Київська академія. Випуск 019

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/24594

Browse

Now showing 1 - 10 of 10

Нові подробиці біографії Стефана Калиновського
(2022) Федяй, Микола
Про Стефана Калиновського досі немає окремої розвідки, а в тих текстах, де про нього написано, трапляється велика кількість помилок. У цій статті обговорено біографію Калиновського, зокрема окремі щаблі його життя: студент і викладач Київської академії, архимандрит Заіконоспаського монастиря, ректор і викладач Московської академії, архимандрит Александро-Невської лаври, член Синоду, єпископ Псковський, архиєпископ Новгородський. Увагу приділено його взаєминам зі студентами та братією, а також інтелектуальній спадщині: філософському курсу, перекладові Біблії та особистій книгозбірні. Калиновський постає в джерелах як викладач-новатор, адже він одним із перших у Київській академії викладав грецьку мову, історію в курсі риторики та етику в курсі філософії, а також як організатор навчальних закладів. Водночас він був вельми конфліктною особою. Його філософський курс, прочитаний в КМА, дослівно списаний у французького автора Франсуа ле Ре.
Між біографією і пропагандою: Михайло Козачинський та його "Журналъ или описанїе лѣтъ и преславныхъ, высокоторжественныхъ побѣдъ блаженныя и вѣчнодостойныя памяти Петра Великого, отца Отечествїя, перваго імператора всероссійскаго" (1744)
(2022) Потапенко, Світлана
У статті зосереджено увагу на малознаному творі українського поета, філософа, професора Київської Академії Михайла Козачинського (1699–1755), присвяченому Петрові І. Це віршована біографія, названа "Журналъ или описанїе лѣтъ и преславныхъ, высокоторжественныхъ побѣдъ блаженныя и вѣчнодостойныя памяти Петра Великого, отца Отечествїя, перваго імператора всероссійскаго". Вона слугувала додатком до тримовного панегірика "Аѵгустѣйшей, непобѣдимой імператріцѣ", написаного Козачинським на честь відвідин Єлизаветою Петрівною Києва й Академії у серпні-вересні 1744 р. Панегірик із "Журналом", синопсис драматичної вистави, вірші й кант, які становлять цілісний комплекс, було надруковано Києво-Печерською типографією. Ще один вірш Михайла Козачинського з тієї ж нагоди з’явився у Вроцлаві. Текстологічний аналіз "Журналу" переконує, що автор мав справу з творами Теофана Прокоповича, котрі уславляли Петра І. Йдеться зокрема про "Панегѵрікос или слово похвалное о преславной над войсками свѣйскими побѣдѣ", "Слово похвалное о баталїи Полтавской", "Слово на погребенїе всепресвѣтлѣйшаго державнѣйшаго Петра Великаго" та "Слово на похвалу бл[а]женныя и вѣчнодостойныя памяти Петра Великаго", видрукувані у Києві та Санкт-Петербурзі протягом 1709–1725 рр. Водночас фактографічний матеріал про події Великої Північної війни, що його літературно опрацював Козачинський, походив із так званої "Книги Марсової". Таку багато ілюстровану збірку реляції про хід воєнних справ уперше опублікували невдовзі після 1713 р., а потім неодноразово перевидавали. Загалом контекст появи "Журналу" і відповідного циклу праць Михайла Козачинського доводить, що тогочасна українська еліта мала на меті головне: використати приїзд Єлизавети Петрівни як нагоду пролобіювати відновлення гетьманства. Відтак пишнота зустрічі з особливим прославлянням імператрициного батька слугувала пропагандистським засобом для досягнення поставленої мети.
Вірогідне, можливе та малоймовірне про студентські роки Григорія Сковороди
(2022) Яременко, Максим
Донині біографія молодого Григорія Сковороди — це переважно набір припущень, здогадок, а не зіпертий на більш-менш достовірні факти життєпис. Навіть рік народження філософа не є таким очевидним, як заведено вважати. Надмірна довіра до специфічного твору Михайла Ковалинського про Сковороду, намагання "підлаштувати" сучасні мислителеві джерела під значно пізнішу інформацію його учня шкодять критичному дослідженню біографії Григорія Савича. У цій статті на основі відомих, а також нових фактів переглянуто чи поставлено під сумнів усталені твердження про час народження та навчання Сковороди. Він не міг розпочати студії у Києво-Могилянській академії раніше 1738/39 н. р., а завершив їх, найвірогідніше, не пізніше січня 1750 р. Перерва в науці, пов’язана зі співом у придворній капелі, також, схоже, тривала довше, ніж заведено вважати.
Die Militarisierung der Heiligen in Vormoderne und Moderne, herausgegeben von Liliya Berezhnaya (Berlin: Duncker & Humblot 2020), 331 s. (Historische Forschungen, Band 122) : [рецензія]
(2022) Альмес, Іван
Ідея цієї книжки сформувалася після проведення спеціальної виставки 2 жовтня 2016 р. — 12 лютого 2017 р., а також після організації у лютому 2017 р. кластеру в Мюнстері "Релігія і політика у культурах домодерного і модерного часу". Рецензований збірник складається зі вступного тексту упорядниці та 12 статей, які розподілено на дві частини — теоретичну (чи методологічну) та емпіричну (дослідження на конкретних прикладах), а також третього заключного розділу з підсумковою статтею. Авторами наукових розвідок виступають богослови, історики християнства, візантиністи, історики культури, філологи тощо здебільшого з німецьких наукових установ, а також голландського та румунського університетів. Основна ідея книги — міждисциплінарне дослідження й максимальна контекстуалізація святих-воїнів у різних перспективах (с. 9). У цій рецензії увагу буде зосереджено здебільшого на текстах першої частини, яка стосується домодерного часу.
Перелік професорів та студентів Житомирської академії 1790 р.
(2022) Антонюк, Данило
Історія навчальних закладів, які діяли на Правобережній Україні у XVIII ст., майже невивчена, що пояснюється, серед іншого, й браком відповідних джерел. З огляду на це видається унікальним перелік студентів та викладачів Житомирської академії, який входить до перепису римо-католицького населення Київського воєводства 1790 р., де наведено поіменний список студентів та викладачів цього навчального закладу із вказанням їхнього віку. Переважна більшість учнів була вихідцями зі шляхти, причому дехто з них належав до родин, які мешкали на Київщині та в прилеглих воєводствах ще в попередні століття. Список учнів та професорів Житомирської академії публікується зі збереженням оригінального формату (таблиці), орфографію подано без змін, мова джерела не модернізувалася.
The Renaissance as a Process: the Transformation in Orthodox Church Painting in the Polish-Lithuanian Commonwealth
(2022) Gronek, Anieszka
The Ruthenian Orthodox art in the Polish-Lithuanian Commonwealth in the sixteenth century opened itself to the influences of Western European culture. The article is devoted to а description and analysis of this phenomenon. Although for most of the seventeenth century no work emerged that was pure enough in terms of its style that it could be termed а fully Renaissance work, this fact does not mean that there wasn’t any Renaissance at all. Here the Renaissance was not а style, an epoch, or а period, but а process that unfolded over two centuries, without а strictly defined beginning and end.
Білгородські митрополити і "черкаські звичаї": книга та школа
(2022) Маслійчук, Володимир
Церковна історія російсько-українського прикордоння є значною цариною для досліджень, зокрема в питанні зустрічі Московської православної церкви, що її посилено реформували, і церковного устрою численних переселенців на Слобідську Україну з Київської митрополії. Основним церковним адміністративним утворенням на Слобідській Україні була Білгородська єпархія, керована митрополитами у 1667–1721 рр. Важливими рисами прикордоння видаються: наявність книжок немосковського друку та поява шкіл. Уже перший білгородський митрополит Феодосій привіз до центру єпархії з Москви 150 літургійних книжок. Але за пізнішими даними московські книжки не домінували на даному просторі: значна їх частина була з київської, львівської і навіть острозької друкарень. Реєстр книжок Курязького монастиря, виданих до початку XVIII ст., та інші доступні реєстри свідчать про співіснування книжок різного друку у монастирських книгозбірнях та церквах. Так само характерною була і "шкільна традиція" створення шкіл при церквах — як у Київській митрополії. Своїх учителів із Москви білгородські митрополити не привезли, а "черкаські школи", мабуть, не контролювали. Дані приклади вчергове підкреслюють неодноманітність прикордоння та множинність ідентичностей.
Качур, Ірина. Діяльність родини Шліхтинів (1755–1785) у контексті приватного книговидання Львова XVIII століття. Монографія-каталог (Львів: ЛННБ України ім. В. Стефаника, 2021), 450 с.: іл. : [рецензія]
(2022) Бочковська, Валентина
В історико-книгознавчій праці Ірини Качур піднімається одна з найменш досліджених тем у царині українського книговидання, а саме: діяльність приватних друкарень, які видавали книги латинським шрифтом, і це дозволяє відтворити ціліснішу картину історії книгодрукування в Україні. Книжка на документальній основі висвітлює видавничу активність представників роду Шліхтинів та вводить до наукового обігу найновіші біографічні відомості про них. До джерельної бази роботи залучено примірники шліхтинівських видань, що нині зберігаються у фондах бібліотек, музеїв та архівів України, а також закордонних інституцій.
Альмес, Іван. Від молитви до освіти: Історія читання ченців Львівської єпархії XVII–XVIII ст. (Львів: Український католицький університет 2021), 588 с. (Серія "Київське християнство", т. 26) : [рецензія]
(2022) Тупиця, Михайло
Іван Альмес — директор Центру релігійної культури імені Ігоря Скочиляса, що функціонує в рамках навчально-дослідницької програми Українського католицького університету "Київське християнство". Монографія, про яку піде мова, постала на основі успішно захищеної у 2018 р. кандидатської дисертації. Книжка складається зі вступу, п’ятьох, поділених на параграфи та підпараграфи, розділів, висновків, додатків, бібліографії, іменного та географічного покажчиків.
Метафора як інструмент наукового пізнання. Рецензія на монографію: Федорак, Назар. Вінець і Вирій українського Бароко. Сім наближень до Григорія Сковороди (Харків: Акта, 2020), 172 с.
(2022) Довга, Лариса
Книжка Назара Федорака "Вінець і Вирій українського Бароко. Сім наближень до Григорія Сковороди", мабуть, не є науковою монографією у стислому розумінні цього поняття. Радше, це зібрані під однією палітуркою нариси, кожен з яких став своєрідною спробою отого "наближення" до осягнення смислів, закладених у текстах українського мислителя, та й до нього самого теж. І хоча внутрішньо нариси поєднані між собою не тільки спільним об’єктом наукових зацікавлень Автора, але й загальною науковою концепцією, певною логікою викладу матеріалу, стилем писання тощо, кожен з них цілком можна розглядати зокрема як самостійну, довершену розвідку.

Browse

Browsing Київська академія. Випуск 019 by Issue Date

Results Per Page

Sort Options