Кіно-Театр. 2011. №3

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/26179

Browse

Now showing 1 - 20 of 38

100-річчя "Лісової пісні"
(2011)
11 березня 2011 року відбулося відкриття виставки "Ну, як-таки, щоб воля — та пропала? ", присвяченої 100- річчю від написання драми-феєрії "Лісова пісня" Лесі Українки. Філософська глибина "Лісової пісні", ідентична міфу, вабить митців до власного осягнення і авторської інтерпретації цього драматичного шедевру.
SEMINCI-55: не поступитися рівнем
(2011) Скоморощенко, Ольга
У статті представлено детальний аналіз подій та конкурсної програми 55-го кінофестивалю у Вальядоліді (SEMINCI). Попри економічну кризу, фестиваль продемонстрував високий художній рівень та зріст глядацької зацікавленості. Центральною темою огляду є тріумфатори фестивалю: аргентинський детектив "Без вороття" Мігеля Кохана та філософська стрічка Аббаса Кіаростамі "Копія відповідає оригіналу", які розділили головну нагороду — "Золотий колосок". Автор розглядає широку географію представлених робіт: від соціальної панорами Іспанії та Болівії у фільмі "Навіть дощ" Ісіяр Больяін до психологічних досліджень родини в данській драмі "Родина" та каталонській стрічці "Сітка від москитів". Окрему увагу приділено темі "мачизму" та домашнього насильства в іспанській документалістиці, а також врученню почесної нагороди Антоніо Бандерасу. Текст підкреслює статус SEMINCI як платформи для захисту авторського інтелектуального кіно.
Актор: проблеми і турботи (фрагменти)
(2011) Миколайчук, Іван
У програмній статті Іван Миколайчук аналізує етичні та філософські засади акторської професії, спираючись на досвід навчання в майстерні Віктора Івченка. Автор розкриває поняття "святого голоду" до творчості як головного рушія митця, протиставляючи його професійному самозаспокоєнню. Миколайчук пропонує метафоричну класифікацію кінотворів ("фільм-комора", "фільм-собор", "фільм-університет"), де місце актора визначається рівнем інтелектуальної та духовної співпраці з режисером-будівничим. Особливу увагу приділено проблемі натхнення в умовах планового кіновиробництва та необхідності якісно нової форми діалогу з освіченим глядачем, який став вимогливим суддею сучасного мистецтва.
Алла Бабенко: класика завжди актуальна : [інтерв'ю]
(2011) Бабенко, Алла; Велимчаниця, Ольга
В інтерв'ю розкривається творча філософія та режисерський метод знаної майстрині сцени, чиї вистави за творами А. Чехова (зокрема "Іонич" та 'Дядя Ваня") здобули міжнародне визнання та Ґран-прі на престижних фестивалях. Режисерка ділиться досвідом пошуку "ключа" до Чехова через праці О. Скафтимова, О. Крейчі та А. Ефроса, аналізуючи особливу природу чеховського конфлікту як "двох паралельних ліній". Окрему увагу приділено специфіці театрального життя Львова, де сприйняття російської класики має свої особливості, а також проблемам сучасної режисерської освіти та акторської майстерності. Автор детально описує роботу з акторами (зокрема з Олександрою Лютою та Федором Стригуном), наголошуючи на важливості поєднання психологічного театру зі школою Вахтангова. Текст є цінним документом про тяглість театральних традицій, роль фестивального руху та необхідність пошуку духовного "польоту" в сучасному матеріальному світі.
Безсмертний дух народу: історія створення фільму "Вавилон XX"
(2011) Брюховецька, Лариса
Стаття є детальним історико-архівним розслідуванням шляху фільму "Вавилон XX" (1979) від літературного задуму до світового визнання. Спираючись на документи Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України, автор реконструює драматичний процес екранізації роману Василя Земляка "Лебедина зграя". У центрі уваги — режисерський дебют Івана Миколайчука, який виступив не лише як постановник і виконавець ролі філософа Фабіяна, а й як співавтор сценарію та музичний упорядник. Текст розкриває запеклу боротьбу митця з радянською цензурною машиною: нескінченні правки сценарію, вимоги «посилити класову боротьбу» та ідеологічні причіпки до образу головного героя. Нарис демонструє, як завдяки творчій безкомпромісності та інтелектуальній гнучкості Миколайчуку вдалося зберегти "химерну" природу твору, трансформувавши її у мову «народної романтичної бувальщини». Це історія про те, як істинний талант проривається крізь ідеологічні шаблони "застою", створюючи вічну класику українського поетичного кіно.
Бути чи не бути молодій українській режисурі в ХХІ столітті?
(2011) Ільків, Вікторія
Стаття присвячена дослідженню феномену режисури — від її витоків у античності до формування "режисерського театру" XX століття. Автор розглядає становлення професії в Україні: від корифеїв (братів Тобілевичів) та революційних пошуків Леся Курбаса до "сплеску" молодої генерації 80-90-х років (В. Кучинський, Д. Богомазов, Ю. Одинокий та ін.). Основну увагу зосереджено на гострих проблемах першого десятиліття XXI століття: "кризі спадкоємності", занепаді викладацької школи та відсутності підтримки молодих митців з боку держави. У тексті аналізуються причини дефіциту нових імен на великих сценах, серед яких: комерціалізація освіти, закритість державних театрів для дебютантів, "жіноча експансія" у професії та зміна культурних пріоритетів суспільства під впливом шоу-бізнесу. На прикладі діяльності Андрія Білоуса та його майстерні "АБетка" автор окреслює можливі шляхи виходу з тупика, висловлюючи сподівання на нову мистецьку "бурю" у другому десятилітті століття.
Вшанування пам'яті Ірини Молостової і Бориса Каменьковича
(2011)
У березні 2011 року в Києві (на вулиці М. Заньковецької, 10) відкрито меморіальну дошку народним артистам України - режисеру Ірині Молостовій та балетмейстеру Борису Каменьковичу (скульптор - Володимир Щур).
Вірляна Ткач: повернення до Лишеги
(2011) Свято, Роксолана
10 березня в Театральному центрі Києво-Могилянської академії "Пасіка" відбулася прем’єра майстерні вистави "Ворон" / "Raven" за однойменним віршем Олега Лишеги. Двомовну (англо-українську) постановку здійснила американська театральна режисерка українського походження Вірляна Ткач - засновниця й художній керівник мистецької групи "Яра" при Експериментальному театрі Ля МаМа (Нью-Йорк). Як і в попередніх роботах, вона є і співавтором перекладу українського твору англійською (спільно з афроамериканською поетесою Вандою Фиппс, з якою співпрацює в театрі вже багато років).
Глибокий колодязю, золоті ключі...
(2011) Іванишина, Лариса
Стаття присвячена життєвому і творчому шляху Народної артистки України Марії Миколайчук. Оповідь вибудувана навколо трьох іпостасей героїні: її феноменального дару передчуття та духовного зв’язку з чоловіком ("Маріччині сни"), її самобутньої співочої кар’єри ("Маріччин спів") та їхнього спільного іконічного союзу ("Іван та Марічка"). Автор аналізує вокальну майстерність співачки — від роботи в хорі ім. Г. Верьовки до легендарного тріо "Золоті ключі" підкреслюючи особливе, "оксамитове" звучання її голосу, що ввібрало природу Буковини. Окрему увагу приділено участі Марії у знакових кіноподіях ("Тіні забутих предків", "Пропала грамота") та її невтомній праці над збереженням спадщини Івана Миколайчука через упорядкування книг та сценаріїв. Текст розкриває образ жінки, чиє життя стало втіленням доброти, благородства та незнищенної сили української народної пісні.
З розумним загубити, з дурнем знайти?
(2011) Борисова, Людмила
У рецензії аналізується резонансна постановка безсмертної комедії О. Грибоєдова "Лихо з розуму", здійснена режисером А. Новіковим. Автор розглядає сміливу спробу театру відійти від традиційного "революційного" трактування образу Чацького, змістивши акцент на "історію кохання хлопчика та дівчинки". У тексті досліджується конфлікт між постмодерністськими віяннями та небезпечним традиціоналізмом, а також дається детальна характеристика ключових персонажів крізь призму сучасності. Особлива увага приділена акторським роботам: інтелігентному та живому Чацькому (О. Соловонюк), авторитарному Фамусову-трибуну (А. Новіков) та "герою нашого часу" Скалозубу. Рецензент піднімає питання доречності еклектики в декораціях, складності віршованої мови на сучасній сцені та трансформації соціального конфлікту в корпоративний спротив більшості проти "інакшості" головного героя. Фінал вистави пропонує несподіване, майже "щедрінське" бачення подальшої долі героїв, де любов перемагає ідеологічний розрив.
Зустріч з Мацеєм Новаком, директором польського Інституту театру
(2011)
У повідомленні йдеться про зустріч із відомим польським театральним критиком та директором Інституту театру імені Збіґнєва Рашевського Мацеєм Новаком, що відбулася в київській книгарні «Є». Захід був присвячений польському досвіду державної підтримки культури та функціонуванню театральних інституцій.
Його фільми змушують сміятися вже кілька поколінь
(2011) Гордійчук, Анна
Стаття присвячена життєвому та творчому шляху Віктора Іванова (1909–1981) — фундатора української кінокомедії, автора легендарної стрічки "За двома зайцями". Текст розкриває драматичний контраст між іскрометним гумором його фільмів та сповненою випробувань біографією: раннє сирітство, робота машиністом паровоза, навчання у Сергія Ейзенштейна та героїчне фронтове минуле. Особлива увага приділена воєнному періоду режисера — обороні Сталінграда, форсуванню Дніпра та визволенню рідної Київської кіностудії. Автор описує історію створення шедевра "За двома зайцями", висвітлюючи творчі суперечки на майданчику, мовну автентичність фільму та мовленнєві новотвори Іванова, що стали крилатими фразами. У нарисі підкреслено трагізм долі митця, якого за життя нещадно цькувала критика, і чиє офіційне визнання (Державна премія ім. О. Довженка) прийшло лише через багато років після смерті.
"Київська пектораль-2011"
(2011)
У повідомленні представлено перелік лауреатів театральної премії "Київська пектораль", церемонія вручення якої відбулася 28 березня на сцені Національного театру імені Івана Франка.
Київські кіноклуби
(2011) Тетерюк, Марія
Стаття присвячена феномену кіноклубного руху — від його виникнення на Монмартрі в 1907 році до сучасної мережі київських кіноклубів. Автор розглядає історичну трансформацію кіноклубів із перших кіноархівів (Французька синематека) та центрів політичного опору в потужні осередки неформальної освіти та соціальної дії. Особлива увага приділена сучасному стану кіноклубів в Україні. Організатори провідних майданчиків (Кіноклуб класичного і соціального кіно, Інститут Нова Демократія, кіноклуби НаУКМА та КПІ) пояснюють, чому в епоху швидкісного інтернету та домашніх кінотеатрів люди обирають колективні перегляди. Стаття аналізує різноманітність напрямків: від психоanaлітичного розбору фільмів та антифашистських фестивалів до показів національно-визвольного кіно та переглядів мовою оригіналу. Ключовою цінністю руху визначається "груповий ефект" — можливість спільного емоційного переживання та критичного обговорення, що перетворює глядача з пасивного споживача на активного учасника культурного процесу.
Комедія в трагедії історії
(2011) Скуратівський, Вадим
У статті розглядається феномен радянської музичної кінокомедії 1930-х років як антропологічного та соціально-психологічного парадоксу. Автор аналізує "золоту секстологію" сталінської епохи (від "Веселих хлоп’ят" до "Світлого шляху") через призму ідей М. Бахтіна про сміх як стихію, що виникає "перед апокаліпсисом". Основна теза есе полягає у викритті моторошного контрасту: вихід найоптимістичніших фільмів Г. Александрова та І. Пир’єва відбувався на тлі найкривавіших гекатомб — Голодомору 1932–1933 років, вбивства Кірова та Великого терору. Текст детально реконструює трагічні долі творців цих "веселих" шедеврів: арешти сценаристів (М. Ердман, А. Добровольський), розстріли операторів (В. Нільсен) та акторів (С. Шагайда). Автор доходить висновку, що для мільйонів глядачів цей кіносміх став формою психологічного порятунку та рекреації в умовах абсолютної реакції, поєднавши в собі гоголівський синтез жаху та смішного.
Крилаті вислови Івана Миколайчука
(2011) Миколайчук, Іван
Добірка крилатих висловів Івана Миколайчука з інтерв’ю 1980 року розкриває його світоглядну платформу як митця та філософа. У центрі уваги — сакралізація кіномистецтва через "магію крупного плану", де очі стають дзеркалом душі, та розуміння акторської праці як ірраціонального, таємничого процесу співпереживання внутрішньому болю героя. Важливе місце посідає тема національної ідентичності: Миколайчук стверджує, що сільське походження є його "золотим запасом", а збереження традиційної культури можливе лише через порятунок "духовного здоров’я нації". Митець проводить паралель між європейським досвідом відродження традицій та необхідністю повернення до справжніх цінностей, вірячи, що головна місія мистецтва — підтримати в людині віру в добро та милосердя.
Круглий стіл "Твори Лесі Українки на сцені"
(2011)
28 лютого 2011 року Музей видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького спільно з журналом "Кіно-Театр" у рамках програми заходів, присвячених 140-річчю від дня народження геніальної української поетеси, драматурга Лесі Українки та 100-річчю одного з найвизначніших і найдосконаліших її творів - драми-феєрії "Лісова пісня" провів засідання круглого столу на тему "Твори Лесі Українки на сцені".
Лариса Кадочникова: "Він був земною і водночас неземною людиною"
(2011) Кадочникова, Лариса
У мемуарах актриси Лариси Кадочникової постає величний образ Івана Миколайчука — людини, яка поєднувала в собі "гуцульську красу, народність і царську кров". Автор описує перші творчі кроки на зйомках шедевра "Тіні забутих предків", пригадуючи не лише тріумфальну поїздку з Миколайчуком на фестиваль в Аргентину, а й виснажливу роботу над "Срібним лісом" та крижаним дощем у горах. Текст розкриває історію створення фільму "Білий птах з чорною ознакою", де ідеологічна цензура заборонила Миколайчуку роль Ореста через його надто 'позитивну" зовнішність. Кадочникова ділиться спогадами про феноменальну інтуїцію Івана (зокрема, його здатність орієнтуватися в Парижі як у рідних горах) та спільну роботу над нереалізованим сценарієм "На поклони!". Мемуари завершуються роздумами про внутрішню свободу митця, яка контрастувала з "новітнім кріпацтвом" та ідеологічним цькуванням, що зрештою призвели до його передчасного відходу.
Молоде українське кіно в Нью-Йорку
(2011)
З 16 по 20 березня в приміщенні Українського музею в Нью-Йорку відбувся 2-й кінофестиваль українського та пострадянського кіно NYC.
Мої найдорожчі ювіляри. До 70-річчя Марії та Івана Миколайчуків
(2011) Коротя-Ковальська, Валентина
Стаття є щирим і глибоко особистим спогадом про "золоту пару" української культури — Івана та Марію Миколайчуків. Автор, будучи учасницею легендарного тріо "Золоті ключі", проводить читача крізь десятиліття спільної творчості: від перших зустрічей у хорі ім. Г. Верьовки до камерних вечорів у квартирі на Жилянській, де під диригування Івана народжувалися акапельні шедеври. У нарисі детально описується музична обдарованість Івана Миколайчука, його роль у підборі автентичного звукового ряду для знакових фільмів ("Білий птах з чорною ознакою", "Пропала грамота", "Вавилон-ХХ»"та трагічна доля "поетичного кіно" в часи застою. Особливий акцент зроблено на постаті Марії Миколайчук як "аристократки духу", яка крізь роки пронесла вірність коханню та буковинській пісні. Текст містить унікальні замальовки зі знімальних майданчиків, роздуми Сергія Параджанова про геній Миколайчука та опис сучасної місії Марії як сольної виконавиці та совісті української пісенної традиції.

Browse

Browsing Кіно-Театр. 2011. №3 by Title

Results Per Page

Sort Options