Київська академія. Випуск 019
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Now showing 1 - 5 of 10
- ItemВірогідне, можливе та малоймовірне про студентські роки Григорія Сковороди(2022) Яременко, МаксимДонині біографія молодого Григорія Сковороди — це переважно набір припущень, здогадок, а не зіпертий на більш-менш достовірні факти життєпис. Навіть рік народження філософа не є таким очевидним, як заведено вважати. Надмірна довіра до специфічного твору Михайла Ковалинського про Сковороду, намагання "підлаштувати" сучасні мислителеві джерела під значно пізнішу інформацію його учня шкодять критичному дослідженню біографії Григорія Савича. У цій статті на основі відомих, а також нових фактів переглянуто чи поставлено під сумнів усталені твердження про час народження та навчання Сковороди. Він не міг розпочати студії у Києво-Могилянській академії раніше 1738/39 н. р., а завершив їх, найвірогідніше, не пізніше січня 1750 р. Перерва в науці, пов’язана зі співом у придворній капелі, також, схоже, тривала довше, ніж заведено вважати.
- ItemМіж біографією і пропагандою: Михайло Козачинський та його "Журналъ или описанїе лѣтъ и преславныхъ, высокоторжественныхъ побѣдъ блаженныя и вѣчнодостойныя памяти Петра Великого, отца Отечествїя, перваго імператора всероссійскаго" (1744)(2022) Потапенко, СвітланаУ статті зосереджено увагу на малознаному творі українського поета, філософа, професора Київської Академії Михайла Козачинського (1699–1755), присвяченому Петрові І. Це віршована біографія, названа "Журналъ или описанїе лѣтъ и преславныхъ, высокоторжественныхъ побѣдъ блаженныя и вѣчнодостойныя памяти Петра Великого, отца Отечествїя, перваго імператора всероссійскаго". Вона слугувала додатком до тримовного панегірика "Аѵгустѣйшей, непобѣдимой імператріцѣ", написаного Козачинським на честь відвідин Єлизаветою Петрівною Києва й Академії у серпні-вересні 1744 р. Панегірик із "Журналом", синопсис драматичної вистави, вірші й кант, які становлять цілісний комплекс, було надруковано Києво-Печерською типографією. Ще один вірш Михайла Козачинського з тієї ж нагоди з’явився у Вроцлаві. Текстологічний аналіз "Журналу" переконує, що автор мав справу з творами Теофана Прокоповича, котрі уславляли Петра І. Йдеться зокрема про "Панегѵрікос или слово похвалное о преславной над войсками свѣйскими побѣдѣ", "Слово похвалное о баталїи Полтавской", "Слово на погребенїе всепресвѣтлѣйшаго державнѣйшаго Петра Великаго" та "Слово на похвалу бл[а]женныя и вѣчнодостойныя памяти Петра Великаго", видрукувані у Києві та Санкт-Петербурзі протягом 1709–1725 рр. Водночас фактографічний матеріал про події Великої Північної війни, що його літературно опрацював Козачинський, походив із так званої "Книги Марсової". Таку багато ілюстровану збірку реляції про хід воєнних справ уперше опублікували невдовзі після 1713 р., а потім неодноразово перевидавали. Загалом контекст появи "Журналу" і відповідного циклу праць Михайла Козачинського доводить, що тогочасна українська еліта мала на меті головне: використати приїзд Єлизавети Петрівни як нагоду пролобіювати відновлення гетьманства. Відтак пишнота зустрічі з особливим прославлянням імператрициного батька слугувала пропагандистським засобом для досягнення поставленої мети.
- ItemНові подробиці біографії Стефана Калиновського(2022) Федяй, МиколаПро Стефана Калиновського досі немає окремої розвідки, а в тих текстах, де про нього написано, трапляється велика кількість помилок. У цій статті обговорено біографію Калиновського, зокрема окремі щаблі його життя: студент і викладач Київської академії, архимандрит Заіконоспаського монастиря, ректор і викладач Московської академії, архимандрит Александро-Невської лаври, член Синоду, єпископ Псковський, архиєпископ Новгородський. Увагу приділено його взаєминам зі студентами та братією, а також інтелектуальній спадщині: філософському курсу, перекладові Біблії та особистій книгозбірні. Калиновський постає в джерелах як викладач-новатор, адже він одним із перших у Київській академії викладав грецьку мову, історію в курсі риторики та етику в курсі філософії, а також як організатор навчальних закладів. Водночас він був вельми конфліктною особою. Його філософський курс, прочитаний в КМА, дослівно списаний у французького автора Франсуа ле Ре.
- ItemThe Renaissance as a Process: the Transformation in Orthodox Church Painting in the Polish-Lithuanian Commonwealth(2022) Gronek, AnieszkaThe Ruthenian Orthodox art in the Polish-Lithuanian Commonwealth in the sixteenth century opened itself to the influences of Western European culture. The article is devoted to а description and analysis of this phenomenon. Although for most of the seventeenth century no work emerged that was pure enough in terms of its style that it could be termed а fully Renaissance work, this fact does not mean that there wasn’t any Renaissance at all. Here the Renaissance was not а style, an epoch, or а period, but а process that unfolded over two centuries, without а strictly defined beginning and end.
- ItemБілгородські митрополити і "черкаські звичаї": книга та школа(2022) Маслійчук, ВолодимирЦерковна історія російсько-українського прикордоння є значною цариною для досліджень, зокрема в питанні зустрічі Московської православної церкви, що її посилено реформували, і церковного устрою численних переселенців на Слобідську Україну з Київської митрополії. Основним церковним адміністративним утворенням на Слобідській Україні була Білгородська єпархія, керована митрополитами у 1667–1721 рр. Важливими рисами прикордоння видаються: наявність книжок немосковського друку та поява шкіл. Уже перший білгородський митрополит Феодосій привіз до центру єпархії з Москви 150 літургійних книжок. Але за пізнішими даними московські книжки не домінували на даному просторі: значна їх частина була з київської, львівської і навіть острозької друкарень. Реєстр книжок Курязького монастиря, виданих до початку XVIII ст., та інші доступні реєстри свідчать про співіснування книжок різного друку у монастирських книгозбірнях та церквах. Так само характерною була і "шкільна традиція" створення шкіл при церквах — як у Київській митрополії. Своїх учителів із Москви білгородські митрополити не привезли, а "черкаські школи", мабуть, не контролювали. Дані приклади вчергове підкреслюють неодноманітність прикордоння та множинність ідентичностей.