Cases of the European Court of Human Rights Significant for European Integration of Ukraine: Levchuk v. Ukraine, Judgment of 3 September 2020 (Final on 3 December 2020) : Case Commentary
Loading...
Date
2020
Authors
Pushkar, Pavlo
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
On 3 December 2020, the judgment of the
European Court of Human Rights in the case of
Levchuk concerning the issues of domestic violence
became final and binding for Ukraine. The Ukrainian
authorities have an obligation now, under Article 46
of the Convention, to undertake measures with a
view to ensuring restitutio in integrum in this case.
They also have an obligation to ensure cessation of
a breach, on the assumption it is of continuous
nature, making sure that similar breaches of the
Convention no longer repeat. It could be a
challenging task not only for the Ukrainian judiciary
but also for the entire legal system of Ukraine.
Рішення Страсбурзького Суду у справі Левчук є важливим з погляду євроінтеграційних перспектив України: по-перше, з точки зору реагування судової системи на прояви домашнього насильства; по-друге, з точки зору базисного законодавства, що стосується можливостей реагування держави на ці прояви та наявні засоби захисту. По-третє, це стосується і проблеми ратифікації Стамбульської конвенції (Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами), яка набула чинності 1 серпня 2014 року, оскільки Україна підписала Конвенцію, але ще не є її стороною за відсутності ратифікації Конвенції. Цілком очевидно, що майбутні дії, що пропонуватимуться українською владою, мають базуватися на усталеній практиці Європейського суду з прав людини, а також на інших міжнародно-правових інструментах, включно з підписаною, але не ратифікованою Україною Стамбульською конвенцією. Не останнім є і визнання Стамбульської конвенції одним із ключових елементів зовнішньої, а отже і внутрішньої, політики ЄС як правового механізму системної протидії домашньому насильству.
Рішення Страсбурзького Суду у справі Левчук є важливим з погляду євроінтеграційних перспектив України: по-перше, з точки зору реагування судової системи на прояви домашнього насильства; по-друге, з точки зору базисного законодавства, що стосується можливостей реагування держави на ці прояви та наявні засоби захисту. По-третє, це стосується і проблеми ратифікації Стамбульської конвенції (Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами), яка набула чинності 1 серпня 2014 року, оскільки Україна підписала Конвенцію, але ще не є її стороною за відсутності ратифікації Конвенції. Цілком очевидно, що майбутні дії, що пропонуватимуться українською владою, мають базуватися на усталеній практиці Європейського суду з прав людини, а також на інших міжнародно-правових інструментах, включно з підписаною, але не ратифікованою Україною Стамбульською конвенцією. Не останнім є і визнання Стамбульської конвенції одним із ключових елементів зовнішньої, а отже і внутрішньої, політики ЄС як правового механізму системної протидії домашньому насильству.
Description
Keywords
домашнє насильство, Європейський суд з прав людини, рішення у справі Левчук, усталена судова практика, виконання рішень Європейського Суду, Комітет Міністрів, Рада Європи, Стамбульська конвенція, article
Citation
Pushkar P. V. Cases of the European Court of Human Rights Significant for European Integration of Ukraine: Levchuk v. Ukraine, Judgment of 3 September 2020 (Final on 3 December 2020) : Case Commentary / Pavlo Pushkar // Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки. - 2020. - Т. 6. - С. 73-76.