Кіно-Театр. 2024. № 6
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item Геннадій Попенко: "Щоб усі кроки були в напрямку перемоги"(2024)Геннадій Попенко (н. 1979, м. Полтава) – український актор і шоумен. 2000 року закінчив КНУТКіТ ім. І. Карпенка-Карого (курс Олега Шаварського). Ще студентом почав працювати ведучим на телебаченні. За даними вікіпедії, знявся у 31 серіалі.Item Майкл Дуглас: "Київ – справді магічне місто"(2024)Майкл Дуглас, американський кіноактор і продюсер, найбільш відомий ролями у фільмах "Роман з каменем", "Перлина Нілу", "Війна подружжя Роуз", "Волл-стріт", "Основний інстинкт". Під час повномасштабного вторгнення Росії підтримав Україну. 11 вересня 2024 року завітав до Києва зі своїм сином Діланом.Item Шевченко – Довженко – Миколайчук. Архетип культурної традиції у просторі національної ідеї(2024) Ямборко, ОльгаДоволі символічним був дебют уродженця буковинського села Чортория, студента Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого Івана Миколайчука у великому кіно: глядач вперше побачив та почув його саме в ролі Тараса Шевченка у фільмі Володимира Денисенка "Сон", прем’єра якого відбулась у Києві 3 листопада 1964 року, а 4 вересня 1965 року вийшли у прокат "Тіні забутих предків" Сергія Параджанова, де молодий актор зіграв, як згодом виявиться, головну роль свого життя – Івана Палійчука. Зайве казати, що "Тіні" є хрестоматійним явищем для національного кіно і подією для кінематографа в цілому, подібно "Землі" Довженка.Item Фестиваль-Премія "GRA". Огляд вистав короткого списку(2024)Всеукраїнський театральний Фестиваль-Премія "ГРА" ("GRA" ("Great Real Art")) - це культурно-мистецький захід, заснований Національною спілкою театральних діячів України (НСТДУ) у 2018 році з метою відзначення найбільш визначних творчих досягнень у галузі театрального мистецтва. Проводиться на конкурсній основі один раз на рік за підсумками минулого календарного року. За результатами фестивалю присуджується Премія.Item Телефонні розмови варварів(2024) Іванишина, ЛарисаОксана Карпович, випускниця НаУКМА та кіношколи університету Конкордія в Монреалі, своїм фільмом "Мирні люди" вразила міжнародну аудиторію, нібито достатньо обізнану з реаліями війни в Україні. Обізнаність на рівні інформаційному – з потоку телерепортажів, яких надмірно, – поступово привчає користувачів до кривавих подій, адже вони стають буденністю. Кінематограф, у тому числі документалістика, виривають нас із цього інформаційного конвеєра, пропонуючи суб’єктивне бачення, концептуальну парадигму кривавих подій.Item Коли бачиш ці кадри...(2024) Іванишина, ЛарисаЄвген Мазуренко – фаховий режисер, закінчив кінорежисуру, 2021 року зняв к/м фільм "Особливий день". Цього літа на Одеському МКФ його фільм "Сопілка Перуна" брав участь у Національній конкурсній програмі та здобув нагороду Міжнародної федерації кінопреси. Цей документальний фільм народився на фронті, заснований на відеоматеріалах, знятих безпосередньо на бойовій позиції.Item Життя під час війни у версії телесеріалу "Сховища. Вісім історій"(2024) Ямборко, ОльгаНавесні цього року телеканал "Дім" презентував новий проєкт – "Сховища. Вісім історій", серію короткометражок про життя українців, як бачать його під час війни продюсери та автори. Показані історії не пов’язані між собою, окрім єдиного: спільним для них є сигнал повітряної тривоги, що стає відліком початку сюжету.Item Віра в моральні цінності допомагає людям(2024)В Україні запущено ще один проєкт, який висвітлює нинішню війну. Його назва – "Очима віри". Це кіностудія, заснована для створення документальних фільмів, спрямованих на глядацьку аудиторію України, Європи, США та інших країн. У проєкті розповідають реальні історії про християн, що переживають біль, борються зі страхом, смутком та розпачем. Режисер проєкту Максим Тузов зазначає, що головне завдання – розкрити життя героя, донести до глядача осмислену віру, якою живе герой документального фільму.Item Човник долі(2024) Саква, ОлександрЯкщо не спрощувати, кінотвір і має поєднати й висвітлити категорії, винесені тут в епіграф – Всесвіт, Буття, Людину, Творчість. Що маємо? За гамбурзьким рахунком, "Яремчук" – це фільм-конспект "того, що мусило бути", не більше, але й не менше. Стрічка зроблена розумно – в тому сенсі, що автори чітко усвідомлюють межі і засоби здійснення свого задуму, і хай він позбавлений дерзань, творці фахово послідовні в способі подачі матеріалу і його меті – зняти публіцистичну "історію першої української попзірки".Item Незрівнянний світ Назарія Яремчука(2024) Сергійчук, ОльгаФільм "Яремчук: Незрівнянний світ краси" зворушив, підняв на поверхню штучно приспаний в українському суспільстві запит на автентичну щирість, справжність, глибину творчості співаків, акторів. Тим самим заперечивши нав’язувану роками тенденцію, мовляв, глядачу потрібні лише розваги, а мислити і відчувати – зась. З українцями така формула не спрацює на сто відсотків саме через генетичне предковічне вільнолюбство.Item Коли чорт поплутав...(2024) Канівець, АнастасіяДраматургія театру корифеїв, знайома ще з шкільної лави, – річ хитра. З одного боку, сільська, можна навіть сказати, "малоросійська" тематика, відверто кажучи, не надто близька сучасному глядачу; з іншого – гострі, драматичні і нерідко актуальні проблеми. Не забуваймо і про контекст: обмеження української драматургії сільською тематикою було свідомою політикою російського імперського уряду, тож автори і намагалися зробити її якомога глибшою.Item На краю землі: "Мертві не завдають болю"(2024) Швець, ЮлійНе приносячи в жертву життя – своє або близьких, – відвоювати гідне існування на землі, де організована меншість віками панує над індивідуалізованою більшістю, проблематично. Про це розповідає печальний вестерн Віґґо Мортенсена1 – режисера, який навесні спеціально приїжджав в Україну на прем’єру свого фільму, аби у складні часи засвідчити свою солідарність з нашою країною. Друга режисерська робота Мортенсена2 – незвичний жанровий продукт, який порушує проблему реваншу варварства над цивілізацією: стрічка торкається екзистенційних проблем людського існування в суспільствах радикально корумпованих, де закон – лише жест.Item Тарас Томенко: "Я спілкувався з Параджановим уві сні"(2024) Томенко, ТарасЦього року Україна відзначила сторіччя Сергія Параджанова (справжнє ім’я – Саркіс Параджанян). Геніальний вірменин народився і виріс у Тбілісі, жив у Києві, зняв епохальний український фільм "Тіні забутих предків" та чотири роки відсидів у радянській тюрмі за український націоналізм. Реабілітований в Україні наприкінці минулого року. 8 липня у Києві, під час ХV Одеського міжнародного кінофестивалю, режисер і сценарист Тарас Томенко представив на суд публіки незавершений варіант документальної стрічки "Сентиментальна подорож до планети Параджанова". Його світова прем’єра невдовзі відбудеться на Варшавському кінофестивалі.Item Герої Каннського кінофестивалю-2024(2024) Швець, МаргаритаЖурі основного конкурсу цьогорічних Канн на чолі з Ґретою Ґервіґ обійшло призами найбільш змістовні стрічки конкурсу: "Мегалополіс" 85-літнього патріарха Френсіса Форда Копполи, "Партенопу" інтелектуала Соррентіно та "Види доброти" enfant terrible Йоргоса Лантімоса (нагороду за найкращу чоловічу роль до уваги не беремо). Позачасові алюзії та невтішний діагноз сучасним "темним часам" і трендам, віртуозно продемонстрований режисерами, не всім сподобався.Item Приборкання простору: кінофестиваль "ОКО" в українській Бессарабії(2024) Швець, ЮлійВ колись занедбаному Будинку культури, а нині комунальному закладі "Центр культури та дозвілля" Болградської міської ради, що нині швидкими темпами ремонтується, пройшов міжнародний фестиваль етнографічного кіно. У фестивалю багата історія. Все почалось у 2020-му році з ідеї кінорежисерки й культуртрегерки Тетяни Станевої та групи однодумців ("ОКО" – об’єднання креативних особистостей) провести кінофорум з акцентом на етнографії.Item Кримськотатарське кіно України: Наріман Алієв(2024) Канівець, АнастасіяВиразним явищем сучасного українського кінематографа є кримськотатарське кіно. Лишаючи за дужками відзнятий українцем Олександром Муратовим "Татарський триптих" (2004), згадаємо найперше "Хайтарму" (2013) і "Чужу молитву" (2017) Ахтема Сеітаблаєва, репрезентацію минулого киримли та їхньої травми – радянської депортації 1944 року. Та мистецького осмислення потребувало й сьогодення Криму, тим більше, що для півострова знову настали скрутні часи: російська окупація. І таку репрезентацію успішно – навіть блискуче – здійснив молодий режисер Наріман Алієв, засвідчивши появу нового сильного голосу в українському кіно.Item Здійснена мрія. Костянтин Темляк(2024) Іванишина, ЛарисаКостянтин Темляк народився 6 липня 1993 на Чернігівщині, а з двох років жив у Криму. Він ще учнем визначився з майбутньою професією, тому після закінчення школи 2011 року вступив у КНУТКіТ ім. І. Карпенка-Карого, в майстерню Миколи Рушковського – відомого актора і досвідченого педагога. Зніматися в кіно Костянтин Темляк почав після навчання. З весни 2024-го життя Костянтина Темляка докорінно змінилося: він став воїном ЗСУ, захищає нашу країну від російських зайд. Він долучився до лав ЗСУ у травні. Разом із колегою з Театру на Подолі Юрієм Феліпенком служить у батальйоні ударних БпАК «Ахіллес» 92-ї ОШБр імені кошового отамана Івана Сірка.Item В'ячеслав і Ганна Сумські(2024) Палій, ОксанаПісля Другої світової війни радянська влада, закріпившись у Львові, почала трансформувати його у великий промисловий центр. Для творення нової радянської ідентичності необхідне було "культурне обслуговування" – ідеологічна радянізація міста Львова за допомогою мистецтва театру, кіно, малярства, літератури та ін. Тож театр імені Марії Заньковецької відкрили у Львові в листопаді 1944 р. саме з цією метою. Однак заньківчани стали одним із форпостів національної культури, уособленням руху шістдесятників у театральному мистецтві, вони впливали на творення українського мистецького обличчя міста Львова. До таких культурних героїв свого часу, чий творчий доробок є вагомим і значимим для міста, належать подружжя В’ячеслава та Ганни Сумських.Item Час і нарація в кінематографі Кіри Муратової(2024) Петренко, ДмитрійУ творчості Кіри Муратової інколи виділяють два періоди, визначаючи переломним фільм «Астенічний синдром», в якому режисерка вже повністю пориває з тими кінематографічними умовностями, які ще зберігалися в попередніх фільмах. Проте, на нашу думку, таке розділення не є коректним, адже Кіра Муратова є зразковим прикладом режисерки, що послідовно втілювала в своїй творчості політику авторського кіно (politique des auteurs), і тому правильніше говорити про формування її оригінальної авторської естетики, яка поступово складається від ще до певної міри залежних від кіноконвенцій "Коротких зустрічей" до потужного кіноексперименту "Вічного повернення".Item Пам'яті Алена Делона(2024) Швець, ЮлійНедавній відхід у кращі світи друга України Алена Делона, який у найважчі часи війни підтримав нас не тільки медійно, а й матеріально, перераховуючи чималі суми на нашу оборону, спонукав подивитися на деякі фільми за його участі під новим кутом зору й знайти в них важливе для сьогодення – відповіді на питання, які, здається, майже неможливо вирішити. Одним із таких фільмів за участі ікони французького й світового кіно є "Шукачі пригод".