009. Дисертації

Permanent URI for this community

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/43

Browse

Now showing 1 - 20 of 113

Informal Employment in Ukraine and European Union Transition Countries : PhD thesis, July 5, 2018 for achieving the degree of PhD scholar of University Paris-Est, discipline: economics
(2018) Nezhyvenko, Oksana; Adair, Philippe
This thesis contributes to a better understanding of the nature of informal employment in transition countries in particular. We present the results of the first Ukrainian Undeclared Work Survey and compare its results with the Eurobarometer-2013. Undeclared work and envelope wages prevail in Ukraine and the EU, and the reasons for working undeclared are mostly driven by necessity. Second, we investigate the wage differentials and determinants in a set of nine EU transition economies with respect to informal employment, and the gender disparities of wage distribution. The significant wage penalty for informal employment proves always higher for females than for males. Regardless gender, individual and job characteristics explain more than half of wage penalty. A wage decomposition suggests that the difference between formal and informal employees is better explained on the demand side of the firms than on the supply-side of the workers. Third, we focus attention on informal employment in Ukraine. The division of all the employed population (formal employees, formal self-employed, informal employees and informal self-employed) suggests strong heterogeneity between these four categories and proves the human capital theory to be robust in as much as educational attainment is a major explanatory factor for formal employees only. Last, we examine prostitution as an informal activity from the demand side and the supply side. We produce four estimates of the number of sex workers in the EU and Ukraine. Our lower bound estimate from the data on HIV prevalence suggests that there are circa 542,000 prostitutes in the EU and 33,000 in Ukraine as of 2010. The legalisation of brothels is positively correlated in all our models with three Estimates in the EU-28 and Ukraine.
Адміністративно-правове забезпечення статусу внутрішньо переміщених осіб в Україні : автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
(2017) Крахмальова, Катерина; Кисіль, Людмила
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеню кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Київ, 2017. Дисертація присвячена дослідженню адміністративно-правового забезпечення статусу внутрішньо переміщених осіб в Україні на сучасному етапі. Проаналізовано стан наукових досліджень, історико-правовий генезис, еволюцію поняття "внутрішньо переміщені особи" у законодавстві України. Сформульовано критерії розмежування поняття "внутрішньо переміщені особи" і "біженці", запропоновано його уніфікацію у всіх нормативно-правових актах України. Досліджено поняття, ознаки і зміст статусу внутрішньо переміщених осіб як предмету адміністративно- правового забезпечення, сформульоване авторське визначення поняття "адміністративно-правовий статус внутрішньо переміщених осіб". Розглянуто співвідношення загального і спеціального правових статусів внутрішньо переміщених осіб в Україні, обмеження, що накладаються в силу спеціального статусу і гарантію заборони дискримінації таких осіб. Сформульовано пропозиції змін до законодавства для забезпечення цієї гарантії. Проаналізовано правове регулювання діяльності органів публічної адміністрації із забезпечення реалізації статусу внутрішньо переміщених осіб. Розкрито інституційний механізм такого забезпечення та його специфіку. Визначено актуальні проблеми адміністративно-правового забезпечення реалізації статусу внутрішньо переміщених осіб і шляхи їх вирішення з врахуванням досвіду зарубіжних країн.
Адміністративно-правове забезпечення статусу внутрішньо переміщених осіб в Україні : дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
(2017) Крахмальова, Катерина; Кисіль, Людмила
Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Київ, 2017. Дисертація присвячена дослідженню адміністративно-правового забезпечення статусу внутрішньо переміщених осіб в Україні на сучасному етапі. Проаналізовано стан наукових досліджень, історико-правовий генезис, еволюцію поняття "внутрішньо переміщені особи" у законодавстві України. Сформульовано критерії розмежування поняття "внутрішньо переміщені особи" і "біженці", запропоновано його уніфікацію у всіх нормативно-правових актах України. Досліджено поняття, ознаки і зміст статусу внутрішньо переміщених осіб як предмету адміністративно- правового забезпечення, сформульоване авторське визначення поняття "адміністративно-правовий статус внутрішньо переміщених осіб". Розглянуто співвідношення загального і спеціального правових статусів внутрішньо переміщених осіб в Україні, обмеження, що накладаються в силу спеціального статусу і гарантію заборони дискримінації таких осіб. Сформульовано пропозиції змін до законодавства для забезпечення цієї гарантії. Проаналізовано правове регулювання діяльності органів публічної адміністрації із забезпечення реалізації статусу внутрішньо переміщених осіб. Розкрито інституційний механізм такого забезпечення та його специфіку. Визначено актуальні проблеми адміністративно-правового забезпечення реалізації статусу внутрішньо переміщених осіб і шляхи їх вирішення з врахуванням досвіду зарубіжних країн.
Бюджетно-податкова політика в умовах трансформації економіки України: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
(2013-07-01T12:26:47Z) Сидорович, Марія
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит. – Національний університет "Києво-Могилянська академія", м. Київ, 2013. Розроблено методичні підходи оцінки перспективних напрямів бюджетно-податкової політики з урахуванням макроекономічних цілей, спрямованої на забезпечення сталого економічного зростання в середньостроковій перспективі. Запропоновано інтегровану модель фінансово-економічних відносин між складовими бюджетної системи та економічним середовищем. Розкрито підходи до визначення пріоритетності та граничних змін податкових ставок для збільшення обсягів надходжень до бюджету та покращення адміністрування податкових надходжень. Розвинуто методи оцінки впливу економічного середовища на стан бюджетної системи на основі застосування економіко-математичних методів. Узагальнено та систематизовано досвід щодо перерозподілу фінансових ресурсів через бюджетну систему країни та формування бюджетно-податкової політики в умовах трансформації економіки. Удосконалено підходи до визначення ролі бюджетно-податкової політики як інструменту регулювання економічних процесів в країнах з розвинутою та трансформаційною економікою на різних етапах економічного розвитку, положення щодо формування доходів та видатків бюджету з огляду на довгострокову перспективу розвитку економіки та забезпечення пріоритетів економічної політики, механізм прийняття рішень щодо вибору дієвих інструментів бюджетно-податкової політики.
Венчурнe фінансування в умовах економічних перетворень: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
(2020) Moсієвич, Олена; Сєміколенова, Світлана
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит. – Київський національний торговельно-економічний університет. Київ, 2020. Розкрито сутність венчурного фінансування як інструменту стимулювання інноваційних процесів, що ґрунтується на інтеграції фінансових інститутів в процесі створення та освоєння інновацій, сукупності методів та інструментів мобілізації фінансових ресурсів в інноваційний сегмент економіки, що забезпечить прискорення темпів економічного зростання, переходу до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економіки та підвищення її конкурентоспроможності та надасть можливість для посилення впливу державного регулювання на соціально-економічний розвиток країни, стимулювання процесів суспільного відтворення. Узагальнено та систематизовано досвід розвитку системи венчурного фінансування у країнах із розвинутою та трансформаційною економікою, що надасть можливість підвищити якісний рівень управління державними та корпоративними фінансами в умовах економічних перетворень. Удосконалено інституційні засади венчурного фінансування інноваційних проєктів як динамічної, адаптованої системи до стратегічних завдань соціально-економічного розвитку країни; положення щодо особливостей становлення та розвитку системи венчурного фінансування, що сприятиме ефективності регуляторного механізму фінансової політики у сфері здійснення венчурного фінансування інноваційних проєктів; основні засади формування венчурних фондів фінансування інноваційних проєктів, виходячи з оцінки впливу екзогенних та ендогенних факторів на інвестиційний потенціал та особливості розвитку інвестиційного середовища. Розвинуто підходи щодо пріоритетних напрямів фінансової політики стосовно розбудови національної інноваційної системи, розвитку венчурного фінансування, що надасть можливість стимулювання науково-технічного прогресу та прискорення темпів економічного зростання; положення щодо підвищення ефективності механізмів венчурного фінансування з метою задоволення суспільних потреб та досягнення стратегічних соціально-економічних цілей розвитку країни.
Венчурнe фінансування в умовах економічних перетворень: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
(2020) Moсієвич, Олена; Сєміколенова, Світлана
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит. – Київський національний торговельно-економічний університет. Київ, 2020. Розкрито сутність венчурного фінансування як інструменту стимулювання інноваційних процесів, що ґрунтується на інтеграції фінансових інститутів в процесі створення та освоєння інновацій, сукупності методів та інструментів мобілізації фінансових ресурсів в інноваційний сегмент економіки, що забезпечить прискорення темпів економічного зростання, переходу до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економіки та підвищення її конкурентоспроможності та надасть можливість для посилення впливу державного регулювання на соціально-економічний розвиток країни, стимулювання процесів суспільного відтворення. Узагальнено та систематизовано досвід розвитку системи венчурного фінансування у країнах із розвинутою та трансформаційною економікою, що надасть можливість підвищити якісний рівень управління державними та корпоративними фінансами в умовах економічних перетворень. Удосконалено інституційні засади венчурного фінансування інноваційних проєктів як динамічної, адаптованої системи до стратегічних завдань соціально-економічного розвитку країни; положення щодо особливостей становлення та розвитку системи венчурного фінансування, що сприятиме ефективності регуляторного механізму фінансової політики у сфері здійснення венчурного фінансування інноваційних проєктів; основні засади формування венчурних фондів фінансування інноваційних проєктів, виходячи з оцінки впливу екзогенних та ендогенних факторів на інвестиційний потенціал та особливості розвитку інвестиційного середовища. Розвинуто підходи щодо пріоритетних напрямів фінансової політики стосовно розбудови національної інноваційної системи, розвитку венчурного фінансування, що надасть можливість стимулювання науково-технічного прогресу та прискорення темпів економічного зростання; положення щодо підвищення ефективності механізмів венчурного фінансування з метою задоволення суспільних потреб та досягнення стратегічних соціально-економічних цілей розвитку країни.
Денонсація міжнародних договорів в теорії та практиці сучасного міжнародного права : автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
(2019-05-17) Ващенко, Валерій; Трояновський, Олександр
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (доктора філософії) за спеціальністю 12.00.11 "Міжнародне право". – Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2019. Автореферат дисертації присвячено дослідженню інституту денонсації міжнародних договорів у доктрині та практиці міжнародного права, кодифікації інституту денонсації, а також проаналізовані загальні та особливі аспекти реалізації права на денонсацію. Сутність денонсації полягає в тому, що акт припинення в цьому випадку ґрунтується на попередньо узгодженій волі сторін, яку вони втілили в положеннях договору, таким чином заздалегідь обумовивши можливість припинення міжнародного договору в односторонньому порядку, враховуючи всі потенційні наслідки, пов’язані з таким припиненням. Включаючи в текст договору положення про денонсацію, сторони забезпечують одна одній максимальну гнучкість поведінки і мінімізують втрати, оскільки таке припинення виключає правопорушення завдяки своїй погоджувальній договірній природі. У дослідженні приділено значну увагу становленню інституту денонсації, його доктринальній та офіційній кодифікації, термінології, що використовується в доктрині, міжнародних відносинах та у Віденській конвенції про право міжнародних договорів 1969 р., функціональній характеристиці, формулам денонсації, що включаються в міжнародні договорив, критеріям, що використовуються для визначення наявності дорозумілого права на денонсацію. Зокрема, визначено, що для денонсації як юридичного акту, вона має відповідати вимогам, що висуваються міжнародним правом до всіх юридичних актів, а саме: 1) наявність правоздатності у суб’єкта, який заявляє про денонсацію; 2) вона має виходити від компетентного органу суверенної держави, що наділений відповідними повноваженнями у сфері зовнішніх зносин; 3) волевиявлення суб’єкта має бути вільним та необтяженим вадами. У самих договорах застосовуються різні формули денонсації, згідно з якими, заява може бути подана в будь-який час. У дослідженні автор пропонує наступну класифікацію таких формул: 1) заява може бути подана в будь-який час, що призведе до негайного припинення дії договору відносно ініціатора; 2) заяву може бути подано в будь-який час, але за умови завчасного повідомлення, зі спливом постденонсаційного терміну денонсація набирає чинності. Значну увагу в дослідженні також приділено компетенції органів держави в сфері денонсації міжнародних договорів, зокрема, у зарубіжних країнах, законодавстві України, що регулює процедуру денонсування, виявленню проблем законодавчого регулювання процедури денонсування в Україні та внесенню пропозицій щодо його вдосконалення. Оскільки міжнародні договори вводяться в дію нормативно-правовими актами певної юридичної сили, денонсація є прийняттям таких нормативно-правових актів, якими буде засвідчено анулювання попередніх. Згідно із законодавством України, автор обґрунтовує, що неможливим є, щоб акти анулювання були меншої юридичної сили; відповідно, в українському законодавстві застосовується концепція acte contraire по відношенню до акту укладення договору. До проблем, які наразі наявні в українському законодавстві автор відносить наступні: 1) відсутність визначення денонсації як окремого способу припинення міжнародних договорів; 2) відсутність безпосередньої регламентації процедури денонсування, а разом з цим і переліку документів, які слід подати у випадку денонсування; 3) відсутність поділу на вольові та невольові способи припинення міжнародних договорів; 4) сумнівний вибір термінології щодо припинення міжнародних договорів, недостатній її обсяг і, як наслідок, відсутність гнучкості. Ці проблемні питання автор пропонує вирішити шляхом внесення змін до Закону України “Про міжнародні договори України”, Закону України “Про Кабінет Міністрів України”, постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про порядок укладення, виконання та денонсації міжнародних договорів України міжвідомчого характеру”.
Денонсація міжнародних договорів в теорії та практиці сучасного міжнародного права : дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
(2019-05-17) Ващенко, Валерій; Трояновський, Олександр
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (доктора філософії) за спеціальністю 12.00.11 "Міжнародне право". – Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2019. Дисертацію присвячено дослідженню інституту денонсації міжнародних договорів у доктрині та практиці міжнародного права, кодифікації інституту денонсації, а також проаналізовані загальні та особливі аспекти реалізації права на денонсацію. Сутність денонсації полягає в тому, що акт припинення в цьому випадку ґрунтується на попередньо узгодженій волі сторін, яку вони втілили в положеннях договору, таким чином заздалегідь обумовивши можливість припинення міжнародного договору в односторонньому порядку, враховуючи всі потенційні наслідки, пов’язані з таким припиненням. Включаючи в текст договору положення про денонсацію, сторони забезпечують одна одній максимальну гнучкість поведінки і мінімізують втрати, оскільки таке припинення виключає правопорушення завдяки своїй погоджувальній договірній природі. У дослідженні приділено значну увагу становленню інституту денонсації, його доктринальній та офіційній кодифікації, термінології, що використовується в доктрині, міжнародних відносинах та у Віденській конвенції про право міжнародних договорів 1969 р., функціональній характеристиці, формулам денонсації, що включаються в міжнародні договорив, критеріям, що використовуються для визначення наявності дорозумілого права на денонсацію. Зокрема, визначено, що для денонсації як юридичного акту, вона має відповідати вимогам, що висуваються міжнародним правом до всіх юридичних актів, а саме: 1) наявність правоздатності у суб’єкта, який заявляє про денонсацію; 2) вона має виходити від компетентного органу суверенної держави, що наділений відповідними повноваженнями у сфері зовнішніх зносин; 3) волевиявлення суб’єкта має бути вільним та необтяженим вадами. У самих договорах застосовуються різні формули денонсації, згідно з якими, заява може бути подана в будь-який час. У дослідженні автор пропонує наступну класифікацію таких формул: 1) заява може бути подана в будь-який час, що призведе до негайного припинення дії договору відносно ініціатора; 2) заяву може бути подано в будь-який час, але за умови завчасного повідомлення, зі спливом постденонсаційного терміну денонсація набирає чинності. Значну увагу в дослідженні також приділено компетенції органів держави в сфері денонсації міжнародних договорів, зокрема, у зарубіжних країнах, законодавстві України, що регулює процедуру денонсування, виявленню проблем законодавчого регулювання процедури денонсування в Україні та внесенню пропозицій щодо його вдосконалення. Оскільки міжнародні договори вводяться в дію нормативно-правовими актами певної юридичної сили, денонсація є прийняттям таких нормативно-правових актів, якими буде засвідчено анулювання попередніх. Згідно із законодавством України, автор обґрунтовує, що неможливим є, щоб акти анулювання були меншої юридичної сили; відповідно, в українському законодавстві застосовується концепція acte contraire по відношенню до акту укладення договору. До проблем, які наразі наявні в українському законодавстві автор відносить наступні: 1) відсутність визначення денонсації як окремого способу припинення міжнародних договорів; 2) відсутність безпосередньої регламентації процедури денонсування, а разом з цим і переліку документів, які слід подати у випадку денонсування; 3) відсутність поділу на вольові та невольові способи припинення міжнародних договорів; 4) сумнівний вибір термінології щодо припинення міжнародних договорів, недостатній її обсяг і, як наслідок, відсутність гнучкості. Ці проблемні питання автор пропонує вирішити шляхом внесення змін до Закону України “Про міжнародні договори України”, Закону України “Про Кабінет Міністрів України”, постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про порядок укладення, виконання та денонсації міжнародних договорів України міжвідомчого характеру”.
Державне фінансове забезпечення сталого розвитку України: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
(2020) Мар'янович, Марина; Лук’яненко, Ірина
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит. – Київський національний торговельно-економічний університет, Київ, 2020. Розкрито сутність формування системи державного фінансового забезпечення сталого розвитку, що полягає у сукупності створення інституційних засад в сфері стратегічного економічного розвитку на державному і місцевому рівні та забезпечення ефективного використання бюджетних коштів і приватних інвестицій задля досягнення національних Цілей сталого розвитку, у тому числі удосконалення механізмів державної фінансової підтримки здійснення державно-приватного партнерства, надання державних гарантій, запровадження довгострокових бюджетних зобов’язань при застосуванні відповідного фінансово-бюджетного механізму для реалізації суспільно значимих проєктів. Удосконалено підходи до розвитку фінансового забезпечення планування сталого розвитку, зокрема, шляхом посилення прозорості та координуючої функції держави щодо досягнення Цілей сталого розвитку, удосконалення системи фінансового моніторингу та контролю у цій сфері, підвищення фінансової спроможності органів публічного управління; основні засади щодо формування державної фінансової політики розвитку суспільно значимої інфраструктури, наявність якої є необхідною умовою досягнення національних індикаторів Цілей сталого розвитку, визначення відповідних джерел фінансування; методологічні підходи до запровадження у процес планування державних капітальних видатків дієвих фінансових механізмів реалізації інфраструктурних проєктів, що підвищить ефективність використання бюджетних коштів. Узагальнено та систематизовано досвід застосування національних індикаторів Цілей сталого розвитку для оцінки ефективності видатків бюджету у країнах із розвинутою та трансформаційною економікою, що може стати основою для запровадження у бюджетний процес світових практик державної фінансової підтримки сталого розвитку. Дістало подальшого розвитку підходи до підвищення ефективності використання запозичень міжнародних фінансових організацій, забезпечення соціально-економічного розвитку країни з урахуванням національних завдань щодо досягнення Цілей сталого розвитку, підвищення інституційної спроможності органів публічного управління; положення до оцінки фінансового потенціалу та ролі приватного сектору в країнах з трансформаційною економікою у забезпеченні сталого розвитку, у тому числі в частині формування відповідної інфраструктури в сфері життєзабезпечення, наявність якої суттєво впливає на стан навколишнього середовища та якість життя населення.
Державне фінансове забезпечення сталого розвитку України: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
(2020) Мар'янович, Марина; Лук’яненко, Ірина
Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит. – Київський національний торговельно-економічний університет, Київ, 2020. Розкрито сутність формування системи державного фінансового забезпечення сталого розвитку, що полягає у сукупності створення інституційних засад в сфері стратегічного економічного розвитку на державному і місцевому рівні та забезпечення ефективного використання бюджетних коштів і приватних інвестицій задля досягнення національних Цілей сталого розвитку, у тому числі удосконалення механізмів державної фінансової підтримки здійснення державно-приватного партнерства, надання державних гарантій, запровадження довгострокових бюджетних зобов’язань при застосуванні відповідного фінансово-бюджетного механізму для реалізації суспільно значимих проєктів. Удосконалено підходи до розвитку фінансового забезпечення планування сталого розвитку, зокрема, шляхом посилення прозорості та координуючої функції держави щодо досягнення Цілей сталого розвитку, удосконалення системи фінансового моніторингу та контролю у цій сфері, підвищення фінансової спроможності органів публічного управління; основні засади щодо формування державної фінансової політики розвитку суспільно значимої інфраструктури, наявність якої є необхідною умовою досягнення національних індикаторів Цілей сталого розвитку, визначення відповідних джерел фінансування; методологічні підходи до запровадження у процес планування державних капітальних видатків дієвих фінансових механізмів реалізації інфраструктурних проєктів, що підвищить ефективність використання бюджетних коштів. Узагальнено та систематизовано досвід застосування національних індикаторів Цілей сталого розвитку для оцінки ефективності видатків бюджету у країнах із розвинутою та трансформаційною економікою, що може стати основою для запровадження у бюджетний процес світових практик державної фінансової підтримки сталого розвитку. Дістало подальшого розвитку підходи до підвищення ефективності використання запозичень міжнародних фінансових організацій, забезпечення соціально-економічного розвитку країни з урахуванням національних завдань щодо досягнення Цілей сталого розвитку, підвищення інституційної спроможності органів публічного управління; положення до оцінки фінансового потенціалу та ролі приватного сектору в країнах з трансформаційною економікою у забезпеченні сталого розвитку, у тому числі в частині формування відповідної інфраструктури в сфері життєзабезпечення, наявність якої суттєво впливає на стан навколишнього середовища та якість життя населення.
Динамічні моделі оцінювання стабільності фінансової системи України: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
(2016) Фарина, Олександр
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.11 – Математичні методи, моделі та інформаційні технології в економіці. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України. – Київ, 2015. В дисертаційній роботі розроблено комплекс динамічних економіко-математичних моделей для оцінювання стабільності фінансової системи України в широкому розумінні та сформовано на основі його реалізації стратегічні орієнтири, спрямовані на досягнення стабільності фінансової системи України в короткостроковій та довгостроковій перспективі. Комплекс динамічних економіко-математичних моделей включає векторну авторегресійну модель для детальної експрес-діагностики інституційної стійкості фінансової системи, яка на відміну від наявних дозволяє оцінити критичні значення дестабілізаційних факторів; проміжну динамічну імітаційну макромодель формування та виникнення дестабілізаційних непередбачуваних та несприятливих подій внаслідок реалізації валютного ризику, а також розширену динамічну імітаційну макромодель відкритої економіки України, що дозволяє врахувати вплив внутрішнього та зовнішнього середовища на формування дестабілізаційних явищ фінансової системи України. На підставі отриманих результатів дослідження окреслено шляхи підвищення рівня стабільності фінансової системи та уникнення дестабілізаційних явищ за змінних зовнішніх та внутрішніх умов в довгостроковій перспективі.
Динамічні моделі оцінювання стабільності фінансової системи України: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
(2016) Фарина, Олександр
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.11 – Математичні методи, моделі та інформаційні технології в економіці. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України. – Київ, 2015. В дисертаційній роботі розроблено комплекс динамічних економіко-математичних моделей для оцінювання стабільності фінансової системи України в широкому розумінні та сформовано на основі його реалізації стратегічні орієнтири, спрямовані на досягнення стабільності фінансової системи України в короткостроковій та довгостроковій перспективі. Комплекс динамічних економіко-математичних моделей включає векторну авторегресійну модель для детальної експрес-діагностики інституційної стійкості фінансової системи, яка на відміну від наявних дозволяє оцінити критичні значення дестабілізаційних факторів; проміжну динамічну імітаційну макромодель формування та виникнення дестабілізаційних непередбачуваних та несприятливих подій внаслідок реалізації валютного ризику, а також розширену динамічну імітаційну макромодель відкритої економіки України, що дозволяє врахувати вплив внутрішнього та зовнішнього середовища на формування дестабілізаційних явищ фінансової системи України. На підставі отриманих результатів дослідження окреслено шляхи підвищення рівня стабільності фінансової системи та уникнення дестабілізаційних явищ за змінних зовнішніх та внутрішніх умов в довгостроковій перспективі.
Досвід і філософія: еволюція поняття досвіду в західній філософії ХІХ-ХХ століть: дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук
(2007) Мінаков, Михайло
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.05. - історія філософії
Досвід і філософія: еволюція понятя досвіду в західній філософії XIX-XX століть: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук
(2007) Мінаков, Михайло
Автореферат дисертації присвячено визначенню основних характеристик еволюції поняття досвіду в західних філософських системах, що під впливом перетворення філософської думки у німецькому ідеалізмі постали у ХІХ–ХХ століттях. На основі історико-філософського топологічного аналізу ключових положень про досвід, висунутих у межах західної філософії від Античності до ХХ століття, відтворено цілісну картину передісторії та історії філософського поняття досвіду. Докладно проаналізовано особливості філософського аналізу досвіду у Канта та Геґеля, що заклали рамки подальшої еволюції змісту поняття досвіду, визначені напруженням між епістемологічним та герменевтичним підходами. Було встановлено, що еволюція поняття досвіду відбувалася як діалектичний процес визначення досвіду в термінах фактичності та історичності в основних течіях філософії Заходу ХІХ–ХХ ст. На основі аналізу основних рис історії поняття досвіду в західній філософії ХІХ–ХХ ст. в дисертації в систематичному вигляді було представлено цілісну концепцію еволюції поняття досвіду в західній філософії ХІХ–ХХ ст., яка узагальнює специ¬фіку підходів до аналізу досвіду в філософських позиціях неокантіанства, прагматизму, аналітичної філософії мови, феноменології і герменевтики, та особливості впливу цих підходів на формуванням завдань сучасної епістемології, філософії мови та філософії науки.
Еволюція творчості Бориса Тенети: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
(2016) Стороженко, Ліна
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 – українська література. – Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2016. Дисертація є першим в українському літературознавстві комплексним дослідженням літературного доробку Бориса Тенети як цілісної художньої системи. У роботі відтворено віхи життя та творчу біографію письменника; досліджено джерела та шляхи формування його світогляду. З’ясовано значення літературної організації "Ланка"–МАРС у становленні українського письменства періоду «розстріляного відродження» та її вплив на творчість Бориса Тенети. Досліджено критичну рецепцію творчого доробку літератора у різний час (1920-і–1930-і рр.; 1950-і–2010-і рр.). Окреслено періоди творчості письменника (1924–1927 рр.; 1928–1935 рр.). Виявлено особливості художньої еволюції поезії митця; простежено рух домінантних мотивів та образів у ліриці Тенети-поета. Визначено форми жанрово-стильових модифікацій прози письменника та з’ясовано основні закономірності її художньої еволюції (від модерністської новели, через випробування соцреалізмом, до історичного роману). Осмислено своєрідність світоглядно-естетичних новаторських пошуків письменника; проаналізовано індивідуальний стиль автора у контексті розвитку української літератури 1920-х–1930-х рр.
Еволюція творчості Бориса Тенети: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
(2016) Стороженко, Ліна
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 – українська література. – Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2016. Дисертація є першим в українському літературознавстві комплексним дослідженням літературного доробку Бориса Тенети як цілісної художньої системи. У роботі відтворено віхи життя та творчу біографію письменника; досліджено джерела та шляхи формування його світогляду. З’ясовано значення літературної організації "Ланка"–МАРС у становленні українського письменства періоду «розстріляного відродження» та її вплив на творчість Бориса Тенети. Досліджено критичну рецепцію творчого доробку літератора у різний час (1920-і–1930-і рр.; 1950-і–2010-і рр.). Окреслено періоди творчості письменника (1924–1927 рр.; 1928–1935 рр.). Виявлено особливості художньої еволюції поезії митця; простежено рух домінантних мотивів та образів у ліриці Тенети-поета. Визначено форми жанрово-стильових модифікацій прози письменника та з’ясовано основні закономірності її художньої еволюції (від модерністської новели, через випробування соцреалізмом, до історичного роману). Осмислено своєрідність світоглядно-естетичних новаторських пошуків письменника; проаналізовано індивідуальний стиль автора у контексті розвитку української літератури 1920-х–1930-х рр.
Електронний журнал в системі інформаційних ресурсів бібліотеки: друга половина ХХ - початок ХХІ ст: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(2009-06-01) Ярошенко, Тетяна
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.08 – книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство. – Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського. – Київ, 2008. Комплексно досліджено процес становлення та розвитку електронного журналу як засобу наукової комунікації та складової інформаційних ресурсів сучасної бібліотеки. Проаналізовано еволюцію наукового журналу, розглянуто передумови його виникення й основні етапи розвитку (модернізації, інновації, трансформації) у контексті світових тенденцій. Визначено основні функції, характеристики та переваги наукового електронного журналу, розглянуто існуючі стандарти його створення та розповсюдження. Обгрунтовано концептуальні, науково-методичні та практичні напрями роботи бібліотек з електронними журналами на всіх етапах їх розвитку. Розкрито особливості управління колекціями електронних журналів у бібліотеках. На підставі вивчення практичного досвіду провідних бібліотек світу за останні 10 - 15 років розроблено технологічну схему й основні принципи управління колекціями електронних журналів.
Есеїстичне письмо і поетика межових форм в українській літературі 1920-их років
(2009) Іванова, Н. С.
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 – українська література. – Національний університет "Києво- Могилянська академія". – Київ, 2009. Дисертація висвітлює жанрову специфіку есеїстичного письма в українській літературі 1920-их років. Матеріалом дослідження стали теоретичні статті, маніфести, рецензії, виступи, публічні листи й відозви, памфлети, передмови, коментарі, прологи М. Хвильового, М. Йогансена, Ю. Шпола, О. Слісаренка, В. Юринця, В. Коряка та інших письменників і критиків. Серед аналізованих зразків виділено тексти межової жанрової природи, в яких інтелектуалізм і розмислове начало взаємодіють із художнім образом, естетичною складовою. Названі ознаки вважаються ключовими для есею. Водночас показано, що спосіб авторської репрезентації у критиці та маніфестології 1920-их років у багатьох випадках був протилежним до наративної настанови есею. Відтак на перший план виходили інші риси есеїстичного письма: естетизація авторського образу, вишуканість думки, художня винахідливість, культурологічна асоціативність, застосування іронії та парадоксу для емоційного й інтелектуального залучення читача до діалогу
Етнокультурні особливості ідеографічної параметризації української лексики: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
(2009) Савельєва, Любов; Карпіловська, Є. А.
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 — українська мова. — Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. —Київ, 2009. Головна мета дослідження – виявлення та аналіз етнокультурних особливостей ідеографічної параметризації назв осіб за місцем проживання, виявлення етноконотацій в їхній семантиці та з’ясування значущості етноконотацій різних типів для цієї лексико-семантичної групи слів української мови. Основні теоретичні та практичні результати дисертації полягають у комплексному підході до аналізу, опису та лексикографічного моделювання етноконотацій в семантиці українських іменників – назв осіб за місцем проживання. У дослідженні прийнято широке і вузьке трактування поняття етноконотація. Етноконотація в широкому значенні становить вияв зв’язку з історією та культурою народу в самій ідеографічній параметризації лексики, реалізацію номінації певного етнокультурно маркованого поняття, значущого для когнітивної свідомості українського народу. Етноконотацію у вузькому значенні розуміємо як вияв етнокультурної специфіки в семантиці окремого слова, у способі оформлення етнокультурно маркованого поняття у мовній свідомості українців. Основу синоптичної схеми пропонованого в дослідженні електронного лінгвокультурологічного словника ідеографічного типу становлять як широкі, так і вузькі етноконотації, або етнокультурно марковані компоненти семантичної структури слів. Синоптична поняттєва схема цього словника відображає національномовну специфіку загальних синоптичних схем традиційних ідеографічних словників, а сам словник у своєму корпусі унаявнює етнокультурно марковані конотації (етноконотації) різних типів у семантиці окремих слів в часовій і просторовій перспективі функціонування української мови. Лексична частина електронного лінгвокультурологічного словника ідеографічного типу охоплює 441 лексико-семантичний варіант іменників-назв осіб за місцем проживання. Внаслідок формалізованого аналізу їхніх дефініцій у тлумачних словниках їх зведено до 57 концептів різного ступеня узагальнення, організованих в синоптичну схему – модель ідеографічної параметризації тематичної групи назв осіб за місцем проживання. До складу синоптичної схеми входять 40 видових концептів третього рівня, на основі яких побудовано словникові статті, 16 видових концептів другого рівня, що об'єднують статті до окремих лексем у поняттєві групи, та один родовий концепт першого (граничного для цієї групи лексем) рівня ідентифікації НАЗВА ОСОБИ ЗА МІС ЦЕМ ПРОЖИВАННЯ. Вузькі етноконотації-конкретизатори різних типів локалізовані на другому і третьому рівнях ідентифікації лексичної семантики досліджуваних НОЗМП. З метою структурування статей словника на підзони виділено диференційні лексичні ознаки, за якими у межах статей сформовано синонімічні ряди, і словотвірні ознаки, за якими похідні об’єднано в словотвірні пари, ланцюжки чи парадигми. Електронний лінгвокультурологічний словник ідеографічного типу (ЕЛКСІТ) відображає ідеографічну параметризацію назв жителів в українській мові в їх зв’язках з твірними власними та загальними назвами місць їх проживання, що становлять дві групи об’єктів: 1) природні об’єкти – природні середовища, зони, області, типи рельєфу, природних територій; 2) створені людиною об’єкти – адміністративно-територіальний устрій України; типи українських поселень; система історико-етнографічних та етнокультурних регіональних одиниць: природно-історичні області, історико-етнографічні регіони, історичні зони, етнографічні райони.
Зміна експресії гена Wi у поколіннях амфідиплоїдів Triticinae: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук (доктора філософії)
(2018) Шпильчин, Віталій; Терновська, Тамара
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.15 – генетика. – Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАН України, Київ, 2018. Дисертаційне дослідження присвячене виявленню причини перманентної зміни прояву ознаки наявність/відсутність воскової осуги у пшеничних амфідиплоїдів, інтрогресивних ліній та гібридів, що від них походять. Особливості успадкування ознаки вивчалися на геномно-заміщених амфідиплоїдах Авродес (ААBBSS), Аврозис (ААBBSshSsh), Авролата (ААBBUU) та Авротіка (ААВВТТ) та геномно-доданих амфідиплоїдах Міоза (ААВВММ) та МІТ (ААВВDD). Відомо, що наявність воскової осуги є рецесивною ознакою. Однак в F1 від схрещування контрастних батьківських форм майже всі рослини мали воскову осугу або демонстрували третій фенотип – зелений колос, листя вкриті восковою осугою. Враховуючі схему походження рослинного матеріалу, причиною цього слід вважати певну зміну в геномі, що відбувається до утворення рослиною гамет, а також те, що рослини з домінантним фенотипом можуть бути гетерозиготами за домінантним алелем. Рослинний матеріал був проаналізований за деякими білками, що контролюються генами відомої хромосомної локалізації. Білкові спектри контрастних за восковою осугою рослин виявилися мономорфними за глютенінами, альфа-амілазою, бета-амілазою та гліадинами. Виключенням стали контрастні зразки Авротіки, які виявилися поліморфними в ω-зоні гліадинів. Для проведення генетичного аналізу Авротіки були запропоновані гаплотипи за генами інтересу. Мікросателітний аналіз був проведений з застосуванням праймерів до мікросателітних локусів, специфічних до 2D та 2В хромосом з метою зрозуміти, у якій з вказаних хромосом змінюється експресія гена серії Iw в штучних гексаплоидах, в результаті якої відбувається зміна доминентного фенотипу рослин (зеленый) на рецесивний (блакитні). Для контрастних форм Авротіки і геномно-доданого амфідиплоїда Міоза було показано поліморфізм за мікрсателітними локусами, локалізованими як на короткому плечі 2D хромосоми, так і на обох плечах хромосоми 2В. Популяція, що розщеплюється за ознакою інтересу [Авротіка 1(зелена) х Авротіка 2(блакитна)]F2, була піддана мікросателітному аналізу з застосуванням праймерів до коротких плечей 2B та 2D хромосом. Для локуса Xgwm702 була показана відсутність незалежного успадкування щодо гена Iw2(T). Був проведений аналіз за допомогою маркерних систем IRAP та REMAP. З IRAP-праймерами пари Nikita/Nikita були отримані поліморфні продукти для зразків Авротіка 1 без воскової осуги та Авротіка 2 з восковою осугою. Пара Sukkula/Sukkula ампліфікувала поліморфні продукти з ДНК контрастних морфотипів Міози. Для контрастних форм Авротіки був встановлений поліморфізм за модифікованим методом REMAP, що вказує на наявність перебудов, пов’язаних з активністю мобільних генетичних елементів поблизу гена Iw2(Т), що може бути причиною втрати домінантного стану даного гена.

Browse

Browsing 009. Дисертації by Title

Results Per Page

Sort Options