepped in a direction contrary to Russia’s regional interests in Eurasia. The second section focuses on Ukraine and GUAM members Azerbaijan and Georgia, which have prioritized building nation states over joining integration projects in the post-Soviet space and have implemented independent or pro-Western security policies. The third section analyses US security policy towards Eurasia and the South Caucasus under assertive (Bill Clinton, George W. Bush) and indifferent (Baack Obama, Donald Trump) presidents. This section discusses policies that US President Joseph Biden could pursue to revive the US as a security actor in partnership with Turkey towards Eurasia and the South Caucasus in pursuit of what US National Security Adviser Zbigniew Brzezinski described as "geopolitical pluralism" in Eurasia.
  • Item
    The role of the volunteer movement in the security policy of the state in the context of military operations
    (2023) Madryha, Tetiana; Bilousov, Yevhen; Zubrytska, Liudmyla; Teremtsova, Nina; Druchek, Olena
    This article examines the formation of the volunteer movement in Ukraine's security policy during military operations. It aims to identify historical peculiarities and changes in the context of military operations. The study utilizes the historical method to analyze socio-historical sources and materials, tracing the genesis and development of the volunteer movement. The comparative method is employed to explore different approaches to understanding volunteering in Ukraine. Systematization is used to analyze patterns in the development of the volunteer movement within the security policy of the state during military operations. The article highlights the lack of comprehensive research on the role of the volunteer movement in Ukraine's security policy. It emphasizes the significant role of the volunteer movement in shaping international relations and modern security policies. The study identifies specific characteristics of the volunteer movement within the context of military operations. Overall, the research suggests that studying the volunteer movement contributes to understanding population self-organization and the formation of civil society in the state.
  • Item
    Commentary: should Washington have pressed Kyiv into a compromise with Moscow?
    (2022) Umland, Andreas
    This article was submitted in late 2021, and became dated after Russia's demonstrative preparation as well as start of an open, large-scale invasion of Ukraineearly 2022. We nevertheless publish this commentary here in order to document the debate about the events leading to the escalation. No adaptations to the original 2021 article were made after the outbreak of high-intensity war on 24 February 2022. Avoiding a larger military escalation in the Russian–Ukrainian conflict is an important aim. Yet, historical experience suggests that concessions by Ukraine or its Western partners toward Russian revanchist aspirations in the Donbas may not help achieve it. On the contrary, Western softness, and Ukrainian weakness vis-à-vis the Kremlin will lead to further confrontation.
  • Item
    Проблема ідентичності у фільмах Андрія Тарковського. "Андрій Рубльов"
    (Новий Світ-2000, 2021) Кисельов, Сергій
    Стаття присвячена творчості режисера Андрія Тарковського з позицій концепту національної ідентичності. Автор, використовує методологію Г. Е. Лессінга щодо можливості раціонального тлумачення кіно як виду мистецтва. Основний наголос зроблений на фільмах А. Тарковського "Ностальгія" та "Андрій Рубльов". Головний висновок статті полягає у тому, що фільми А. Тарковського є визначеними етапами пошуку ідентичності.
  • Item
    Кримський виклик для російсько-українського перемир'я
    (2023) Умланд, Андреас
    Незворотність, принаймні в короткостроковій перспективі, анексії Криму з боку Росії вже понад дев’ять років є поширеною думкою серед багатьох неукраїнських політиків і експертів, хто формує політику щодо Росії та України. Більшість серйозних аналітиків визнають деструктивні й геноцидні мотиви нападу Москви на Україну. Тому вони згодні, що Київ повинен якнайшвидше звільнити більшу частину або навіть всю материкову частину України — військовими чи невійськовими засобами. На противагу цьому, захоплення чорноморського півострова, до якого вдалася Москва, згідно з окремими підходами низки оглядачів, політиків і дипломатів, доведеться прийняти як доконаний факт. Іноді такі твердження робляться з посиланням на високий рівень особистих політичних інвестицій Владіміра Путіна в первісне, як стверджують у Москві, розширення російської державної території у 2014 році. Іноді тією чи іншою мірою міжнародні діячі визнають твердження Кремля про нібито фундаментальну роль Криму і його найбільшого міста Севастополя в російській історії та/або регіональних питаннях.
  • Item
    Geopolitical implications and challenges of the coronavirus crisis for Ukraine
    (2020) Klimkin, Pavlo; Umland, Andreas
    Among various geopolitical repercussions of the COVID-19 pandemic are redefinitions of the short-term priorities of many international organizations. Among others, the European Union (EU) and North Atlantic Treaty Organization (NATO) are becoming absorbed by new internal challenges, and are thus even less interested in further enlargement than before. Against this background, Kyiv, Tbilisi, and Chisinau, as well as their Western friends, need to seek new paths to increase the three countries’ security, resilience, and growth before their accession to the West’s major organizations. Above all, an alternative way to decrease Ukraine’s current institutional isolation is to develop more intense bilateral relations with friendly states across the globe, including Germany and the United States. In Eastern Europe, moreover, Ukraine, Georgia, and Moldova should attempt to create new multilateral networks with post-communist member countries of NATO as well as the EU, and try to become part of such structures as the Three Seas Initiative or Bucharest Nine group.
  • Item
    Union européenne, OTAN : la société ukrainienne a fait son choix
    (2023) Haran, Olexiy; Burkovskyi, Petro
    La résistance ukrainienne s'inscrit dans un temps long, ouvert par l'indépendance de 1991 et confirmé en 2014. Une tendance continue a rapproché très largement l'opinion du pays de l'UE puis de l'OTAN, la conduisant à chercher une véritable séparation avec la Russie et surtout avec son héritage historique soviétique. Accélérant des processus déjà en cours, l'Ukraine entend sortir de la guerre comme une véritable démocratie européenne.
  • Item
    Historical esotericism as a method of cognition. How russian pseudoscientists contributed to Moscow's anti-western turn
    (2023) Umland, Andreas
    A number of para-academic tendencies in Russian public science helped prepare for the war in Ukraine. In addition to the Kremlin's propaganda campaigns, the intellectual deformation of the Russian elite under the influence of Manichean ideas of theorists such as Lev Gumilev and Aleksander Dugin is partly responsible for the growing separation of Russia from Europe. Post-Soviet public discourse is infected with a multitude of speculative as well as often conspiracy theories and sometimes occult or racist ideas. Their proponents have displaced established social scientists and historians from intellectual and media debates. This parallel public discourse has evolved since the beginning of glasnost, 35 years ago, and was one of the factors that prepared Russia's attack on Ukraine in 2014.
  • Item
    Концептуалізація ідентичності українства в офіційному дискурсі
    (2021) Бевз, Тетяна
    Актуальність концепту "ідентичність" дедалі більшого значення набуває в умовах глобалізації та соціокультурних трансформацій. Європейська ідентичність українського народу закріплена в основному документі держави. Дослідження концепту ідентичності здійснено за допомогою аналізу офіційних документів держави, проектів концепцій загальнонаціональної ідентичності та результатів соціологічних досліджень. Ідеї ідентичності українства, національної єдності та консолідації суспільства досить виразно простежуються у концепціях, стратегіях національної безпеки України. Йдеться про зміцнення національної єдності та гарантування територіальної цілісності, здатності держави і суспільства давати адекватні відповіді на внутрішні і зовнішні виклики. В офіційних документах акцентується увага на захищеності державного суверенітету та територіальної цілісності, зміцненні національної єдності та консолідації українського суспільства, попередженні загроз національній безпеці в гуманітарній сфері, утвердженні в усіх сферах української мови як одного з найважливіших чинників національної самобутності українського народу, збереження національної ідентичності в умовах глобалізаційних викликів. Державна політика захисту української мови є питанням національної безпеки та національно-патріотичного виховання українців. Важливим чинником конструювання загальної ідентичності, ідентифікаційного простору виступає державна політика, закріплена в законодавчих актах, насамперед у концепціях, стратегіях, доктринах. Ідентичність має значний консолідаційний потенціал і є складною конструкцією, яка включає низку чинників, зокрема етнічних, культурних, територіальних, політичних, економічних, юридичних та інших. Формування загальнонаціональної ідентичності має стати пріоритетним завданням Української держави.
  • Item
    Чинники політизації етнічності у контексті загроз національній безпеці України
    (2021) Бевз, Тетяна
    Етнічна мозаїчність України та етнонаціональний чинник – феномени, які позначаються на усіх сферах життєдіяльності суспільства. Етнічний чинник має особливу роль у виникненні суперечностей у поліетнічних державах. З одного боку, "етнічність – це форма соціальної організації культурних відмінностей" (Ф. Барт), а з другого – етнічність інструментальна і може використовуватися як засіб досягнення політичних цілей (А. Коен). Етнічність була і є політичним ресурсом, який упродовж століть розігрувався політичними гравцями. Важливим політичним феноменом сучасності є політизована етнічність. У статті проаналізовано окремі чинники політизації етнічності. Чинниками політизації етнічності виступали: поширення недостовірної інформації про радикальні вимоги територіальної автономії від імені "національних меншин", деструктивна роль політиків, які позиціонували себе як лобістів інтересів національних меншин, етнічне підприємництво, етнічні політичні партії, наявність подвійного громадянства, фейкові новини, неправдива інформація та ін. Доведено, що окремі чинники політизації етнічності становлять загрозу для національної безпеки країни. Визначено, що етнічна ідентичність є дієвим інструментом як для консолідації, так і деконсолідації етнічних груп та має свою політичну суб’єктність. Доведено, що у процесі децентралізації представники всіх етнонаціональних спільнот добре сприймають один одного і конфліктів на етнічному ґрунті не виникає. Однак через недостатню обізнаність людей про особливості і перспективи реформи місцевого самоврядування політики, особливо місцеві, розігрують "етнічну карту" у власних інтересах.
  • Item
    Fighting for Freedom: Ukrainian Assessment of the Implications of the Russian Invasion for South Asia
    (2022) Haran, Olexiy; Burkovskyi, Petro
    Since the 2000s, Russian President Vladimir Putin’s policy towards Ukraine was aimed at restoring full control of the nation’s political, economic, and security systems. It contradicted Russian legal obligations as Ukraine had given up its nuclear weapons and Russia was among the guarantors of its territorial integrity. Russian full-scale invasion of Ukraine in February 2022 resulted in heavy sanctions, which Moscow did not foresee, while Kyiv demonstrated better adaptability to the changing war situation and accelerated its integration with EU. Russia has been losing its status as a great power and the invasion has cost it dearly. Russian foreign and security policy in South Asia since 2014 is being questioned. The war between Ukraine and Russia created a profound global strategic and economic crisis for the South Asian countries. At the same time, it showed how smaller nations can defend themselves by building networks of clos partnerships with other neighbouring nations. The conflict also proved how manipulations with energy resources and food supplies can constrain such cooperation and how spread of narratives helps the aggressor state to disguise plans to build spheres of influence. Despite some attempts in South Asia to stay neutral between aggressor and its victim, or even to benefit from the war, withdrawal of the Russian troops from Ukraine would be beneficial for South Asian countries.
  • Item
    Вплив глобалізації на утвердження національної ідентичності в умовах війни: виклики і загрози
    (2022) Бевз, Тетяна
    Глобалізація упродовж останніх десятиліть стала незаперечним фактом нашої дійсності. Акцентується увага на тому, що глобалізація – це процес, який усуває національні кордони, інтегрує національні економіки, культури, технології та управління, а також виробляє складні відносини та взаємозв’язки, опосередковані через різноманітні потоки, що включають людей, капітали, ідеї тощо. Глобалізація створює ризик втрати національної ідентичності, водночас порушуються традиційні форми ідентичності, спостерігається відсутність механізму наступності ідентичності. Повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну створило нову реальність, зміцнивши почуття політичної єдності та державної ідентичності. Справжні мотиви російської агресії – знищення українського народу, його самобутності та позбавлення його права на самостійний розвиток. Українці довели собі та іншим, що вони існують як нація, яка має громадянську і національну ідентичність, і здатні захищати свою незалежність, територіальну цілісність і соборність. Росія упродовж років використовувала ідентичність та історію як зброю проти України, здійснюючи політику, спрямовану на створення викривленого уявлення про самобутність українського народу та його прагнення до незалежності, що реалізується через поширення в усьому світі фальшивих ідеологем, в основі яких лежить хибне та маніпулятивне ототожнення українського патріотизму з "нацизмом" чи іншими людиноненависницькими ідеологіями. Війна Росії проти України – це війна за ідентичність. Російська агресія – це геноцид проти українського народу, знищення його ідентичності та культури.
  • Item
    Wie hat sich die Ukraine seit der Unabhängigkeit entwickelt?
    (2021) Haran, Olexiy
    1990 boten nur 45 % aller Schulen der Ukrainischen Sozialistischen Sowjetrepublik Unterricht auf Ukrainisch an und nur 10 % aller Vorlesungen an Universitäten fanden auf Ukrainisch statt. Es gab die Möglichkeit, sich vom ukrainischen Sprachunterricht in der Schule befreien zu lassen. Obwohl ich mich immer als Ukrainer fühlte, konnte ich also nicht fließend Ukrainisch sprechen. Über Russifizierung zu sprechen war damals gefährlich, ich hätte von der Universität verwiesen werden können. Zur "Beruhigung" wurde argumentiert, dass zum Beispiel die Iren ihre Sprache, das IrischGälische, auch nicht sprechen würden, aber trotzdem in ihrer Identität Iren blieben. Aber die Iren hatten einen Vorteil gegenüber den Ukrainern. Im Gegensatz zu den Briten waren sie Katholiken, und das half ihnen, ihre Identität zu bewahren.