Центр міжнародного захисту прав людини
Permanent URI for this collection
Центр міжнародного захисту прав людини (ЦМЗПЛ) створено у 2010 році. Його метою є проведення наукових досліджень та навчальної діяльності у сфері міжнародного захисту прав людини та участь в інформаційно-аналітичному забезпеченні законотворчої та правозастосовної діяльності в Україні.
Центр сприяє впровадженню принципових засад нової вищої освіти в НаУКМА – поєднанню навчання з науковою роботою на всіх етапах підготовки фахівців. Центр проводить дослідження в рамках загальної наукової концепції НаУКМА – “Україна: людина, суспільство, природа”.
Browse
Browsing Центр міжнародного захисту прав людини by Title
Now showing 1 - 8 of 8
Results Per Page
Sort Options
- ItemThe Genocide Against the Russian Speaking Population of Donbass Region : Reality or Myth? : (Legal Analysis)(2016) Anosova, Yu.The article analyses allegations of the Investigative Committee of the Russian Federation concerning the genocide of the Russian‐speaking population in Donbass region. The jurisdictional basis of the allegations is discussed, as well as the possibility of Ukrainian high officials to apply immunities. The author also provides a detailed comparison of the provisions of the Russian legislation dealing with the crime of genocide with the corresponding provisions of the Genocide Convention. Based on the case law of the ad hoc international criminal tribunals and the International Court of Justice, the validity of the qualification of the situation in the Eastern Ukraine as genocide is concerned. Specifically, the article considers the issue of designation of a group as "national" and "Russian‐speaking", and analyses specific features of Ukrainian language legislation which might have led to respective allegations.
- ItemIndividual and Collective Intent in the Crime of Genocide (on the example of the Holodomor-Genocide against the Ukrainian Nation)(2020) Antonovych, MyroslavaThe article deals with the definition of the concept of intent to commit genocide in the Statute of the International Criminal Court, in the document "Elements of Crimes" adopted by the International Criminal Court, as well as in decisions of the International Criminal Tribunal for the Former Yugoslavia, International Criminal Tribunal for Rwanda, International Criminal Court and in practice of the International Court of Justice. The author reveals constitutive elements of the concept of intent to commit genocide: intent to be engaged in the conduct which would cause destructive consequences for a national, ethnic, religious or racial group as such; intent to reach these consequences; or awareness that they will occur as a result of this conduct in the ordinary course of events. The author indicates slightly different approaches of the international criminal tribunals and courts to knowledge of the consequences as a result of destruction of a group. It is stated that the intent should not necessarily be fixed in documents or formulated in public oral speeches, but may also be certified by facts and circumstances of a crime. The author analyzes different circumstances which may evidence the intent to commit genocide. Special attention is paid to differentiation between individual and collective intent to commit genocide. The author examines the intent to commit genocide in the Holodomor organized against the Ukrainian national and ethnic group.
- ItemВикрадення українських дітей Росією – свідчення геноциду української нації(2022) Василенко, ВолодимирАгресивна війна, яку росія розпочала проти України з 20 лютого 2014 року, нанинішній стадії має характер широкомасштабного вторгнення. Його мета полягає у геноцидному знищенні української нації. Про такий намір відверто, публічноі неодноразово заявляв путін й інші члени найвищого політичного керівництва росії, сповіщалидержавні інформресурси країни-агресора.
- ItemГолодомор 1932-1933 рр. на Північному Кавказі як геноцид українців(2017) Курінний, ОлексійДослідження присвячено проблемі визнання Голодомору 1932-1933 рр. на Північному Кавказі як спланованого геноциду української спільноти регіону. Даний геноцид супроводжувався протиправними діями, що носили характер лінгвоциду та знищення української автентичної культури Північного Кавказу і, зокрема, Кубані. Наведені у дослідженні докази цих злочинів проти людства підтверджують наміри щодо знищення й дезорганізації української іредентної спільноти Північного Кавказу як суб’єкта колективних прав людини включно із правом на самовизначення аж до виходу зі складу радянської Росії.
- ItemЕмпіричні і класичні підходи у підрахунку демографічних втрат України внаслідок Голодомору 1932-1933 років(2017) Василенко, ВолодимирВідсутність у радянській статистиці достовірних офіційних даних про людські втрати, спричинені Голодомором, зумовлює неоднозначність сучасних оцінок кількості вбитих голодом українців і потребує пошуку додаткових джерел для нових демографічних досліджень та офіційного підтвердження їхніх результатів.
- ItemЗагальні засади здійснення юрисдикції щодо злочину геноциду міжнародними судовими органами(2017) Аносова, ЮліяУ статті досліджуються юрисдикційні положення Конвенції про геноцид. Аналізуються основні проблеми, що виникають при здійсненні юрисдикції міжнародними судами і трибуналами, а також шляхи їх розв’язання через застосування Конвенції про геноцид.
- ItemЗахідноруський світ як ціннісна противага "русскому міру" й модель переформатування Східної Європи(2015) Курінний, ОлексійУ статті відображена експертна думка щодо можливості переформатування Східної Європи, місця України в цьому процесі, а також наведені приклади політичної відповідальності за геноцид, злочини проти людства.
- ItemТактика послаблення Росії чи стратегія знищення путінського режиму?(2022) Василенко, ВолодимирВійна, яку Росія розв’язала в центрі Європи, що триває вже більше 8 років і має тенденцію до продовження на невизначений час, не є збройним конфліктом у традиційному розумінні. Це екзистенційна війна не лише проти України, а й проти євроатлантичної спільноти, демократій інших регіонів планети, а за великим рахунком – проти всіх членів міжнародного співтовариства. Даючи відсіч збройній агресії Росії, Україна боронить не лише себе та свою незалежну державність, а й захищає фундаментальні цивілізаційні цінності Заходу та його життєво важливі геополітичні інтереси. Коли Росія розпочинала загарбницьку війну в лютому 2014 року і коли вона вдалася до широкомасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року, її керівництво розраховувало на швидкий розгром українського війська, розчленування та упокорення України. Однак через рішучість спротиву України і в 2014-му, і в 2022 році спроба Росії здійснити "бліцкриг" зазнала провалу. Тепер Росія веде війну на виснаження України. Остаточна мета агресора – тотальне геноцидне знищення України як нації, а отже і як держави, і взагалі знищення українства як історичної реальності.