Кіно-Театр. 2012. №1

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/28239

Browse

Now showing 1 - 20 of 36

Ярослав Чорненький: "Ми просто билися лобом об стіну. І робили це навмисно" : [інтерв'ю з актором театру і кіно]
(2012) Чорненький, Ярослав
Ярослав Чорненький - актор театру і кіно. Закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. Ролі у Молодіжному театрі: Корчагін ("З весною я до тебе повернусь...", режисер О. Заболотний), Федотик ("Три сестри", режисер 0 . Утєганов), Заза ("Джикетський маніфест", режисер М. Мерзлікін), Вукул ("Пригвождені", режисер В. Оглоблін), Олексій ("Археологія", режисер В. Більченко), Він ("І сказав “ Б"...», режисер В. Більченко) та ін. У 1993 році актор разом з групою однодумців пішов з Молодого в новостворений "Експериментальний театр" під керівництвом Валерія Більченка. Там зіграв ролі: Гаєв ("Постріл в осінньому саду", режисер В. Більченко), Владімір ("Чекаючи на Ґодо", режисер А. Заманська), Созій ("Амфітріон", режисер А. Ігнатуша), "Привиди", режисер В. Оглоблін. Після реорганізації "Експериментального театру" повернувся до Молодого. Грає у виставах: "Квартет для двох", "Сатисфакція", "Той, тот та інші", "Торчалов", "Четверта сестра".
Виставка Івана-Валентина Задорожного
(2012)
З 21 жовтня по 7 листопада 2011 року у Галереї мистецтв ім. Олени Замостян НаУКМА тривала виставка творів Івана-Валентина Задорожного (1921-1988) - відомого українського художника монументаліста, живописця, графіка, лауреата Шевченківської премії 1995 року (посмертно). У Києво-Могилянській академії вже відбулася низка виставок художника. У жовтні 2002 року на громадських засадах тут було відкрито меморіально-художній музей Задорожного "ХАТА". Його експозиція змінюється, презентуючи живописні полотна художника, графічні роботи, скульптуру, етюди, ескізи гобеленів, вітражів, фотографії монументальних творів з різних міст України.
Конкурс кінопроектів до ювілею Тараса Шевченка
(2012)
До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка благодійний фонд "Велика родина" оголосив конкурс кінопроектів, метою якого є створення ігрового повнометражного фільму. Державне агентство України з питань кіно та Спілка кінематографістів запрошені до участі у проекті як офіційні спостерігачі, але його фінансування здійснюється незалежними спонсорами. Конкурс є міжнародним, відкритим та публічним: передбачено, що в ньому можуть брати претенденти без вікових, професійних обмежень, а підсумки кожного етапу конкурсу відбуватимуться публічно. Головна мета проекту - всеукраїнська прем’єра фільму про Тараса Шевченка в кінотеатральній мережі і його світова прем’єра напередодні 9 березня 2014. Президент фонду Юрій Рубан зазначив, що міжнародний конкурс кінопроектів є "відправною подією" для низки інших культурних заходів, ініційованих фондом, зокрема, конкурсу короткометражних фільмів молодих кінематографістів "200 років=200 фільмів", відновлення щорічного рок-фестивалю "Кобзар forever", організації скульптурних симпозіумів за шевченківськими мотивами.
Едуард Митницький: звіт про недавнє минуле
(2012)
Найсвіжіші інтерв’ю та статті (2006-2011), пов’язані з творчістю Едуарда Митницького, шанувальники театру можуть прочитати в книжці "Знати, для чого живеш..." (видавництво "LP Media"). Вона завершила триптих народного артиста України, народного артиста Росії, художнього керівника Театру драми і комедії на лівому березі Дніпра Едуарда Митницького: попередні книжки "Майже відверто" (йдеться про події 1997— 2003 років) і "Туга за діалогом" (своєрідний звіт 2003— 2006 років). Едуард Маркович, який відсвяткував 80-річчя, презентацію книжки провів у жовтні на рідному кону. Під час святкового капусника друзі, гості, актори театру щиро вітали майстра й навіть "аналізували" рядки його відповідей, зафіксовані в інтерв’ю...
Театральний фест у Ніжині
(2012)
З листопада в Ніжині на Чернігівщині завершив свою роботу VII Міжнародний театральний фестиваль жіночої творчості імені Марії Заньковецької (у виставах-учасницях - головну роль має грати жінка). За рішенням журі відзначено виконавиць: "Краща молода актриса" - Вікторія Клєщенко-Пилипчук (вистава "Ненормальна" Н.Птушкіної, Рівненський український музично-драматичний театр); "Найекспресивніший жіночий образ" - Ольга Федорова (Галя, "Етюди кохання" 0 .Попової, Смоленський державний драматичний театр ім. О.Грибоєдова); "За високий рівень художнього втілення образу в класичному творі" - Марія Корінна (Кончита, "Остання жінка сеньйора Хуана" Л.Жуховицького, Сумський театр драми та музичної комедії ім. М.Щепкіна) та Тетяна Гончарова (Леді Фредерік, "Недосяжна" С.Моема, Гомельський обласний драматичний театр); "За творче втілення національних традицій" — Таїсія Литвиненко ("Блакитна троянда" Лесі Українки, Національний театр ім. М.Заньковецької); "Приз глядацьких симпатій" Вікторії Клєщенко-Пилипчук ("Ненормальна" Н.Птушкіної, Рівне); "Краща жіноча роль другого плану" - Олена Узлюк (Єлизавета "Торчалов" М.Воронова, Київський Молодий театр); "Краща жіноча роль" — Наталя Коваль (Ольга Хоружинська, "Мені являлася любов" Т.Іващенко, Луганський український музично- драматичний театр).
Переможці "Кроку"
(2012)
29 вересня 2011 року місто Севастополь вже традиційно приймало фінальний етап конкурсної програми Міжнародного фестивалю анімаційних фільмів "Крок". Гран-прі і 10000 доларів США отримав фільм "Пірнальники під дощем" режисерів Прійта та Ольги Пярн з Естонії
Ювілей Богдана Ступки. Післямова
(2012) Велимчаниця, Ольга
Перша вистава у театрі Франка Б. Ступки - "Украдене щастя". Великий артист зіграв геніальну роль. І взагалі низку ролей. Тому що він - Ступка. З ним і легко грати, і важко. Важко - бо відповідальність, легко - бо він усе робить, аби тебе розкрити. Не тягне ковдру на себе, а вкриває нею інших. І від цього виграє він сам. "Украдене щастя" - то була подія. І завдяки талановитим акторам, і чудовій режисурі Данченка, люди приходили на виставу не один раз. Ти потрапляв у світ театру, і театру чудового, зворушливого. Ми завжди відкривали сезон "Украденим щастям". Нині, на жаль, за станом здоров’я не граємо. Я би хотів, щоб Бог завжди оберігав Богдана Ступку. В нього дуже складна робота. В театрі можна вельми швидко наламати дров. Треба думати перед тим, як щось зробити. Добре думати. Треба кожного почути. Важко керувати, але він робить навіть більше, ніж може. Коли він хворів, актори казали "Як погано, що немає Богдана Сильвестровича". - "Але ж він тебе сварив..." - "Нехай сварить, аби був", - відповідали. Осіннього, однак по-літньому теплого вечора в театрі імені Івана Франка було особливо людно та врочисто, перед входом на гостей чекала червона доріжка, а відремонтований фонтан у скверику перед театром зібрав навколо себе безліч людей та сам вигравав на вітрі й сонці чудові імпровізації. До Богдана Ступки, який відзначив своє 70-ліття ще 27 серпня, саме 7 жовтня прийшли друзі, родичі, колеги та шанувальники його таланту, щоб розділити з ювіляром його свято та оглянутися назад, на те, з чого все починалося, на основні подій життя та на найважливіших у ньому людей.
Прем'єра в театрі російської драми
(2012)
Історію, описану сучасним американським драматургом французького походження Нілом ЛаБутом у п’єсі "Жирня свиня", втілив на сцені Національного театру російської драми ім. Лесі Українки режисер Михайло Рєзнікович. За його словами, твір ЛаБута кілька років пролежав у МХАТі, де його не наважилися поставити. Кохання головних героїв — Еллен (Анна Гринчак; Ірина Борщевська) і Тома (Станіслав Бобко), бібліотекарки й успішного керівника однієї з сучасних компаній, незугарної дівчини і красеня-молодика — гине через стереотипи... Саме вони заважають "успішному" Томові вберегти почуття. У постановці задіяні: Євген Авдеєнко, Олексій Поліщук, Олена Нещерет, Любов Тищенко.
"Два дні" відреставровано
(2012)
28 жовтня 2011 року в Національному культурно-мистецькому та музейному комплексі "Мистецький Арсенал" відбувся показ відреставрованого фільму Георгія Стабового "Два дні" у супроводі камерного симфонічного оркестру Kyiv Classic Orchestra. "Два дні" (1927, Одеська кінофабрика) — перша українська стрічка, що здобула широке міжнародне визнання й потрапила в комерційний прокат США. Фільм було озвучено 1932 року: музику до звукової версії написав Борис Лятошинський. Новий музичний супровід стрічки на замовлення фестивалю "Німі ночі" 2011 року створив Юрій Михальчук (Dj U-Ra). Цифрову реставрацію стрічки здійснила Національна кіностудія ім. О. Довженка. Реставрацію "Двох днів" здійснено в рамках програми з відновлення української кінокласики.
XXII фестиваль "Слов'янські театральні зустрічі"
(2012)
Міжнародний фестиваль "Слов’янські театральні зустрічі" було започатковано 1990 року. 24 жовтня 2011 року на сцені Чернігівського українського музично-драматичного театру ім. Т.Шевченка відбулося його відкриття, а розпочав Гомельський обласний театр драми виставою "Недосяжна". Впродовж десятьох днів чернігівці та гості міста мали змогу переглянути роботи з Брянська, Гомеля, Могильова, а також вистави творчих колективів — Київських, Криворізького, Луганського та Львівського театрів.
І що ж тато наробив у театрі?
(2012) Чайковська, Валерія
Побачила статтю Валерія Гайдабури в журналі "Український театр" про три (!) вистави "Любов, джаз і чорт", що йшли у різних містах України. Виставу Київського ТЮГу в постановці Миколи Мерзлікіна було прийнято завлітом Запорізького театру так серйозно і глибоко, там було стільки серця і душі, так віртуозно протягнуто струночку між старим Юозасом Грушасом (автором п’єси) і нами, "молодими та зеленими" Андрюсом і Беатріче, що виникло відчуття: десь обізвалась рідна душа, до якої треба їхати в гості. Валерій Михайлович розпочинає цю історію з "викриття" своєї професії, яку він називає фантомом, професії завліта театру. Пише легко, з гумором, смішне поступово занурюється в драматичне, а потім і в трагічне. "Тавро" — багатоликий "чиновник з особливих доручень" — це Біль! Але при цьому гумор не полишає автора, і ти розумієш, яким характером, волею, якою силою духу потрібно володіти, щоб залишатись завлітом багато років, не зненавидіти, не проклясти, а продовжувати займатись цією справою і любити її... Оточити себе розумними, талановитими наставниками, друзями, знайти любов, сім’ю і... пізнати секрети того Театру, який живе у людини в серці і його не може зруйнувати НІЩО! Велика кількість світлин у книжці залишає враження, що ти дивишся фільм - одночасно про життя автора та з історії Запорізького театру імені М.Щорса.
12 стрічок отримають державне фінансування
(2012)
У жовтні Державне агентство з питань кіно за результатами тендерів уклало низку угод на дотації виробництва художніх і документальних кінофільмів, а також мультфільмів на загальну суму 53,80 млн грн. Загалом ці гроші отримають 12 фільмів. З них стовідсотково будуть профінансовані: документальні повнометражні фільми "Костянтин Степанков. Спомини після життя" ("Народження кумирів", "Час жити", "Напередодні, або Останній зліт") Віктора Олендера; "Отаман українського кіно" Олександра Денисенка; "Жага" Інни Павлічук; "Сергій Чепік" Лесі Мацко та ігрова короткометражна стрічка "Дорога" Максима Ксьонди. Майже 100 % державного фінансування отримає анімаційний серіал Степана Коваля "Професіонали". На решту стрічок передбачено від 30% до 75% державного фінансування.
Виставка - Богданові Ступці
(2012)
В Музеї театрального, музичного та кіномистецтва відкрито експозицію "Мистецький всесвіт", присвячену життю й творчості Богдана Ступки. Вона репрезентує три "світи", що становлять "всесвіт" актора: кіно, театр і життя поза сценою. Небайдужі до таланту Богдана Ступки матимуть можливість вивчити дерево його родоводу, дитячі, сімейні фото, знімки весілля... Виставка акцентує творчий тріумвірат режисера Сергія Данченка, актора Богдана Ступки й сценографа Данила Лідера, а також дає можливість побачити Богдана Сильвестровича в невідомих ролях, зокрема, в ролі... Гітлера (1985). Доповнюють експозицію нагороди, театральні костюми тощо.
Нове британське кіно
(2012)
Впродовж майже двох місяців (листопада - грудня 2011 року) мешканці шести найбільших міст України мали нагоду побачити шість найактуальніших британських фільмів останнього року. При цьому, вперше глядачеві пропонують не лише артхаузний, а й масовий кінопродукт. Фестиваль, організований "Британською радою", проходить у нас уже водинадцяте. І, як і завжди, режисери не бояться провокувати (в доброму розумінні) глядача гострою тематикою та особливим, суто британським, почуттям гумору. До програми увійшли такі стрічки: "Субмарина" Ричарда Айоваде (2010), "Ірландець" Джона Майкла Макдонага (2011), "Третя зірка" Гетті Далтона (2010), "Що не так із Кевіном" Лінн Рамзі (2011), "Останнє кохання на Землі" Девіда Маккензі (2011) та "Дорослі іграшки" / "Істерія" Тані Векслер (2011).
Макс Говард: "Гарний анімаційний фільм починається з хорошого сценарію" : [за матеріалами київської лекції "Акторська гра в анімації", продюсера, власника компанії "Max Howard Consulting Group", члена творчої групи студії "Disney" та Британської академії кінематографії і візуальних мистецтв]
(2012) Говард, Макс
У рамках XVIII Міжнародного фестивалю анімаційних фільмів "Крок" (24 вересня — 3 жовтня 2011) у столичному Будинку кіно та на борту теплохода "Принцеса Дніпра" продюсер, власник компанії "Мах Howard Consulting Group", член творчої групи студії "Disney" та Британської академії кінематографії і візуальних мистецтв Макс Говард провів кілька майстер-класів: "Створення ефективних сценаріїв повнометражних мультфільмів", "Світовий досвід і копродукція у виробництві анімаційних фільмів", "Акторська гра в анімації". Дебютував він як координатор-менеджер аніматорів у фільмі "Хто підставив кролика Роджера?". Незабаром під його керівництвом у прокат вийшли стрічки: "Русалонька", "Красуня і чудовисько", "Аладдін", "Король Лев". Філії "Disney" в Лондоні, Парижі, Орландо, Лос-Анджелесі було створено за активної участі М. Говарда; певною мірою своїм народженням йому зобов’язані й національні студії Індії та Ізраїлю. На студії "DreamWorks" він був виконавчим продюсером повнометражної картини "Душа прерій". Останнім часом плідно співпрацює зі всесвітньою організацією ЮНІСЕФ: створює анімаційні програми, організовує покази в країнах Африки, Південної Америки і Карибського басейну. Очолює британську компанію "Exodus Film Group", яка 2008 року випустила повнометражний фільм "Ігор". Напередодні відкриття фестивалю гість наголосив: "Передусім ми шукаємо свіжі, з національним колоритом ідеї. Знаю, що Україна має багату культурну спадщину, вона — невичерпне джерело для розвитку національної анімації. Гарний анімаційний фільм починається з хорошого сценарію. Вміння розповісти історію - головне в нашому бізнесі". Київська лекція М. Говарда "Акторська гра в анімації" розпочалася коментарем до фрагментів зі всесвітньовідомих мультфільмів.
Стрічки Володимира Тихого і Марини Вроди відкрили IV фестиваль українського кіно в Кембриджі
(2012)
Нові стрічки сучасних українських режисерів продемонстровано в рамках IV щорічного фестивалю українського кіно, що відбувся 11— 12 листопада в Кембриджі, Великобританія. Цей популярний фестиваль проводиться в рамках Програми україністики (керівник Рорі Фіннін) в Університеті Кембриджу, яку відкрито 2008 року та засновано на постійній основі 2010-го за фінансової підтримки українського бізнесмена Дмитра Фірташа. Щороку відвідувачі фестивалю заповнюють кінозали, щоб переглянути найкращі сучасні українські стрічки, а також іноземні документальні фільми про Україну. 11 листопада В.Тихий показав короткометражки зі спільного режисерського проекту "Україно, гудбай", а Марина Врода — стрічку "Крос". У суботу 12 листопада режисери Ольга Онишко та Сара Фархат показали документальні "Три історії Галичини" — зворушливу історію єврейської сім’ї, української жінки та польського священика, які всупереч страхіттям нацизму та сталінізму зуміли зберегти сердечність і людяність. Одночасно з фестивалем в рамках Програми україністики також буде проведено І міжнародний симпозіум, присвячений творчості Ігоря Савченка (1906— 1950), роботи якого майже невідомі на Заході.
Музею Сергія Параджанова в Єревані 20 років
(2012) Муратов, Олександр
Музей - великий двоповерховий будинок, заповнений його роботами, приголомшує. Сергій ще за ж иття брав у його оформленні безпосередню участь, керував розміщенням експозиції. А по його смерті цю справу блискуче продовжив Завен Саркісян, з таким розумінням намірів Параджанова, що складається враження, нібито це робив сам Сергій. Доводиться з сумом констатувати, що геніальному Майстрові за життя жахливо не щастило. Лише зрідка траплялися радісні моменти. Пощастило тільки після смерті. Мало хто в усьому світі має такий розкішний музей і такий пам’ятник на цвинтарі, в Пантеоні національної слави. А головне - мало хто має таку посмертну славу. На цьому ювілеї майже не стихали веселощі й жарти, проте мені було сумно. Сумно і соромно за свою Україну, бо ми так і не спромоглися як належить вшанувати пам’ять людини, яка зробила неймовірно багато для нашої культури і нашого народу. Адже справжні генії з ’являються зрідка, особливо в нашій країні. Важко навіть уявити, скільки ще міг би зробити Сергій Параджанов для України, яку він щиро вважав своєю другою батьківщиною і яка так жорстоко зрадила його. Правда, потім було офіційне каяття. Проте, на жаль, запізніле.
Не залишилось жодних слідів
(2012) Брюховецька, Лариса
Українське кіно має чимало недосліджених, а тому інтригуючих сторінок, які потрібно ретельно вивчати для створення якомога повнішої його історії. Особливо, коли йдеться про такий насичений період, як друга половина 1920-х років, - період українізації. В кіно вона проявилась у звертанні до української тематики, до творів українських письменників. Серед іншого - і до творів Івана Франка. У них багато важить соціально-політичний і моральний ідеал, який він утверджує і який має чітку спрямованість проти деморалізації і злочинності. Гострий аналітик, він зображав моторошні явища дійсності, показуючи їх кримінальну суть як наслідок аморальності. Тому його твори, особливо "Борислав сміється", такі актуальні в наш час, час первісного накопичення капіталу. Бориславський цикл складається з семи оповідань, двох повістей та одного вірша. Саме ці твори відкрили читачам літературний талант молодого Франка.
Ізабелла Хруслінська: "Поєднання минулого з сучасним" : [інтерв'ю зі співробітником польської Національної фільмотеки]
(2012) Хруслінська, Ізабелла
МКФ "Молодість" запропонував глядачам спеціальну кінопрограму "Звуки молодості", яка складалася з художніх та анімаційних стрічок у музичному супроводі. В рамках цієї програми відбулася українська презентація фільму "Маня. Історія працівниці тютюнової фабрики" (1918) режисера Євгена Іллєша, головну роль у якому зіграла польська зірка німого кіно Пола Негрі. Фільм є першим результатом проекту цифрової реконструкції, який польська Національна фільмотека (Fіlmоtеkа Nагоdоwа) розпочала 2010 року. В реставрації "Мані" було використано найсучасніші технології: оцифровування за допомогою "мокрого" сканування плівки та фінальний запис на негорючу плівку за допомогою лазерного випромінювання (технологія 4К+). Про реконструкцію європейської кіноспадщини та міжнародну співпрацю в галузі кінозбереження розповідає Ізабелла Хруслінська, співробітник польської Національної фільмотеки.
На нашій, не своїй землі... Довкола сценарію "Україна в огні"
(2012) Скуратівський, Вадим
ЗО січня 1944-го року - обрядово проти ночі - Сталін влаштував вікопомне для українського кіно (і взагалі України) дійство: оглушливий розгром Довженкового сценарію "Україна в огні". У присутності всього радянсько-партійного керівництва. І всіх його провідних українських "асистентів" ....Отож, 1-го лютого того року 10-та сесія сталінського "парламенту" 1-го скликання, з подачі самого Молотова, приймає закон... чи не про "усамостійнення" союзних республік: про надання їм зовнішньополітичних і навіть військових, власне організаційно-воєнних повноважень! Посередині тієї сталінської "революції" у всерадянській структурі, тієї аж "радикальної" її "конституційної" перебудови опинилася - саме Україна. Власне, у Сталіна тоді були дві, ніби взаємовиключні, стратегії щодо України. Перша - у напрямі цілковитого її знищення, депортації її населення "кудись" на Схід (про це якось пізніше), друга - надання їй, всього-на-всього, штибу "самостійності". Стільки ж фантомної, скільки інструментальної. Ідеться, однак, уже не лише про безберегий цинізм сталінської "української" інтриги: напіввинищена двома гіпердиктатурами Україна раптом опиняється посередині майбутньої, вже доволі близької повоєнної світової політики! Йдеться і про інше. Йдеться про те, що відповідний "український" проект Сталіна розпочинається десь із початку осені-1943, з лихоманкової московської та тегеранської конференцій союзників. Отож, Довженко пише свій сценарій української ситуації, а Сталін - свій...

Browse

Browsing Кіно-Театр. 2012. №1 by Issue Date

Results Per Page

Sort Options