Кіно-Театр. 2006. №1

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/26575

Browse

Now showing 1 - 20 of 37

Грузинська кінокласика: сорок років по тому
(2006) Свято, Роксолана
Із розпадом СРСР грузинський кінематограф, колись чи не найуспішніший на теренах імперії, нині, як і український, вимушений боротися за виживання, вибиваючи (переважно безуспішно) в держави кошти на свою підтримку. Зрештою, навіть реалізовані проекти майже не мали шансів з'явитися на екранах інших країн. Жовтневі покази "Золотої серії грузинського кіно", що проходили в семи містах України в рамках проекту "Рік Грузії в Україні", стали першим кроком до заповнення тієї інформаційної лакуни, що утворилася впродовж останніх 15-20 років. Але дуже показово, що розпочинали "золоту серію" демонстрацією фільму Р. Чхеїдзе "Батько солдата" (1964) — справжнім "хітом" радянських часів, який уже за перший рік прокату переглянуло 23,8 мільйона глядачів (статистика, якою радянські кінодовідники довго пишалися).
Диво Еміра Кустуріци
(2006)
Фестиваль документальних фільмів "Диво Еміра Кустуріци" відбувався в Києві з 30-го листопада по 13-те грудня в кінотеатрі "Жовтень".
Пам'яті Нонни Капельгородської
(2006)
5 листопада на 74 році відійшла у вічність Нонна Михайлівна Капельгородська — відомий мистецтвознавець, знавець іноземних мов, людина рідкісної ерудиції. Після закінчення романо-германського відділення філологічного факультету Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка (1956) вона викладала англійську та французьку мови. Була першим референтом Спілки кінематографістів України. З 1958 року працювала в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАНУ. Захистила кандидатську дисертацію на тему "Сучасний дитячий фільм" (1965). Автор книг: "Людина в сучасному буржуазному кіно" (1975, премія Спілки кінематографістів України за кращу науково-теоретичну працю), "Сучасний пригодницький фільм" (1984), "Іван Кавалерідзе" (1971, у співавторстві), "Український біографічний кінодовідник" (2001, у співавторстві), розділів до першого і другого томів "Історії українського радянського кіно" (1986 і 1987), "Уроки Олександра Довженка" (1982, у співавторстві), "Ренесанс вітчизняного кіно" (2002), "Український телефільм в контексті вітчизняної культури XX століття" (2003, у співавторстві), "Начерки далекої кіноісторіі" (2005, у співавторстві). Лауреат Республіканської премії в галузі літературно-художньої критики (1983).
Преукраїнський "пре"-блокбастер
(2006) Свято, Роксолана
20 жовтня в приміщенні театру "Сузір'я" члени незалежної кіностудії "ПРЕ-продакшн" звітували журналістам про завершення ще одного етапу роботи над своїм, хоча поки й не реалізованим, але вже розрекламованим кінематографічним "ПРЕ" проектом "Створення першого українського блокбастера", головний сюжет якого розгортатиметься на тлі "помаранчевих" подій 2004 року. Цього разу організатори розповідали про підсумки загальнонаціонального конкурсу "Народний актор", що тривав із липня по вересень 2005 року і впродовж якого з-понад 10 тисяч людей було відібрано 10 головних акторів із "народу" для майбутнього фільму.
"Віднесені революцією"
(2006) Блейман, Ірма
9 листопада 2005 року столичних журналістів запросили на ще одну інтригуючу акцію — останній день знімання у Києві "першого українського блокбастера", дія якого відбувається під час помаранчевої революції (незалежна кіностудія "ПРЕ Продакшн"). Епізод — від’їзд двох автобусів з "помаранчевими" спостерігачами — знімали у невідреставрованому приміщенні майбутньої галереї "Арсенал".
Юрій Іллєнко: "Місце пророка вакантне... Україні, як ніколи, потрібен пророк...". Слава - героям, а пророкам... анафема
(2006) Безп'ятчук, Жанна
Кожне слово, як виклик. Кожне слово, як постріл, що своїм метафоричним свинцем влучає в самісіньку серцевину давніх-предавніх звалищ, непрорубаних, непройдених хащів колективної свідомості нації в "епіцентрі європейської цивілізації". Якщо до цього додати епатажність, філігранний ідеалізм, мистецький ірраціоналізм та рафіновану провокативність, то можна отримати те емотивно-енергетичне та ідейне тло, яке витворювалося під час публічної лекції видатного українського кінорежисера Юрія Іллєнка під промовистою назвою "Місце пророка вакантне (проблеми української культури, зокрема кіно)" в Києво-Могилянській академії 1 листопада 2005 року. Так денотативно звучало його слово про національне пророцтво та мучеництво, про пророчу функцію національного кінематографа, про тіні забутих предків, про "кучмоходів" і про "помаранчевий проект". Завершуючи виступ, Юрій Іллєнко, за його висловом, "дозволив собі попрацювати ЗО хвилин пророком..." І здавалося, що ось режисер скаже своє останнє слово — зал встане. Але ніхто не встав. Не встали перші ряди, не відважилися встати і задні, студентські. Проте не скажеш, що публіку, яка сиділа в залі, нічим не надихнеш і до демонстративних проявів шани не інспіруєш... Ця публіка вміє аплодувати, стоячи. Постає питання: чому ж вона не встала?..
"Жести примирення"
(2006)
Таку назву мав міжнародний конкурс короткометражних фільмів, організований Гете-Інститутом за спонсорської підтримки німецького фонду "Пам’ять і майбутнє". Учасники - студенти кінематографічних вузів країн Європи, Ізраїлю і США. Конкурс заохочував молодь обирати темою робіт жести примирення, які сьогодні ініціюються різними громадськими та релігійними інституціями. Цього року в конкурсі взяло участь 250 робіт з 11 країн. Журі кожної з країн-учасниць відібрали вцілому 50 робіт, які було реалізовано із залученням коштів фонду "Пам’ять і майбутнє" і фільми-переможці планують випустити на DVD . В Україні з 29 заявлених сценаріїв було вибрано 5.
Його мистецька обітниця
(2006) Веселка, Світлана
Досвідчений театрал, який цінує сучасний театр авангарду, щиро аплодує, перейнятий якоюсь відсвіжувальною високою нотою, коли виходить на поклони Олександр Боніфатійович Гринько. Він не "заводить" глядачів і ніколи не догоджає їм, не намагається вразити якимось карколомним ракурсом своєї акторської природи, ба навіть зовнішності. Він грає у своїх параметрах актора, посвяченого у шляхетність. Шляхетність, людська толерантність, гідність — така його обітниця Сцені. Життя Олександра Боніфатійовича динамічне, насичене. Він не пропускає жодної прем’єри, жодної театральної новинки: "лівої", авангардної, експериментальної. І при цьому — ніякої суєтності. Він має душу, здатну, як писав Монтень, спілкуватися із собою. Така душа може скласти собі товариство, в неї є на що нападати і від чого боронитися, що отримувати і чим обдаровувати.
"Богдан Ступка запрошує друзів"
(2006)
Ретроспектива та прем’єри фільмів, у яких знімався український актор Богдан Ступка, пройшла в київському кінотеатрі "Жовтень" з 16 по 20 грудня. Із давніших робіт на свій бенефіс Богдан Ступка вибрав "Білого птаха з чорною ознакою" Юрія Іллєнка, де він блискуче зіграв роль Ореста та "Із житія Остапа Вишні" Ярослава Ланчака. Це перша в часи незалежної України презентаційно-бенефісна акція, започаткована українським кінотеатром. Сподіваємось, що не остання, адже в Україні немало акторів, які заслуговують на таке вшанування.
Дні аргентинського кіно в Україні
(2006) Свято, Роксолана
З 18 по 20 жовтня в Будинку кіно проходив щорічний фестиваль аргентинських фільмів, організований за підтримки Посольства Аргентинської республіки в Україні та НСКУ. За ці дні глядачі мали змогу переглянути найпомітніші, на думку організаторів, стрічки кількох останніх років. Попри фабульну неподібність і навіть різножанровість, фільми виявилися в чомусь суголосними. І те, що їх об’єднує, — це посилена увага до фабули та якась майже епічна розлогість. Три історії про пошуки власних коренів і сенсу життя, долання труднощів і самоствердження на уламках минулого. Далекі від "магічного реалізму", вони радше вписуються в традицію аргентинських телесеріалів, де несподівані повороти долі знову й знову руйнують звичний уклад життя героїв і змушують їх переосмислити весь попередній досвід.
Харизма Євгенія Миронова
(2006) Кандинська, Віра
Яскрава індивідуальність, самобутність, широкий діапазон ролей і унікальна здатність органічно "вживатися" в будь-який образ швидко зробили актора популярним як серед критиків, які називають його "сучасним Михайлом Чеховим", так і в широкої публіки. Євгеній Миронов став наймолодшим заслуженим артистом Росії, був удостоєний державної премії, а також величезної кількості інших престижних нагород (включаючи "Ніку" й "Тріумф"), обраний членом Президентської ради з питань культури. Творчий шлях цього обдарованого актора видається простим і водночас дивовижним.
У пошуках правди
(2006)
Документальний фільм "Недовіра" російського режисера Андрія Некрасова (незалежна студія "Drеаmsсаnnеr" ) за ініціативою компанії "Кінофорум" було показано у великому залі кіноклубу НаУКМА 8 грудня. У фільмі здійснена спроба незалежного розслідування вибухів житлових будинків в Москві та інших містах 1999 року, які стали поворотним моментом в історії пострадянської Росії. Андрій Некрасов планує провести аналогічне кінорозслідування про отруєння Віктора Ющенка.
"Пересохла земля" на фестивалях
(2006)
Фільм Тараса Томенка "Пересохла земля" побував на 50-ти міжнародних фестивалях, зокрема на 40-му міжнародному кінофестивалі у Карлових Варах (Чехія) та на 51-му Каннському міжнародному кінофестивалі (Франція). Здобув п'ять нагород, зокрема Спеціальний приз Федерації Європейських режисерів (2005), а також нагороди на кінофестивалях "Пролог", "Відкрита ніч" та "Стожари".
Операторське мистецтво Юрія Іллєнка
(2006) Брюховецька, Лариса
Юрій Ілленко вступив до ВДІКу 1955 року в майстерню Бориса Ізраїльовича Волчека, маститого професіонала, який у кіно працював з середини 30-х, знімав фільми Михайла Ромма, був професором ВДІКу з 1943 року, а з 1964-ого почав ставити як режисер. То був унікальний період в радянському кіно: 1956 року в країні з'явився фільм, який пробив "залізну завісу": "Сорок перший" — режисерський дебют Григорія Чухрая. А ще через рік, восени 1957, на екрани вийшов фільм Михайла Калатозова "Летять журавлі", і мав він шалений успіх: "Золота пальмова гілка" Каннського МКФ, дві з половиною тисячі рецензій у західній пресі за два тижні, загальне визнання: "росіяни запустили кінематографічний супутник!". Юрій Іллєнко має багато кінематографічних професій (і сам про це говорить) — від оператора до міністра. Він зумів так багато здійснити в кіно саме завдяки міцному професійному фундаменту. І почавши працювати в час радикального оновлення кіно, зробив у це оновлення свій вагомий внесок, у кожному фільмі ставлячи перед собою високі вимоги.
До питання про екранізацію ("Олівер Твіст" Романа Поланського)
(2006) Папаш, Ольга
"Олівер Твіст" — це фільм дитячий, на чому наголошує сам автор, прагнучи, щоб його "послання зачепило дітей і залишилося з ними після виходу з кінозали". Але є щось у цьому фільмі, здатне зацікавити і дорослого глядача. Це "щось" — вміння Поланського відчути дещо важливе, але невисловлене в літературному джерелі, й передати його засобами кіно. Коли ми говоримо про екранізацію, мимоволі висловлюємося в термінах перекладу — з природної мови на т. зв. мову кіно. У цьому силовому полі ключовою залишається установка на відповідність оригіналу ("адекватний переклад"), яка може виглядати, по-перше, як вірність "букві" оригіналу, по-друге — як вірність його "духу", по-третє — як навмисна "невірність" (свобода інтерпретації). Відкриття фестивалю складалося із нетривалої урочистої частини, під час якої Президент України Віктор Ющенко вручив почесну нагороду- "Скіфського оленя" — Роману Поланському, та з подальшого показу нової картини режисера. Після трирічної перерви Поланський презентував екранізацію класичного твору Чарльза Діккенса "Олівер Твіст". Цікаво, що це перша екранізація роману після однойменного мюзиклу 1968 року, але загалом вже кільканадцята. Цікаво також, що ця екранізація належить постановникові "Чайнатауна" та "Дитини Розмарі".
Грузинська осінь
(2006) Косенко, Ганна
Відкриття фестивалю стало помітною подією в насиченному осінньому графіку київських кіноманів. Прийшли також на фільми Грузії й відомі в нашій державі особи. Зокрема, Катерина Ющенко і Юрій Павленко. Перша леді розповіла журналістам, що давно любить грузинське кіно, особливо короткометражне, за його тонкий і влучний гумор. "Нещодавно я спілкувалася з одним грузинським режисером, він мені розповів, що у них знати народну культуру, танці і співи престижно, хотілося, щоб у нас теж так було," — додала Катерина Ющенко. Міністр сім'ї, молоді та спорту Юрій Павленко нагадав, що 26 листопада — це день вшанування тих, хто постраждав від голодомору і сталінських репресій (нас це з братами- грузинами також єднає). Пам’ять загиблих вшанували хвилиною мовчання. Два фільми, які відкривали фестиваль, пропонують два ординально відмінні погляди на сучасну грузинську культуру.
Важкий шлях на омріяний Захід, або У "фокусі" знову Балкани
(2006) Свято, Роксолана
Фільм спільного боснійсько-герцеговинського виробництва "На Захід" ("Go West") Axмета Імамовича менш ніж за рік після випуску вже встиг "наскандалити" на міжнародному рівні й отримати багато відгуків на свою адресу — як суперпозитивних, так і відверто негативних. На цьогорічному ж МКФ "Молодість" стрічка здобула головний приз журі Міжнародної федерації кіноклубів (FICC) "Дон Кіхот", яким зазвичай нагороджують "неформатні" фільми, себто такі, що здатні когось шокувати чи розізлити, а когось, навпаки, привабити. Зрозуміло, що критерії відбору при цьому можуть бути дуже різними.
Панорама "Молодості": зроблено в Україні
(2006) Зубавіна, Ірина
На жаль, за останній рік в Україні не було знято жодного повнометражного дебюту на плівці, відтак молоді могли взяти участь в конкурсні лише в категоріях короткометражних та студентських робіт. Стає звичним, що українське кіно відоме переважно студентськими стрічками. У фестивальному каталозі в цій номінації їх значиться чотири, але кортить зазирнути у "запасники", — можливо, там зосталося найцікавіше? Саме такі рушійні мотиви незмінно збирали повні зали на переглядах програм "Української панорами". Туди увійшло зроблене в Україні у 2004 — 2005 роках, що з різних причин не потрапили до конкурсу (це дебюти, а також фільми, що не відповідають певним умовам "Молодості"). Панорама демократично поєднала роботи, зняті на різних носіях та в різних форматах, короткометражні і повнометражні, анімаційні, ігрові та неігрові, навіть музичні кліпи та рекламні ролики. За даними каталогу програма містила 38 позицій (насправді було ще більше), у тому числі широко були представлені роботи студентів та випускників двох основних кіношкіл України — факультету кіно і ТБ КНУТКіТБ імені І.К.Карпенка-Карого та Інституту кіно і ТБ КНУКіМ. До Панорами вписалися й повнометражні ігрові стрічки, зняті на держзамовлення: "Татарський триптих" Олександра Муратова та "Секонд-хенд" Ярослава Лупія, що вже отримали значний розголос в пресі. Тому зосередимося на фільмах молодих. Симптоматичним видається прояв двох типів "екранного мислення" - кінематографічний та "телевізійний".
Несподіване свято
(2006) Фіряєва, Оксана
Міжнародний кінофестиваль "Молодість" з нетерпінням чекають щороку і до нього готуються. Щоправда, здебільшого це стосується фахівців: все ж таки це, в першу чергу, свято кінематографістів, а вже потім — навколобогемної тусовки. А от спраглому за якісним авторським кіно пересічному глядачеві рідко вдається туди потрапити, хіба що дивом. Саме таке диво й сталося зі мною цього року. В моєму розпорядженні було два дні: 26 та 27 жовтня. Переважна більшість гостей "Молодості" й справді молоді.
Казка? Так, сучасна
(2006) Іванишина, Лариса
У фільмі є все, чого прагне замучена негараздами життя людська душа, — і святково-піднесений настрій, і казка про іноземного "принца", що його зустріне наша бідна, але така прекрасна Попелюшка! І безмежна любов до "братів менших"! І дитяча солідарність! Стоп! Здається, цього навіть забагато для невеликого фільму. Але... А може, це особливості віку авторки, і не можна вимагати чогось оригінальнішого, аніж повторення того, що було вже багато разів? І якщо наслідування — хвороба росту, то побажаймо їй успіху в пошуках власного обличчя. Дебютантка Аксінья Куріна зняла стрічку "Мрії" за власним сценарієм. Зібравши чудових акторів (серед яких Алла Сергійко, Олег Прімогенов та обдарована молодь), вона запропонувала форму компромісну: щось середнє між кліпом і рекламою.

Browse

Browsing Кіно-Театр. 2006. №1 by Issue Date

Results Per Page

Sort Options