Browse
Recent Submissions
Item Кандидатські твори студентів Київської духовної академії (1819–1924): специфіка жанру(2019) Ткачук, МаринаУ статті висвітлено особливості кандидатських творів студентів Київської духовної академії (КДА) ХІХ – початку ХХ ст. як найважливішого елементу їхньої освітньо-наукової підготовки. Спираючись на широке коло першоджерел (статути духовних академій, укази Св. Синоду, журнали Конференції КДА, звіти та протоколи засідань академічної Ради, рукописні та друковані кандидатські твори випускників КДА, їхні спогади тощо), автор спростовує хибне ототожнення творів на здобуття ступеня кандидата богослов’я, написаних у православних духовних академіях Російської імперії, з сучасними кандидатськими дисертаціями. Розглядаючи ці твори як кваліфікаційні роботи на здобуття освітнього ступеня кандидата богослов’я, аналогічні за статусом до сучасних дипломних робіт здобувачів вищої освіти, автор доводить, що такий підхід не применшує їхнього важливого значення і потужного джерельного потенціалу у вивченні наукового доробку духовних академій ХІХ – початку ХХ ст. На прикладі Київської духовної академії у статті розкрито вагому роль самостійної дослідницької роботи студентів, опанування ними навичок академічного читання та письма у написанні якісних кандидатських творів; з’ясовано процедурні моменти, пов’язані з їхньою підготовкою, рецензуванням та оцінюванням. На підставі збережених рукописів кандидатських творів студентів КДА окреслено їхню проблематику, що стосувалася питань біблеїстики, патрології, догматичного, порівняльного, морального, пастирського богослов’я, літургіки, гомілетики, розгляд яких здійснювався переважно на історичному матеріалі. Наголошено на особливій популярності у КДА, як і в інших духовних академіях, досліджень із церковно-історичної тематики – зокрема й вивчення історії Православної Церкви та її ієрархії в так званому Південно-Західному краї Російської імперії (фактично – на українських теренах), а також історії Київської Академії XVII– ХІХ ст. У статті з’ясовано, що всупереч вимозі Св. Синоду пропонувати й обирати для кваліфікаційних праць теми суто богословського змісту, в КДА знаходили можливість реалізовувати зацікавлення студентів іншими гуманітарними науками – передусім філософією, свідченням чого є понад сто збережених рукописів кандидатських творів із філософської проблематики.Item Філософсько-психологічні розвідки представників Київської духовної академії (1819–1924) в європейському інтелектуальному контексті: зустріч із несвідомим(2019) Менжулін, ВадимНапередодні появи психоаналізу в західній науці та культурі відбувалися різноманітні процеси, що їх можна розглядати як "протопсихоаналітичні". Автор намагається показати, що деякі з цих процесів дістали відображення у працях випускників та викладачів Київської духовної академії (КДА). Приклади осмислення поняття несвідомого можна зустріти у таких випускників і викладачів КДА, як Орест Новицький, Петро Ліницький, Григорій Малеванський, Маркеллін Олесницький, Федір Орнатський, Олексій Кирилович. Показано, що до подібних міркувань їх підштовхували ідеї західноєвропейських філософів, зокрема Фрідріха Шеллінґа, Артура Шопенгауера, Едуарда фон Гартмана, Іммануїла Фіхте, Поля Жане та ін. Зазначено, що випускник і викладач КДА Матвій Троїцький максимально наблизився до визначення такого важливого для психоаналізу феномену, як перенос. Найбільшу увагу присвячено працям випускника КДА Михайла Вержболовича. Вони містять розгляд низки концептів, уявлень, міркувань, настанов, практик, що відіграли важливу роль у формуванні різних версій психоаналізу. Михайло Вержболович виходить на відповідну проблематику, аналізуючи погляди не лише згаданих вище філософів, а й провідних європейських психологів ХІХ – початку ХХ ст. – Йогана Гербарта, Германа Ульріци, Вільгельма Вундта, Теодора Флурнуа та ін. У серії праць Вержбо ловича, присвячених вивченню різноманітних окультних феноменів, відображено чимало ідей та процесів, що відіграли велику роль у формуванні аналітичної психології Карла Юнґа. Зазначене дає змогу уникнути звуженого уявлення щодо розвитку науки у КДА. Хоч вона й була передусім релігійним закладом, у її стінах навчалися та працювали фахівці з широким кругозором. Вони здійснювали актуальні розвідки, добре знаючись на філософських засадах та новітніх тенденціях у різних наукових дисциплінах, зокрема у психологіїItem До питання про християнський персоналізм Маркелліна Олесницького(2019) Козловський, ВікторУ статті досліджено процес формування і особливості християнського персоналізму професора Київської духовної академії Маркелліна Олесницького. Акцентовано увагу на концептуальних впливах, які уможливили християнський персоналізм М. Олесницького, зокрема на ідеї Ґ. Ляйбніца щодо індивідуальності як «повного цілого», яка не потребує уподібнення з видом чи родом, та ідеї Ф. Шляєрмахера про індивідуальність як особливу модифікацію людства, що створює культурне різноманіття людей. З’ясовано, що аналіз людської індивідуальності у працях М. Олесницького був передумовою його дослідження базового поняття персоналізму – людської особи – самодіяльної, вільної істоти, здатної до морального вибору. Для Олесницького людська особа поєднує розум, волю і почуття; вона є суб’єктом моральних вчинків і засадою історії. У статті розглянуто сприйняття київським професором нових, для свого часу, спроб долучити математично-статистичні методи до вивчення соціального життя людей. Ідеться про аналіз поглядів відомих європейських дослідників (Й. Зюсмільха, А. Кетле, Г. Бокля, А. Вагнера та А. Еттінґена), які продемонстрували ефективність застосування цих методів не лише для аналізу соціального, економічного життя суспільства, а й для вивчення його морального життя (А. Еттінґен називав це «моральною статистикою»), що уможливило створення соціальної етики. Показано як позитивне, так і критичне ставлення київського вченого до цих досліджень.Item Надприродне та чудесне в біблійному наративі: критичний досвід професорів Київської Духовної Академії (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)(2019) Головащенко, СергійАналізуючи твори низки професорів та вихованців Київської духовної академії другої половини ХІХ – початку ХХ ст., автор висвітлює важливий етап актуалізації у київському православному біблієзнавстві загальноєвропейської полеміки щодо визнання історичності надприродного й чудесного в біблійному наративі. Означену проблему розглянуто в її догматично-богословському та герменевтичному аспектах. Встановлено, що в раціоналістичному дискурсі європейських біблієзнавчих студій критика ідеї надприродного поставала передусім як проблема співвідношення історичного та міфологічного елементів у старо- та новозавітній оповідях. Апологія надприродного ґрунтувалася, своєю чергою, на визнанні історичної реальності чуда в Біблії. Таке визнання ставало наріжним каменем біблійної апологетики незалежно від її конфесійного спрямування. Показано, що київські біблієзнавці-академісти у своїх бібліографічних публікаціях та авторських розвідках підтримали спільні європейські й світові тренди полеміки щодо проблеми надприродного в Біблії. Вони заперечували десакралізацію біблійного наративу, критикуючи як міфологічні, так і натуралістичні його інтерпретації. Київські апологети підтвердили сутнісний зв’язок віроповчального, догматичного та герменевтичного аспектів проблеми історичності надприродного в Біблії: визнання реальності чуда є підтвердженням достовірності самого Святого Письма, його істинності та надійності як образу священної історії, джерела віри та практик життя.Item Студії з історії протестантизму на сторінках журналу "Труды Киевской духовной академии" (1860-ті - початок 1900-х рр.)(2019) Пастушенко, ЛюдмилаУ статті представлено першу спробу цілісного аналізу досліджень викладачів і вихованців Київської духовної академії з історії протестантизму, розміщених у журналі "Труды Киевской духовной академии" у 1860-х – на початку 1900-х рр. Встановлено, що пріоритетними напрямами історичних студій київських духовно-академічних мислителів із цієї тематики були історико-критичний аналіз догматичних засад протестантських конфесій, вивчення історії протестантських напрямів і течій, дослідження передреформаційних рухів, біографічні нариси. Продемонстровано ефективність використання київськими істориками компаративних і герменевтичних методик при з’ясуванні специфіки релігійних феноменів. З’ясовано, що характерною особливістю історичних розвідок київських духовно-академічних мислителів стало вивчення релігійного явища у широкій історичній перспективі, шляхом прояснення передумов його становлення та розвитку. Здійснений аналіз оприявнює певні зміни в осмисленні київською духовно-академічною наукою теоретико-методологічних засад дослідження протестантизму.Item Про суб'єкта історико-філософського пізнання(2019) Бондаревська, ІринаІсторія філософії як філософська дисципліна має двоїсте завдання. Історик філософії мусить шукати факти й опікуватися думками. Дискусії щодо поєднання цих завдань тривають. Мета цієї розвідки – прояснити поняття суб’єкта історико-філософського пізнання, функції та форми його присутності у дослідницьких текстах. Маємо прийняти як вихідний пункт декілька припущень. По-перше, тексти є тим місцем, у якому можна локалізувати такого суб’єкта, оскільки він не збігається з емпіричним суб’єктом. Навпаки, емпіричний суб’єкт здобуває свою ідентичність як дослідник у тексті й через текст. По-друге, дослідницький текст наводить мости між минулим і теперішнім, тобто зобов’язує дослідника не лише висловлювати свої думки, а й чути інші (з минулого). По-третє, існування інтерпретаторів як соціальної групи спростовує можливість прямого контакту тексту і читача та обіцяє реалізувати цей контакт у дослідницькому тексті. Отже, хоча текст сам по собі не становить винятковий інтерес для дослідника, суб’єкт історико-філософського пізнання може бути реконструйований саме на основі текстів. У процесі реалізації поставленої мети визначено, в чому полягає специфіка історико-філософського пізнання та які вимоги висуває текст до свого читача; з’ясовано значення настроїв і почуттів у історико-філософському пізнанні та особливості, що відрізняють суб’єкта історико-філософського пізнання від інших суб’єктів пізнання. В основу аналізу покладено деякі теоретичні пропозиції І. Ш. Зарка та Ф. Р. Анкерсміта. Свої висновки автор підтверджує коротким порівняльним аналізом двох досліджень філософії XVIII століття.Item Щодо реабілітації міфу та розширення меж розумного у філософській думці ХІХ–ХХ ст.(2019) С’єдін, ОлександрСтаттю присвячено формуванню ґрунтовної альтернативи просвітницьким та позитивістським стереотипам стосовно історичного та антропологічного статусу міфу. З цією метою розглянуто низку показових сюжетів з історії філософської думки ХІХ – ХХ ст., що дають змогу поглянути на міф як на невід’ємну частину людської розумності. Автор припускає, що реабілітація міфу є частиною загального інклюзивного процесу, що триває у філософії новітніх часів і передбачає істотне розширення меж того, що можна вважати розумним. Базу дослідження склали ідеї таких впливових мислителів та дослідників міфу, як Фридрих Шеллінґ, Макс Мюллер, Ернст Кассирер, Сьюзен Ланґер та Ганс Блюменберґ. Продемонстровано важливість лінгвістичного повороту у дослідженні міфу, здійсненого М. Мюллером, і показано, що його ідея про міф як "хворобу мови" має глибокі перетини із переосмисленням суті та призначення філософії, ініційованим Людвіґом Вітґенштайном та представниками Віденського кола. Показано, що запроваджене Е. Кассирером та його послідовницею С. Ланґер доповнення лінгвістичного виміру антропологічним і розгляд міфу як самодостатньої символічної форми веде до відмови від протиставлення міфологічного та раціонального мислення та сприяє розумінню тісного зв’язку між міфом і мовою. Незважаючи на те, що Е. Кассирер будував свою філософію символічних форм, у цілому залишаючись у межах традиції трансцендентального ідеалізму, а С. Ланґер ідеалізм відкидає, у питанні щодо міфу вони доходять схожих висновків. Із опорою на праці Г. Блюменберґа та інших дослідників продемонстровано, що реабілітація міфу і включення його у межі раціонального тісно пов’язані з реабілітацією метафори як іншої форми недискурсивного виразу. Показано, що визнання міфу як неусувної частини світосприйняття сприяє глибшому розумінню природи людського мислення.Item Масова і популярна культура: проблема демаркації(2019) Лютий, ТарасУ статті розглянуто історичні та соціокультурні відмінності між масовою і популярною культурою. З’ясовано стосунок обох феноменів до загальної сфери культури та її головних засад. Розуміючи культуру як облаштування, плекання, виховання, вміння, вдосконалення, можна говорити про високі зразки осягання світу. Позаяк масові соціальні явища пов’язані з ослабленням інтелектуально-естетичних параметрів, виникає потреба порівняти високі та низькі рівні культури. Індустріалізація й урбанізація прискорили розвиток медій, які допомогли наблизити здобутки цивілізації до мас. Але ринкові механізми розповсюдження благ сприяли диктату комерції. Мистецькі виміри культури не відповідали прагматичним вимогам і були притлумлені маркетинговими програмами, що спричинили інфантильність і споживацтво. Ці риси характеризують масову культуру. Та поруч із високою культурою віддавна існувала й народна, традиційна, низова (популярна) культура, ознаками якої є доступність, поширеність, неофіційність, периферійність, неоднорідність і субкультурність. Проаналізовано становлення популярної культури від стародавніх до модерних часів. З’ясовано, що творці культури зарівно оперують високими ідеалами та популярними смислами. Втім, популярне відрізняється від масового завдяки породженню альтернатив. Тобто популярна культура не виродилася у конформізм, а зберегла запал протесту. Популярні тенденції не лише містять прагнення до задоволення широких потреб, а й враховують шанс протистояти примусу. Отже, варто визнати нетотожність маскульту і поп-культури. Тому популярна культура є цариною виникнення ідей, у якій соціальні гравці здатні творчо реалізувати свої уявлення та цінності.Item Історичні проекції філософської критики мистецького авангарду ХХ століття(2019) Онищенко, АндрійУ статті проаналізовано концепції мистецького авангарду Петера Бюрґера, Бориса Гройса та Пітера Осборна на предмет виявлення зв’язку між філософською критикою авангарду та обґрунтуванням його історичного статусу. Ці три погляди збігаються щодо предмета, але відмінні у підходах до його трактування. Аналіз та порівняння цих поглядів дають нам змогу простежити зв’язок теорій авангарду, розроблених у працях цих дослідників, з їхнім баченням історії мистецтва. При цьому враховуватиметься як контекст появи та існування окремих історичних напрямів, так і їхній зв’язок із сьогоденням. Шляхом експлікації та порівняння теоретичних підходів було встановлено, що всі три концепції визнають ключове значення концепції інституції мистецтва для рефлексії та саморефлексії авангарду. Особливе місце відведено питанню "автономності" мистецтва та його включеності у соціальні та політичні процеси через інституційність мистецтва, яка визначає статус художника та специфічність прочитання творів. Також приділено увагу змінам соціальної ролі авангарду, як подоланню "автономності" та функціонуванню в безпосередній близькості до суспільної "життєвої" сфери. Проаналізовано темпоральну самостійність авангарду щодо темпоральних режимів модерну (modern) та сучасності (contemporary), як можливість подолання історицистських схем вписування авангарду до історії мистецтва та його розгляду в умовах темпоральної та історичної самостійності.Item XIII Міжнародна наукова конференція "Філософія: Нове покоління"(2019) Корчевний, Василь; Сирбу, ОленаУ листопаді 2018 р. у Національному університеті "Києво-Могилянська академія" відбулася Міжнародна наукова конференція "Філософія: Нове покоління", присвячена темі: "Історія Філософії та історії філософій". Починаючи з 2006 р., це вже тринадцята конференція "Філософія: Нове покоління", організаторами якої виступають студенти та аспіранти кафедри філософії та релігієзнавства НаУКМА. Як і в попередні роки, учасниками конференції були студенти, аспіранти, викладачі та наукові співробітники з різних міст України та зарубіжжя. Пропонований огляд висвітлює проблематику виголошених доповідей, а також лекцій і круглих столів, що відбулися в рамках конференції.