Центр міжнародного захисту прав людини
Permanent URI for this collection
Центр міжнародного захисту прав людини (ЦМЗПЛ) створено у 2010 році. Його метою є проведення наукових досліджень та навчальної діяльності у сфері міжнародного захисту прав людини та участь в інформаційно-аналітичному забезпеченні законотворчої та правозастосовної діяльності в Україні.
Центр сприяє впровадженню принципових засад нової вищої освіти в НаУКМА – поєднанню навчання з науковою роботою на всіх етапах підготовки фахівців. Центр проводить дослідження в рамках загальної наукової концепції НаУКМА – “Україна: людина, суспільство, природа”.
Browse
Recent Submissions
Item Війна Росії проти України як геноцид українського народу(2023) Азаров, Денис; Венгер, Володимир; Коваль, Дмитро; Нуріджанян, ҐаянеНині багато уваги приділяється грубим порушенням міжнародного гуманітарного права, вчиненим Росією під час нового етапу агресії проти України, що розпочався 24 лютого 2022 року. Події в Україні переважно аналізують у контексті jus ad bellum та jus in bello, проте трапляються і спроби розглянути зазначені порушення крізь призму геноциду. Пропонована стаття розвиває та поглиблює дослідження геноцидального характеру широкомасштабних порушень гуманітарного права та прав людини, скоєних збройними силами Російської Федерації в Україні. У межах контекстного аналізу автори роблять спробу довести наявність геноцидального наміру, що зумовлює вчинення згаданих порушень. Як докази такого наміру розглянуто, зокрема, риторику та псевдоісторичні відсилки, які використовують російські лідери для виправдання вторгнення в Україну. У статті також висвітлено системне знищення культурної спадщини України як один із доказів наявності наміру принаймні частково знищити український народ як національну групу*, котру захищає Конвенція ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. Окрім цього, проаналізовано очевидні акти геноциду, зокрема вбивства; заподіяння тяжкої тілесної або психічної шкоди; насильницьке переміщення українських дітей до Росії та умисне створення таких умов життя, які спрямовані на фізичне знищення української нації. Акцентовано увагу на характері та масштабності зазначених порушень, які дають обґрунтовані підстави вважати, що Росія має на меті знищення української нації.Item The Hegemony of a Ruling Party as a Common Element in the Armenian Genocide, the Holodomor and the Holocaust(2023) Antonovych, MyroslavaWith the development of comparative genocide as the second generation of genocide studies over the last decades it became important to examine the Holodomor as a crime of genocide committed by the Communist party of the Soviet Union in comparative perspective with other genocides. In this article, the author offers a comparative analysis of the Holodomor with cases of genocide in the first half of the 20th century – namely, the Armenian genocide of the Ottoman Empire and the Holocaust of Nazi Germany – from the perspective of perpetrators (organizers). The author compares the three genocides as crimes under international law in terms of one of the mental elements of genocide that characterizes each of them, noting the similarities in ruling political parties as organizers of those crimes who exercised the collective intent in each of the case of genocide under analyses. The author argues that hegemony of a ruling party: the Ittihadists, the Communists, and the Nazis which substituted the state organization was a common element in the genocides perpetrated in the Ottoman Empire, the Soviet Union, and the Third Reich. Moreover, in the ongoing Russian genocide against the Ukrainian nation with culmination since 24 February 2022, it is again the ruling party – Yedinaya Rosiya (Single Russia) which is the foundation of Russian totalitarian regime that organized this crime of genocide.Item Understanding Russia's Actions in Ukraine as the Crime of Genocide(2023) Azarov, Denys; Koval, Dmytro; Nuridzhanian, Gaiane; Venher, VolodymyrThe new wave of Russia’s aggression against Ukraine that began on 24 February 2022, and the intensification of the armed conflict accompanied by grave breaches of international humanitarian law, has received significant scholarly attention. Many academic interventions have examined the developments in Ukraine through the frameworks of jus ad bellum and jus in bello. Some, however, have applied a genocide lens to make sense of reported numerous and widespread violations of international humanitarian and human rights law. This article contributes to the latter stream of scholarship by contextualizing the arguments for the existence of genocidal intent behind the seemingly unrelated crimes committed by the armed forces of the Russian Federation all over Ukraine. The authors pay particular attention to the language and pseudo-historical references used by Russia’s leaders as a justification for the invasion of Ukraine and argue that these statements and expressions indicate the existence of genocidal intent. This article also reflects on the issue of the systematic destruction of cultural heritage of Ukraine as further evidence of the intent to destroy the Ukrainian nation understood as a protected national group under the Genocide Convention, at least in part. Finally, the authors analyse the genocidal acts that have apparently been committed, including killings; the causing of serious bodily or mental harm; the forcible transfer of Ukrainian children to Russia, and the deliberate infliction of conditions of life aimed at the physical destruction of the Ukrainian nation. It is stressed that there are reasonable grounds to believe that the destruction of the Ukrainian nation by Russia has been pursued through commission of these prohibited acts. Their nature and large-scale character serve as further evidence of genocidal intent to destroy the Ukrainian nation.Item Тактика послаблення Росії чи стратегія знищення путінського режиму?(2022) Василенко, ВолодимирВійна, яку Росія розв’язала в центрі Європи, що триває вже більше 8 років і має тенденцію до продовження на невизначений час, не є збройним конфліктом у традиційному розумінні. Це екзистенційна війна не лише проти України, а й проти євроатлантичної спільноти, демократій інших регіонів планети, а за великим рахунком – проти всіх членів міжнародного співтовариства. Даючи відсіч збройній агресії Росії, Україна боронить не лише себе та свою незалежну державність, а й захищає фундаментальні цивілізаційні цінності Заходу та його життєво важливі геополітичні інтереси. Коли Росія розпочинала загарбницьку війну в лютому 2014 року і коли вона вдалася до широкомасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року, її керівництво розраховувало на швидкий розгром українського війська, розчленування та упокорення України. Однак через рішучість спротиву України і в 2014-му, і в 2022 році спроба Росії здійснити "бліцкриг" зазнала провалу. Тепер Росія веде війну на виснаження України. Остаточна мета агресора – тотальне геноцидне знищення України як нації, а отже і як держави, і взагалі знищення українства як історичної реальності.Item Викрадення українських дітей Росією – свідчення геноциду української нації(2022) Василенко, ВолодимирАгресивна війна, яку росія розпочала проти України з 20 лютого 2014 року, нанинішній стадії має характер широкомасштабного вторгнення. Його мета полягає у геноцидному знищенні української нації. Про такий намір відверто, публічноі неодноразово заявляв путін й інші члени найвищого політичного керівництва росії, сповіщалидержавні інформресурси країни-агресора.Item Individual and Collective Intent in the Crime of Genocide (on the example of the Holodomor-Genocide against the Ukrainian Nation)(2020) Antonovych, MyroslavaThe article deals with the definition of the concept of intent to commit genocide in the Statute of the International Criminal Court, in the document "Elements of Crimes" adopted by the International Criminal Court, as well as in decisions of the International Criminal Tribunal for the Former Yugoslavia, International Criminal Tribunal for Rwanda, International Criminal Court and in practice of the International Court of Justice. The author reveals constitutive elements of the concept of intent to commit genocide: intent to be engaged in the conduct which would cause destructive consequences for a national, ethnic, religious or racial group as such; intent to reach these consequences; or awareness that they will occur as a result of this conduct in the ordinary course of events. The author indicates slightly different approaches of the international criminal tribunals and courts to knowledge of the consequences as a result of destruction of a group. It is stated that the intent should not necessarily be fixed in documents or formulated in public oral speeches, but may also be certified by facts and circumstances of a crime. The author analyzes different circumstances which may evidence the intent to commit genocide. Special attention is paid to differentiation between individual and collective intent to commit genocide. The author examines the intent to commit genocide in the Holodomor organized against the Ukrainian national and ethnic group.Item Західноруський світ як ціннісна противага "русскому міру" й модель переформатування Східної Європи(2015) Курінний, ОлексійУ статті відображена експертна думка щодо можливості переформатування Східної Європи, місця України в цьому процесі, а також наведені приклади політичної відповідальності за геноцид, злочини проти людства.Item The Genocide Against the Russian Speaking Population of Donbass Region : Reality or Myth? : (Legal Analysis)(2016) Anosova, Yu.The article analyses allegations of the Investigative Committee of the Russian Federation concerning the genocide of the Russian‐speaking population in Donbass region. The jurisdictional basis of the allegations is discussed, as well as the possibility of Ukrainian high officials to apply immunities. The author also provides a detailed comparison of the provisions of the Russian legislation dealing with the crime of genocide with the corresponding provisions of the Genocide Convention. Based on the case law of the ad hoc international criminal tribunals and the International Court of Justice, the validity of the qualification of the situation in the Eastern Ukraine as genocide is concerned. Specifically, the article considers the issue of designation of a group as "national" and "Russian‐speaking", and analyses specific features of Ukrainian language legislation which might have led to respective allegations.Item Загальні засади здійснення юрисдикції щодо злочину геноциду міжнародними судовими органами(2017) Аносова, ЮліяУ статті досліджуються юрисдикційні положення Конвенції про геноцид. Аналізуються основні проблеми, що виникають при здійсненні юрисдикції міжнародними судами і трибуналами, а також шляхи їх розв’язання через застосування Конвенції про геноцид.Item Емпіричні і класичні підходи у підрахунку демографічних втрат України внаслідок Голодомору 1932-1933 років(2017) Василенко, ВолодимирВідсутність у радянській статистиці достовірних офіційних даних про людські втрати, спричинені Голодомором, зумовлює неоднозначність сучасних оцінок кількості вбитих голодом українців і потребує пошуку додаткових джерел для нових демографічних досліджень та офіційного підтвердження їхніх результатів.Item Голодомор 1932-1933 рр. на Північному Кавказі як геноцид українців(2017) Курінний, ОлексійДослідження присвячено проблемі визнання Голодомору 1932-1933 рр. на Північному Кавказі як спланованого геноциду української спільноти регіону. Даний геноцид супроводжувався протиправними діями, що носили характер лінгвоциду та знищення української автентичної культури Північного Кавказу і, зокрема, Кубані. Наведені у дослідженні докази цих злочинів проти людства підтверджують наміри щодо знищення й дезорганізації української іредентної спільноти Північного Кавказу як суб’єкта колективних прав людини включно із правом на самовизначення аж до виходу зі складу радянської Росії.Item Legal Aspects of the 1932-1933 Holodomor: Ukrainian and Russian Approaches(2009) Antonovych, MyroslavaWhile the 1932-1933 Great Famine in the U.S.S.R. occurred in both Ukraine and some regions of Russia, the approaches to investigating this crime and to its qualification are absolutely different in modern Ukraine and the Russian Federation. The aim of this paper is to analyze the views of Ukrainian and Russian scholars on the legal aspects of the 1932-1933 Holodomor in Ukraine and the official positions of both states concerning the Holodomor.