Кіно-Театр. 2011. №4

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/26161

Browse

Browsing Кіно-Театр. 2011. №4 by Author "Свято, Роксолана"

Now showing 1 - 2 of 2
  • Thumbnail Image
    Item
    Кіноісторія Анні Жирардо
    (2011) Свято, Роксолана
    В останній день зими, 28 лютого 2011 року, на сімдесят дев'ятому році життя не стало Анні Жирардо - акторки, яку Клод Лелюш назвав найбільшою зіркою повоєнного французького кінематографа. Комедійний талант Жирардо згодом став однією з "візитівок" її акторської манери, а численні іронічні детективи та ліричні комедії (чого вартує хоча б серія фільмів про "ніжного поліцейського", де її партнером на знімальному майданчику був Філіп Нуаре) зробили її однією з найпопулярніших французьких актрис 1970-х. Відомо, що 1956 року, під час однієї з репетицій вистави за Жаном Кокто - "Друкарська машинка", - письменник, який прийшов на перегляд, був настільки враженим грою Жирардо, що назвав її "найбільшим драматичним талантом останніх років".
  • Thumbnail Image
    Item
    Чорнобиль: (не)можливість втечі
    (2011) Свято, Роксолана
    Стрічка, анонсована як фільм про перші години після Чорнобильської аварії, невипадково вийшла за декілька місяців до сумнозвісного двадцятип'ятирічного "ювілею". Олександр Міндадзе зумів найважливіше - передати відчуття незримої небезпеки (чим не Бодріярове "прозоре зло"?), що, як відомо, завжди травматичніша, аніж небезпека реальна. Чорнобиль знову перетворюється на метафору - метафору руйнації великої утопії, символ початку кінця соціалістичного устрою (прикметно, що й більшість сучасних істориків говорять про цю аварію як про подію, що прискорила "перебудову", а відтак і розвал СРСР). Але є в цій стрічці і ще один важливий момент. Це - те, що можна б назвати психологією радянської людини, яку Олександрові Міндадзе вдалося дуже точно вловити.