Статтю присвячено творчості видатного львівського художника Олега Мінька, його складному шляху до власної індивідуальності під тиском нормативності соцреалізму. Показано шлях митця до визрівання в його живописі "ліричного реалізму" кінця 1960-х–1970-х років та драматичний процес формування нефігуративного напряму у творчості О. Мінька 1980–1990-х років. Унаочнено контакти художника з Карлом Звіринським та Романом Сельським.