Кіно-Театр. 2011. №4

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/26161

Browse

Now showing 1 - 20 of 35

"Активна авторська позиція" : [протокол обговорення режисерського сценарію "Сверьте свои часы" на спільному засіданні сценарної редакційної колегії та I-го творчого об'єднання]
(2011)
Фільм Леоніда Осики "Хто повернеться - долюбить" (1966) мав бурхливу передісторію, друкувалися різні версії з приводу того, чому режисера-дебютанта Василя Ілляшенка відсторонили від постановки фільму за сценарієм Ліни Костенко та Аркадія Добровольського "Звірте свої годинники". Детальний опис цієї історії, задокументованої і збереженої в архівах, можна буде прочитати в статті Л. Брюховецької "Кінорежисура: міра витривалості ("Звірте свої годинники" - "Хто повернеться - долюбить". Сценарій і фільм)" у "Науковому віснику НУТКТ ім. І.К. Карпенка-Карого". Сьогодні вашій увазі пропонуємо цікавий документ, який засвідчує осмислення сценарію співробітниками кіностудії, а також міру свободи висловлювань тих часів, які називають відлигою.
Біг як метафора
(2011) Брюховецька, Лариса
1 червня в Кінопалаці відбулися прес-конференція з володаркою "Золотої пальмової гілки" цьогорічного Каннського МКФ Мариною Вродою, продюсером фільму Флоранс Келлер та перегляд короткометражного фільму "Крос". Любителі естрадної попси не можуть поцінувати гармонійну красу музики класичної. В кіно - аналогічно: технічна надмірність і трюкацькі виверти голлівудського кіно глушать настільки, що глядач не може сприйняти чогось іншого. Кращі фільми світового, і в тому числі українського кіно знаходять у звичайних, повсякденних речах глибший смисл і пропонують глядачеві долучитися до цього спільного знаходження. І чудово, що журі Каннського МКФ оцінило таку властивість фільму Марини Вроди, учениці Михайла Іллєнка.
В одній з програм - фільм Юрія Іллєнка
(2011)
В конкурсті 33-го Московського МКФ (червень, 2011) - 18 картин, чимало їх в паралельному конкурсі "Перспективи" та конкурсі документальних стрічок. На жаль, українських ні в жодному не виставлено. Честь українського кіно рятує класик: у програмі "Соціалістичний авангардизм" - фільм Ю. Іллєнка "Криниця для спраглих".
"...ВУФКУ зазнало такої поразки, що тепер невпинно котиться вниз"
(2011) Росляк, Роман
Як відомо, початок 1930-х рр. для української кінематографії позначився втратою автономії. Таким поворотним моментом стала постанова союзного Раднаркому від 13 лютого 1930 р. "Про утворення загальносоюзного об’єднання кінофотопромисловості". ВУФКУ, що раніше перебувало в підпорядкуванні республіканського Наркомосу, перйшло до новоутвореного Державного всесоюзного кінофотооб’єднання "Союзкіно". Створення союзного управлінського центру кінематографії стало наслідком процесів централізації, що відбувалися в багатьох галузях народного господарства. І навряд чи в СРСР, де з кожним роком тоталітарні тенденції набирали дедалі більших обертів, існував інший, альтернативний, шлях розвитку кіно.
"Відгомін зірки Полин"
(2011) Тетерюк, Марія
27 квітня в Будинку кіно відбувся вечір присвячений 25-річчю з дня Чорнобильської катастрофи. Було продемонстровано компіляцію "Відгомін зірки Полині", яка складалася з фрагментів документальних фільмів різних років, присвячених чорнобильській катастрофі. Найбільш ранній з них "Чорнобиль: хроніка важких тижнів" був знятий режисером Володимиром Шевченком одразу по аварії 1986 року. Фільм містить унікальні кадри, на яких невидима небезпека радіації виявляє себе в образі. Радіаційний фон був настільки сильним, що вільні електрони при зіткненні з плівкою спалахували під стукіт лічильника Гейгера. Чия версія колективної пам'яті формуватиме українську ідентичність у майбутньому залежить також від того, чи буде Чорнобиль забуто, чи збережено через спогади очевидців як незмивну провину влади, що повсякчас нагадуватиме про відповідальність.
"Відкрита ніч". Дубль 15
(2011)
Цьогорічний кінофестиваль короткометражних фільмів "Відкрита ніч" відбувся в ніч з 25 на 26 червня у козацькому селищі "Мамаєва Слобода" (Київ, вул. Михайла Донця, 2). 15-й дубль присвячено пам'яті видатного українського кінорежисера та кінооператора Юрія Іллєнка. Було показано фрагменти з його найкращих фільмів у рубриці "Ретроспектива".
Екранна есхатологія - присмерки радянського кіно
(2011) Скуратівський, Вадим
Радянська кінематографія - від перших своїх жестів до останніх — була абсолютно упокорена "абсолютному продюсеру", радянській державі, відповідним її інститутам, абсолютним хазяям того кіно. Водночас держава - в цьому і гротеск - продовжувала свій матеріально- фінансовий патронат над кіноцариною... Так і постав той ядучий парадокс в історії радянського кіно останніх його сезонів. Його очевидна стрімка світоглядна емансипація - політична, естетична та інша. І парадоксальне: супровідний їй патронат. Гадаємо, що історики кіно колись мають здійснити серйозну інтерпретаційну роботу над кінематографічною продукцією - і взагалі кінематографічною подієвістю - згаданої доби та її ультрапарадоксом.
"Закарбований час" - українською : [рецензія]
(2011) Іванишина, Лариса
Тарковський стверджував, що кіно — це відтворений невловимий час, і для нього потрібна тотальна натура. Він казав, що натуралізм - батько поезії, при цьому наголошуючи, що слово "натуралізм" нічого спільного немає з тим терміном, яким визначали характер прози Флобера. Тарковського захопило тлумачення часу як ідеї. Кіно повинне закарбувати не тільки біжучий час, а й час минулий. Чимало уваги він приділив для осмислення часу як спогаду.
Зв'язкова епох
(2011) Ткачук, Михайло
Ірина Олександрівна Левчанівська померла на 98-му році життя. Про це 1 травня мене повідомив телефоном Борис Павлович Ревенко. Саме він дев'ятнадцять років тому, майже в такі травневі дні, познайомив нас з пані Іриною у приміщенні луцької кіностудії "Волинь".
Зворотний зв'язок
(2011) Собуцький, Михайло
Завжди приємно прочитати несподівану рецензію на свій текст. У теорії інформації це називається зворотним зв’язком: якщо його немає, то й канал працює однобічно, якщо є — комунікація сталася. Особливо приємно читати таку кваліфіковану й фундовану критику, яку отримали мої "Ракурси Другої світової, або Карл Шмітт у Голівуді"2 від Вадима Леонтійовича Скуратівського. Один лише фактаж до цитати з Карла Шмітта стосовно "понурого пропагандного всесвіту Першої світової", що його наводить шановний опонент, приводить у захват. Такими тонкощами я не володію; але саме з цього місця й почну свою, так би мовити, репліку на репліку (себто ще один зворотний зв’язок).
"Калинові мости" між Україною і Польщею
(2011)
З 4 по 8 травня в польському місті Кештин проходив II Міжнародний фестиваль телевізійних телевізійних та радіопрограм "Калинові мости", організований Держкомітетом телебачення і радіомовлення України, Вармінсько-Мазурським воєводством, Рівненською обласною держадміністрацією, Рівненською держтелерадіокомпанією та Ольштинським відділом об’єднання українців Польщі.
"Кіна не буде?" Третя серія
(2011) Трубай, Василь
"У приниженні неможна жити і перемагати. Я думаю, що український народ досі не переміг, бо переживав велике історичне приниження. Всяка наволоч його принижує, а він десь загубив у собі відпорність. Йому кажуть, що він меншовартісний - він звик". (Із виступу Ліни Костенко на презентації книги "Берестечко" в Українському домі). "РЕКУН-СИНЕМА" надумала знімати фільм про негідників-українців саме тут, на нашій українській землі; що ці сінематворці залучають на ролі українських зрадників, поліцаїв і придурків саме наших українських акторів (уже навіть устигли роздати декому для прочитання сценарій); а до всього того, ще й показуватимуть те кіно у нас, в Україні, і ми заплатимо за перегляд, компенсувавши таким чином їхні витрати на зйомки. Проте, думається мені, що фільм зніматиметься не лише для українців. Вони продублюють його англійською і будуть демонструвати іноземцям під час єврочемпіонату у 2012 році... Це далекоглядна політика на знищення Українця! А він потоптаний і принижений майже у всіх російськомовних фільмах. Не можна спокійно дивитися, коли всяка наволоч тебе принижує, коли насміхаються над твоїми символами, коли гидять твої святині. Треба беззастережно відкинути оте дике, насаджене нам чужим народом: "Якщо тебе вдарили по одній щоці - підстав і другу". Треба відразу давати здачі тим, хто цинічно, з єхидством паскудить тобі в душу. Бо принижені ніколи не перемагають!
Кіноісторія Анні Жирардо
(2011) Свято, Роксолана
В останній день зими, 28 лютого 2011 року, на сімдесят дев'ятому році життя не стало Анні Жирардо - акторки, яку Клод Лелюш назвав найбільшою зіркою повоєнного французького кінематографа. Комедійний талант Жирардо згодом став однією з "візитівок" її акторської манери, а численні іронічні детективи та ліричні комедії (чого вартує хоча б серія фільмів про "ніжного поліцейського", де її партнером на знімальному майданчику був Філіп Нуаре) зробили її однією з найпопулярніших французьких актрис 1970-х. Відомо, що 1956 року, під час однієї з репетицій вистави за Жаном Кокто - "Друкарська машинка", - письменник, який прийшов на перегляд, був настільки враженим грою Жирардо, що назвав її "найбільшим драматичним талантом останніх років".
Марек Павловський: "Факти, про які не знає жоден історик..." : [інтерв'ю]
(2011) Павловський, Марек
У березні в Києві за підтримки Польського Інституту в Києві та на запрошення Кіноклубу НаУКМА і журналу "Всесвіт" відбувся показ фільму "Утікач" ("Uciekinier") польського режисера Марека Павловського (Marek Tomasz Pawlowski). Стрічка розповідає про чотирьох утікачів, одягнутих, ніби вояки СС, які намагалися втекти 20 червня 1942 року з концентраційного табору "Аушвіц- Біркенау" в машині заступника командувача табору.
Музика Дзвонарів продовжує лунати
(2011) Брюховецька, Лариса
Фільму "Білий птах з чорною ознакою" виповнилося сорок років. Уже немає з нами багатьох його творців - сценаристів Івана Миколайчука та Юрія Іллєнка (він же й режисер), кінооператора Білена Калюти, акторів Наталі Наум, Василя Симчича. Але твір цей і сьогодні виблискує, немов коштовний самоцвіт, цінність якого особливо зросла на тлі безбарвних, стандартно-нудних, гримучих фільмів-одноденок, які цупко хапають глядача в лещата залізної схеми, не спонукаючи його ні до думання, ні до співпереживання. "Білий птах" тогочасні зарубіжні критики порівнювали з майстерно виписаною фрескою, у якій є багаті, барвисті національні строї, архітектура, музика, танець, живопис, різьблення, народні пісні й поезія. Зітканий з історичної правди і творчої фантазії, з любові й болю за українців, які на рідній землі були позбавлені безжурно-щасливого життя.
Нагороди "Окраденої землі"
(2011)
Документальна стрічка канадського режисера українського походження Юрія Лугового "Окрадена земля" нещодавно отримала спеціальну нагороду міжнародного кінофестивалю у Х ’юстоні (США). Фільм висвітлює події українського Голодомору 1932 - 1933 року.
Наукова конференція до 70-річчя Івана Миколайчука
(2011)
2 червня Центр кінематографічних студій НаУКМА, редакція журналу "Кіно-Театр" спільно з галереєю мистецтв їм. Олени Замостян провели низку заходів до 70-річчя з дня народження Івана Миколайчука.
"Небилиці про Івана". Парафраз
(2011) Бут, Оксана
Йому судилося знятися у фільмі-легенді, в образі легендарного Шевченка, прожити легендарне життя та самому складати легенди. Я його не могла знати, але за фільмами, спогадами, думками і мріями Іван Миколайчук мені близький і рідний. У мас-медіа його вважають "українським секс-символом з божою ознакою" Його харизматичність і вроду ніхто не заперечуватиме, але серйозний вдумливий погляд та філософія, співзвучна Григорію Сковороді, роблять його не лише "душею поетичного кіно" (С. Параджанов), а й одним із символів України, за яким нас знають у світі.
Непереконливий оптимізм
(2011) Тетерюк, Марія
Вистава "На дні", прем'єра якої відбулася в Київському театр на Подолі 1 квітня 2011 року, - це вже не перше звертання режисера Віталія Малахова до класичних творів. Але на відміну від творів Чехова, Шекспіра, Івана Карпенка-Карого, які не є рідкістю на сценах київських театрів, - твори Максима Горького досі залишалися музейними експонатами радянської класики. Сюжет вистави розгортається в середовищі зневірених мешканців нічліжки, до яких потрапляє мандрівник Лука.
Один з українських кінознавців
(2011) Брюховецька, Лариса
Доктор літературознавства, професор Київського університету ім. Т.Шевченка Олег Кіндратович Бабишкін (1918-1991) - автор численних праць у галузі літературознавства. Крім того, він залишив значну спадщину як кінознавець — досліджував і українське і зарубіжне кіно у книгах: "Українська література на екрані", "Амвросій Бучма в кіно", "Сучасне кіномистецтво Заходу", "Кіномистецтво сьогодні", "Радянське багатонаціональне кіномистецтво", "Кінематограф сучасного Заходу". Поштовхом до занять кінематографом стали, скоріш за все, його студії над творчістю Юрія Яновського, який, як відомо, в середині 1920-х років був активним кінодіячем — редактором Одеської кінофабрики та сценаристом, написав цікавий роман "Майстер корабля", в якому розповів про людей тогочасного кіно. Найпершим проектом Бабишкіна у цій царині - і досить успішним — було упорядкування книжки "Олександр Довженко. Збірник спогадів і статей про митця" (1959), передмову до якої написав Павло Тичина і яка вийшла в Державному видавництві образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР (невдовзі перейменованого у "Мистецтво"). Книжка ця важлива не тільки для свого часу, вона не втратила свого значення і сьогодні. На початку — концептуально засадничі тексти Довженка: "Автобіографія" 1939 року і два коротенькі виступи - "Про свій фільм" (1928) і "Про „Землю" " (1930). Олег Бабишкін знаходив чимало гуманістичних фільмів, які пробуджують людяність і "відповідають духовним запитам мільйонів глядачів". Насиченість фактажем дає зріз кіно- процесу у кіно світовому. І читається легко, що свідчить про зрілість автора, його виважене письмо. Хоча автор віддає данину пануючій ідеології, все ж з багатьма оцінками погоджуєшся. Залишається тільки дивуватися, як вдавалося йому перепливати це бурхливе кінематографічне море! Книжки Бабишкіна, дослідника небайдужого й доскіпливого, не втратили свого значення й сьогодні.

Browse

Browsing Кіно-Театр. 2011. №4 by Title

Results Per Page

Sort Options