Кіно-Театр. 2011. №6

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/26663

Browse

Now showing 1 - 20 of 32

"Біла магнолія"
(2011)
Виставу-колаж "Біла магнолія" за творами Хорвата, Лорки, Гете (автор і постановник — Ізольда Кобець) молодіжної секції "Буковинський фенікс" Чернівецького товариства австрійсько-німецької культури "Відродження" було відзначено в румунському місті Тімішоара на 12-му Міжнародному німецькомовному молодіжному фестивалі театральних колективів.
В очікуванні на Спасителя, або Образ героя-колонізатора в кінематографі
(2011) Пащенко, Анастасія
Серед важливих проблем, безпосередньо чи опосередковано відображених у кінематографі, - проблема ставлення до "іншого". Опозиція ми / вони , одна з основних категорій свідомості, відіграє важливу роль у політико-культурних дискурсах, зокрема в колоніалістському. Експансіоністський міф пошуку щастя "десь там" належить до провідних сюжетів світової культури. Проте особливого звучання набуває він тоді, коли починає втілюватися у життя, - звичайно, у формах, далеких від епічних. Тоді чужі краї перетворюються на землі "з молочними ріками й кисільними берегами", а образ конкістадора чи піонера героїзується. Таким він і вступає у коло літературних, згодом - кінематографічних сюжетів, стаючи гідним нащадком фольклорного героя.
Вальтер Саллеш та Даніела Томас: режисерський тандем
(2011) Тетерюк, Марія
Вальтер Саллеш народився у Ріо-де-Жанейро 1956 року. Син банкіра, він спочатку вивчав економік)' в Католицькому університеті Ріо-де-Жанейро. Пізніше закінчив кіношколупри університеті Південної Каліфорнії. Починав як докуметаліст, працюючи, зокрема, для телебачення. Лауреат численних міжнародних премій. У 2005 році потрапив до списку сорока кращих режисерів світу, опублікованого британською газетою "ТІїе Сагсііан". Даніела Томас народилася в Ріо-де-Жанейро 1959 року. Дочка відомого бразильського автора дитячих книжок, карикатуриста та художника коміксів Жиральду Пінту. Вивчала кіномистецтво в Лондоні, але після комерційної невдачі свого кінематографічного дебюту, гроші на який дав батько, почала займатися театральною сценографією, що принесло їй визнання. Одночасно працювала арт-директором компанії з випуску відеопродукції, де познайомилася з Вальтером Саллешом.
Вересень польського театру в Києві
(2011) Велимчаниця, Ольга
До програми фестивалю увійшли сучасне польське театральне мистецтво ("Польський театр у Києві") та "Український блок", який складався з драматургічних читань української актуальної п'єси та з вистав за сучасною українською драмою. Також у рамках фестивалю відбувалися майстер-класи польських митців та лекції про сучасний польський театр. Доповнювали вересень польського сучасного театру в Києві і драматичні читання в рамках проекту "Табір Солідарність" п'єси П. Демірського "Діаманти - це вугілля, що взялося до роботи" та вулична вистава "Сліпі" театру КТО. Польські театральні акції стали доступними українському глядачеві завдяки Закордонній культурній програмі Головування Польщі у Раді Європейського Союзу - I, Culture. Можна лише по-доброму позаздрити сусідам, які мають суттєву державну підтримку великої кількості культурних проектів та порадіти з того приводу, що можемо з ними ознайомитися.
Веслав Рудзький: "Леся Українка розрізняла лицарство" : [інтерв'ю]
(2011) Рудзький, Веслав; Брюховецька, Лариса
Веслав Рудзький - польський актор, режисер, педагог. 1971 року закінчив Вищу театральну школу у Варшаві (акторське відділення, педагоги Олександр Бардіні та Ервін Аксер). Працював актором у театрі міста Бідгощ і в театрі "Популярний" у Варшаві. 1981 року закінчив режисерське відділення того ж навчального закладу. Поставив понад 60 вистав, серед яких "Жебрацька опера" на тексти XVII століття в театрі ім. Шанявського у місті Плотську. У 1991-1998 роках був директором Варшавського осередку культури, де на кошти європейських країн організовував міжнародні конференції з проблем фінансування культури для діячів театру країн Східної Європи. Видавав двотижневик "Варшавський інформатор культурний". Налагоджував контакти з українськими театрами, зокрема зі Львівським театром ім. М. Заньковецької та Польським театром у Львові. Викладає методику театральної роботи і технологічні основи театральних професій на кафедрах театрознавства і культурології гуманітарного відділення в Університеті кардинала Стефана Вишенського (Варшава). Під патронатом міста Варшави ставить спектаклі з дітьми із обмеженими можливостями. 2002 року у Львівському театрі ім. М. Заньковецької поставив спектакль "Івонна, принцеса Бургундська" за Гомбровичем. У вересні 2011 року у Волинському академічному обласному театрі ляльок відбулася прем’єра "Камінного господаря" Лесі Українки в його постановці за сприяння Генерального консульства Республіки Польщі в м. Луцьку. Ідея цього українсько-польського проекту належить Генеральному консулу Польщі в м. Луцьку Кшиштофу Савицькому.
Випадкова невипадкова зустріч
(2011) Дениско, Тетяна
Великобагачанський край розкинувся зовсім поряд зі знаменитими гоголівськими місцями - Великими Сорочинцями, де майбутній письменник появився на світ у флігелі знаного на всю околицю лікаря Трохимовського, та Гоголевим (колишньою Василівкою-Яновщиною), де було родове помістя, в якому він підростав (тепер там - літературно-меморіальний музей Гоголя), і звідки поїхав навчатися спершу в Полтавську гімназію, а потім, після смерті молодшого брата Івана, - у Ніжинську. Отже, про село Красногорівку та його околиці і близькі до нього хутірці (Герусівка, Дзюбівщина та інші), де на початку літа 1972 року знімали "Пропалу грамоту", з повним правом можна говорити як про genius loci (геній місця, дух місця - термін, вживаний ще давніми греками на позначення зв'язку між інтелектуальними, духовними та емоційними явищами з їхнім матеріальним середовищем).
Галина Яблонська: "В ім'я прозріння" : [інтерв'ю]
(2011) Яблонська, Галина; Бондарчук, Лілія
Галина Яблонська — артистка театру. З 1951-го — артистка Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка. Народна артистка України (1982). Засновник і багаторічний президент міжнародної ліги "Матері і сестри - молоді України". Засновник театру "Пам’ять". Нагороджена орденами княгині Ольги III та II ступенів (2005, 2008). Творчу діяльність розпочала артисткою-ученицею Проскурівського українського музично-драматичного театру, була артисткою Кам’янець-Подільського, Вінницького, Дніпропетровського театрів.
Данило Поштарук: "Ми хочемо, щоб Лесю Українку ставили в Європі"
(2011) Поштарук, Данило; Тетерюк, Марія
Волинський академічний обласний театр ляльок уже не вперше гостинно відчиняє свої двері для фестивальних програм. 1995 року цей театр спільно з Міжнародною спілкою діячів театрів ляльок (UNIMА ) започаткував міжнародний фестиваль вертепів "Різдвяна містерія". 17—22 вересня нинішнього року в Луцьку відбувся новий фестиваль — Всеукраїнський театральний фестиваль вистав за п'єсами Лесі Українки, приурочений до 140-річчя з дня народження письменниці. Про перебіг фестивалю розповідає засновник Волинського театру ляльок, його директор та художній керівник, режисер близько десяти вистав театру Данило Поштарук.
Дарунок бібліографів
(2011) Гаврилюк, Олександра
До 70-річчя Івана Миколайчука бібліографи Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки імені Михайла Івасюка вперше в Україні впорядкували та видали біобібліографічний покажчик "Іван Миколайчук", присвячений життю і творчості знаменитого буковинця. Його презентація відбулася в рамках кіномистецького фестивалю "Іванова гіереберія" та ювілейних святкувань, що проходили на Буковині 14-16 червня 2011 року.
Дежа вю, або Щасливий випадок з Єжи Штуром
(2011) Штур, Єжи; Бабій, Олена
Єжи Штур (н. 1947, Краків) - польський актор і режисер. 1970-го закінчив Ягеллонський університет (факультет польської філології), 1972-го - акторський факультет Краківської державної кіношколи ім. Людвіка Сольського. Працював з відомими польськими театральними режисерами, серед яких - Конрад Свинарський, Єжи Яроцький, Анджей Вайда, Єжи Ґжеґожевський та Богдан Ґусаковський. Як театральний режиссер дебютував 1985 року моновиставою "Контрабас" Патріка Зюскінда. Працював режисером Народного театру (Teatr Ludowy) у Кракові. З 1990 року викладає у Краківській кіношколі ім. Людвіка Сольського, Сілезькому університеті в Катовіце тощо. 1994 року здобув ступінь професора театральних мистецтв.
З нотаток довкола "Генеральної лінії" і "Землі"
(2011) Скуратівський, Вадим
Того самого року, коли "Земля" була урочисто "коронована" в Брюсселі, чернігівський художник і мистецтвознавець Петраш, довголітній в’язень сталінських таборів, ніби відмежувавшись від того брюссельського гіперфакту, кинув: "Усе ж таки це — агітка". Антиаудиторії, озвучені тими скептичними репліками довкола того німого і водночас справді "громоносного" фільму. Нотатки, тут викладені, мають, серед іншого, за своєю адресою глядачів саме "звідти". "Агітка"?! Давайте, все ж таки, як іноді кажуть англійці, спочатку рахувати на пальцях. Хронологічних та історіографічних.
"Кіноетника" в Чернівцях
(2011)
На честь 70-ї річниці з дня народження Івана Миколайчука у Чернівцях в кінопалаці "Чернівці" провели Всеукраїнський фестиваль молодіжного кіно "Кіноетника". Його особливість - у чітко визначеній тематиці: українці, їхні традиції, культура, повсякденне життя. З 62 короткометражок молодих українських кінорежисерів до конкурсу відібрали 16.
Кіноосвіта – найважливіший пріоритет : [рецензія]
(2011) Бучко, Роман
Якби хтось із програмістів склав рейтинговий перелік людських потреб для різного віку, статі, соціальних груп, націй та держав - назовімо цю програму пріоритетикою, - то, безперечно, однією з найважливіших потреб індивідууму і держави виявилася би потреба самоутвердження в цьому глобалізованому світі за допомогою найпотужнішого засобу виховання, самоідентифікації та солідарності співгромадян - кіномистецтва. Кіно, як і пісня, стало візитівкою народів, які його творять, воно формує світогляд, свідомість і є водночас засобом пропаганди культури, побуту, історичних досягнень і пересторог, а також засобом маніпуляції цієї свідомості пропагандою імперіалізму, тоталітаризму і нетерпимості. Такі думки виникли після знайомства з новою книгою найпліднішого українського кінознавця Лариси Брюховецької — посібника "Кіномистецтво", створеного на основі навчальної програми курсу лекцій для одного триместру, який авторка читає в Києво-Могилянській академії.
Лауреати 68-го Венеціанського МКФ
(2011)
10 вересня завершився черговий Венеціанський МКФ, один із найпрестижніших кінофестивалів світу. Цього року журі очолив американський режисер Даррен Аранофськи. "Золотий лев" дістався "Фаусту" Олександра Сокурова, - завершальному фільму історичної тетралогії російського режисера (попередні: "Молох", "Тілець", "Сонце"). "Срібного лева" отримав китайський режисер Кай Шангджун за фільм "Люди в горах, люди на морі".
Лицар "Переміщеної Музи"
(2011) Гайдабура, Валерій
Вважають, що вік життя актора залежить від того, як він грає. Гра, що дає йому насолоду, продовжує життя років на десять. Гра, що викликає незадоволення, навпаки, життя скорочує... Антон Рибіцький живе в Австралії. ЗО грудня нинішнього року йому виповнюється 90 літ. Знімок, що зроблено зовсім недавно, підтверджує висловлене спостереження: любов до сцени, радість від гри здатна надати людині воістину безмежні ресурси духовного та фізичного здоров'я.
"Лісова пісня": варіації Луцького театрального фестивалю
(2011) Тетерюк, Марія
Завдяки першому Всеукраїнському фестивалю вистав за п’єсами Лесі Українки авторці цієї статті випало побачити аж п’ять вистав за драмою-феєрією "Лісова пісня" поспіль. На перший погляд, така кількість прочитань одного твору, втиснута в короткий проміжок часу, може викликати втому в глядача сюжетною одноманітністю. Проте саме завдяки щільності показів глядацька увага починає концентруватися не на сюжет і (тим паче, що він усім відомий зі школи), а на особливостях режисерських вирішень, акторській грі та сценографії, які й творять власне театральне мистецтво, на противагу літературному. Утім, вистави різнилися й тим, що були розраховані на аудиторію різного віку: дві вистави лялькових театрів та три драматичних.
"Мазепа-фест" і кіно
(2011) Дениско, Тетяна
Цьогорічний "Мазепа-фест" через безгрошів'я обійшовся без рок-музики, зате поталанило полтавським кіноманам: два дні фестивалю було присвячено кіно. До міста над Ворсклою прибули режисер Михайло Іллєнко та його учні - лауреатка Каннського фестивалю Марина Врода, Дмитро Сухолиткий-Собчук і Юлія Гоголь. Наставник привіз свій давніший фільм "Фучжоу", а молодь - власні короткометражки. Глядачі мали нагоду подивитися "Крос" Марини Вроди, відзначений "Золотою пальмовою гілкою".
Мій Демуцький
(2011) Антипенко, Олександр
Я прийшов працювати на кіностудію художніх фільмів у Києві через рік після смерті Данила Демуцького. Часто чув: ось так зняв би Демуцький; композиція Демуцького; тональність Демуцького; пейзаж, як у Демуцького; фотографія, як у Демуцького; негатив, як у Демуцького; яблуко, як у Демуцького... Демуцький... Демуцький... Демуцький... Хто він?
Народження танцю з Піни: перший документальний фільм у 3D
(2011) Свято, Роксолана
Плани зняти фільм про Ніну Бауш, танцюристку і одного з найвідоміших хореографів другої половини XX століття, Вім Вендерс виношував давно. Режисер говорив, ця ідея з ’явилася ще далекого 1984 року, коли йому випала нагода вперше побачити одну з її постановок на сцені. Згодом, заприятелювавши з німецькою постановницею, режисер час від часу згадував про свій задум, та щоразу технічні можливості кінематографа здавалися Вендерсові надто обмеженими, а жанрові рамки документального кіно - затісними: він розумів, що камера може повністю зруйнувати те неповторне відчутая народження магії з людських рухів, що з'являлося в багатьох глядачів при перегляді її вистав.
Не за буквою, а за духом: "Лісова пісня" Андрія Приходька
(2011) Свято, Роксолана
Виставу за Лесею Українкою, поставлену навесні київським режисером Андрієм Приходьком у Львівському театрі ім. Леся Курбаса, деякі критики назвали найцікавішою театральною прем’єрою міста в минулому сезоні. А більшість відгуків, які доводилося читати в місцевій пресі, були якщо не зовсім захопленими, то принаймні досить позитивними.

Browse

Browsing Кіно-Театр. 2011. №6 by Title

Results Per Page

Sort Options