Кіно-Театр. 2011. №4
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Кіно-Театр. 2011. №4 by Issue Date
Now showing 1 - 20 of 35
Results Per Page
Sort Options
Item "...ВУФКУ зазнало такої поразки, що тепер невпинно котиться вниз"(2011) Росляк, РоманЯк відомо, початок 1930-х рр. для української кінематографії позначився втратою автономії. Таким поворотним моментом стала постанова союзного Раднаркому від 13 лютого 1930 р. "Про утворення загальносоюзного об’єднання кінофотопромисловості". ВУФКУ, що раніше перебувало в підпорядкуванні республіканського Наркомосу, перйшло до новоутвореного Державного всесоюзного кінофотооб’єднання "Союзкіно". Створення союзного управлінського центру кінематографії стало наслідком процесів централізації, що відбувалися в багатьох галузях народного господарства. І навряд чи в СРСР, де з кожним роком тоталітарні тенденції набирали дедалі більших обертів, існував інший, альтернативний, шлях розвитку кіно.Item Український "Крос" в Каннах(2011) Тетерюк, Марія22 травня завершився черговий Каннський кінофестиваль, результати якого привернули до України світову увагу: переможцем у програмі короткого метра став фільм Марини Вроди "Крос". Режисерка є випускницею Національного університету ім. Карпенка-Карого (майстерня Михайла Іллєнка та Валерія Сивака). Її попередні короткометражні роботи: "Клятва", "Дощ", "Пробач", "Сімейний портрет" - дістали нагороди українських ("Відкрита ніч", "Пролог") та міжнародних (МКФ в Мюнхені, Фестиваль короткометражних фільмів у Баку) кінофестивалів. У творчому доробку Марини Вроди є також повнометражний фільм "Усміхнись, коли плачуть зорі" (2010), знятий під псевдонімом Маргарита Красавкіна. Режисерка брала участь у зйомках фільму Сергія Лозниці "Щастя моє", що був у конкурсі в Каннах минулого року, виконуючи обов'язки асистента з масовки.Item Біг як метафора(2011) Брюховецька, Лариса1 червня в Кінопалаці відбулися прес-конференція з володаркою "Золотої пальмової гілки" цьогорічного Каннського МКФ Мариною Вродою, продюсером фільму Флоранс Келлер та перегляд короткометражного фільму "Крос". Любителі естрадної попси не можуть поцінувати гармонійну красу музики класичної. В кіно - аналогічно: технічна надмірність і трюкацькі виверти голлівудського кіно глушать настільки, що глядач не може сприйняти чогось іншого. Кращі фільми світового, і в тому числі українського кіно знаходять у звичайних, повсякденних речах глибший смисл і пропонують глядачеві долучитися до цього спільного знаходження. І чудово, що журі Каннського МКФ оцінило таку властивість фільму Марини Вроди, учениці Михайла Іллєнка.Item "Романс. Майстер клас"(2011)28 березня 2011 року в Національному театрі ім. І. Франка відбулася прем’єра музичної драми "Романс. Майстер-клас" за мотивами п’єси Михаіла Себастіану "Безіменна зірка".Item Чорнобиль: (не)можливість втечі(2011) Свято, РоксоланаСтрічка, анонсована як фільм про перші години після Чорнобильської аварії, невипадково вийшла за декілька місяців до сумнозвісного двадцятип'ятирічного "ювілею". Олександр Міндадзе зумів найважливіше - передати відчуття незримої небезпеки (чим не Бодріярове "прозоре зло"?), що, як відомо, завжди травматичніша, аніж небезпека реальна. Чорнобиль знову перетворюється на метафору - метафору руйнації великої утопії, символ початку кінця соціалістичного устрою (прикметно, що й більшість сучасних істориків говорять про цю аварію як про подію, що прискорила "перебудову", а відтак і розвал СРСР). Але є в цій стрічці і ще один важливий момент. Це - те, що можна б назвати психологією радянської людини, яку Олександрові Міндадзе вдалося дуже точно вловити.Item Юрій Розстальний: "Віднайти таїну, яка б тривожила глядача" : [інтерв'ю](2011) Розстальний, ЮрійЮрій Розстальний - актор театру та кіно, режисер. Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1981). 1981 - 1985 - актор Київського молодіжного театру. 1985 - 1990 - актор Мінського театру ім. М. Горького. 1990 - 1994 - актор Національного театру ім. І. Франка. З 1995 — мешкає в Німеччині, працював у театрі "Blaue Maus" у Мюнхені (1997 - 2001) та в Дюссельдорфському театрі (2005 -2008). Поставив у Мюнхені виставу "На полі крові" за Лесею Українкою. В 2009 році Юрій Розстальний повернувся до цього матеріалу вже в Україні - на малій сцені театру ім. І. Франка. Постановка з успіхом пройшла в театрі, а також на різних фестивалях, в тому числі за кордоном (в Мюнхені, Парижі, Москві). Оскільки вистава - це процес, а не завершений результат, то режисер в 2011 році додав до неї ще одну дію - за поемою Лесі Українки "Одержима", і ця вистава отримала назву "Голгофа".Item Непереконливий оптимізм(2011) Тетерюк, МаріяВистава "На дні", прем'єра якої відбулася в Київському театр на Подолі 1 квітня 2011 року, - це вже не перше звертання режисера Віталія Малахова до класичних творів. Але на відміну від творів Чехова, Шекспіра, Івана Карпенка-Карого, які не є рідкістю на сценах київських театрів, - твори Максима Горького досі залишалися музейними експонатами радянської класики. Сюжет вистави розгортається в середовищі зневірених мешканців нічліжки, до яких потрапляє мандрівник Лука.Item Один з українських кінознавців(2011) Брюховецька, ЛарисаДоктор літературознавства, професор Київського університету ім. Т.Шевченка Олег Кіндратович Бабишкін (1918-1991) - автор численних праць у галузі літературознавства. Крім того, він залишив значну спадщину як кінознавець — досліджував і українське і зарубіжне кіно у книгах: "Українська література на екрані", "Амвросій Бучма в кіно", "Сучасне кіномистецтво Заходу", "Кіномистецтво сьогодні", "Радянське багатонаціональне кіномистецтво", "Кінематограф сучасного Заходу". Поштовхом до занять кінематографом стали, скоріш за все, його студії над творчістю Юрія Яновського, який, як відомо, в середині 1920-х років був активним кінодіячем — редактором Одеської кінофабрики та сценаристом, написав цікавий роман "Майстер корабля", в якому розповів про людей тогочасного кіно. Найпершим проектом Бабишкіна у цій царині - і досить успішним — було упорядкування книжки "Олександр Довженко. Збірник спогадів і статей про митця" (1959), передмову до якої написав Павло Тичина і яка вийшла в Державному видавництві образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР (невдовзі перейменованого у "Мистецтво"). Книжка ця важлива не тільки для свого часу, вона не втратила свого значення і сьогодні. На початку — концептуально засадничі тексти Довженка: "Автобіографія" 1939 року і два коротенькі виступи - "Про свій фільм" (1928) і "Про „Землю" " (1930). Олег Бабишкін знаходив чимало гуманістичних фільмів, які пробуджують людяність і "відповідають духовним запитам мільйонів глядачів". Насиченість фактажем дає зріз кіно- процесу у кіно світовому. І читається легко, що свідчить про зрілість автора, його виважене письмо. Хоча автор віддає данину пануючій ідеології, все ж з багатьма оцінками погоджуєшся. Залишається тільки дивуватися, як вдавалося йому перепливати це бурхливе кінематографічне море! Книжки Бабишкіна, дослідника небайдужого й доскіпливого, не втратили свого значення й сьогодні.Item Чернівці - Чортория - Київ(2011)Іван Миколайчук живий у пам'яті українців - не тільки як геніальний актор, а й як втілення українського духу. В середині червня вшановували його пам'ять. 14-го гості з Києва відвідали містечка Буковини - Вижницю, Кіцмань, Глибоке, побували на виставці образотворчого мистецтва, де образ Миколайчука втілився у портретах та композиціях. Того ж вечора чернівчани подивилися виставу "Небилиці про Івана" за сценарієм І. Миколайчука - про неї вже "Кіно-Театр" писав (№2, 2011). 15 червня день почався з покладання квітів біля меморіальної дошки Миколайчуку на будинку по вулиці його імені. Дальший маршрут - на гостини до Івана. Стараннями Чернівецької обласної держадміністрації свято набуло урочистості й масштабу, виявивши велику любов буковинців до свого земляка, уславленого легіня.Item "Калинові мости" між Україною і Польщею(2011)З 4 по 8 травня в польському місті Кештин проходив II Міжнародний фестиваль телевізійних телевізійних та радіопрограм "Калинові мости", організований Держкомітетом телебачення і радіомовлення України, Вармінсько-Мазурським воєводством, Рівненською обласною держадміністрацією, Рівненською держтелерадіокомпанією та Ольштинським відділом об’єднання українців Польщі.Item Екранна есхатологія - присмерки радянського кіно(2011) Скуратівський, ВадимРадянська кінематографія - від перших своїх жестів до останніх — була абсолютно упокорена "абсолютному продюсеру", радянській державі, відповідним її інститутам, абсолютним хазяям того кіно. Водночас держава - в цьому і гротеск - продовжувала свій матеріально- фінансовий патронат над кіноцариною... Так і постав той ядучий парадокс в історії радянського кіно останніх його сезонів. Його очевидна стрімка світоглядна емансипація - політична, естетична та інша. І парадоксальне: супровідний їй патронат. Гадаємо, що історики кіно колись мають здійснити серйозну інтерпретаційну роботу над кінематографічною продукцією - і взагалі кінематографічною подієвістю - згаданої доби та її ультрапарадоксом.Item "Танець в Україні та світі"(2011)У травні цього року в Україні з ’явився перший журнал присвячений хореографічному мистецтву "Танець в Україні та світі". Видання долає популярні стереотипи про танець як суто розважальний елемент шоу-бізнесу, знайомлячи читача з найкращими здобутками хореографічної культури України та світу.Item Наукова конференція до 70-річчя Івана Миколайчука(2011)2 червня Центр кінематографічних студій НаУКМА, редакція журналу "Кіно-Театр" спільно з галереєю мистецтв їм. Олени Замостян провели низку заходів до 70-річчя з дня народження Івана Миколайчука.Item Зворотний зв'язок(2011) Собуцький, МихайлоЗавжди приємно прочитати несподівану рецензію на свій текст. У теорії інформації це називається зворотним зв’язком: якщо його немає, то й канал працює однобічно, якщо є — комунікація сталася. Особливо приємно читати таку кваліфіковану й фундовану критику, яку отримали мої "Ракурси Другої світової, або Карл Шмітт у Голівуді"2 від Вадима Леонтійовича Скуратівського. Один лише фактаж до цитати з Карла Шмітта стосовно "понурого пропагандного всесвіту Першої світової", що його наводить шановний опонент, приводить у захват. Такими тонкощами я не володію; але саме з цього місця й почну свою, так би мовити, репліку на репліку (себто ще один зворотний зв’язок).Item Із нотаток довкола "Макара Нечая"(2011) Скуратівський, ВадимІсторія тоталітарного кіно — це чи не насамперед історія тих чи тих ідеологічно-бюрократичних йому замовлень. Отож, київський фільм "Макар Нечай". Фільм виробництва 1940 року. Його наш земляк Еренбург тоді ж, у відчаї назвав (звісно, в дуже приватній, дуже "конспіративній" розмові — з нашою ж землячкою Ахматовою) фатальним роком Європи, остаточними її "присмерками". Рік під знаком нового всесвітнього воєнного апокаліпсису, рік—зеніт радянсько-німецького "пакту". І взагалі всього того, що із всього цього випливало... В епізоді на зборах провідних фахівців Союзу: товариш Сталін пропонує нам, у пошуках істини, сперечатися! Оце, напевне, і є ключ до самого факту появи цього фільму.Item В одній з програм - фільм Юрія Іллєнка(2011)В конкурсті 33-го Московського МКФ (червень, 2011) - 18 картин, чимало їх в паралельному конкурсі "Перспективи" та конкурсі документальних стрічок. На жаль, українських ні в жодному не виставлено. Честь українського кіно рятує класик: у програмі "Соціалістичний авангардизм" - фільм Ю. Іллєнка "Криниця для спраглих".Item "Активна авторська позиція" : [протокол обговорення режисерського сценарію "Сверьте свои часы" на спільному засіданні сценарної редакційної колегії та I-го творчого об'єднання](2011)Фільм Леоніда Осики "Хто повернеться - долюбить" (1966) мав бурхливу передісторію, друкувалися різні версії з приводу того, чому режисера-дебютанта Василя Ілляшенка відсторонили від постановки фільму за сценарієм Ліни Костенко та Аркадія Добровольського "Звірте свої годинники". Детальний опис цієї історії, задокументованої і збереженої в архівах, можна буде прочитати в статті Л. Брюховецької "Кінорежисура: міра витривалості ("Звірте свої годинники" - "Хто повернеться - долюбить". Сценарій і фільм)" у "Науковому віснику НУТКТ ім. І.К. Карпенка-Карого". Сьогодні вашій увазі пропонуємо цікавий документ, який засвідчує осмислення сценарію співробітниками кіностудії, а також міру свободи висловлювань тих часів, які називають відлигою.Item Реалізму споконвічна сила(2011) Чепалов, ОлександрПетренко Олексій Васильович (н. 1938)-російський актор театру і кіно, народний артист Росії (1988). 1961 року закінчив Харківський театральний інститут. Працював в театрах Запоріжжя і Жданова (тепер - Маріуполь). З 1964 року - в театрі ім. Ленсовєта, в 1978 - 1983 роках- у МХАТі. Знімався у фільмах "День сонця і дощу" (1968, Фарцовщик), "Король Лір" (1971, Освальд), "Оповідь про те, як цар Петро арапа женив" (1976, Петро І), "Двадцять днів без війни" (1977, льотчик), "Одруження" (1978, Подкольосін), "Агонія" (1981, Распутін). "Дванадцять" (2008). В Україні зіграв у фільмах: "Хвилі Чорного моря", (1975-1976, телевізійний), "Поїзд надзвичайного призначення" (1980, Петровський), "Грачі" (1983, суддя), "Мистецтво жити в Одесі" (1989, Фроїм Грач), "Наліт" (1995), "Чорна рада" (2000, телевізійний, Богдан Хмельницький), "Ілюзія страху" (2007).Item Марек Павловський: "Факти, про які не знає жоден історик..." : [інтерв'ю](2011) Павловський, МарекУ березні в Києві за підтримки Польського Інституту в Києві та на запрошення Кіноклубу НаУКМА і журналу "Всесвіт" відбувся показ фільму "Утікач" ("Uciekinier") польського режисера Марека Павловського (Marek Tomasz Pawlowski). Стрічка розповідає про чотирьох утікачів, одягнутих, ніби вояки СС, які намагалися втекти 20 червня 1942 року з концентраційного табору "Аушвіц- Біркенау" в машині заступника командувача табору.Item "У суботу" - в прокаті(2011)Фільм "У суботу" (Україна - Росія - Німеччина), знятий до 25-річчя Чорнобильської трагедії, 5 травня 2011 вийшов в український прокат.