Навчально-культурологічна лабораторія
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item "Я" героя українського радянського революційного фільму: індивідуальність персонажа як ідеологічна схема(Дух і Літера, 2024) Канівець, АнастасіяРозділ з колективної монографії за підсумками конференції "Радянське "я" і радянське "ми" між ідеологією і реальністю = Soviet "I" and Soviet "We" between Ideology and Reality". Розділ присвячено змінам образу центрального персонажа в українському радянському революційному кіно. Впродовж історії існування жанру як він сам, так і тенденції зображення героя в ньому зазнавали помітних змін. У 1920-х рр. апробовувалися різні можливості репрезентації образу, сформувалися два основні його типи; в сталінську добу домінував монументалізований герой; у наступні десятиліття підхід до створення образу ускладнився і проблематизувався відповідно до урізноманітнення і диференціювання самого жанру. Окрема увага приділена екранізаціям роману М. Островського "Як гартувалася сталь": кожна з трьох стрічок 1940-х, 1950-х і 1970-х рр. пропонувала інше, відповідне своєму часу, бачення Павла Корчагіна як знакового в радянській культурі образу. Герой українського радянського революційного кіно значною мірою акумулював у собі зміни, яких у різні періоди існування СРСР зазнавав як сам жанр, так і весь кінематограф.Item Іван Миколайчук і українські письменники(2024) Брюховецька, Лариса15 червня Іванові Миколайчуку виповнюється 83 роки. Діалог із національною літературою дуже важливий для самовияву кіномистецтва. Її сучасне прочитання, смілива інтерпретація — неодмінна умова успіху, бо сучасним є те, що ми переживаємо, читаючи, сучасна наша насолода найвищою художньою досконалістю. А поетичне кіно у частині своїх здобутків спиралося на творчість Коцюбинського, Стефаника, Гоголя — твори високої художньої якості, а також залучало такі постаті як Тарас Шевченко і Леся Українка. Іванові Миколайчуку було 18 років, коли він, студент театральної студії Чернівецького музично-драматичного театру ім. Ольги Кобилянської, почав писати.Item War drama as a living reality(2023) Briukhovetska, LarysaSince 2014, the Russian aggression in Ukraine has prompted filmmakers to master a new genre of war drama to tell the stories of those who serve in the Ukrainian army or the territorial defense, as well as those who contribute to the war effort as volunteers. The article discusses Ukrainian war drama films: Cyborgs. Heroes Don’t Die, Call Sign Banderas, Mother of Apostles, Ilovaysk 2014. Donbas Battalion, Sniper. The White Raven. These films integrate war drama with other genres such as detective stories, adventure films, and psychological drama. They also refer to some archetypal themes and conflicts in order to frame the current experience of the war. However, it will be argued that these films do not simply reuse the existing genre models, but complicate them. They refresh war drama by prioritizing the concrete experience of the ongoing war against Russian aggression over the genre conventions. Ukrainian war drama shows not a game of war but the truth of war. It tells the real stories of the bravery of ordinary people who fight against Russian aggression.Item Енергія відродження. Українське кіно 2014-2020 : [рецензія](Редакція журналу "Кіно-Театр", Видавничий дім "Освіта України", 2022) Швець, ЮлійРецензія на книгу "Енергія відродження. Українське кіно 2014-2020".Item Волинське Полісся дочекалося...(2017) Брюховецька, ЛарисаОгляд екранізації роману Володимира Лиса "Століття Якова", за сценарієм Андрія Кокотюхи та режисурою Бата Недич.Item Відданий рідній Польщі. Спогад про Анджея Вайду(2017) Брюховецька, ЛарисаСтаттю присвячено відомому польському режисерові Анджею Вайді.Item Смак свободи(2017) Брюховецька, ЛарисаОгляд на виставу "Камінний господар" за драмою Лесі Українки на сцені Волинського театру ляльок.Item Сковорода сьогоднішній(2003) Брюховецька, ЛарисаСтаття присвячена сучасним театральним виставам за творчістю Григорія Сковороди.Item Репресована кіноісторія Фавста Лопатинського(2019) Канівець, АнастасіяФавст Львович Лопатинський належав до "театрального" поповнення українського кіно 1920-х років. Його звернення до молодого прогресивного мистецтва було невипадковим: "Березіль" загалом був схильний до експериментів, мистецьких перетинів, зокрема інкорпорації в театральне дійство елементів кіно і цирку. Лопатинський належав до тих, хто розвивав це особливо послідовно.Item Робота Данила Демуцького як зразок творення екранного середовища дії(2020) Канівець, АнастасіяДанило Демуцький став однією зі знакових постатей світового операторського мистецтва. Різні за стилістикою, кожен зі своїм набором новаторських кіноприйомів, "його" фільми є яскравим зразком того, як операторська робота не просто показує час і місце дії, а й виконує важливу змістову роль.Item Попит на українських кінооператорів і зарубіжні оцінки їхньої творчості(2020) Брюховецька, ЛарисаКіно - відкрите і мобільне мистецтво, тому кінематографісти мігрують з країни в країну: з країн Східної Європи опиняються на Заході, фахівці з країн західноєвропейських тяжіють до роботи в голлівудських компаніях. Працювали там і вихідці з українських емігрантських кіл: режисери (Едвард Дмитрик), актори (Джек Паланс), художники анімаційного кіно, менеджери. Мігрували наші фахівці й за радянських часів, зокрема й кінооператори. Втім, вони, мабуть, найменше. По-перше, навіть у найгірші часи занепаду кіновиробництва (як-от у 1990-2000-х) вони могли піти на комерційні телеканали, щоправда, дехто й поміняв професію. По-друге, в кінооператорів досить сильне почуття корпоративності, й це не випадково. їх вирізняє ступінь посвяченості в секрети професії, постійний розвиток, згідно з розвитком операторської техніки, іншими словами - це та робота, що вимагає віддачі й професіоналізму. І ще одне: в кожної людини є свої смаки і прив’язаності, але вміння цінувати реальний світ у всій повноті в кінооператорів особливе, бо від них залежить, як постане на екрані людина та її середовище. Наші кінооператори цінують красу краєвидів, людських облич, усього того, про що говорив Вілен Калюта: "Життя з його світанками, заходом сонця, морями, луками, дорогами, лісами входить у мене немовби через кіно. В мене всередині камера не вимикається ніколи. От і виходить: усе, що я люблю, вона фіксує. А люблю я життя. З усіма його відтінками". Справді, Україна - це великий кіногенічний простір, завдяки географічній різноманітності, завдяки багатому історичному минулому, ще далеко не опрацьованому в кіно. Та ми сьогодні акцентуємо увагу на наших кінооператорах, які реалізували себе не тільки на рідних студіях, а й за межами країни.Item Василь Портяк: "Я відчув смак цієї роботи"(2019) Портяк, Василь; Брюховецька, Лариса2 березня не стало Василя Портяка (1952-2019) - українського письменника і сценариста, автора книг: "Крислачі" (1983), "У снігах" (2006), повного зібрання новел "Охоронителі Діви" (2017). Його твори увійшли до антології "Українська мала проза XX століття". їх перекладено англійською, угорською, чеською, словацькою, японською і білоруською мовами. За його сценаріями поставлено фільми: "Меланхолійний вальс" (1990), "Нам сурми не грали, коли ми вмирали"(1991), "Вишневі ночі" (1992), "Білий пудель" (1993), "Чия правда, чия кривда?" (1993), "Атентат. Осіннє вбивство в Мюнхені" (1995), "Нескорений" (2000), "Залізна сотня" (2004). Його літературний сценарій "За кривду гір" було надруковано в журналі "Кіно-Театр" у 2002-2003 роках. Як бачимо, творчий ужинок Василя Портяка в кіно досить вагомий. Коли режисери наших кіностудій почали звертатися до української літератури, до української історії, цей сценарист став їм у пригоді. Тоді ж і відбулась наша розмова.Item "Український кінопроцес важко вмістити в стандартну модель"(2019) Небесьо, Богдан; Наумова, Лариса2017 року Центр О. Довженка видав книгу канадського дослідника, науковця українського походження Богдана Небесьо "Німа кінотрилогія Олександра Довженка", де автор пропонує особливий шлях, свій власний підхід до аналізу творчості всесвітньовідомого українського режисера. Відповідаючи на наші питання, Богдан Небесьо розказав про свою книгу та поділився думками про теоретичні засади українського кіно 1920-х років, про своє бачення сучасного українського кінопроцесу з далекої Канади і не тільки...Item Станіслав Колокольніков: "Це своєрідна плата за право бути на сцені"(2019) Котенок, ВікторіяСтаття присвячена Станіславу Колокольнікову (н. 1961) - українському актору театру і кіно, заслуженому артисту України.Item "Коріолан": перемога людяності(2019) Котенок, ВікторіяСтаття присвячена одній з найбільш очікуваних у столиці прем'єрі 2018 року, виставі "Коріолан" за Вільямом Шекспіром, що відбулась у Київському театрі ім. І. Франка.Item Творчі пошуки українського кіно останніх років(2019) Брюховецька, Лариса; Янчук, Олесь; Воронина, Леся; Руснак, Лариса; Томенко, Тарас; Сулима, Микола; Марченко, Сергій; Канівець, Анастасія; Наумова, Лариса19 лютого 2019 р. відбулася дискусія, організована редакцією журналу "Кіно-Театр". Учасники: Олесь Янчук, кінорежисер, директор кіностудії ім. О. Довженка, голова НСКУ, Леся Воронина, письменниця, радіожурналістка, Лариса Руснак, акторка театру ім. І. Франка, народна артистка України, Тарас Томенко, сценарист і кінорежисер, член Європейської кіноакадемії, Микола Сулима, доктор філологічних наук, заступник директора Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАНУ, Сергій Марченко, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри кінорежисури та кінодраматургії КНУТКТ ім. І. К. Карпенка-Карого, Анастасія Канівець, кінознавець, провідний спеціаліст Музею театру, музики і кіно, Лариса Наумова, кінознавець, доцент кафедри режисури телебачення КНУТКТ ім. І. К. Карпенка-Карого. Модератор - Лариса Брюховецька, головний редактор журналу "Кіно-Театр".Item Відтінки століття і палітра жанрів : огляд фільмів 2018 року(2019) Брюховецька, ЛарисаУ пропонованому огляді йдеться про шість фільмів різних жанрів, різних виробників, різної мистецької вартості та художнього рівня і суспільної ваги: "Таємний щоденник Симона Петлюри" Олеся Янчука, "Шляхетні волоцюги" Олександра Березаня, "Донбас" Сергія Лозниці, "Позивний “Бандерас" Зази Буадзе, "Вулкан" Романа Бондарчука й "Гірська жінка: на війні" Бенедикта Ерлінгссона, до якого Україна дотична тільки частково і значиться в титрах поруч з Ісландією і Францією.Item Кар'єра Степана Радченка й атмосфера двадцятих(2019) Брюховецька, ЛарисаУкрай рідко, але з’являються в наших театрах вистави за творами часів Розстріляного Відродження. Цінність і важливість їх інтерпретації залежить від обізнаності й бережливого ставлення того, хто готує інсценізацію, і того, хто втілює її на сцені. Для когось проза 1920-х - тільки поштовх для самовираження, а для когось - можливість розкрити її мистецьку цінність, проявити ретельність її сценічного першопрочитання. Саме до таких першовідкривачів належить Артур Артіменьєв, який інсценізував і поставив у Київському ТЮГу роман "Місто" Валер’яна Підмогильного. Заглиблення в психологічну прозу засобами театру - річ непроста, але тут вона вдала, і приємно, що саме такі твори приваблюють українських режисерів.Item Гірка історія про "солодку" Дарусю(2019) Котенок, ВікторіяУ статті подано інформацію про Міжнародний театральний фестиваль жіночих монодрам "Марія", основна увага зосереджена на виставі "Солодка" за романом Марії Матіос "Солодка Даруся" ("Драма на три життя").Item І детективна інтрига, і жива дійсність(2019) Брюховецька, ЛарисаСтаття розкриває сюжет фільму "Позивний "Бандерас". Режисер - Заза Буадзе, сценарій - Сергія Дзюби й Артема Кірсанова за щоденником нацгвардійця Сергія Башкова та розповідями воїнів АТО 93-ї ОМБр.