Кафедра міжнародних відносин

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/17500

Browse

Now showing 1 - 20 of 44

Міграційна криза ЄС як виклик європейській регіональній безпеці
(2021) Тараненко, Ганна
У статті проаналізовано міграційну кризу ЄС як виклик європейській регіональній безпеці. При дослідженні було використано історичний та порівняльний метод. Як результат, можна стверджувати, що міграція — це глобальна тенденція, яка набула особливої динаміки у другій половині 20 ст. Динамічні міграційні процеси, у свою чергу, обумовлюють важливість ефективної етнополітики держав-реципієнтів. З 2015 року керівництво Європейського Союзу вживає заходів для ефективного реагування на міграційну кризу, зміцнення регіональної безпеки та посилення контролю на кордонах. Європейський Союз докладає подальших зусиль для посилення міжгалузевої співпраці між різними політичними та безпековими відомствами, відповідальними за подолання міграційної кризи. Певною мірою міграційна криза 2015 року створила загрозу єдності та безпеці ЄС, а також порушила питання щодо подальшої європейської інтеграції. Міграційна криза продемонструвала, що ЄС повинен ефективно адаптувати свою стратегію безпеки до нових викликів. Зроблено висновок, що нинішні процеси, пов’язані з міграційною кризою в ЄС, являють собою виклик подальшій європейській інтеграції та регіональній європейській безпеці. Міграційна криза стала викликом для реалізації базових демократичних цінностей, зокрема, свободи пересування та цивільного захисту, отже для посилення регіональної безпеки в Європі варто надалі використовувати потенціал громадянського суспільства та інструменти дипломатії другого рівня (track-ІІ diplomacy).
Позитивний мир для аналізу російсько-української війни
(2022) Тараненко, Ганна
Позитивний мир є важливою концепцією у вивченні міжнародних конфліктів. Метою статті є вивчення актуальності теорії позитивного миру для аналізу російсько-української війни. В дослідженні було застосовано історико-порівняльний підхід. У результаті дослідження можна дійти висновку, що теорія позитивного миру загалом може бути застосована для аналізу російсько-української війни. Згідно з теорією позитивного миру, необхідно розвивати сильні демократичні інститути, сприяти розвитку справедливого бізнесу, громадянських свобод, дипломатії та верховенства права. Україна продовжує рухатися до цієї мети, а росія, навпаки, демонструє тенденцію до посилення авторитаризму і навіть відвертого порушення міжнародного права після визнання "ДНР" і "ЛНР" та військової агресії проти України. Діаметрально різні політичні позиції керівництва двох країн ускладнюють ефективне врегулювання російсько-української війни. Можна зробити висновок, що багато залежить від майстерності та дипломатичного досвіду переговорних сторін, а також посередників. Слід уважно поставитися до питання використання медіаторських послуг та добрих послуг і таким чином обирати медіаторів, які є об’єктивними, неупередженими, викликають довіру в обох сторін та мають попередній успішний досвід медіації та налагодження діалогу. Одними з основних міжнародних організацій, які брали участь у врегулюванні російсько-української війни з моменту її початку, були ООН та ОБСЄ. Проте загалом міжнародні організації продемонстрували часткову ефективність у запобіганні російсько-українській війні та досягненні деескалації насильства. Слід пам’ятати про те, що кожен мирний процес є унікальним і, окрім того, необхідно враховувати особливості місцевого контексту та прагнути досягти умов позитивного миру.
Концептуалізація понять і понятійність концептів: категоріальні проблеми емпіричних досліджень
(2021) Яковлєв, Максим
Матеріали учасника ХХІІІ Всеукраїнської наукової конференції викладачів, молодих науковців і студентів "Український соціум: соціально-політичний аналіз сучасності та прогноз майбутнього", проведеної 30 листопада 2021 р.
Ідеологічні та культуральні особливості концепту "врядування": досвід української, німецької і французької мов
(2021) Яковлєв, Максим; Гутнік, Наталія
У статті розглядаються особливості концепту "врядування" як відповідника англомовного поняття "governance" в розрізі його ідеологічних та культуральних особливостей, з метою чого для порівняння аналізується досвід вживання цього концепту в німецькій і французькій мовах. Проведений аналіз дозволяє твердити, що в цілому в українській мові врядування як концепт запозичив і перейняв основні ідеологічні засади управління суспільно-політичними процесами, які передбачають розширення кола акторів, що залучаються до ухвалення рішень, демократизацію управлінських принципів, прозорість урядових практик тощо. На відміну від німецької мови, в якій поняття врядування було запозичене як англіцизм без подальшої мовної локалізації, в українському контексті ще не трапляються словосполучення на кшталт "освітнє врядування", хоча можна припустити, що з часом можливості вживання поняття "врядування" у контексті конкретних, галузевих політик будуть збільшуватися. У французькій мові самий термін вживається на позначення управлінських практик – на рівні уряду чи організацій різного виду. В ідеологічному та культуральному вимірі французьке поняття "врядування" суголосне англомовному та німецькомовному, тобто охоплює собою зміни в уявленні про належне урядування як таке, що передбачає організацію суспільно-політичного життя на засадах відкритості, широкої залученості громадян тощо. Становлення поняття "урядування" в англомовному дискурсі відбувалося спершу в економіці, потім – у міжнародних відносинах, і в обох випадках йшлося про розширення уявлень про те, які актори можуть бути долучені до процесів діяльності (між)урядових структур і що доповнює формальні аспекти урядових заходів. Перспективними для подальших досліджень видаються дослідження ідеологічного та культурального виміру концепту "врядування" у порівняльній перспективні в різних мовних і культурних контекстах на засадах міждисциплінарного політико-лінгвістичного підходу, а також в межах досліджень концептосфери державного управління та публічного урядування.
Ідеологічний вимір концепту "урядування" і (не) можливість політично нейтрального управління
(2021) Яковлєв, Максим
На перший погляд може здаватися, що концепти на кшталт "управління", "урядування", "керівництво" стосуються дуже прикладної царини, а відтак можна пофантазувати, що вони не піддаються ідеологічним впливам і є нейтральним у політичному розумінні (під цією "нейтральністю" мається на увазі незалежність від політичної ідеології чи від політичних сил). Слід наголосити на тому, що такі міркування справді є фантазійними, оскільки навіть прикладі управлінські галузі не можуть бути повністю незаангажовані у політичному відношенні. Звісно, йдеться не про політичну заангажованість державних службовців, бо сама державна служба, згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну службу" визначається як публічна, професійна, політично неупереджена діяльність…» [4]. Разом з тим, самий концепт "урядування" і супутні йому поняття (зокрема управління) не можуть буть абсолютно нейтральними у політичному сенсі і цьому є кілька причин, які варто розглянути почергово, з залученням теоретичних розвідок концептології та політичної теорії, разом із політичною практикою.
Концептосфера політичної науки і ментальні карти: синтез наукових і популярних підходів до дослідження політики
(2021) Яковлєв, Максим
Головною метою цієї доповіді є демонстрація зв’язків методологічного рівня між ментальними (мисленнєвими або когнітивними – як варіанти перекладу, або навіть "інтелект-картами") картами та дослідницькими підходами до аналізу й осмислення складових концептосфери політичної науки. Для досягнення цієї мети слід розглянути спершу ментальні карти, після чого стисло оглянути основні складові концептосфери політичної науки, і вже на основі цієї інформації виділити точки перетини між ними і можливий їх синтез на рівні методології.
Поняття та емоції: проблеми визначення суспільно-політичних феноменів і роль професійних спільнот
(2021) Яковлєв, Максим
Фундаментальні наукові дослідження і прикладні емпіричні студії не можливі без розробки категоріально-понятійного апарату. Разом із тим, як представлено у статті, процес надання визначень суспільно-політичним феноменами і сприйняття результатів цього процесу на емоційному рівні часто ускладнюють наукову роботу. Кількісна та якісна дослідницькі парадигми по-різному розглядають те, як треба правильно визначати поняття, оскільки орієнтуються на різну технологію дослідження: вимірювання показників вимагає чіткої операціоналізації поняття, тим часом як глибоке розуміння поглядів та інтерпретацій потребує "заглиблення в поняття". У межах інтерпретативної дослідницької парадигми також точаться дискусії щодо важливості контексту для розуміння понять: Кембриджська школа інтелектуальної історії наполягає на ключовому значенні контексту (за що її часто називають "контекстуалістською"), натомість німецька традиція Begriffsgeschichte не прив’язує розуміння концептів до плинних історичних обставин. На позначення контроверсійності самої природи ключових для суспільно-політичних дисциплін понять британський філософ Ґоллі у 1956 р. запропонував категорію "сутніснооспорювані концепти", якими для політичної науки є, приміром, поняття "свобода" чи "справедливість". Як показано в цій статті, окрім ідеологічної суперечливості понять, існує емоційна компонента сприйняття, яка може трансформуватися в часі, що, зокрема, проілюстровано на прикладі "тоталітарності" та "нейтралітету". Таке поняття, як "імперія", може поєднувати в собі компоненти ідеологічної спірності і залежно від неї мати різні емоційні навантаження, з огляду на ставлення до нього в тій чи іншій соціальній групі. Ще на початку минулого століття французький лінгвіст Антуан Меє показав, що ключову роль у трансформації значення понять відіграють соціальні групи, які формують власні спеціальні мови, з яких своєю чергою слова "мандрують" до інших спільнот і трансформуються, що доводить важливість сучасних професійних спільнот у цьому процесі.
Етапи формування української концептосфери політики як джерело знань про концептосферу політичної науки
(2021) Яковлєв, Максим
У статті виокремлені основні етапи становлення концептосфери політики як складової концептуальної картини світу українців в різні історичні періоди. Методологічною базою для розгляду основного теоретичного матеріалу слугував підхід, згідно з яким концептуальна картина світу (ККС) складається з концептосфер як способу організації концептів, а мовна картина світу містить у собі різні ККС. Основними запропонованими етапами розвитку концептосфери політики ідентифіковані періоди перебування українців під пануванням Австро-Угорської та Російської імперії і цей період відзначається як особливо цікавим для компаративних студій; нетривалий період української державності на початку ХХ ст. і формування радянсько-імперського дискурсу, в якому на особливу увагу заслуговує поновлення колоніального панування російського дискурсу над українським; українська діаспорська мовна картина світу, яка лишається все ще недостатньо дослідженою і яка може бути порівнена з формуванням українськими дисидентами дискурсу, альтернативного до панівного радянського; встановлено, що (пост)радянська спадщина все ще впливає на сучасну українську ККС, а відтак і на концептосферу політики в Україні, на якій також відображається тиск російської пропаганди і сучасна російська неоімперська ідеологія, що намагається зберегти тяглість з радянським минулим і при цьому є засадничо антиукраїнською. У статті встановлено, що перспективними для подальших досліджень виглядають розвідки, в яких на основі міждисциплінарного політико-лінгвістичного підходу можна буде виокремити конкретні констеляції політичних концептів, з яких складається концептосфера сучасної української політичної науки.
Тропи і пояснення в політичних дискурсах: спроба лінгво-політичної інтерпретації
(2021) Яковлєв, Максим
У статті розглядається використання тропів як риторичних прийомів на прикладі політичного дискурсу про історичний контекст і міжнародні відносини. Ідентифіковані на емпіричному матеріалі тропи ілюструють можливості пояснення в суспільствознавчих дисциплінах, з опертям на методологічні підходи до пояснення, розроблені Ю. Міганом і П. Ротом, за якими пояснення у соціальних науках можливе як системна парадигма, в якій ідентифіковані структурні елементи у вигляді змінних та зв’язків між ними, що регулюються певними принципами. Ю.Міган використовує метафору карти по відношенню до пояснення: масштаб і форма залежить від позиції дослідника, а її формат – від конкретних дослідницьких завдань. За П.Ротом, у суспільствознавстві є низка пояснень, які просто неможливі без наративного викладу, в яких наратив і є поясненням і які він називає "сутнісно наративні пояснення". Проведений аналіз на прикладі витягів з праць Д. Саттера і С. Корсунського демонструє, що складні тропи (приміром металепсис) дозволяють ідентифікувати складові дискурсу та відтворити зв’язки між ними, які практично неможливо передати за допомогою символьної чи "сухої" наукової мови.
Peace as Process: Recipes for Russia-Ukraine War Settlement
(2021) Taranenko, Hanna
The Russia-Ukraine war is one of the most serious challenges of current international security agenda. Conflict resolution is an integral part of national security framework of any country. Comprehensive national security encompasses such components as political, military, informational, ideological, as well as cultural aspects. The research problem is that it is unknown which methods can be the most appropriate for Russia-Ukraine war settlement. The research goal is to analyze the current state of Russia-Ukraine war in depth and identify important lessons learned from previous confrontations that can be applied for the peace process invigoration. In particular, the research objectives are to analyze the cases of peaceful settlements in the Balkan states and Great Britain and also consider the peacemaking potential of international organizations, such as the EU, the Organization for Security and Co-operation in Europe (OSCE), the GUAM Organization for Democracy and Economic Development (GUAM) and Baltic – Adriatic – Black Sea Initiative. The selected methodology is qualitative case study. The study results are that one can find a lot of important lessons learned in the Balkan region. Sustainable peace in the Balkans can be achieved by including this region in the system of Euro-Atlantic cooperation. In the same vein as the Balkan countries, Ukraine should look for long-term political stability in the framework of Euro-Atlantic integration. Besides, a case of particular interest for Ukraine is the Troubles peace process in Great Britain. The main conclusions are that the Balkan states’ and Great Britain’s experience in conflict resolution can be of particular practical interest for Ukraine. One can note that peace is not a particular point in time, but rather a continuous process. Besides, one should pay attention to information component of the peace process and inform audiences about peacemaking efforts to the extent possible. In order to settle the Russia-Ukraine war in an efficient way one should also pay attention to the memory policy component. Ukraine should also use multilateral diplomacy tools, such as international organizations, in particular, the EU, OSCE, GUAM and Baltic-Black Sea-Adriatic Initiative in order to further fight international law infringements and promote the peace process. Prospects of further research are related to usage of cultural diplomacy and track-II diplomacy tools for the Russia- Ukraine war settlement.
Неосяжні грані "всебічності": аналіз важливих положень нової інвестиційної угоди між ЄС та КНР
(2021) Єфремов, Дмитро
"Одна половина китайської економіки продовжує відкриватися, стає все більш справедливою і добре регульованою, і дуже хоче європейських інвестицій. Інша, керована державою половина економіки представляє Китай, який все ще виховує своїх національних чемпіонів та державні підприємства, що мають здебільшого безперешкодний доступ до п'ятої частини споживачів, виробників, вкладників та новаторів світу" – так характеризує Європейська торговельна палата в Китаї (ЄТПК) економічну систему країни, що перешкоджає нормальній роботі її членів на ринках Піднебесної.
Digital Yuan on the foreground: initial conclusions from the Chinese experiment
(2021) Yefremov, Dmytro
Digital currencies issued by the central banks are a new phenomenon that the global financial system will face in the near future. They differ from electronic money, cryptocurrencies based on blockchain, and private digital currencies, which will be issued by fintech corporations. The disadvantages of these types of future currency are uncontrolled issuance, limited liquidity, insufficient divisibility, dependence on the motives of issuers and energy consumption. The launch of digital currencies by central banks must overcome the described limitations, be centralized and guaranteed by the authorities. The digital currency created by the People’s Bank of China will have its own characteristics: programmability, traceability, alternative registration technology. It is based on innovative software developments of the Chinese central bank, borrowed experience of Chinese fintech corporations. Special centers for registration, recording and big-data analysis will help ensure the stability of the digital renminbi. Its launch aims to substitute the US dollar in world transactions, for which China is developing a special financial infrastructure around the world. The digital yuan distribution algorithm among users still maintains a conservative approach that includes both the central bank and commercial institutions. For users, the digital yuan offers such benefits as inclusiveness, offline service, transaction customization. The latter will be carried out by private companies by preserving some of the elements built in blockchain technology. Among the shortcomings of the China’s model for launching of its digital currency are artificially limited privacy and cross-border operability. After overcoming its own limitations, the digital yuan will be able to restructure the system of global financial relations through the introduction of national Chinese standards in the world practice of monetary settlements.
The award concerning jurisdiction in the coastal state rights dispute between Ukraine and Russia: What has been decided and what to expect next
(2021) Koval, Dmytro
On 21 February 2020, the Annex VII Tribunal rendered its Award concerning the jurisdiction in the Dispute Concerning Coastal State Rights in the Black Sea, the Sea of Azov, and Kerch Strait (Dispute Concerning Coastal State Rights in the Black Sea, Sea of Azov, and Kerch Strait (Ukraine v. the Russian Federation), PCA Case No. 2017-06, Award Concerning the Preliminary Objections of the Russian Federation [Award], 2020). The Award opened a new chapter in the high-stakes legal battle between Ukraine and the Russia Federation over the alleged seizure and exploitation of oil fields on Ukraine’s continental shelf, fisheries near the coast of Crimea, navigation through Kerch Strait, the construction of Kerch Bridge, and the conduct of studies of underwater archeological and historical sites in the Black Sea. The Award reflected on six objections raised by Russia. Thus, the Tribunal backed Russia’s arguments that ruling on most Ukrainian claims concerning the rights in the Black Sea will inevitably require the Tribunal to first decide on the issue of sovereignty over Crimea. Therefore, it won’t have jurisdiction over those claims. Addressing the objection concerning the status of Kerch Strait and the Sea of Azov, the Tribunal stressed that the issue does not possess an exclusively preliminary character and cannot be resolved without judging on the merits. It also disagreed with the Russian objection that UNCLOS does not at all regulate a regime of internal waters. The Tribunal listed three examples of provisions of UNCLOS that are applicable to internal waters. They regulate 1) the boundaries of the internal waters areas; 2) execution of the right of innocent passage in internal waters areas which had not previously been considered as such, and 3) protection and preservation of the marine environment. The Tribunal declined further objections of the Russian Federation and set 20 August 2021 as a deadline for the submission of memoranda by the parties.
Складові термінологічного інструментарію дослідження концептосфери політичної науки
(2021) Яковлєв, Максим
Стаття присвячена з’ясуванню основних складових термінологічного інструментарію, необхідного для дослідження концептосфери політичної науки. Наводяться аргументи на користь міждисциплінарного політико-лінгвістичного підходу, який, своєю чергою, зумовлюватиме запозичення термінів з лінгвістики, за допомогою яких можна аналізувати концепти політичної науки різного рівня. Зокрема йдеться про терміни, що використовуються в різних галузях лінгвістики для дослідження концетпів, особливо в інтердисциплінарному лінгво-когнітивному напрямі. Дослідження політичних мов, в яких функціонують та реалізовуються концепти, потребуватиме залучення етимологічної термінології для відстеження генезису слів і становлення слововжитку концептів, а також використання інструментарію з досліджень гібридних і змішаних мов задля кращого розуміння процесів запозичення концептів і термінів з різних мов. Краще розуміння політичних ідіом та прикладних дискусій на поточні суспільно-політичні теми потребуватиме кращого розуміння квазітермінів і терміноїдів, що потребуватиме використання відповідного аналітичного інструментарію, розробленого в межах термінознавства.
Trends of Cooperation Between Latin American Countries and Ukraine
(BoScience Publisher, 2021) Taranenko, Hanna
There is considerable potential for Ukraine’s cooperation with Latin American countries. Ukraine needs to further strengthen its cooperation with the countries of Latin America and Caribbean Basin, in particular, regional leaders and states with considerable Ukrainian diaspora, such as Argentina, Brazil, Chile, Colombia and Peru. Ukraine also needs to pay attention to international organizations of the region such as OAS, CELAC, PROSUR, MERCOSUR, Pacific Alliance and Latin American Parliament.
Current Development of Regional Securityin Latin America
(2021) Taranenko, Hanna
International security is one of the most important issues in world politics. The article considers the place of the Latin American region in Ukrainian foreign policy.
Common Foreigh and Security Policy of the EU as an Istrument of Strengthening European Integration
(2021) Taranenko, Hanna; Zahorna, Olga
The goal of this study is to determine specific features of the Common Foreign and Security Policy (CFSP) as a tool of strengthening European integration. As a conclusion, one can note that one of the important vectors of CFSP is developing effective foreign policy of the EU and promote conflict prevention. CFSP significance for strengthening the EU can be demonstrated by the recent policy developments, such as the Permanent Structured Cooperation (PESCO) and the Coordinated Annual Review on Defence (CARD). Therefore CFSP can be regarded as a vital tool of strengthening European integration.
Аналітичні центри як агенти змін: визначення "впливу" та факторів, які йому сприяють
(2021) Зарембо, Катерина
Метою цього дослідження було визначити, як самі аналітичні центри визначають свій вплив, а також які фактори сприяють цьому впливу. В основі теоретичного підходу цього дослідження лежить теорія організацій, а у її межах – підхід щодо досягнення цілей (goal-attainment approach) як один із підходів оцінки впливовості організації. При цьому важливо підкреслити, що йдеться тільки про одну з можливих перспектив (аналітичного центру як надавача послуги), тоді як перспектива клієнта (органу влади) у цьому дослідженні не береться до уваги.
Прикладне конструювання концептів у політичній науці за межами семантичного підходу
(2020) Яковлєв, Максим
Методологічні дискусії щодо конструювання концептів політичної науки для прикладного кількісного та якісного емпіричного аналізу, що виходять за межі традиційного семантичного підходу до концептів як до термінів чи теоретичних конструктів. розглядаються в порівняльній перспективі на основі де конструкції причинно-наслідкового, онтологічного та реалістського бачення концептів. запропонованого американським дослідником Ґ Ґертцем.
Мова, переклад і механіка культурних трансферів: приклади політології та міжнародних відносин
(2020) Яковлєв, Максим
У статті доводиться, що для розуміння механіки культурних трансферів в науковій царині політології та теорій міжнародних відносин мова відіграє важливу роль, особливо при відтворенні особливостей понятійно-категоріального апарату, які мають свою функціональну складову, але при цьому не завжди позбавлені емоційної (експресивної) компоненти. Завдяки цьому неможливо просто перекласти окремо взяте поняття з однієї мову на іншу, навіть у тому разі, коли йдеться про на перший погляд топоніми, що проілюстровано в статті на прикладі "Європи" як слово, яке неможливо механістично передати з одного мовно-культурного середовища до іншого, бо в контексті геополітики це вже не просто топонім, а поняття, значення якого може варіюватися залежно від контексту, як географічного, історичного чи цивілізаційно-культурного. У статті також показується, що для розуміння механіки культурних трансферів та їхніх результатів слід враховувати історичну трансформацію смислу поняття, зокрема зважаючи на те, що розмежування функціональної та експресивної компонентів задля осягнення об’єктивного значення часто є дуже ускладненим, або й практично неможливим, що ілюструє, зокрема, поняття "націоналізм", або, в історичній ретроспективі, "тоталітаризм" для італійських фашистів. Разом з тим, якщо допустити, що для ключових понять політології чи теорій міжнародних відносин можна виділити якесь об’єктивне значення, значуще для досліджуваних теорії, то слід, у першу чергу, аналізувати реальний слововжиток цього поняття – як у вихідному мовно-культурному середовищі, так і в тому, щодо якого здійснюється його трансфер. Якщо такий аналіз ще й дозволяє зрозуміти експресивну компоненту значення, при перенесенні його до іншого мовно-культурного середовища це значення можна нейтралізувати методом актуалізації: у статті наводиться приклад вживання "націоналізму" в теоріях міжнародних відносин у публікації науковця К.-Л. Седермана, для якого націоналізм має вочевидь негативні конотації та сприймається як причина етнічних конфліктів, воєн, "давньої ненависті" тощо. Відповідно, якщо таку позицію дослідника актуалізувати та чітко прописати приміткою до українського перекладу, емоційний градус тексту можна понизити і спростити сприйняття сутнісного викладу дослідженого матеріалу.

Browse

Recent Submissions