180: Філософія та релігієзнавство
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item У пошуках "нового богослов’я" : випускник Київської духовної академії Чедомир Мар’янович(2016) Бурега, ВолодимирСтаттю присвячено аналізу життєвого шляху та наукової спадщини сербського богослова та історика Церкви Чедомира Мар’яновича (1872 – після 1935), випускника КДА (1890–1894), який зазнав суттєвого ідейного впливу з боку професора М. О. Олесницького та руху «нового богослов’я». Автор обстоює думку про те, що причиною конфлікта Ч. Мар’яновича із керівництвом Сербської Православної Церкви, засудження у 1908 р. написаного ним катехізису та позбавленння у 1909–1914 рр. права викладати віроучительні дисципліни стала його боротьба проти схоластичних підходів у теології, прагнення до докорінної реформи православної богословської науки, переконання в тому, що на зміну схоластиці («старому богослов’ю») має прийти «нове богослов’я», мета якого полягає у відродженні святотцівського світогляду. Оригінальні богословські погляди Ч. Мар’яновича завадили його намаганням у 1924 та 1932 рр. обійняти посаду професора Православного богословського факультету Белградського університету. Здійснені ним спроби дати визначення основних етичних категорій, спираючись на новітні філософські системи та дані природничих наук, викликали критику з боку прихильників традиційних підходів у богослов’ї.Item Значущість реконструкції персональних дослідницьких практик у вивченні біблієзнавчої спадщини КДА(2016) Головащенко, СергійУ цій статті автор розвиває висловлену раніше думку про важливість вивчення персональної репрезентації дослідницьких і дидактичних практик у царині вітчизняного біблієзнавства, зокрема в Київській духовній академії. Дослідження саме в такому аспекті уможливлене через застосування біографічного підходу в гуманітарних студіях. Біблійні студії у КДА постають як дослідницька та освітня традиція, формована й утримувана не лише інституційно, а й на перетині «життєвих світів», «життєвих історій» конкретних вихованців і професорів. Наведено приклади реконструкції їхніх наукових, богословських і педагогічних біографій. Привернуто увагу до ще досі не опрацьованих архівних документів, які розкривають персональні механізми наукового пошуку та богословської творчості видатних київських біблієзнавців.Item Емануель Левінас та його Інший(2016) Речич, ЛюдмилаАвторка статті обстоює тезу, що оригінальна філософія Іншого Емануеля Левінаса (1906–1995) дає змогу переглянути проблему критики суб’єкта в етиці. Подолання чи обхід цієї проблеми допоможе етичній думці протистояти політичній редукції. В інтерпретації левінасівської спадщини варто зважити не лише на витоки цієї думки з феноменологічної традиції, а й звернути увагу на її рецепцію та подальший вплив, зокрема на Жака Дерріда. По-перше, це дозволяє переглянути популярну тезу, що деконструкція, ширше поструктуралізм, є несумірною з будь-якою етикою. По-друге, пропонований підхід, який задає певний кут і відхилення від оригінальної позиції Левінаса, уможливлює читання, яке не є лише реконструкцією чи інтонуванням. Обрана перспектива виявляє, що Левінас у своєму проекті етики відповідальності переносить акцент з "я" як джерела будь-якого етичного вчинку на Іншого, заклик котрого "Не вбий!" задає етичне відношення. Це убезпечує Левінаса від нищівних наслідків критики суб’єкта "філософією підозри".Item До питання про філософсько-прагматичні інтерпретації абсолютизму Геґеля в історико-філософському контексті(2016) Самчук, ВолодимирУ статті здійснено порівняльний аналіз двох різних підходів американських філософів-прагматистів Вільяма Джеймса і Джорджа Міда до філософського абсолютизму Ґеорґа Геґеля. Увагу зосереджено на концептах гіпотези, еволюціонізму, гуманітарних та науково-природничих практик. Джеймс наголошує на "імпресіонізмі" Геґелевого теоретизування: воно більшою мірою спирається на враження, аніж на міркування – саме в цьому сенсі йдеться про імпресіоністичну (від англ. іmpression – враження) концепцію. Передусім це стосується "діалектичного" елементу реальності: цей аспект буття і, водночас, методологічний принцип – вкорінений у чуттєво забарвленій візії або ж інтуїції емпіричного існування та здоровому глузді. Дж. Мід розглядає філософію Геґеля як у принциповому сенсі еволюційну й соціальну, адже найвагоміша лінія функціональної спадкоємності існує в розвитку соціальних інституцій та соціальній природі людини і її раціональних спроможностей.Item Проблема філософської національності в дискурсі Жака Дерріда(2016) Лисий, ІванАвтор статті досліджує трактування французьким мислителем Ж. Дерріда (1930–2004) проблеми філософської національності. Ця проблема пов’язана з центральною темою його творчості – відношенням тотожного та іншого – і формулюється ним доволі традиційно – як співвідношення універсального та ідіоматичного в філософії або як множинність мов та універсалістські претензії філософського міркування. Адже Дерріда ставить проблему і у площині мовної ідентифікації, відшукуючи універсальне у самій ідіомі. Національна філософська ідіома постає як одна із множини філософського використання природних мов, а універсальність філософії трактується як продукт пере- говорів між розмаїтими мислительними традиціями, результат зіставлення індивідуальних досвідів, щоразу здобутих у межах тієї чи тієї культури. Дерріда шукає способи поєднання ідіоматичного та універсального як у філософській мові, так і у філософії загалом.Item Критика ідеології: соціокультурний вимір (М. Штірнер, К. Маркс, Ф. Ніцше, З. Фройд)(2016) Лютий, ТарасУ статті на основі історико-філософського підходу розкрито вплив поглядів Макса Штірнера (1806–1856), Карла Маркса (1818–1883), Фрідріха Ніцше (1844–1900) і Зиґмунда Фройда (1856–1939) на сучасні теорії ідеології. Проаналізовано радикальну позицію Штірнера як фундаментальний еквівалент Марксової критики ідеології. Простежено перехід від вивчення соціальних проблем до критики ідеалістичної філософії і релігії як ідеологічних формацій у марксизмі. Увагу приділено також некласичним сюжетам аналізу оманливих і репресивних ідеологічних систем: ніцшеанській критиці моралі та фройдистській концепції культури.Item Еволюція окремих епістемологічних ідей у філософії західноєвропейського пізнього Середньовіччя(2016) Котусенко, ВікторУ статті розглянуто питання розвитку окремих вихідних положень, що лягли в основу епістемологічних моделей західноєвропейських філософів пізнього Середньовіччя (XIII–XIV ст.). Проаналізовано зв’язки між концепціями когнітивного процесу, інтенціональності, ментальної репрезентації та ментальної мови, що допомагає артикулювати деякі фундаментальні теоретико-пізнавальні питання, які й нині є актуальними для сучасної епістемології, особливо в рамках філософії свідомості. Розкрито центральну роль поняття для пізньосередньовічної інтерпретації позначення, в тому числі з урахуванням дотичних аспектів інтенціональності та ментальної репрезентації. Автор аналізує процес становлення двох виразно відмінних семіотичних позицій у пізньосередньовічній філософії, які було сформовано на основі спадщини Боеція та Августина відповідно. Стаття також розкриває значення вчення про ментальну мову як точки синтезу багатьох епістемологічних ідей.Item Фрагментарій "великої гри" для XXI століття. Вступ(2016) Сватко, ЮрійУ статті на підставі праць автора та коментованого введення відповідних термінів і понять розглянуто суттєві моменти функціонування Світу Людини як останньої за часом культурно-історичної моделі життя Європи (ширше – західного світу); запропоновано методологічний апарат філософського дослідження культурно-історичних реалій; створено адекватну філософську мову опису картини світу XXI ст. Автор пропонує оригінальне визначення Європи як ідеї розбудови світу під проводом людської особистості; акцентує увагу на ліберально-демократичній природі Світу Людини, його нинішній смисловій визначеності й фактичній завершуваності; визначає смислові зсуви в системі цінностей (гуманізм, права людини, приватність, науковість, мораль, професіоналізм, конвенціоналізм, культура, культурна комунікація etc.), що перетворюються на відносні цінності (інтереси); фіксує набір актуальних компетентностей «наприкінці Світу Людини» (світська ігрова персонажність, успішність, модність, зірковість, креативність, анархічність, неісторичність, змагальність, риторична вправність, комунікативна банальність). З огляду на принципово ігровий характер Світу Людини важливе місце належить презентації фрагментів оригінальної філософії гри, де автор дає визначення гри і розглядає її культурно-історичні моделі та стилі від античності до сьогодення. Головну увагу приділено проблемі історичного завершення Світу Людини та його перетворення на власну пародію.Item Некрасиве мистецтво(2016) Бондаревська, ІринаУ статті розглянуто питання про долю краси в сучасному мистецтві з позиції вражень реципієнта, а не настанов митця чи куратора. Відправним пунктом дослідження є факт, що у відвідувачів експозицій сучасного мистецтва часто виникає запитання «Чому сучасне мистецтво таке некрасиве?». Відкинувши упередження щодо наївності цього запитання, маємо проаналізувати його витоки, підстави і сенс, щоб зрозуміти соціальне значення відмови від краси. Гіпотеза полягає в тому, що відсутність краси, як її переживає публіка, пов’язана не стільки з некомфортністю споглядання, скільки з відсутністю сенсу в самому спогляданні, тобто з даремно втраченим часом. Закиди стосовно «некрасивого мистецтва» виражають не лише схильність публіки до комфорту і приємних відчуттів; ідеться про симптом розладу відносин між митцем і публікою, про відмову митців від здійснення важливих соціальних функцій.Item Метафізика як філософська наука(2016) Гусєв, ВалентинЗдійснено спробу розглянути питання щодо природи метафізики як філософської науки, окреслити її предметне поле, визначити умови її існування, спробу ще раз розглянути питання щодо можливості метафізики, сформульоване ще І. Кантом, але з урахуванням досвіду сучасної філософії. В статті досліджено традіційне уявлення про метафізику, згідно з яким вона складається з двох частин: загальної метафізики (metaphysica generalis), або філософської онтології, і спеціальної метафізики (metaphysica specialis), предметом якої є світ у цілому, Бог і душа, або буття в його найвищому, абсолютному значенні. Відповідно до такого, властивого класичній філософії, уявлення метафізика постає як онто-теологія, або як онто-теологічна сутність філософії (М. Гайдеґґер). У статті розглянуто характерне для сучасної філософії критичне ставлення до метафізики, спроби переглянути не тільки її науковий статус, а й її необхідне значення для філософії. Висловлено думку, що попри таке заперечення метафізика зберігає своє значення як для філософії, так і для науки. Зокрема, може виконати роль єднальної ланки між наукою і релігією. Проаналізовано сучасні дослідження в галузі метафізики, в тому числі праці Емеріха Корета і Майкла Лакса.