Том 02
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Том 02 by Title
Now showing 1 - 8 of 8
Results Per Page
Sort Options
Item Амбівалентність ролі "автора" у фотографічному зображенні(2018) Петрук, ЮліяУ статті розглянуто питання авторства у творенні фотографічного зображення. Метою авторки було показати, як фотографія, завдяки технічним чинникам, проблематизує роль автора і витісняє його у "тінь" зображення. Теоретичною базою дослідження стали праці Сьюзен Зонтаґ, Вілема Флюссера, Рудольфа Арнхейма, Ернста Ґомбріха. У цьому дослідженні шлях аналізу було визначено оптико-фізичним аспектом фотографії, історією розвитку техніки, а також порівняльним аналізом живопису і фотографії. В результаті було обґрунтовано амбівалентність статусу автора у фотографічному зображенні. Хоча кожне зображення є творінням людини, тобто має свого автора, у фотографії автор відходить на другий план. У процесі споглядання світлин ім'я автора фотографії, незалежно від його претензій, ігнорується, адже фотографія, зберігаючи функцію об’єктивного документування, "незацікавлено" фіксує будь-які події. Водночас факт, що будь-яке фотографічне зображення є продуктом творчої діяльності людини, відхиляє можливість тотального заперечення автора. Але саме технічне виробництво фотографії робить роль автора амбівалентною.Item Дослідження католицизму на сторінках журналу "Труды Киевской духовной академии" (1860-ті - початок 1900-х рр.)(2018) Пастушенко, ЛюдмилаУ статті вперше здійснено цілісний та систематичний аналіз студій вихованців і викладачів Київської духовної академії, присвячених засадам віровчення, історії та тогочасному стану католицизму, що були надруковані в журналі "Труды Киевской духовной академии" починаючи з 1860-х рр. до початку 1900-х рр. Розглянуто основні проблеми, теми, ідеї, які стали предметом зацікавлення київських мислителів при вивченні цієї християнської конфесії, висвітлено специфіку підходу авторів статей до висвітлення та оцінки доктрини та літургіки, церковних подій Римо-католицької церкви. Виокремлено основні напрями досліджень католицизму та характерні риси цих напрямів. З’ясовано, що вивчення догматичних і канонічних положень католицизму мало полемічний та історико-критичний характер; у студіях з історії Римо-католицької церкви, чернечих орденів, біографій окремих визначних осіб в історії католицизму автори публікацій спиралися на величезний масив архівних документів та першоджерел; при огляді та оцінці тогочасного стану розвитку католицизму в європейських країнах православні автори виокремлювали основні проблеми та виклики, що стояли перед Римо-католицькою церквою у середині ХІХ – на початку ХХ ст.Item Критичні огляди та рецензії професорів Київської духовної академії на закордонну біблієзнавчу літературу: тематика і зміст (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)(2018) Головащенко, СергійУ цій статті через аналіз оглядів та рецензій на фахові закордонні твори другої половини ХІХ – початку ХХ ст. висвітлено шляхи й форми залучення професорів КДА до європейського досвіду біблійних студій. Встановлено, що в європейських дослідженнях цього періоду посилювалася популяризація біблійних знань; поставали основні інтелектуальні центри та ідейні табори. Ключовими були питання походження, авторства, історичності та автентичності біблійних книг. Зіставлялися критичні та апологетичні стратегії їх роз’яснення. Каталізатором була текстологія, ґрунтована на нових критичних виданнях Біблії давньоєврейською та грецькою. Відбувалися пошуки місця біблійних студій на перетині богослов’я з широким колом наук та у зв’язку з актуальною суспільною й пізнавальною проблематикою. На тлі зіставлення біблійних джерел із позабіблійними виникала релігійна компаративістика та перші спроби реконструкції історії релігій. Нарешті, важливим осередком дискусій було на Заході зіставлення історичного та міфологічного елементу в Біблії.Item Рецепція наукових досліджень Івана Сікорського на Заході(2018) Менжулін, ВадимЗагалом відомо, що впливовий київський вчений, професор Університету Св. Володимира та почесний член Київської духовної академії Іван Олексійович Сікорський (1842–1919) свого часу зробив значний внесок у розвиток наукової психології і набув великого авторитету на Заході. Упродовж останніх років в Україні з’явилося чимало досліджень, автори яких намагаються продемонструвати актуальність його напрацювань також і з погляду сучасної науки. При цьому залишається непроясненим, коли і як саме відбулося визнання Сікорського на Заході, на кого із колег він вплинув ще за життя, як оцінюють його наукові досягнення у зарубіжних фахових колах зараз. Намагаючись заповнити цю прогалину, автор статті створив на Інтернет-платформі «Google Scholar» («Google Академія») персональний профіль І. О. Сікорського. Незважаючи на те, що цей ресурс розрахований передусім на пошук інформації стосовно сучасних авторів та публікацій, Google Scholar встановив наявність в Інтернеті та здійснив певну систематизацію даних про майже усі праці Сікорського, зокрема й ті, що були написані (або перекладені) іноземними мовами і опубліковані за кордоном. Попри те, що Google Scholar ідентифікував та включив до власного переліку далеко не всі наявні посилання, навіть цього вистачило, щоб скласти доволі велику та репрезентативну бібліографію. Кількісний та якісний аналіз відповідної інформації (з використанням таких інструментів, як Google Books, Internet Archive, JSTOR тощо) допоміг прояснити та істотно розширити уявлення щодо місця Сікорського в історії науки і рецепції його діяльності західними фахівцями. Як наочно показано у статті, він став одним із найяскравіших вітчизняних виразників провідних тенденцій у світовій психології. На його піонерські розвідки стосовно феномену розумової втоми у дітей активно посилалися передові представники експериментальної психології кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. (зокрема Альфред Біне, Франц Боас, Едуард Клапаред, Едвард Торндайк та ін.). Показано також, що не забувають про внесок, зроблений Сікорським, і автори наукових досліджень, що здійснюються у західних країнах за наших часів.Item Рецепція ідей марбурзького неокантіанства у ранній період творчості Євгена Спекторського(2018) Слободян, ОксанаУ статті проаналізовано генеалогію неокантіанських ідей у творчості видатного філософа і правознавця, професора й останнього ректора Університету Св. Володимира Євгена Васильовича Спекторського (1875–1951) у контексті інтелектуальних та освітянських тенденцій в Європі та Російській імперії на зламі ХІХ–ХХ ст. Аналізуючи ранній період творчості Є. В. Спекторського, пов’язаний із його викладацькою та науковою діяльністю на юридичному факультеті Варшавського університету, серед вагомих чинників, що вплинули на формування наукових зацікавлень і творче сприйняття філософом основних ідей марбурзької школи неокантіанства, автор розглядає інтелектуальне спілкування з науковим керівником, професором-правознавцем Олександром Львовичем Блоком (1852–1909), перейнятим ідеєю створення і обґрунтування класифікації наук, а також безпосереднє ознайомлення з інтелектуальним життям Західної Європи початку ХХ ст. під час тривалих закордонних наукових відряджень. Особливу увагу у статті приділено аналізу змісту друкованих праць і неопублікованих рукописів Є. В. Спекторського, написаних у 1903–1910 рр. Автор з’ясовує, що їхньою основною тематикою є поняття та основні положення критичного ідеалізму, а також його застосування у процедурах раціонального обґрунтування наук (передусім – суспільних) шляхом постановки цілей та уточнення регулятивних ідей для спрямування суспільствознавців у їхніх дослідженнях. Відтворено логіку критичного аналізу Є. В. Спекторським ідей очільника марбурзької школи Германа Когена (1842–1918) щодо розбудови етики як "математики природознавства", яка є свідченням творчого, продуктивного осмислення вченим філософського доробку неокантіанства.Item Розвиток гомілетики в Київській духовній академії: західні впливи та пошуки власного шляху(2018) Бурега, ВолодимирСтаттю присвячено огляду історії становлення гомілетики як науки в київській богословській традиції. На основі аналізу першої вітчизняної праці з теорії проповіді, написаної Йоаникієм Галятовським, показано процес впливу католицької барокової проповіді на зародження гомілетики в Києві в XVІІ ст. Проаналізовано гомілетичні погляди архієпископа Феофана Прокоповича, який прагнув реформувати вітчизняну церковну проповідь, позбавивши її крайнощів барокової літератури. Розглянуто внесок у становлення гомілетики як науки в Київській духовній академії в XІX – на початку ХХ ст. професорів Якова Амфітеатрова, протоієрея Назарія Фаворова і Василя Певницького. Показано процес трансформації погляду на природу та форму проповіді в київській богословській традиції. Розкрито вплив протестантської теології на гомілетику в Київській духовній академії у другій половині XІX – на початку ХХ ст.Item Рукопис Памфіла Юркевича "Философия неоплатоническая": джерелознавчий аналіз(2018) Пилипюк, АннаУ статті вперше в історико-філософській літературі здійснено аналіз рукопису "Философия неоплатоническая" з архіву Памфіла Даниловича Юркевича (1826–1874), що зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. На підставі дослідження додаткових архівних джерел (зокрема програм лекцій П. Д. Юркевича, прочитаних у Київській духовній академії в 1850-х – на початку 1860-х рр.) автор наводить докази на користь атрибуції цього рукопису як автографа мислителя, датування рукопису близько 1856 р. та дидактичного характеру його тексту. Як з’ясовано у статті, зазначений рукопис містить оригінальний конспективний виклад філософії неоплатонізму, що належить до лекційних матеріалів із курсу історії давньої філософії, укладених П. Д. Юркевичем у київський період творчості. Розкриваючи зміст рукопису, автор акцентує увагу на здійсненому Юркевичем аналізі ідей Плотіна щодо процесу виникнення світу з Єдиного та значення філософії в істинному пізнанні. Шляхом порівняння Юркевичевого рукопису "Философия неоплатоническая" з однією з його програмних праць "Идея" (1859) у статті простежено процес формування християнсько-платонічного філософського світогляду мислителя та з’ясовано вагому роль аналізованого першоджерела у процесі засвоєння ним філософії Плотіна, а також загалом філософської традиції платонізму.Item Становлення великих груп: від натовпу та публіки до владно-видовищних масових рухів(2018) Лютий, ТарасУ статті розглянуто підходи до масових рухів у історичному процесі та їхній вплив на стан західної культури. Продемонстровано перехід від психології натовпу до структури масового інстинкту та колективної взаємодії. Висвітлено загальні психологічні особливості натовпу в концепції Ґустава Ле Бона (1841–1931). Проаналізовано позицію Ґабріеля Тарда (1843–1904) на проблему публіки та громадської думки. Визначено характеристики маси крізь призму психоаналітичної теорії Зиґмунда Фройда (1856–1939). Центральним пунктом розвідки є вчення про бунтівні маси з одноіменного твору Хосе Ортеґи-і-Ґасета (1883–1955), де окреслено амбівалентність мас, які виражають сильні владні амбіції та байдужість до культури. З погляду Ганни Арендт (1906–1975), у ХХ ст. маси стають жахливими, самовладними, розпорошеними, неструктурованими та анонімними формуваннями. Натомість Еліас Канетті (1905–1994) подає доволі розгалужену диференціацію мас від агресивних до пасивних різновидів. Досить несподівані параметри мас можна знайти у нарисах Зиґфрида Кракауера (1889–1966), а саме – естетичні, технізовані чи ритуалізовані. Насамкінець автор звертається до концепції Жана Бодріяра (1929–2007), який вивчає сучасні симулятивні механізми функціонування мас. З’ясовано, що структура мас має не лише матеріальну, а й "душевну" організацію, вплив якої вельми "заразливий". Прослідковано, що основна лінія трансформації мас переходить від агресивних ознак через амбівалентні до інертних. У підсумку, маси перестають бути виразним чинником історичного процесу.