Кіно-Театр. 2004. №6

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/12203

Browse

Now showing 1 - 20 of 31

150 років Марії Заньковецькій
(2004) Клименко, Олена
Стаття присвячена святкуванню 150-річчя від дня народження першої народної артистки України Марії Заньковецької. Центральною подією ювілейного року став заснований у Києві Міжнародний театральний фестиваль "Марія" — унікальний форум жіночих моновистав. Автор оглядає програму першого фестивалю, що проходив у приміщенні театру "Сузір'я", згадуючи виступи Лариси Кадирової, Лідії Кушкової та учасниць із Білорусі та Польщі. Також висвітлено супутні події: відкриття тематичної виставки та презентацію науково-популярного видання про життя і творчий шлях великої актриси.
А трамвай іде...
(2004)
Спеціальний приз — на міжнародному кінофестивалі в Японії (X фестиваль анімаційного кіно в місті Хіросіма) дістала стрічка Степана Коваля "Йшов трамвай №9".
Арам Геворкян: "Ми пустили їхні фільми до себе, хоча нас про це ніхто не питав" : [інтерв'ю]
(2004) Геворкян, Арам; Брюховецька, Лариса
У цьому інтерв'ю з продюсером Арамом Геворкяном, яке Лариса Брюховецька записала у серпні 2004 року, розглядаються ключові аспекти становлення продюсерського кіно в Україні на прикладі діяльності ГО "Західно-Європейський інститут".
Богдан Жолдак: "Кіносценарна справа докорінно змінила українську літературу"
(2004) Жолдак, Богдан; Стефанова, Нонна
В інтерв'ю з драматургом і сценаристом Богданом Жолдаком розглядається специфіка кіносценарної майстерності як окремого літературного жанру та її вплив на українську культуру. Автор виводить генеалогію сценарію від репортажних описів Геродота до кінематографічної прози Юрія Яновського та кіноповістей Олександра Довженка, чий літературний геній, на думку Жолдака, став визначальним для розвитку сучасної української літератури. Особливу увагу приділено етичним та правовим аспектам взаємодії сценариста й режисера, проблемі захисту авторського задуму та феномену "осяяння" у творчому процесі. Богдан Жолдак аналізує парадоксальну ситуацію в Україні: розвиток стихійної сценарної майстерності як форми компенсації за відсутність повноцінного кінопрокату. Також висвітлюється історія становлення фахової кіноосвіти — від першого у світі кіноінституту 1918 року до сучасних сценарних курсів, де головним завданням є розвиток індивідуального стилю молодого автора в умовах інформаційного вакууму.
"Біла тінь – чорне світло" : [рецензія]
(2004) Собуцький, Михайло
Замітка присвячена постаті видатного кіноавангардиста українського походження Євгена Деслава (Слабченка) та виходу збірки його текстів, упорядкованої істориком кіно Любомиром Госейком. Автор аналізує результати першої у світі ретроспективи режисера в Центрі Помпіду (2004), акцентуючи увагу на його новаторських експериментах із проекцією негативів та співпраці з футуристами. У тексті висвітлюються зв’язки Деслава з ВУФКУ та Олександром Довженком, а також наводяться маловідомі факти про спробу зйомок в Україні фільму "Людина і хліб", присвяченого темі Голодомору. Публікація актуалізує питання повернення імені Деслава в український культурний контекст та організацію його ретроспективи на батьківщині.
Венеція 61: непомічений скандал
(2004) Брюховецька, Ольга
У статті проаналізовано 61-й Венеційський кінофестиваль, який під керівництвом нового директора Марко Мюллера намагався поєднати голлівудський глядацький розмах із радикальним авторським пошуком. Автор розглядає фестиваль як ієрархічну політичну структуру, де розподіляється символічний капітал і визначаються межі "модного" та "маргінального". У центрі уваги — огляд нових програм ("Горизонти", "Цифрове кіно", "Венеційські дні") та ключових тем року, зокрема деконструкції міфу про невинне дитинство у фільмах Т. Аракі, С. Солондза та П. Гонказало. Рецензія охоплює як організаційні колізії (затримки показів, скандали навколо стрічки "Народження" з Ніколь Кідман), так і тріумф цифрових технологій та еволюцію відомих майстрів (П. Ґріневея, Ф. Озона, Кім Кі-Дука).
Версії кохання
(2004) Іванишина, Лариса
Стаття аналізує ігровий блок короткометражного проєкту "Любов — це..." (2004), розглядаючи його як спробу молодого покоління українських кінематографістів знайти власну формулу вічної загадки почуттів. Автор оглядає низку новел, відзначаючи жанрове розмаїття: від психологічного етюду "Берег" Костянтина Денесюка до кліпової естетики "Крістіни і Дениса..." Дмитра Попова. У тексті підкреслюється спільна для молодих режисерів тенденція — констатація дефіциту любові, опис її руїн або імітації замість самого почуття. Критик звертає увагу на замкненість героїв у помешканнях через обмежені бюджети, звернення до образів "ущербних" людей та заміну щирих емоцій рекламними штампами або іронічним абсурдом.
"Вогні рампи" на сцені
(2004)
За мотивами фільму Ч.Чапліна 'Вогні рампи" на сцені Київського театру оперети поставлено однойменну виставу. Режисер — Микола Яремків.
Війна як карнавал безумців
(2004) Брюховецька, Лариса
У статті проаналізовано фільм Еміра Кустуріци "Життя як диво" крізь призму філософського осмислення війни як антропологічного та соціального безумства. Автор розглядає стрічку не як політичне висловлювання, а як історію про "звичайних химерних людей", чиє приватне життя і прагнення (кохання, праця, мрії про футбол) вступають у радикальний конфлікт із деструктивною стихією воєнного психозу. Особливу увагу приділено художнім методам режисера: карнавалізації подій, ролі музики та символіці тваринних образів (зокрема, ослиці як дзеркала людських страждань). У роботі обґрунтовано тезу, що пасивний протест головного героя Луки та його здатність кохати в епіцентрі хаосу є найвищим ствердженням життя, яке, попри абсурдність навколишнього світу, залишається дивом.
Говорити про Віктора Греся
(2004) Шандибіна, Катерина
Стаття Катерини Шандибіної присвячена творчому портрету видатного українського кінорежисера Віктора Греся з нагоди його 65-річчя. Авторка аналізує феномен митця, який за тривалу кар'єру зняв лише п'ять повнометражних стрічок, кожна з яких стала світовим кіношедевром і лауреатом престижних премій. У матеріалі детально розглядається еволюція авторського стилю Греся: від метафоричної дипломної роботи про війну "Хто помре сьогодні" до візуально довершеної казки-притчі "Чорна курка, або Підземні жителі" та філософської екранізації Марка Твена "Нові пригоди янкі при дворі короля Артура". Особливий акцент зроблено на "штучній роботі" режисера — його вмінні створювати складні акторські ансамблі, унікальні звукові партитури та вишукані декоративні світи. Стаття також торкається трагічної теми нереалізованих задумів майстра, зокрема масштабного проекту екранізації "Тараса Бульби", та підкреслює духовну цінність "кіноголосу" Греся як інтимної розмови з душею глядача в епоху комп’ютеризованого маскульту.
Довженко під об'єктивом науки
(2004)
Стаття висвітлює події наукової міждисциплінарної конференції "О. Довженко і кіно XX століття", організованої до 110-ї річниці від дня народження митця редакцією журналу "Кіно-Театр" та кафедрою культурології НаУКМА. У заході взяли участь провідні українські та закордонні фахівці — філософи, філологи, культурологи та кінознавці. Учасники дискутували про складні взаємини митця з тоталітарною владою, аналізували естетику конструктивізму та абсурдизму в його стрічках, а також розглядали педагогічну практику та світоглядні опозиції класика. Програма вшанування пам'яті режисера також включала повну ретроспективу його фільмів у кіноклубі НаУКМА та підготовку збірника наукових праць за матеріалами конференції.
"Золоте курча" - дітям
(2004) Скоморощенко, Ольга
Стаття висвітлює результати VIII Всеукраїнського фестивалю фільмів, радіо- і телепрограм для дітей та юнацтва "Золоте курча", що відбувся у 2004 році. Автор описує унікальну двоступеневу систему оцінювання, яка поєднує рішення професійного журі на чолі з Миколою Слободяном та голосування понад тисячі юних глядачів у дитячих центрах Одещини. У тексті перелічено найкращі теле- та радіопрограми з Чернігова, Одеси та Києва, що отримали визнання обох складів журі, а також відзначено переможців у номінаціях телефільмів. Окрему увагу приділено урочистій церемонії нагородження в ДЦ "Молода гвардія" та творчим зустрічам із відомими кінематографістами й авторами дитячих передач.
Зі Сходу - на Захід: Донецький театр у Львові
(2004)
Стаття висвітлює знакову культурну подію — обмінні гастролі між Донецьким академічним українським музично-драматичним театром та Львівським театром ім. М. Заньковецької. Автор подає коротку історичну довідку про донецький колектив, заснований учнями "Березоля", та аналізує його сучасний творчий доробок під керівництвом Марка Бровуна. У центрі уваги — гастрольна афіша, що включала шевченківську лауреатку "Енеїду", музичні адаптації класики ("Любий друг", "За двома зайцями") та експериментальні постановки на малій сцені. Публікація підкреслює важливість формування культурної осі 'Львів — Київ — Донецьк" для духовного єднання Сходу та Заходу України.
"Кіно-Ялта"-2004. Час продюсерів
(2004) Брюховецька, Лариса
У цій статті Л. Брюховецька аналізує підсумки кінофестивалю (імовірно, "Стожари" або "Кіношок" 2004 року), фокусуючись на протиставленні українського та російського кінопродуктів. Автор відзначає кризу самоідентифікації фестивалю та домінування російських продюсерів. Основна увага приділена образу "супермена", що став магістральним для російського конкурсного кіно ("72 метри", "Антикілер-2", "Єгер"). Автор критикує надмірну жорстокість, естетизацію насильства та "чеченський синдром" у цих стрічках, порівнюючи їх із вестернами, де добро змушене бути "з кулаками". Водночас український блок ("Залізна сотня", "Золота лихоманка", "Троянський Спас") оцінюється як кількісно малий та художньо неоднорідний. Зокрема, фільм О. Денисенка "Троянський Спас" названо творчою невдачею, де задекларований намір захисту людської гідності розминувся з реалізацією, залишивши по собі лише "химерний фарс".
Лабіринти барокових снів
(2004) Кандинська, Віра
Статтю присвячено постановці Андрія Приходька "Життя - це сон" (за однойменною драмою П. Кальдерона) у театрі при Києво-Могилянській академії.
Любов - це... не для олігархів
(2004) Косенко, Анна
Стаття аналізує короткометражний фільм Олексія Росича "Олігарх" із циклу "Любов — це...", розглядаючи його як експериментальну спробу поєднання гострої соціальної проблематики з іронічно-абсурдистськими елементами. Автор критикує слабку сценарну основу та штучність психологічних портретів, де міліціонери та олігархи діють у межах гротескних штампів. Водночас відзначається висока якість операторської роботи Андрія Лисецького, яка «витягує» відеоряд, та характерний авторський стиль режисера, що тяжіє до статичних кадрів-натюрмортів і візуальних метафор. Твір розглядається як приклад пошуку власної кіномови молодим режисером на межі драми та фарсу.
Людина з майбутнім, або Кіно не без минулого
(2004) Косенко, Анна
У статті проаналізовано специфіку творчого методу Акі Каурісмякі на прикладі стрічки "Людина без минулого". Автор розглядає режисерську майстерність через призму ностальгічного мінімалізму, зв’язку з європейською кінотрадицією та гуманістичного оптимізму. Особливу увагу приділено темі «другого народження» героя в маргінальному середовищі, де відсутність пам'яті стає шансом на побудову щирих взаємин і невідчуженого існування. Досліджено соціально-політичну позицію режисера, його антибуржуазні погляди та естетизацію життя аутсайдерів як протест проти сучасного суспільства споживання.
Має бути інтрига
(2004) Смородіна, Людмила; Доленко, Віра
В інтерв'ю провідна актриса Національного театру ім. Івана Франка Людмила Смородіна розмірковує про специфіку акторської професії в умовах домінування шоу-бізнесу та телебачення. Актриса ділиться спогадами про знакові ролі, зокрема в постановках "Бояриня", "З коханням не жартують" та "Леді і адмірал", а також розповідає про роботу в антрепризі. Особлива увага приділена важливості акторських дуетів, співпраці з видатними режисерами (Робертом Стуруа, Юрієм Одиноким) та досвіду зйомок у кіно — від історичних драм Григорія Кохана до сучасних телепроєктів. Людмила Смородіна наголошує на необхідності постійного творчого пошуку та високій відповідальності акторів перед театральною публікою.
Микола Княжицький: поштовх для інвесторів : [інтерв'ю]
(2004) Княжицький, Микола; Брюховецька, Лариса
В інтерв'ю Лариси Брюховецької з Миколою Княжицьким продюсер розкриває власну мотивацію переходу до кіноіндустрії, яку він розглядає як частину широкого медіаполя. Основна увага приділена концепції "ринкового патріотизму": Княжицький переконаний, що саме кіноринок та спільне культурне споживання можуть об'єднати різні регіони України та сформувати національну ідентичність. Автор критикує застарілу систему державного фінансування студій (зокрема студії ім. Довженка) і пропонує модель змішаного фінансування за участю приватного капіталу. Розглядається досвід створення стрічки "Кровні узи" як приклад успішної копродукції зі Словаччиною. Княжицький також окреслює діяльність своєї компанії "Медіа-Дім", яка інвестує прибутки від PR та реклами у розбудову мережі з 26 кінотеатрів в Україні, вбачаючи у розвитку прокатної інфраструктури та підтримці молодих кадрів єдиний шлях до відродження національного кінематографа.
Музика для Андрюші, або Принадність зла
(2004) Брюховецька, Лариса
У статті Л. Брюховецької проаналізовано етичну та художню специфіку фільму Кіри Муратової "Настроювач" (2004). Автор розглядає трансформацію класичного сюжету "злочину й кари", зауважуючи, що в сучасному суспільстві злочин стає нормою, а муки совісті замінюються азартом від маніпуляції. У центрі уваги — психологічний поєдинок між витонченим аферистом Андрієм та представницями "старої" інтелігенції, де замість фізичного вбивства відбувається моральне нищення віри в людину. Особливий акцент зроблено на акторському ансамблі, магічній операторській роботі та вмінні режисерки поєднувати лінійний сюжет із абсурдистськими епізодами й ностальгійною музичною лінією.

Browse

Browsing Кіно-Театр. 2004. №6 by Title

Results Per Page

Sort Options