Кіно-Театр. 2011. №4

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/26161

Browse

Browsing Кіно-Театр. 2011. №4 by Author "Брюховецька, Лариса"

Now showing 1 - 3 of 3
  • Thumbnail Image
    Item
    Біг як метафора
    (2011) Брюховецька, Лариса
    1 червня в Кінопалаці відбулися прес-конференція з володаркою "Золотої пальмової гілки" цьогорічного Каннського МКФ Мариною Вродою, продюсером фільму Флоранс Келлер та перегляд короткометражного фільму "Крос". Любителі естрадної попси не можуть поцінувати гармонійну красу музики класичної. В кіно - аналогічно: технічна надмірність і трюкацькі виверти голлівудського кіно глушать настільки, що глядач не може сприйняти чогось іншого. Кращі фільми світового, і в тому числі українського кіно знаходять у звичайних, повсякденних речах глибший смисл і пропонують глядачеві долучитися до цього спільного знаходження. І чудово, що журі Каннського МКФ оцінило таку властивість фільму Марини Вроди, учениці Михайла Іллєнка.
  • Thumbnail Image
    Item
    Музика Дзвонарів продовжує лунати
    (2011) Брюховецька, Лариса
    Фільму "Білий птах з чорною ознакою" виповнилося сорок років. Уже немає з нами багатьох його творців - сценаристів Івана Миколайчука та Юрія Іллєнка (він же й режисер), кінооператора Білена Калюти, акторів Наталі Наум, Василя Симчича. Але твір цей і сьогодні виблискує, немов коштовний самоцвіт, цінність якого особливо зросла на тлі безбарвних, стандартно-нудних, гримучих фільмів-одноденок, які цупко хапають глядача в лещата залізної схеми, не спонукаючи його ні до думання, ні до співпереживання. "Білий птах" тогочасні зарубіжні критики порівнювали з майстерно виписаною фрескою, у якій є багаті, барвисті національні строї, архітектура, музика, танець, живопис, різьблення, народні пісні й поезія. Зітканий з історичної правди і творчої фантазії, з любові й болю за українців, які на рідній землі були позбавлені безжурно-щасливого життя.
  • Thumbnail Image
    Item
    Один з українських кінознавців
    (2011) Брюховецька, Лариса
    Доктор літературознавства, професор Київського університету ім. Т.Шевченка Олег Кіндратович Бабишкін (1918-1991) - автор численних праць у галузі літературознавства. Крім того, він залишив значну спадщину як кінознавець — досліджував і українське і зарубіжне кіно у книгах: "Українська література на екрані", "Амвросій Бучма в кіно", "Сучасне кіномистецтво Заходу", "Кіномистецтво сьогодні", "Радянське багатонаціональне кіномистецтво", "Кінематограф сучасного Заходу". Поштовхом до занять кінематографом стали, скоріш за все, його студії над творчістю Юрія Яновського, який, як відомо, в середині 1920-х років був активним кінодіячем — редактором Одеської кінофабрики та сценаристом, написав цікавий роман "Майстер корабля", в якому розповів про людей тогочасного кіно. Найпершим проектом Бабишкіна у цій царині - і досить успішним — було упорядкування книжки "Олександр Довженко. Збірник спогадів і статей про митця" (1959), передмову до якої написав Павло Тичина і яка вийшла в Державному видавництві образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР (невдовзі перейменованого у "Мистецтво"). Книжка ця важлива не тільки для свого часу, вона не втратила свого значення і сьогодні. На початку — концептуально засадничі тексти Довженка: "Автобіографія" 1939 року і два коротенькі виступи - "Про свій фільм" (1928) і "Про „Землю" " (1930). Олег Бабишкін знаходив чимало гуманістичних фільмів, які пробуджують людяність і "відповідають духовним запитам мільйонів глядачів". Насиченість фактажем дає зріз кіно- процесу у кіно світовому. І читається легко, що свідчить про зрілість автора, його виважене письмо. Хоча автор віддає данину пануючій ідеології, все ж з багатьма оцінками погоджуєшся. Залишається тільки дивуватися, як вдавалося йому перепливати це бурхливе кінематографічне море! Книжки Бабишкіна, дослідника небайдужого й доскіпливого, не втратили свого значення й сьогодні.