Навчально-культурологічна лабораторія

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/12005

Browse

Now showing 1 - 18 of 18

Анімація Людмили Ткачикової: життя як казки і казки як життя
(2023) Канівець, Анастасія
Киянка Людмила Ткачикова (нар. 3.09.1959) є випускницею того самого Київського інженерно-будівельного інституту, з якого вийшла у світ ціла плеяда майстрів української анімації, починаючи від Володимира Дахна, Давида Черкаського, Алли Грачової... Закінчивши архітектурний факультет інституту (1977), у 1983 Ткачикова прийшла на курси художників-аніматорів на кіностудії "Київнаукфільм". Як аніматорка безпосередньо "оживляла" намальованих персонажів із серії Володимира Дахна ("Як козаки на весіллі гуляли", 1984, "Як козаки інопланетян зустрічали", 1987), стрічок "Твій люблячий друг" Олени Баринової за листами Льюїса Керролла (1984), "Ненаписаний лист" Євгена Сивоконя (1985), "Ґаврош" Ірини Гурвич за епізодом зі "Знедолених" Віктора Гюґо, "Історія про дівчинку, яка наступила на хліб" Алли Грачової за казкою Ганса Крістіана Андерсена (1986).
Битва за Харків голосом Кейт Бланшетт
(2023) Канівець, Анастасія
Тема війни в Україні все активніше входить у світ Голлівуду. Звісно, до блокбастера про звитягу ЗСУ чи до драми з життя цивільних ще далеко, проте документалістики все більшає. Не так давно на екрани телевізорів і моніторів вийшов фільм, присвячений воєнному Харкову; спродюсувала й озвучила його одна з найнеординарніших акторок нашого часу – Кейт Бланшетт.
"Варяг": північна легенда від Роберта Еґґерса
(2024) Канівець, Анастасія
В Україні "Варяг" пройшов малопоміченим. Це не дивно, враховуючи, що на екрани фільм вийшов у розпал російського наступу; на додачу, поступ українського кіно, що якраз-таки у 2022 році представило низку яскравих прем’єр і заявило про прем’єри майбутні, затьмарив інші кіноновини. Тим часом, якраз-таки український глядач мав би оцінити стрічку: частина подій (до того ж, вирішальних для протагоніста) відбувається у Київській Русі, на теренах сучасної України; староукраїнська звучить у фільмі поруч зі староісландською. Русинкою є й головна героїня Ольга, кохана та союзниця Амлета й мати його майбутньої дитини. Остання має продовжити рід і славу героя, ставши згаданою в пророцтві дівою-владаркою (слід гадати, натяк на княгиню Ольгу). Зрештою, саме в контексті 2022 року образ Ольги зазвучав особливо символічно: маючи найгірше з-поміж усіх персонажів становище – дівчина, військова здобич, рабиня – саме вона сама вершить свою долю, зберігає власну гідність, повертає свободу і вирушає додому, без коханого, зате з майбутньою правителькою в лоні – чим не втілення опірності й вітальності? Достоту, українська жінка! Та несподівана для самих авторів нитка, що зв’язала їхній підкреслено історичний фільм із не менш епічним сьогоденням...
Довбушів міф на екрані
(2023) Канівець, Анастасія
"Довбуш" продовжив хвилю українського кіно, що відображає відрефлексовує українську реальність на новому історичному витку, від Майдану й російсько-української війни. Переосмислення історії є важливою складовою процесу – і Довбуш став чудовим зразком того, як може переозначуватись історична постать, і як химерно можуть перехрещуватись у ній наративи різних ідеологічних епох. Довбуш, "український Робін Гуд", "борець із панами" (ким в його часи були переважно польські або ж спольщені українські роди) став втіленням боротьби проти соціального та, певною мірою, національного понево- лення – і саме так увійшов до масової свідомості, а затим і культури.
Донкіхотка Лія Ахеджакова
(2023) Канівець, Анастасія
Амплуа Ахеджакової – маленька жінка зі сталевою волею, чиста й чесна – не надто затребуване на її батьківщині в реальному житті. За свою громадянську і моральну позицію народна артистка РФ, лауреатка низки державних нагород, зрештою, одна з "зірок" обожнюваного широкими масами радянського кіно піддається нещадному цькуванню. Історія Лії Ахеджакової дуже показова: вона яскраво демонструє, як російське суспільство і сучасна російська культура активно витискають із себе все, що не відповідає офіціозу. "Культура поза політикою"? Не в росії. Тамтешнім білим воронам порівняно з радянськими часами краще в одному: можна вільно вилетіти і працювати за кордоном, у більш чи менш добровільному вигнанні. Опинилася в ньому і Лія Ахеджакова. І сталося це через її позицію щодо російської агресії проти України.
Життя у корсеті
(2023) Канівець, Анастасія
Основний корсет – не той, який носять на тілі, а той, що стягує душу. Позбутися його куди важче, у людини кожної епохи він свій. Ось одне з тих послань, запропонованих своїм глядачам Марі Кройцер і Вікі Кріпс.
Жінка на українському фронтірі
(2023) Канівець, Анастасія
Фестивальний 2022 рік для України розпочався вельми багатообіцяюче – нагородою "за найкращу режисуру світового кіно" на кінофестивалі "Санденс". Здобув його "Клондайк" Марини Ер Горбач, картина окупованого куточка Донбасу. Російські війська вже стояли біля кордонів, тож своєчаснішого культурного амбасадора годі було уявити. Терористичний стиль російського ведення війни зробив стрічку ще актуальнішою, адже історія торкається знакової події – збиття бойовиками (чи російськими "іхтамнєтами"?) пасажирського літака рейсу MH17 з Амстердама до Куала-Лумпура у 2014 році. Саме цей злочин (навіть якщо ненавмисний) просигналізував: російсько-український "конфлікт" є справою не двох країн, а всього світу... але тоді цього не усвідомили.
Західна оптика "хорошого росіянина"
(2024) Канівець, Анастасія
Серед серіальних новинок року український глядач, на превеликий жаль свій, побачив і мінісеріал під назвою "Джентльмен у Москві". Факт сам по собі маловтішний, адже показує, наскільки західному світу важко скинути з себе російські чари і бодай на час міжцивілізаційної війни відкласти вбік стереотипи про "матушку-росію". Цей аватар має змусити глядача «зрозуміти» і полюбити показаний йому світ – байдуже, наскільки далекий той від реального.
Кетрін Винник: голлівудська діаспора підтримує Україну
(2023) Канівець, Анастасія
На відміну від багатьох українців, для відомої канадійської акторки Кетрін Винник російсько-українська війна розпочалася не 24 лютого 2022 року: вона підтримує Україну ще з 2014-го. В інтерв’ю "Українській правді" у 2015 році (першому, взятому в неї українськими журналістами!) одна з найвідоміших акторок українського походження говорила: "Дуже важливо, що українці тримаються один одного, борючись за свободу та демократичні цінності. Сильно вболіваю за і підтримую її прагнення. Вірю, що це все зробить Україну сильнішою, і все завершиться тріумфом". А за кілька років, у 30-ту річницю Незалежності України, пані Кетрін відвідала історичну батьківщину.
"Мавка". Екологічна утопія
(2023) Канівець, Анастасія
Ще задовго до виходу на екран анімаційна "Мавка. Лісова пісня" Олександри Рубан і Олега Маламужа обросла цілим клубком протилежних думок і настроїв. Захоплювались самою ідеєю екранізації Лесі Українки – і обурювалися тим, як мало від неї лишилося; милувалися візуальним рядом – і дорікали, що Мавка куди органічніше вписується в ряд "діснеївських принцес", ніж українських анімаційних героїнь.
"Не наш" Параджанов: кінорежисер у західному кінознавстві
(2024) Канівець, Анастасія
Погляди на стиль Сергія Параджанова в західних дослідників досить близькі. Так, часто згадують, що його фільми підривають традиційний кінематографічний наратив. Відзначають зв’язок його творчої манери з живописом: tableaux, чи навіть tableaux vivants, – поширене означення характеру параджанівських кадрів1. "Живописна картина (tableaux) стала його основною технікою", – стверджує Джеймс Стеффен, а одна зі статей так і називається: "Образний символізм і призупинений рух. Пластика живописних полотен Сергія Параджанова". Як і в українських студіях, в західних одним із ключових є біографічний мотив потерпання Параджанова від каральної радянської системи. Як правило, дослідники не забувають підкреслити, що висунуті звинувачення (гомосексуалізм, доведення до самогубства, спекуляції) були лише прикриттям для справжньої причини: реакції владної системи на творчість митця як "антирадянську".
(Не)повернення блудного сина
(2024) Канівець, Анастасія
Розіграти історію для автора важливо було саме в Україні; зйомки проходили за пів року для вторгнення, і дихання майбутньої повномасштабної війни добре відчувалося командою. Це також вписалося в той настрій "зв’язку часів", що ним наповнений фільм і для якого, власне, він і створювався. Вже вкотре ворог приходить на наші землі, знищуючи євреїв лише тому, що вони євреї, українців – лише тому, що вони українці. Тож "ШТТЛ" – це не лише "тоді", це і про "зараз". Але шанси зберегти свій світ у нас значно більше, і втратити їх не можна. У чотирьох літерах – ш, т, т, л – цілий культурний світ, без якого годі вповні уявити собі історію України в усьому її етнічному багатстві. Штетли – єврейські містечка, яких без ліку було на наших теренах, доки "залізне" ХХ сторіччя з його тоталітарними режимами, комунізмом і нацизмом, не стерло їх з лиця землі.
Роман Бондарчук: кіно українського Півдня
(2024) Канівець, Анастасія
Творча кар’єра Романа Бондарчука напрочуд стабільна: ще з кінця 1990-х – лауреат низки українських і міжнародних фестивалів, причому в царині не лише кіно, а й журналістики і телебачення. Студентом у своїх фільмах одержував нагороди за операторську роботу, за режисуру, призи за найкращий ігровий фільм і найкращу операторську роботу. Вже на цьому етапі увиразнилась така ключова для творчості митця риса, як поєднання ігрового й документального кіно. Образну й концептуальну картину українського Півдня Роман Бондарчук показав у своєму повнометражному дебюті "Вулкан". Назва апелює до ідеї "пульсації енергій": "Потрапляєш туди і розумієш, що живеш на вулкані". За Півднем прочитується і вся Україна. Режисер вміє показати цю землю, її людей без прикрас, але з любов'ю. Він вірить у силу кіно, в те, що воно малими кроками змінює світ на краще.
Українське кіно-2022. Чим став цей рік?
(2023) Канівець, Анастасія
Цей рік для українського кіно був, безперечно, одним із найскладніших за всю його історію. Та можна сказати, що українська кіноспільнота випробування витримала. Найголовніший показник тут – продовження кіновиробництва (звісно, в менших масштабах). Попри воєнні дії, тривали роботи над початими до війни стрічками (анімація "Мавка. Лісова пісня" Олександри Рубан і "Малевич" Дарії Онищенко). Фільми виходили у прокат: до 24 лютого глядачі мали змогу подивитися "Стоп-Земля" Катерини Горностай і "Носоріг" Олега Сенцова, після – "Як там Катя?" Крістіни Тинькевич, "Снайпер. Білий ворон" Мар’яна Бушана, "Я працюю на цвинтарі" Олексія Тараненка, "Максим Оса: Золото Песиголовця" Мирослава Латика, "Обмін" Володимира Харченка-Куликовського, "Клондайк" Марини Ер Горбач...
Українське послання Шона Пенна
(2023) Канівець, Анастасія
Однією з ключових подій цьогорічного Берлінале стала прем’єра документального фільму Шона Пенна й Аарона Кауфмана "Суперсила". Відбулася вона 18 лютого, в день відкриття фестивалю; відкрив Берлінале, до речі, у своєму онлайн-зверненні президент України Володимир Зеленський, він же – центральний герой фільму. Так, у фокусі цієї кінострічки – не український народ, а саме його президент... проте тут варто враховувати генезу і непросту еволюцію самого задуму фільму. Про що, до речі, в самій "Суперсилі" досить відверто говориться, і це робить її цікавим зразком творчої саморефлексії. Услід за автором і оповідачем, Шоном Пенном, глядач кидає погляд на українську історію останнього десятиліття.
"Я і Фелікс": колективний спогад про 90-ті
(2024) Канівець, Анастасія
Фільм "Я і Фелікс" став повнометражним ігровим дебютом режисерки Ірини Цілик і письменника та військовослужбовця Артема Чеха (Чередника). Хоча у фільмі йдеться про чоловічі досвіди – досвід переходу хлопчика в підлітка, а з підлітка в юнака, досвід покаліченого війною чоловіка – проте передані вони поглядом жінки, що сама була дитиною в 90-ті і стала матір’ю в 2000-ні. Окрім дорослішання й образу 90-х як часу випробувань і пошуків, важливою темою фільму є тема війни. Для покоління 30-40-річних дев’яності залишаться часом, що водночас травмував і зростив. Нашим колективним Феліксом.
"Я" героя українського радянського революційного фільму: індивідуальність персонажа як ідеологічна схема
(Дух і Літера, 2024) Канівець, Анастасія
Розділ з колективної монографії за підсумками конференції "Радянське "я" і радянське "ми" між ідеологією і реальністю = Soviet "I" and Soviet "We" between Ideology and Reality". Розділ присвячено змінам образу центрального персонажа в українському радянському революційному кіно. Впродовж історії існування жанру як він сам, так і тенденції зображення героя в ньому зазнавали помітних змін. У 1920-х рр. апробовувалися різні можливості репрезентації образу, сформувалися два основні його типи; в сталінську добу домінував монументалізований герой; у наступні десятиліття підхід до створення образу ускладнився і проблематизувався відповідно до урізноманітнення і диференціювання самого жанру. Окрема увага приділена екранізаціям роману М. Островського "Як гартувалася сталь": кожна з трьох стрічок 1940-х, 1950-х і 1970-х рр. пропонувала інше, відповідне своєму часу, бачення Павла Корчагіна як знакового в радянській культурі образу. Герой українського радянського революційного кіно значною мірою акумулював у собі зміни, яких у різні періоди існування СРСР зазнавав як сам жанр, так і весь кінематограф.
...І знову про банальність зла
(2024) Канівець, Анастасія
Мало фільмів, де так коротко і ємно показано знецінення людського життя...У 2017 році про події в Осейджі вийшла книга Девіда Ґренна "Вбивці квіткової повні: таємниця індіанських убивств та народження ФБР", що миттєво викликала зацікавлення в Голлівуді. У підсумку народилася кінооповідь про сумнозвісні "осейджські вбивства" з історією Моллі Буркхарт. Справа осейджів розповідає про тодішню Америку вельми багато. У ній, мов у краплині води, відобразилися прикмети доби: "нафтовий бум", расова й гендерна нерівність, проблеми місцевого самоврядування, законодавчі нюанси, нарешті, своєрідна криза моралі. В окрузі Осейдж сформувався по суті злочинний синдикат – і, що найдивовижніше, кістяк його становили не покидьки суспільства, а цілком пристойні представники громади: "отець міста" та члени його родини, лікарі... А до всього, громада білих на чолі з шерифом через потурання злочинам зробила себе їх співучасницею. У моторошного багато облич; одне з них – "банальність зла"...

Browse

Browsing Навчально-культурологічна лабораторія by Author "Канівець, Анастасія"

Results Per Page

Sort Options