Вип. 65. Історико-філософські студії

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/9770

Browse

Now showing 1 - 11 of 11

Декілька спостережень щодо Стросонового аналізу Кантових вимірів свідомості
(2016) Козловський, Віктор
У статті розкрито особливості концептуального аналізу Кантових підходів до феномену свідомості, запропонованого британським філософом Пітером Стросоном (1919–2006). Автор показує, що стросонівський аналіз кантівського вчення про свідомість мусить враховувати як трансцендентальну естетику, так і трансцендентальну логіку Канта, особливо ті її сюжети, що стосуються форм сприйняття, категоризації і предикації досвіду. Стросон привертає увагу до кількох вимірів кантівського вчення про свідомість, а саме до: 1) чуттєвого сприйняття, яке уможливлюється формами простору і часу; 2) категоріальних структур, які активно формують наше розуміння світу; 3) функціонування логіко-граматичних форм предикації досвіду; 4) трансцендентальної єдності «Я», розрізнення персонального аспекту «Я» та формально-аналітичного. Для британського аналітика особливе значення мали дві кантівські проблеми: з’ясування функцій трансцендентальної психології для дослідження єдності «Я»; взаємозв’язок трансцендентального ідеалізму та емпіричного реалізму. Автор обґрунтовує, що 1) розробка Стросоном «аналітичної моделі» трансцендентального аргументу спиралась на кантівську трансцендентальну психологію; 2) модальності трансцендентального ідеалізму залежать від розуміння співвідношення речей у собі і явищ, чи від того, що сам Кант визначав як емпіричний реалізм; 3) чуттєве споглядання у Канта передбачає, як з’ясував Стросон, можливість інших просторово-часових форм суб’єктивного споглядання, котрі конституюють інші види досвіду.
Коли, чому і як, або Латинське Середньовіччя в просторі європейської філософії історії
(2016) Сватко, Юрій
У статті розглянуто комплекс сюжетів, пов’язаних із проблемою віднаходження та утвердження латинського Середньовіччя в інтелектуальному просторі європейської філософії історії. Автор дає відповідь на три питання: коли, чому і як було відкрито та інтерпретовано Середні віки в історіософських практиках наступних культурно-історичних епох. Скептично ставлячись до історіософської лінії Петрарки – Флавіо Бйондо – Баронія – Г. Барне-та – Е. Гіббона – А. Бокля – Вольтера – Я. Буркхардта щодо осягання середньовічного спадку як «мотлоху віків пітьми» (Гіббон), автор пропонує збалансоване розуміння латинського Середньовіччя як доби революційного пробудження Європи від поганського сну космічної речовини до принципово нового досвіду цілісної особистості під проводом Абсолютної Особи – християнського Бога. Розглядаючи під зазначеним кутом зору історіософські інтерпретації латинського Середньовіччя діячами Ренесансу, автор враховує їхній власний досвід «переживання історії» і пропонує низку «епохальних» розумінь самої історії в культурному просторі Відродження.
Мова та ідеологія
(2016) Лютий, Тарас
У статті досліджено зв’язки між мовою та ідеологією на прикладі поглядів Людвіґа Вітґенштайна (1889–1951), Михаїла Бахтіна (1895–1975), Валєнтіна Волошинова (1895–1936), Ролана Барта (1915–1980), Умберто Еко (1932–2016), Поля де Мана (1919–1983), Тена ван Дейка (нар. 1943), Мішеля Пешо (1938–1983), Ернесто Лакло (1935–2014) і Шанталь Муф (нар. 1943). Акцент зроблено на теорії мовних ігор. Простежуються впливи ідей «кола Бахтіна» на теорію ідеології. Вивчаються концепція міфології Барта та риторичний вимір ідеології у Еко і де Мана. Аналізується теорія Пешо й простежується тлумачення владних відносин у політичних програмах, промовах, проповідях тощо. Досліджено погляди представників критичного аналізу дискурсу - ван Дейка, Лакло і Муф.
Моральний ідеал та культура автентичності: погляд Чарльза Тейлора
(2016) Гривінський, Роман
У статті розглянуто ключові аспекти концепції автентичності сучасного канадського філософа Чарльза Тейлора (нар. 1931). Увагу зосереджено на філософських, культурних, історичних передумовах ґенези так званої Епохи Автентичності. Аналізуються аргументи мислителя на користь трактування автентичності як морального ідеалу та його критика морального релятивізму. Автентичність розглядається в контексті прагнення до самовираження і самовідкриття, «експресивізму» сучасної людини, «прагнення щастя», діалогічної природи людського життя. Простежується взаємодія культури автентичності з культурою споживацтва, сексуальною революцією, змінами в суспільній уяві. Розглянуто нові тенденції в ставленні до релігії та феномену сакрального. У статті здійснено аналіз передумов спрощення, баналізації, спотворення ідеалу автентичності, впливу цих процесів на публічний простір, рівень політичної культури. Виокремлено причини суперечностей та напруги всередині культури автентичності, а також способи їх подолання, які пропонує Ч. Тейлор. Висвітлено аргументи мислителя на користь принципової можливості переосмислення й подальшої трансформації культури автентичності.
Між етикою та метафізикою: жіноче у філософії Емануеля Левінаса
(2016) Речич, Людмила
У статті розглянуто можливі стратегії інтерпретації філософського проекту Емануеля Левінаса (1906–1995) та з’ясовано труднощі читання його філософії як етики. Двома найвагомішими темами opus magnum Левінаса «Тотальність і нескінченне» є метафізика та, власне, етика. Етику і метафізику Левінас строго не розводить, вони радше на аргументативному та понятійному рівні підтримують одна одну. Унаслідок цього етика постає не як практична філософія, а як абстрактна критика насильства. З іншого боку, феміністичні читання демонструють, що вагома частина левінасівських побудов – феноменологія еросу – обмежує етичні потенції його концептів. Важко просто відмахнутися від цих критичних атак, які зсередини живляться моральним запалом, якщо справді стояти на тому, що етика Іншого може дати відповіді на сьогоднішні теоретичні і практичні виклики. Звідси знову виникає потреба повернутися до метафізичного осердя його філософії.
Орест Новицький: штрихи до життєпису
(2016) Ткачук, Марина
Статтю присвячено видатній постаті в історії вітчизняної академічної філософії, професору філософії Київської духовної академії та Університету Св. Володимира Оресту Марковичу Новицькому (1806–1884), 210-та річниця від дня народження якого виповнилася 6 лютого 2016 р. На підставі віднайдених архівних документів та історичних джерел автор реконструює життєвий шлях філософа, вносячи суттєві уточнення щодо дати і місця його народження, походження та родинних зв’язків. Особливу увагу приділено здобуттю Орестом Новицьким богословської та філософської освіти в Острозькому духовному училищі, Волинській духовній семінарії, Київській духовній академії. Висвітлено викладацьку діяльність О. М. Новицького в Полтавській духовній семінарії та Київській духовній академії. Проаналізовано його діяльність як професора філософії Університету Св. Володимира. Окреслено основні віхи біографії О. М. Новицького після звільнення з університетської кафедри та обставини остаточного припинення філософської творчості. У процесі біографічної реконструкції автор аналізує зміст і значення творчого доробку О. М. Новицького в царині філософських наук (особливо історії філософії) й увиразнює його значну роль у становленні духовно-академічної та університетської філософії в Києві ХІХ – початку ХХ ст. Значну увагу приділено також студіям О. М. Новицького з історії релігії (зокрема вивченню ним історії та віровчення духоборців) та біблієзнавства (зокрема його внеску в дослідження слов’янської Біблії).
Про деякі актуальні проблеми теорії та методології історико-філософської біографістики
(2016) Менжулін, Вадим
Статтю присвячено низці актуальних проблем теорії та методології історико-філософської біографістики. Як і попередні публікації автора, цей текст покликаний сприяти утвердженню біографічного підходу (біографістики) як повноправної форми історико-філософського пізнання, що має специфічні стратегії, принципи, методики. Автор критикує поширені у фахових філософських колах форми скептицизму стосовно біографічного підходу в історіографії філософії (антибіографізм, компартменталізм) та демонструє евристичні потенціали такого різновиду біографічних досліджень, як створення біографічних компонентів у рамках різноманітних довідково-енциклопедичних проектів. Значну увагу приділено пошукам шляхів уникнення таких пасток біографічного письма, як ретроспективна ілюзія та міф про абсолютну єдність життя та вчення філософа. За допомогою низки прикладів автор показує обмеженість апологетичної та розвінчувальної біографістики, а також пропонує альтернативний - збалансований - підхід у ставленні біографа до свого героя. Виступаючи проти жорсткого біографічного методологізму як такого, автор особливо наполегливо критикує такий різновид останнього, як каузальний редукціонізм, тобто схильність деяких біографів напряму виводити ідеї філософів із певних обставин їхнього життя. Спеціально аналізуються найпоширеніші форми редукціонізму (марксистська та психоаналітична). Один з основних висновків статті полягає в тому, що обов’язок біографа філософа полягає в підтримці характерної для всієї філософії парадоксальної рівноваги між індивідуальним та універсальним, часовим та вічним, практичним та теоретичним тощо.
Проблема техніки у філософії Брюно Латура
(2016) Михайлов, Дмитро
У статті запропоновано аналіз ключових інтуїцій "симетричної антропології" Брюно Латура (нар. 1947). Передусім ми спробували реконструювати загальний контекст онтології французького філософа. Засадничими тут є поняття акторності та мережевості, які, на наше переконання, є відлунням традиційних метафізичних концептів сутності та існування. Ми показали схожість та відмінність позиції Латура щодо класичної моделі європейської онтології. До певної міри акторно-мережевий підхід намагається поновити проблему індивідуального в межах сучасної онтології. Латур відмовляється погодитись із розподілом на субстанцію та акциденцію, стверджуючи, що актор – це повсякчас абсолютна унікальність, у якій відсутня будь-яка ієрархія. Однак як за такого стану справ можливе філософування щодо сутності техніки? У цій статті ми спробували запропонувати власну відповідь на поставлене питання. Оскільки вчення про техніку в межах мислення французького філософа не є однорідним, ми виокремили та проаналізували ключові етапи та підходи до цієї проблеми.
Семен Семковський і становлення філософії природознавства в Україні у 1920–1930 рр.
(2016) Юринець, Ярина
У статті проаналізовано деякі аспекти становлення природознавства в Україні 1920–1930 рр. та розкрито основні моменти критичного переосмислення наукових засад природничої галузі тогочасними ідеологами марксизму. Виявлено особливості процесу поступового підпорядкування наукових цілей на користь задоволення доктринальних завдань партійної верхівки. Успішність реалізації цього процесу у 1920–1930 рр. засвідчує вибірковість у постановці проблем, зокрема в контексті критики теорії дарвінізму та теорії відносності. Безпосереднім предметом аналізу є біографія та наукова діяльність Семена Юлійовича Семковського (1882–1937) – яскравого представника тогочасної наукової інтелігенції. Більшість матеріалів (зокрема архівних), на основі яких репрезентовано життєпис С. Семковського, введено до наукового обігу вперше.
Феноменологічна настанова Макса Шелера
(2016) Фостяк, Тарас
Статтю присвячено висвітленню основних положень феноменологічної методології Макса Шелера (1874–1928). Як конститутивний принцип феноменології Шелера представлено настанову на безпосереднє споглядання сутностей, котра визначає абсолютистські зазіхання феноменології і, відповідно, фундує інші методологічні концепції Шелера. З огляду на вчення про споглядання сутностей розкрито зміст категорії феноменологічного досвіду як іманентного й асимволічного пізнання інваріантних ейдетичних змістів, а також окреслено співвідношення феноменологічного досвіду і природного й наукового пізнання. Категорія сутності, що позначує предмет феноменологічного досвіду, розглянута у зв’язку із вченнями про "порядок фундування", "a priori" і співвідношення формального й матеріального, котрі покликані прояснити статус сутності як гаранта абсолютної строгості й адекватності феноменологічних убачань. Крім того, представлено Шелерове вчення про моральні передумови пізнання сутностей, а також з’ясовано особливості вчення про феноменологічну редукцію як аскетичного приборкання "життєвого пориву", що має на меті розкриття сфери абсолютного буття. Зміст статті включає вступ, шість тематичних підрозділів і узагальнення основних положень.
Філософія творчої еволюції Анрі Берґсона в історико-філософських студіях Вільяма Джеймса та Джорджа Міда
(2016) Самчук, Володимир
У статті розглянуто історико-філософські ідеї філософів-прагматистів Джорджа Міда (1863–1931) та Вільяма Джеймса (1842–1910). Головним дослідницьким матеріалом слугували праці В. Джеймса "Плюралістичний всесвіт" та "Рухи думки у XIX ст." Дж. Міда. Автор обрав метод зіставлення та аналізу тих теоретичних позицій зазначених представників американського прагматизму, які були переосмислені або уточнені ними під впливом ідей віталізму, висловлених Анрі Берґсоном (1859–1941). Зокрема, йдеться про критичні підходи французького філософа до логіки тотожності, які дозволили В. Джеймсу розширити власну аргументацію на користь тлумачення досвіду в контексті життєво-динамічного та універсально-плюралістичного синтезу. Подолання метафізичної однобічності логіки тотожності мало значну вагу і для Дж. Міда, адже зосередження на поняттєвих розмежуваннях, зафіксованих у дефініціях, створювало значні перепони для живої когерентності інтерактивних аспектів дійсності. Філософські ідеї А. Берґсона значно розширяли можливості інтерпретації картини світу як інтерактивної динаміки процесів, яку обстоював американський прагматист.

Browse

Browsing Вип. 65. Історико-філософські студії by Title

Results Per Page

Sort Options