Історія тоталітарного кіно — це чи не насамперед історія тих чи тих ідеологічно-бюрократичних йому замовлень. Отож, київський фільм "Макар Нечай". Фільм виробництва 1940 року. Його наш земляк Еренбург тоді ж, у відчаї назвав (звісно, в дуже приватній, дуже "конспіративній" розмові — з нашою ж землячкою Ахматовою) фатальним роком Європи, остаточними її "присмерками". Рік під знаком нового всесвітнього воєнного апокаліпсису, рік—зеніт радянсько-німецького "пакту". І взагалі всього того, що із всього цього випливало... В епізоді на зборах провідних фахівців Союзу: товариш Сталін пропонує нам, у пошуках істини, сперечатися! Оце, напевне, і є ключ до самого факту появи цього фільму.